Як я буду ставитися до самого себе

Напиши, як ти збираєшся ставитися до самого себе

__________________________________

Заняття 5. Тема "Що таке асертивність"

"Я не можу вивести формулу успіху,

але можу вивести формулу провалу:

прагнути догодити всім ".

Герберт Байярд Свуп

Обговорення домашнього завдання "Два списки"

Запитання для обговорення:.

1. Чи допомогли списки краще пізнати самих себе?

2. Як ваше самоставлення впливає на розуміння власних кордонів?

3. Що ви плануєте змінити у своєму самоставленні, власній поведінці, взаєминах для того, щоб оточуючі ставилися до вас саме так, як ви б хотіли?

Інформаційне повідомлення «Як навчитися бути асертивним"

Мета: поінформованість щодо розвитку навичок асертивної поведінки.

Ведучий: "Чи пригадуєте ви періоди життя, схожі на суцільну рутину? Ви нічого не встигаєте, повинні виконати неймовірну кількість різних справ. В результаті — стрес, незадоволення собою і своєю роботою, роздратування.

Багато обов'язків ми беремо на себе тільки через те, що не вміємо сказати "ні.Тоді наше життя перетворюється на хаос. З усіх сторін виникають якісь невідкладні проблеми. Необхідно зробити масу справ, задовільнити чиїсь вимоги, завершити те, що було намічено, і так без кінця. Ми втрачаємо енергію і час, і в нас майже не залишається, сил на те, про що ми найбільше повинні були б потурбуватися. Коли сад заростає бур'янами, страждають Квіти. Коли повсякденність черезмірно перевантажена, страждає наша здібність радіти життю.

Вправляйтеся в тому, щоб говорити «ні»...

"Ні", яке ви використовуєте належним чином, справді може служити життєтворчості. Воно очищає простір, в якому в нас з'являється можливість, сказати "так всьому, що цього заслуговує. Ми ніби прополюємо сад і звільняємо місце квітам, для яких він призначений.

Подруга вже годину надокучає вам по телефону, хоча, саме зараз вам потрібно готуватися до завтрашнього важливого виступу на науковій конференції. І вам незручно припинити цю розмову, але чим далі продовжується розмова, тим більше ви усвідомлюєте, що підготовка до конференції переноситься на нічний час. І не завадило б виспатися перед важливою подією в житті... Можливо, краще було б сказати: "Я буду щаслива з тобою поспілкуватися після мого виступу, завтра ми обговоримо все-все-все.., а зараз, на жаль, доведеться припинити нашу розмову".

Кожного разу, коли говорите "ні", усвідомте, чому або кому ви тим самим сказали "так". Наприклад, "так" — улюбленому заняттю, "так" — своєму внутрішньому спокою під час майбутньої розмови з тією ж подругою. Записуйте свої "ні" і поруч з ними записуйте ті "так", які ви змогли сказати в результаті.

В багатьох ситуаціях "ні" є кращим за "так": "ні, сьогодні я не піду в кіно" ("так" спокійному вечору і ранньому сну).

Трапляється, що сказати впевнено "ні" не так вже й просто".

Мозковий штурм "Чому нам важко сказати "ні"?

Мета: усвідомлення учасниками мотивів невпевненої поведінки в ситуації тиску з боку оточення.

Хід проведення: за допомогою мозкового штурму учасники називають причини невміння впевнено сказати «ні» в ситуації психологічного тиску з боку оточення:

— незручно;

— страх погіршити стосунки;

— небажання виглядати невдячним, невихованим;

— через почуття меншовартості;

— страх залишитися самотнім;

— небажання протистояти;

— невпевненість у власних переконаннях;

— незнання власних потреб, бажань, інтересів;

— "Інші подумають, що мені байдуже".

Завершуючи обговорення, ведучий ознайомлює учасників з «Кодексом асертивності».

Кодекс асертивності

Ти маєш право:

— на повагу з боку інших людей;

— самому вирішувати, що тобі необхідно;

— просити те, що тобі необхідно;

— мати свою думку;

— плакати;

— робити, помилки;

— сказати "ні", не відчуваючи себе винним за це;

— заявляти про свої потреби;

— встановлювати свої власні пріоритети;

— висловлювати свої почуття;

— висловлюватися на свою користь, не почуваючи себе егоїстом;

— змінювати свою думку;

— не залежати від схвалення інших.

Ведучий. По мірі того як ми вправляємося у висловленні твердого "ні", відбуваються дивні речі. Наше "так" стає щирим. Якщо ми говоримо "так" будь-чому, ми робимо це вжене зі страху, не з ввічливості і не в силу звички. Ми дійсно маємо на увазі те, що говоримо. Це справжня квітка, що виросла в нашому саду, а не ще один будяк.

