Міжкультурна компетенція. Культурні стереотипи і прецедентні феномени.

Для лінгвокультурології визначальною складовою етнокультурної компетенції є культурно-мовна компетенція - здатність носіїв певної етнічної культури й мови впізнавати в мовних одиницях і мовленнєвих продуктах культурно значимі установки й норми, ціннісні орієнтири, культурні коди й можливість їхньої переінтерпретації, а також організовувати свою комунікативну поведінку та текстопородження згідно з цими культурними знаннями. Деякі лінгвісти залучають етнокультурну компетенцію до складу комунікативної, однак, на наш погляд, етнокультурна компетенція зумовлює не лише комунікативну діяльність людини, тому комунікативна й етнокультурна компетенція перебувають у відношенні перетину. Саме на їх

перетині виокремлюється фрагмент культурно-мовної компетенції, адже комунікативна діяльність забезпечується не лише знаннями про мову й у мові, а й культурно опосередкованими паравербальними й поведінковими параметрами.

Одиницями організації етнокультурної компетенції є культурні стереотипи.

Узагалі стереотип (від гр. stereos- твердий, typos - відбиток) є елементарним психічним утворенням; детермінованою соціумом і культурою, впорядкованою й фіксованою структурою свідомості, фрагментом картини світу, що уособлює результат пізнання дійсності певним угрупованням і є схематизованою та спрощеною стандартною ознакою, матрицею предмета, події, явища. Стереотипи можуть бути раціональними й ірраціональними, тобто такими, що викривляють об’єкт власного відображення, належать до міфологічного мислення, не можуть бути доведеними і приймаються на віру. Дискусійною проблемою є обов’язковість чуттєвої, емоційної забарвленості стереотипу. Оцінка у його структурі може бути як логічною, так і емоційною, тому, на наш погляд, обов’язковість сенсорного компонента у кожному стереотипі може бути поставлена під сумнів. Деякі дослідники в галузі соціології взагалі ототожнюють стереотип тільки з оцінкою раціонального типу, що також є необгрунтованим.

В. Ліппманн указав на подвійну функцію стереотипів: психічну, що виявляється в економії зусиль при пізнанні світу, і суспільну, що стосується захисту суспільної позиції, цінностей і прав. Підгрунтям формування стереотипів є «головне прагнення людини вилучити з наявної ситуації все, що в ній є корисного, і відкласти про запас у вигляді рухливої звички вироблену в такому випадку реакцію, щоб використати її у ситуаціях того самого типу» [Бергсон 1992, 1, 265]. Тим самим, в основі стереотипізації лежить психологічна звичка людини повертатись до неодноразово повторюваних ситуацій і реакцій на них, що фіксується у свідомості у вигляді автоматичних стандартних схем і моделей мислення; а також намагання звести різноманітність світу до небагатьох категорій і тим самим полегшити собі сприйняття, розуміння й оцінку.

Стереотипи виконують функцію глибинного регулятора процесів сприйняття та пізнання. На думку соціологів, механізм стереотипізації зумовлений потребами збереження, передачі й акумуляції соціокультурної інформації, відбору найбільш значимих фрагментів в умовах її постійного оновлення. Стереотипи засвоюються у процесі занурення людини до певного соціуму й культури (соціалізації й інкультурації) і виконують певні соціальні функції. Американська дослідниця М. Квастхоф розрізнює три таких функції: 1) когнітивну - засвоєння певної схеми дає змогу людям орієнтуватися, хто є хто; 2) афективну (емоційну) як створення установок проти інших; 3) суспільну як підтримання внутрішньої єдності групи відносно інших груп [Quasthoff 1998]. А. Шафф виокремлює соціально-інтеграційну, захисну, ідеологічну й політичну функції стереотипів [Schaff 1981, 128-131].

Однією із соціальних функцій стереотипів є вплив на свідомість індивіда з метою його підпорядкування суспільним нормам. Стереотипи «здатні шляхом актуальної презентації соціально санкціонованих потреб спонукально та типізовано впливати на свідомість особистості - соціалізованого індивіда, формуючи в ньому відповідні мотивації» [Рыжков 1988, 4-5].

Однак стереотипи можуть ставати й деструктивними чинниками. О. Садохін наголошує: «Стереотипи є необхідне зло, притаманне людині споконвіку. Вони неминуче викривляють дійсність, яку намагаються відобразити» [2002, 149]. Стереотипи можуть ґрунтуватися на помилкових переконаннях, викривленнях, напівправдивих свідченнях. Тому, хоч соціальні стереотипи близькі до поняття соціальної норми, на відміну від останньої, вони є стандартами як нормативної, так і ненормативної поведінки (прикладом другої є карнавал у латиноамериканських країнах, святкування визначних подій міцними напоями в деяких народів).