Умови виникнення і сутність елементарних форм психічного відбиття

Відбиття як здатність відповідати на вплив середовища - загальна властивість матерії. Але відбиття у світі живої і неживої природи по-різному.

На певному етапі розвитку матерії з'явився якісно новий щабель розвитку природи - життя, спосіб існування білкових тіл, істотним моментом якого є постійний обмін речовин з навколишньою їхньою зовнішньою природою, причому з припиненням цього обміну речовин припиняється і життя, що приводить до розкладання білка. Обмін речовин існує і у неорганічній природі. Різниця полягає в тім, що у випадку неорганічних тіл обмін речовин руйнує їх, у випадку ж органічних тіл він є необхідною умовою їхнього існування.

Властивість живої матерії реагувати на впливи, що входять у процес обміну речовин (біотичні впливи), називається подразливістю. Ця властивість з'являється при переході від неорганічної матерії до органічного і є у всіх живих організмів на всіх етапах еволюції рослинних і тваринних форм. Подразливість - це особлива біологічна форма відбиття. На відміну від всіх форм відбиття в неживій природі подразливість є активним процесом, життєво необхідним для живої матерії, при якому відбувається виділення суб'єкта і об'єкта відбиття, чого немає в процесі відбиття в неорганічному світі.

Простою подразливістю володіють всі рослини. Істотно, що рослинні форми життя не реагують на сторонні впливи, які не входять у процес безпосереднього обміну речовин. Тут ми маємо приклад пасивної форми життєдіяльності. Простою подразливістю, тобто здатністю відповідати вибірково і специфічним чином на життєво значимі впливи середовища відповідно до потреб обміну речовин, характеризується вся жива матерія на допсихічному рівні свого розвитку.

Біологічна еволюція поєднана з ускладненням обміну речовин. Відповідно відносини організмів із середовищем розвиваються у бік все більшої розмаїтості видів подразливості, тому що організми засвоюють з зовнішнього середовища все більший набір речовин і форм енергії. Однак, як вважає О. М. Леонтьєв, розвиток подразливості не зводиться лише до такого кількісного ускладнення. В результаті того, що в ході еволюції змінюється, загальний тип взаємодії організмів з середовищем, виникає якісно нова форма подразливості- чутливість. Чутливість - це здатність до відчуття, тобто елементарне психічне явище. Відповідно до гіпотези О. М. Леонтьєва, чутливість "є генетично не що інше, як подразливість стосовно такого роду впливам середовища, які співвідносять організм до інших впливів, тобто які орієнтують організм у середовищі, виконуючи сигнальну функцію". Інакше кажучи, чутливість - це подразливість до абіотичних (які не входять в обмін, речовин) впливам, лише, що сигналізують про наявність життєво важливих впливів. Таким чином, стверджує О. М. Леонтьєв, нова форма подразливості, що відбиває подібні впливи, опосередковує діяльність організму, спрямовану на підтримку життя. Наступає, як би, роздвоєння раніше єдиного процесу взаємодії організму з середовищем: "З одного боку, виділяються процеси, з якими безпосередньо зв'язані підтримка і збереження життя. Ці процеси становлять першу, вихідну форму життєдіяльності організмів. В її основі лежать явища первинної подразливості організму. З іншого боку, виділяються процеси, що прямо не несуть, функції підтримки життя і лише опосередковують зв'язки організму з тими властивостями середовища, від яких залежить його існування. Вони становлять особливу форму життєдіяльності, що і лежить в основі чутливості організмів, психічного відбиття ними властивостей зовнішнього середовища".

Таким чином, психічна якість виводиться безпосередньо з життєдіяльності організму. Відбувається роздвоєння діяльності організму, його активності, причому психіка з'являється, відповідно до гіпотези О. М. Леонтьєва, як нова властивість зовнішньої активності. Сама ж зовнішня активність характеризується якісними перетвореннями і здобуває форму поводження. Поява чутливості може служити об'єктивною біологічною ознакою виникнення психіки. Інакше кажучи, психіка починається там, де з'являється якісно своєрідна вища форма подразливості - властиво чутливість, елементарна форма психічного відбиття. Поява ж поводження знаменує перехід від неопосередкованої абіотичними сигналами, допсихічної зовнішньої активності до активності, опосередкованої відбиттям предметної дійсності, тобто психічним відбиттям.

Необхідно відзначити, що концепцію О. М. Леонтьєва про чутливість як основну і вихідну форму психіки розділяє найбільше число вітчизняних психологів. Однак це не виключає правомірності існування інших точок зору на генезис психіки. Так, відповідно до гіпотези К. К. Платонова, генетично первинною психічною формою відбиття є не відчуття, а найпростіші емоції. Поява деякої добавки до подразливості - турботливості - передувало в еволюції, на думку К. К. Платонова, появі чутливості.