А головне, оточення сприйматиме кожне ваше "ні" серйозно і з розумінням.

Конструктивній відмові можна навчитися, дотримуючись таких кроків:

Крок 1. Зразу ж займіть визначену позицію, не придумуйте "повабні" причини.

Крок 2. Повторюйте своє "ні" знову і знову, без пояснення причин і без виправдовувань. Покажіть людям, що ви чуєте їх аргументи, але все одно говоріть "ні".

Крок 3. Спробуйте зайняти іншу позицію і сказати партнерові: "Чому ви на мене тиснете?"

Крок 4. Відмовтеся продовжувати розмову: "Я не хочу про це більше говорити».

Крок 5. Запропонуйте компромісний альтернативний варіант.

Модель впевненої поведінки передбачає, що людина відчуває реальну можливість впливати на поведінку іншого, знає про свою силу. Тому вона реалістична.

Тепер кожного разу коли це доцільно, говоріть тверде усвідомлене "так": "Так, ябуду брати участь у цих змаганнях. Це важливо для мене і мого класу. «Так я приберу в кімнаті. Мені дійсно подобається, коли навколо чистота і комфорті».

Сказавши комусь "ні", ви можете відчуватипотребу виправдовуватися і вибачатися, можливо, навіть обманювати, тільки щоб не образити. Насправді деякі вибачення, виправдовування, обман дратують більше, ніж проста відмова.

Просто скажіть «ні».

Якщо потрібно, коротко поясніть: «У мене зараз важлива справа». Не вважайте, що ви повинні виправдовуватися перед співбесідником за кожне сказане вами «ні». Важливо, щоб ви вірили, що воно виправдане.

Отже, асертивній людині притаманні такі характеристики [10]:

— людина вільно висловлює свої думки і почуття;.

— може спілкуватися на всіх рівнях: з незнайомими людьми, друзями, сім'єю; це спілкування завжди відкрите, чесне, пряме і адекватне;

— у людини є активна орієнтація в житті; вона добивається того, чого бажає, на противагу пасивній особистості, яка вичікує, що станеться далі, вона намагається вплинути на події;

— її дії характеризуються самоповагою; розуміючи, що ситуація не завжди буває виграшною, така людина приймає обмеження, але, незважаючи на це, намагається щось зробити, щоб не втратити шанс; вона підтримує свою самоповагу.

Вправа "Незакінчена казка"

Мета: визначення стилю поведінки у ситуації психологічного тиску, вміння приймати рішення.

Хід проведення: ведучий розповідає учасникам казку "Принцеса".

"Жила на світі красуня Принцеса. Усе в її житті було як у казці — королівство, багатство, любов батьків Короля з Королевою і щасливе майбутнє. Але одного дня Принцеса закохалася в молодого Принца, а він у неї. Ось можна було б і закінчити казку; але насправді вона тільки починається...

Принц з Принцесою дуже кохали один одного, та батьки були проти їх одруження через незрілість віку. «От,мовляв, почекайте ще років п'ять, а там і побачимо.

Одного разу, коли Принцеса сиділа зачинена коло вікна, в кімнату залетів голуб і приніс лист від Принца. Він вмовляв Принцесу втекти з ним в Далекі Далі, де вони разом би знайшли своє щастя... «Буду чекати тебе на світанку коло нашого ставка, кохана», — такими словами завершував Принц свого листа.Зажурилася Принцеса ще більше: "Що ж робити, я так сильно кохаю Принца, що піду заради нього на найвідчайдушніший крок, але тоді я втрачу довіру батьків, яких також дуже люблю". Довго думала Принцеса, але врешті решт знайшла вихід...»

Яким, на вашу думку, було рішення Принцеси?

Завдання: учасникам пропонується дописати казку. Описуючи вибір Принцеси, кожен з учасників керується власними життєвими принципами, цінностями, пріоритетами. На вибір варіантів прийнятого рішення Принцеси проектується ситуація власного вибору.

Інформаційне повідомлення "Як діяти у ситуаціях тиску"

Ведучий ознайомлює учасників з прийомом «Як діяти у ситуаціях тиску?»

1. Оціни, що насправді відбувається:

— Де ти знаходишся;

— З ким ти;

— Що роблять люди, які оточують тебе;

— Як вони поводяться;

— Як вони ставляться до того, що відбувається.

Довіряй своїм відчуттям. Твої очі і вуха зазвичай можуть інформувати тебе про все, що відбувається навколо. Довіряй їм. Як тільки ти усвідомив, що відбувається навколо, спитай себе: "Чи можу я примусити себе робити щось з того, що не хочу робити?"

2. Подумай про наслідки:

— Як ти будеш почувати себе завтра?

— Чи не пожалкуєш про прийняте рішення?

— Чи не потрапиш у біду?

— Чи не підведеш товаришів, батьків, вчителів?

— Чи не зашкодить це твоєму здоров'ю?

— Чи не відчуватимуть розчарування люди, що піклуються про тебе?

— Які негативні наслідки можуть бути?

— Що доброго в результаті твого вчинку?

3. Прийми рішення самостійно. Це означає вирішити, що відбувається в тобі. Роби висновки на основі можливих наслідків:

— Чи переважають Позитивні наслідки над негативними;

— Не думай, що нічого з тобою не станеться.

— Як це може вплинути на твою самоповагу? Твоє рішення: може вплинути на інших людей — батьків, братів, сестер, друзів. Але єдина людина, на яку це рішення вплине обов'язково, - це ТИ САМ. Зі своєю думкою про себе.

4. Скажи іншим про своє рішення. Це може бути важко, але після цього завжди стає легше.

Намагайся виглядати і діяти впевнено:

- Навіть коли ти відчуваєш тривогу і страху дивись прямо в очі людині;

- Говори твердо і ясно, спокійним голосом.

Заняття 6. Тема: "Конструктивна взаємодія"

«Ціна високого статусу в житті — відповідальність»

У. Черчілль

Інформаційне повідомлення "Застосування "Я-повідомлення" у спілкуванні"

Мета: ознайомлення з можливістю використання комунікативної навички "Я-повідомлення для ефективного спілкування.

Ведучий: Уявіть собі ситуацію:" Твоя подруга Оксана захоплюється твоїм смаком, їй подобається, як ти одягаєшся. Вона регулярно позичає в тебе одяг, але повертає брудним, із запахом сигаретного диму, декілька разів навіть його пропалювала і рвала. В Оксани все ще залишаються твої два джемпери, які вона позичила минулої зими і, схоже, повертати не збирається. Що ти відчуваєш з цього приводу?".

— Якщо вона візьме, на себе зобов'язання і буде відповідати за мій одяг, повертаючи чистим і в хорошому стані, тоді нехай користується моїм гардеробом. Вона повинна нести відповідальність за Свої вчинки.

Замість залякування, моралізування, погроз, сарказму, образливих порівнянь, наказів, осуду, принижень, прізвиськ, благань мученика, злих пророцтв

СКАЖІТЬ «Я»

Цей алгоритм "Я-повідомлення" допоможе через вираження ваших почуттів висловити незадоволення стосовно дій опонента, поважаючи його гідність:

1. ОПИС ПОЧУТТЯ, пов'язаного з неприйнятною ситуацією;

2. ОПИС неприйнятної ПОВЕДІНКИ;

3. ЧИМ мені ЗАВАЖАЄ така поведінка. Яким ПОТРЕБАМ не відповідає;

4. Зрозуміло і точно сформульоване ПРОХАННЯ, ПОБАЖАННЯ щодо моїх очікувань.

Приклади:

Мені неприємно (1), коли ти негативно висловлюєшся про мене за моєю спиною (2). Це погіршує наші довірливі стосунки (3). Мені важливо, щоб ти говорила безпосередньо мені, чим саме незадоволена (4).

Мене дратує (1), що ти так голосно включаєш музику. (2) саме тоді, коли я вчу уроки (3). Давай домовимося, — в той час, коли я вчуся, ти будеш робите тихіше звук або слухати музику в навушниках (4).

Щоразу, коли ти приходиш на 10 хв. пізніше (2), ніж ми домовилися, я-переживаю (1), що ми запізнимося у школу (3). Прошу, вчасно виходь з дому, щоб ми спокійно приходили на навчання (4).

Вправа "Конфлікт"

Мета: розвиток комунікативної навички "Я-повідомлення".

Хід проведення: за допомогою візуального контакту учасники об'єднуються в пари. Кожній парі ведучий пропонує ознайомитися з модельованою конфліктною ситуацією і визначити ролі. Розігруючи дану ситуацію, одному з учасників потрібно звернутися до опонента, використовуючи "Я-повідомлення:

— Сестра ніколи не прибирає за собою у вашій спільній кімнаті і тобі це не подобається;

— Друг довго не віддає твій конспект, хоча він тобі дуже потрібний;

— Подруга, не порадившись з тобою, взяла квитки для вас двох у кінотеатр;

— Сестра завжди без дозволу користується твоїми парфумами;

— Подруга зневажливо ставиться до тебе як тільки у вашій компанії з'являються хлопці;

— Однокласник постійно без твого дозволу бере зі столу покористуватися твої речі;

— Людина, якій ти довіряєш, розповідає іншим про твою таємницю;

— Ти вже 20 хвилин чекаєш на морозі подругу, яка запізнюється на зустріч без вагомої причини;

— Однокласник загубив, твій диск, який ти дав йому послухати;

Запитання для обговорення:

1. В чому виникали труднощі при застосуванні "Я-повідомлення"?

2. Чому, на вашу думку, людині складно вербалізувати власні почуття у "Я-повідомленні"?

3. Як саме навичка "Я-повідомлення" впливатиме на ваше спілкування з однолітками?

Вправа на активізацію "Спільний рахунок" [1, с. 87]

Мета: розвиток групової згуртованості і вміння координувати спільні дії.

Хід проведення: учасникам пропонується порахувати до десяти, але рахувати потрібно колективно: хтось говорить "один", хтось інший — "два" і т.д., домовлятися ж про порядок рахунку не можна. Якщо наступне число називають одночасно дві людини, рахунок починається спочатку. Розмовляти в ході вправи забороняється. Ведучий фіксує, до якого числа вдалося довести рахунок в кожну зі спроб.

Запитання для обговорення:

1. В чому причина того, що таке, на перший погляд, просте завдання не так просто виконати?

2. Що сприяло успішному виконанню вправи?

3. Як саме відчуття групи кожного з учасників допомагає ефективності роботи в тренінгу?

Вправа "Вербалізація почуттів" [4]

Мета: усвідомити почуття, які виникають в людини, коли до неї звертаються з "Я- та Ти-повідомленням".

Хід проведення: кожен учасник групи може виразити свої почуття приблизно 3—5 членам групи, сформулювавши по відношенню до них спочатку 'Ти-", а потім "Я-повідомлення". При цьому потрібно встати і підійти до людини, до якої звертаєшся. Спочатку формулюється "Ти-повідомлення", потім те саме почуття виражається через "Я-повідомлення". Необхідно, щоб кожен учасник групи виразив хоча б одне позитивне й одне негативне почуття. Запитання для обговорення:

1. Чи було сформульовано "Ти-повідомлення"?

2. Чи було сформульовано "Я-повідомлення"?

3. Які почуття виникали, коли до вас зверталися з "Я- і Ти-повідомленнями?"

4. Як вам хотілося відповісти при кожному зі звернень, як саме хотілося діяти?

5. Яке з висловлювань сприяло побудові більш конструктивних взаємостосунків?

Вправа "Я (Ти)-повідомлений" [4]

Мета: навчитися виявляти почуття за допомогою "Я— повідомлення".

Хід проведення: учасники об'єднуються в пари. Перший співбесідник звинувачує в чомусь іншого, створюючи ситуацію конфлікту. Другий співбесідник реагує трьома різними способами:

— Виправдовується і вибачається (з позиції жертви);

— Використовує "Ти-повідомлення" для звинувачення у відповідь;

— Використовує "Я-повідомлення" за схемою.

Потім учасники обмінюються ролями і вигадують нову ситуацію та варіанти рішень. Група аналізує побачене, використовуючи критерії відповідності поведінки заявленої позиції, правильність використання прийому "Я-повідомлєння" учасниками.

Заняття 7. Тема: "Усвідомлення почуттів та психо­емоційних станів"

"Стримувати гнів — все одно що хапатися

за гаряче вугілля з наміром кинути в когось: обпечешся сам".

Будда

Інформаційне повідомлення "Відповідай, а не реагуй" [8, с. 83]

Мета: надання інформації про розвиток Самоконтролю та здатність розрізняти емоційні стани інших людей.

Ведучий: "Я—це те, як я чую світ; якщо відкинути всі маски, залишиться тільки це", — говорять одні мудреці, щиро вважаючи, що всі смисли нейтрального світу ідуть від самої людини. Реагуючи на ситуацію, а не відповідаючи на неї, можна бути агресивним, непоміркованим, завдаючи шкоду собі і людям. Реагування відбувається миттєво і не задумуючись. Якщо позаду вас несподівано луснула кулька, і ви підскочите — це реакція. Як­що на дорогу вибігло цуценя і шофер натиснув на гальмо — це також реакція. Реакція не піддається свідомому контролю.

Багато людей дозволяють собі реагувати на різні повсякденні ситуації. Якщо хтось розлютив їх, чи зачепив почуття, то перше імпульсивне бажання — відреагувати так само. Але така реакція принесе їм більше шкоди, ніж користі, а крім того, позбавить можливості знайти прийнятне рішення у даній ситуації.

Відповідь потребує обдумування, вона передбачувана, з певною метою, усвідомленням того, чого саме ви хочете в даній ситуації, що дасть можливість вирішити її найкращим чином.

Якщо бджола сяде вам на ногу, ви можете відреагувати так: вдарите по ній, і вона вас вжалить. Ви не задумалися над своїми діями, а просто зробили те, що зробили. Якщо б ви подумали, то вчинили б по-іншому: спокійно зігнали б бджолу з ноги, щоб вона не вжалила. У стосунках з людьми те ж саме.

Не потрібно реагувати, потрібно відповідати на будь-яку ситуацію — це в твоїх силах і залежить тільки від твого вибору. Результат добре продуманої відповіді завжди перевищить результат твоєї імпульсивної реакції.

Розпізнавання власних почуттів та вміння сприймати і розпізнавати почуття, виражені іншими, є однією з найважливіших складових ефективної взаємодії з оточуючими. Можна розвивати три типи навичок вираження емоцій:

1. Вираження власних емоцій;

2. Розпізнавання та розуміння почуттів інших;

3. Заохочення інших де» вираження емоцій.

Почуття можуть проявлятися у певних емоційних станах — у злості, смутку, страху, відчаї, занепокоєнні, радості та багато інших. Коли ви кажете: «Я розлючений, тому що...», чи «Мені неприємно, коли…», ви висловлюєтеся про власні емоції і почуття.

Коли ви можете визначити почуття інших та пристосувати свою поведінку у відповідності до них, ви розпізнаєте почуття інших. Повідомлений про вираження почуттів іншого (напр. «Я знаю, що зараз ти на мене розлючений») допомагають підтвердити думку про почуття інших стосовно вас. Такі вислови як: «Це справді тебе засмутило», чи «Я б, напевно, так само розгубився» вказують, що ви розумієте почуття вашого співрозмовника.

Комунікативні здібності характеризуються також заохоченням інших до вираження емоцій саме в тих ситуаціях, коли такий прояв буде вважатися доречним. Бути хорошим слухачем — один з шляхів допомоги іншим почуватися комфортно при обговоренні їхніх почуттів, особливо, коли для людини іде неприємно, а, можливо, й ризиковано. Але вкрай необхідно. Ваше активне слухання може допомогти людині краще усвідомити проблему і знайти шлях до її вирішення.

Вираження власних емоцій

Фраза: "Я задоволена, тому що мені вдалося це зробити..." виражає ваші почуття. Фраза: "Дехто буде незадоволений тим, що я зробив" не виражає. Не бійтеся говорити також про неприємні почуття, які у вас виникають: злість, обурення, розчарування чи відразу. Ця інформація сприятиме кращому розумінню вас та інших людей.

Розпізнавання почуттів.

Нелегко розвивати в собі вміння розпізнавати почуття, виражені іншими людьми, та усвідомлювати що вони мають право на різні почуття, навіть негативні. Друг почервонів від обурення, насупив брови, дивиться незадоволено на вас. Проаналізувавши таку поведінку, ви можете зрозуміти, що він розлючений на вас, він має право почуватися розлюченим. Це розуміння стає дійсно складним, коли ця розлюченість стосується безпосередньо вас.

Розпізнавання та розуміння почуттів інших є важливим кроком для того, щоб бути ближче до свого співрозмовника. Від того, наскільки ви готові поділитися власними почуттями та зрозумій інших, залежить ступінь близькості ваших стосунків та їх інтимності.

Співпереживання, чи емпатія, є здатністю людини розділити почуття інших, є ключовим моментом у людських стосунках та спілкуванні.

Частиною вираження співпереживання є ефективне використання мови. Якщо ви маєте великий словниковий запас і застосовуєте його в доречній формі, ви з більшою вірогідністю зможете виразити співчуття. Мова дозволяє проявити ваші уявлення та різні точки зору. Чим кращими є ваші мовні навички, тим чим більше образів ви зможете уявити, а чим більше образів ви створите, тим краще відчуватимете почуття інших.

Отже, повідомлення дає вам можливість виразити людині те, про що думаєте, що зараз відчуваєте.

Вправа на активізацію "Коли я..."

Мета: визначити різні емоційні стани людини, сприяти створенню позитивного психологічного мікроклімату в групі, активізувати увагу учасників.

Ресурси: м'яч.

Хід проведення:

І етап. Учасники стають у коло. По черзі називають будь-яку емоцію, почуття (Наприклад, роздратування, радість, хвилювання, страх, відчай, щастя, агресія, здивування і т.д.)

II етап.Ведучий промовляє слова: "Коли я... (називає будь-яку ситуацію), то відчуваю...", і кидає м'яч комусь із учасників. Той учасник, який упіймав м'яч, називає свою емоцію. Таким чином виходить завершене речення. (Наприклад: Коли я зранку прокидаюся, то відчуваю... радість".

Вправа "Асоціативний ряд"

Мета: усвідомлення поняття "емпатія".

Хід проведення: ведучий пропонує учасникам скласти асоціативний ряд до слова "емпатія" так, щоб кожне слово-асоціація відображало зміст поняття "емпатія" і починалося на одну з його букв:

Е _________________________________

м ________________________________

п ________________________________

а _________________________________

т __________________________________

і __________________________________

я __________________________________

Учасники висловлюють власні думки стосовно розуміння слова "емпатія", його значення у спілкуванні людей.

ЕМПАТІЯ (від грец.Empatheia -співчуття, співпереживання) визначається як розуміння емоційного стану, проникнення — вчування в переживання іншої людини. В психології емпатія розглядається як здатність розуміти внутрішній світ іншої людини або як уміння перейматися переживанням іншого, відтворюючи модальність емоційного стану співрозмовника.

Ведучий: « Люди, які мають високий рівень емпатії, — емоційні, оптимістичні, зацікавлені іншими, пластичні, легко будують взаємини: з людьми. Ті хто має низький рівень емпітії, - ригідні, інтроверти, стримані, егоцентричні. Особистості такого типу завжди відчувають труднощі під час. спілкування з іншими, важко ідуть на контакт? Співпереживання - це перенесення себе на місце іншого, вміння уявити й відчути емоційний стан іншої людини. Співпереживання дарує людині почуття, які переживає співбесідник, збагачує її внутрішній світ".

 

В права "Коло"

Мета: визначення ролі емпатійного реагування у спілкуванні.

Хід проведення:

Етап І. П'ять учасників виходять з кімнати і ведучий пропонує кожному з них продемонструвати в колі прояв якогось почуття чи емоційного стану, використовуючи тільки міміку і жести у наступних Ситуаціях:

— Ти щаслива від того, що здала екзамен;

— Ти сумуєш, тому що поїхала твоя подруга;

— Ти радісно здивований, отримавши лист від давнього друга;

— Ти закоханий в однокласницю;

— Ти боїшся зайти в кабінет до стоматолога.

Етап II. Ведучий всім іншим учасникам дає завдання стати у коло і при демонструванні емоційних станів того учасника, що зайде в кімнату, ніяк на них не реагувати — ні словами, ні мімікою, просто дивитися, не реагуючи.

Етап IIІ. Один з учасників заходить у кімнату і демонструє емоційний стан (як правило, з надією побачити реакцію оточення і бажанням, щоб учасники скоріше відгадали емоцію, яку він демонструє).

Етап IV. Витримавши паузу, ведучий дає сигнал, плеснувши в долоні. Лише тоді всі учасники вгадують, яка була продемонстрована емоція.

Коли вгадали емоцію, учасник приєднується до всіх і стає в коло. Так вправа продовжується, поки всі п'ять учасників не продемонструють свої емоційні стани.

Запитання для обговорення:

1. До кожного з п'яти учасників: Як ви почувалися, коли, демонструючу емоційний стан; ви не відчували підтримку від інших учасників?

2. Опишіть ваші почуття, коли нарешті ви побачили реакцію оточення на ваш емоційний стан.

3. До всієї групи: Які висновки можна зробити після виконання даної вправи?

Ведучий: "Ця вправа доводить, яке значення має у спілкуванні емпатійне реагування. Коли, спілкуючись з людьми, ми зустрічаємо байдужість і нерозуміння, нас опановує роздратування/розгубленість і небажання далі контактувати з цією людиною. Навпаки, коли ми бачимо прийняття, співчуття, включеність у розмову, розуміння наших переживань, нам хочеться в подальшому продовжувати стосунки з цією людиною і так само розуміти і підтримувати її".

Вправа "Олівці" [1, с. 76]

Мета: координація спільних дій на основі невербального сприйняття один одного, врахування своїх дій з врахуванням дій партнерів.

Хід проведення: всі учасники стають в коло, розташовуються на відстані 50—60 см один від одного і утримують за допомогою подушечок вказівних пальців ручки або олівці. Так утворюється замкнене коло.

Група, не відпускаючи олівців, синхронно виконує завдання:

— Підняти руки, опустити їх, повернути у попереднє положення;

— Витягнути руки вперед, відвести назад;

— Зробити крок вперед, два кроки назад, крок вперед (звуження і розширення кола);

— Нахилитися вперед, назад, стати рівно;

— Присісти, встати.

Запитання для обговорення:

1. Які дії повинен виконувати кожен з учасників, щоб олівці в колі не падали?

2. На що потрібно орієнтуватися при виконанні цих дій?

3. Як встановити з оточуючими необхідне для цього взаєморозуміння, навчитися "відчувати" іншу людину?

Інформаційне повідомлення "Активне слухання"

Ведучий: "Слухання — це навичка чи здібність, на якій базуються всі без виключення уміння, що дозволяють будувати діалог зі світом і самим собою.

Компетентність у спілкуванні полягає в тому, щоб самому в собі розвивати навичку слухання, навчатися різним методам комунікації і ведення бесіди, таким як: активне емпатійне слухання.

Активне слухання необхідне, коли вам потрібно зрозуміти думку співбесідника. Вчіться давати уточнюючі запитання, переформульовувати думку своїми словами. Адже за словами в різних людей можуть стояти різні реальності.

Активне слухання включає в себе: візуальний контакт зі співбесідником, невеликий нахил в його сторону, відкрита (обличчя до обличчя) позиція по відношенню до співбесідника, повторення суті твердження опонента краще починати зі слів Ти вважаєш, що..."

Щоб не викликати агресію з боку співбесідника, потрібно уникати не тільки критики і образ, але й прямих команд, порад. Висловлювання своєї точки зору краще починати зай­менниками "я", "мені", "мене" ("Мені подобається...", "Я не люблю..."), інакше ваш співбесідник не буде сприймати висловлювання, які стосуються особисто вас.

Важливим, є вміння емпатійно реагувати на емоційний стан партнера по спілкуванню. Емпатія — це здібність щиро відповідати на його почуття.

Функцію емпатійного слухання добре передає метафора дзеркала: "Я повертаю тобі самого тебе для того, щоб, побачивши себе в мені, ти краще зрозумів, що з тобою відбувається". Не потрібно ніяких порад, ніяких маніпуляцій. Ви відображаєте почуття людини, називаючи їх по імені: «Ти засмучений цим?», «В твоїх словах я відчуваю біль», «Тобі, напевно, було дуже незручно?»

Як навчитися розуміти людей? Почніть з простого: пригадайте, як називаються почуття і їх відтінки.

Як правило, почуття втрачають свою інтенсивність і гостроту, коли слухач приймає їх зі співчуттям і розумінням. Краще протистояти спокусі саме зараз повчати чи з'ясовувати подробиці інциденту.

Опис поведінки і відображення почуттів — це важливі навички спілкування між людьми. Але ці навички не можуть використовуватися механічно. Вони можуть допомогти лише тоді, коли ви спілкуєтеся щиро. У стосунках з людьми діючою силою ніколи не може бути просто прийом, це завжди — людина, яка його використовує. Без співпереживання і щирості ці прийоми не діють".

Ведучий знайомить учасників з алгоритмом емпатійного реагування в спілкуванні;

1. Встанови візуальний контакт;

2. Активно слухай;

3. Вербалізуй емоційний стан співбесідника.

Домашнє завдання. Скласти "Словничок емоцій".

Заняття 8. Тема: "Відповідальність щодо прийняття рішення"

"Доля залежить не від змін, а від вибору

її не потрібно чекати, її потрібно добиватися".

У.Д. Брайан

Вправа на активізацію "Подіум"

Завдання: учасникам пропонується уявити, що вони йдуть по подіуму, і продемонструвати це у відповідності до своєї ролі:

— кінозірка;

— учень після успішної здачі екзамену;

— пантера;

— королева Англії;

— президент країни;

— наречена;

— фотомодель;

— чемпіон світу;

— відомий музикант;

— щаслива дитина;

— ангел;

— павлін.

Запитання для обговорення:

1. Чи важко було виконати завдання, з якими труднощами ви зіткнулися в процесі виконання вправи?

2. Як саме ваша постава, хода, міміка змінилися, коли би перевтілилися в даний образ?

3. Поділіться вашими відчуттями щодо нового стану. Спробуйте запам'ятати тілесні відчуття цього стану, він допоможе почуватися впевненим у необхідних ситуаціях.

Вправа "Життєво важливі рішення"

Мета: усвідомлення життєво важливих рішень, які ми приймаємо протягом життя, розуміння важливості кожного рішення,

Ведучий: "Ви постійно приймаєте рішення, вибираєте, все це веде до великої мети. Ключ до успіху — усвідомлення свого вибору. Рідко буває так, що є тільки один-єдиний спосіб досягнення мети. Усвідомлення того, що потрібно вибирати, дає можливість вирішувати, який саме вибір скоріше і ефективніше приведе до потрібної мети.

Дуже важливо почувати відповідальність за своє життя і бути відповідальним у своїх діях. Приймати світ, в якому ви живете, всерйоз.

Намагайся поглянути на будь-яку ідею чи проблему з різних точок зору і різних перспектив. Існує багато рішень однієї й тієї ж проблеми. Чим ширше твій погляд на неї, тим більше варіантів".

Завдання. Написати на бланку ті життєво важливі рішення, які ми приймаємо протягом нашого життя в різні періоди:

в підлітковому віці — (наприклад, палити чи не палити, відвідувати спортивну секцію, клуб за інтересами і т.д.);

в юності (наприклад, до якого саме вузу вступати, яку професію обрати, як будувати стосунки з коханою людиною, близькими і т.д.)

в зрілому віці (наприклад, вибори, що стосуються одруження, професійних пріоритетів, кар'єри, способу життя, народження дітей, стилю виховання дітей і т.д.).

Ведучий: "Ви створюєте своє майбутнє життя для себе і в кожен життєвий момент робите свій вибір. Потрібно розуміти, що це саме ви вибираєте. В будь-який момент, зроблений вами вибір може змінити ваше життя, чи те життя, яке планували для себе. Ваш вибір набуває форми, розміру, навіть запаху. Ваш вибір може бути настільки значимим, що його можна навіть назвати рішенням. Це рішення, чи значимий вибір, вимагає ретельного обдумування і аналізу.

Якщо уявно намалюєте перспективу вашого життя, обов'язково проаналізуйте вибір, який робите сьогодні з точки зору того, буде він сприяти досягненні поставлених цілей чи ні.

Запитання для обговорення:

1. Що впливає на прийняття рішення вами?

2. Як необдумані, поспішні рішення можуть відобразитися на вашому житті?

3. Чи легко приймати відповідальні рішення?

Ведучий: "Якщо ви зробили невірний вибір, не намагайтеся будь-що дотримуватися його, думаючи, що зобов'язані. Все і завжди можна змінити. Навіть якщо відбуваєте, що припустили помилки, але йдете по обраному шляху, в будь-який час все можна змінити"

Вправа на активізацію "Фруктовий салат"

Мета: психологічне розвантаження учасників, активізація пізнавальної діяльності, створення позитивного емоційного мікроклімату в групі,

Хід проведення: ведучий кожному учаснику на вухо називає один з фруктів:

— яблуко;

— апельсин;

— банан;

— ківі.

Учасники запам'ятовують свій фрукт. З кола забирають один стілець.

Ведучий: "Зараз ми з вами будемо готувати фруктовий салат з апельсинів, бананів і ківі...''

Ті учасники, чий фрукт був названий — пересідають на інше місце. Кому не вистачило стільця — стає ведучим.

Вправа "Дерево прийняття рішення"

Ведучий: "Поспішати зануритися в життя — вірний спосіб збитися зі шляху. Таке трапляється, коли усвідомлюєте, як багато життя може вам запропонувати і які ж прекрасні ці можливості. Зараз життя виглядає таким великим апетитним шматком чогось дуже смачного, який хочеться одразу ж і цілком покласти до рота. Немає нічого небезпечнішого, адже можна вдавитися.

Не потрібно поспішати вже і зараз пережити всі неймовірні відчуття. Усьому свій час. Адже трава не виросте скоріше, якщо ви будете її смикати, і ви, напевне, не пригадаєте випадку, щоб дерево давало плоди без цвітіння. Коли в нашому житті все відбувається вчасно, ми живемо повноцінно. Прискорюючи події в своєму житті, перестрибуючи важливі періоди, ви не зможете рухатися вперед. Пригадайте настільну гру, в якій вам доводилося знову і знову повертатися до старту. В таку гру може перетворитися ваше життя, якщо ви повноцінно не проживете кожну подію вашого життя, не будете її переосмислювати. Зрозумівши, що відбувається сьогодні, ви будете знати, в якому напрямку рухатися завтра.

Не хвилюйтеся, все прийде в свій час. Насолоджуйтеся тим, що відпущено вам життям зараз, кожним його моментом. Прагнути поскоріше стати дорослим — помилка, яка може призвести до серйозного стресу.

Розкажіть, як ви приймаєте важливі рішення. Це відбувається під впливом обставин, настрою, ви з кимось радитеся, це відбувається спонтанно чи ви обдумуєте кожен свій крок? Чи багато часу іде на обдумування?

Інколи трапляються такі випадки, коли потрібно, прийняти життєво важливе рішення дуже швидко. Чим ви, в першу чергу, керуєтеся при прийнятті такого рішення?

Спробуємо проаналізувати за допомогою Дерева прийняття рішення позитивні і негативні сторони ваших рішень через можливі наслідки".

Учасники пропонують ситуацію, в якій потрібно прийняти важливе рішення.

Дерево прийняття рішення

Позитивні наслідки

1. ____________________________________

2. ____________________________________

3. _____________________________________

4. _____________________________________

Негативні наслідки

1. ___________________________________

2. __________________________________

3. ____________________________________

Запитання для обговорення:

1. Як часто ви аналізуєте прийняття рішення у відповідності з усвідомленням наслідків?

2. Чи може на "гілочці" позитивних наслідків вирости ще одна гілочка, і навпаки?

3. Які висновки можна зробити, виконавши дану вправу?