Чи достатньо точним є визначені предмет і об’єкт дослідження?

Чи добре сформульована мета дослідження?

4. Чи можна перевірити гіпотези виконуючи завдання дослідження і використовуючи заплановані методики?

Вступ 1

Період ранньої юності є важливим етапом розвитку особистості, оскільки протягом цього віку вона досягає високого інтелектуального рівня, збагачує ментальний досвід самовизначається у життєвих і професійних планах, завершує етап своєї початкової соціалізації. Важливою є проблема спілкування. У цьому віці змінюється його зміст і загальна спрямованість, воно стає вибірковим, інтимним, виконує функцію головного, соціального полігону самоствердження і самовираження.

Потреба самовиразитись, розкрити свої переживання домінує над інтересом до почуттів та переживань іншого, що зумовлює ексцентричність юнацького спілкування. Через це правдивість у спілкуванні відходить на задній план. Тому тема психології правди та брехні у ранньому юнацькому віці є актуальною і являється темою нашої наукової роботи.

Об’єктом нашого дослідження є психологічні особливості брехні.

Предмет дослідження – психологічні особливості неправди в ранньому юнацькому віці.

Мета дослідження - виявити особливості причин неправдивої поведінки та висловлювань в осіб раннього юнацького віку.

Гіпотези:

1. Припускаємо, що рівень схильності до брехні має гендерну відмінність у досліджуваних юнаків.

2. Припускаємо, що з зростанням рівня схильності до брехні у досліджуваних зростає рівень потреби у відчуттях та рівень прагнення до боротьби.

Завдання:

1. Визначити рівень схильності до брехні в осіб раннього юнацького віку.

2. Визначити зв’язок рівня схильності до брехні з особистісними характеристиками юнаків.

У досліджувані використовували такі методики: методика «Ціннісні орієнтації» Рокича; опитувач Айзенка; методику Q-сортування; методику «Шкала пошуку відчуттів».

У дослідженні бали участь учні 9-11 класів.

Вступ 2

Підлітковий вік – один з найбільш складних періодів розвитку людини. Незважаючи на відносну короткочасність (з 13 до 17 років), він практично багато в чому визначає все подальше життя індивіда. Саме в підлітковому віці переважно відбувається формування характеру й інших основ особистості. Ці обставини: перехід від опікуваного дорослими дитинства до самостійності, зміна звичного шкільного навчання на інші види соціальної діяльності, а також бурхлива гормональна перебудова організму – роблять підлітка особливо вразливим і піддатливим до негативних впливів середовища. При цьому необхідно враховувати властиве підліткам прагнення звільнитися з-під опіки і контролю рідних, вчителів і інших вихователів. Нерідко це прагнення призводить і до заперечення духовних цінностей і стандартів життя взагалі старшого покоління. З іншого боку, усе більш значимими стають і недоліки у виховній роботі з підлітками, і помилкові взаємини в сім’ї.

Джерела навчальних неуспіхів, аномальної і агресивної поведінки знаходяться у педагогічній і соціальній занедбаності, різних відхиленнях у станах фізичного і психічного здоров’я. Цей взаємозв’язок був давно зауважений вченими і є актуальним сьогодні.

Проблема агресії серед підлітків – одна з центральних психолого-педагогічних проблем. Поряд з цією проблемою у цьому періоді важливим є питання статусу в групі. На нашу думку, саме для підлітків дуже важливим є прагнення до соціальних контактів з однолітками, жадання зайняти значиме місце серед них (наприклад, прагнення до лідерства). Мабуть, гонитва за тим, щоб мати певний (вигідний) статус в групі може спричиняти виникнення або активізацію у них агресії, як засобу для досягнення своєї мети.

Закріплення такого способу досягнення цілі в житті може негативно вплинути на все подальше життя молодих людей. Можливо однією з визначальних причин агресії у них є незадоволений своїм місцем в колективі, прагнення змінити його і для цього вибирається стиль агресивної поведінки. Тому актуальним на сьогодні є вивчення питання взаємозв’язку між соціометричним статусом молоді в групі і рівнем її агресивності як в педагогіці, так і в психології.

Мета дослідження: дослідити статусну позицію агресивного підлітка в класі.

Об’єкт дослідження: психологічні особливості агресивних школярів - підлітків

Предмет дослідження: соціометричний статус агресивних підлітків.

Гіпотези дослідження:

1. Припустимо, що із зростанням рівня агресивності підлітків зростає їхній соціометричний статус в класі.

2. Припустимо, що вплив рівня агресивності на соціометричний статус у хлопців більший, ніж у дівчат.

Завдання:

1) огляд психологічної літератури з питань соціометричного статусу та агресії;

2) дослідження рівня агресивності в учнів загальноосвітньої середньої школи їх соціометричного статусу в групі за методиками:

· Басса-Дарки – діагностика агресивності у підлітків;

· FPI – особистісний опитувальник;

· соціометрія.

3) аналіз та інтерпретація результатів.

 

Вступ 3

Поняття спілкування є надзвичайно широким і включає в себе різні аспекти. Спілкування — це, по-перше, складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що виникає на основі потреб і спільної діяльності та включає в себе обмін інформацією, сприймання та розуміння іншого; по-друге, це взаємодія суб'єктів через знакові засоби, викликана потребами спільної діяльності та спрямована на значимі зміни стану, поведінки партнера.

Спілкування в подружніх парах це спільна діяльність чоловіка і дружини з реалізації інтересів, яка координується шляхом обміну думками і регулюється виробленими індивідуальними і загальними нормами. Воно ґрунтується на: взаємодопомозі, взаєморозумінні, справедливості.

Спілкування між подружжям виконує цілий ряд різних функцій. Серед них дуже важливою і цікавою для досліджень є комунікативно-інформаційна функція. У процесі спілкування між чоловіком і дружиною вона забезпечує отримання, збереження та передачу інформації.

Порушення такої функції в подружніх стосунках може призвести до руйнування здорових ітерацій в сім’ї, конфліктів, непорозумінь, хвороб, розлучень і т. п. наслідків. Можна твердити про порушення в період отримання інформації, коли подружжя ідентифікує її з першочерговими, найважливішими своїми проблемами. Існують ситуацій втрати інформації під час її збереження (навмисне і ненавмисне) в подружньому спілкуванні. В передачі інформації можливе викривлення її, запізнення, знецінення одним із подружньої пари.

Психологи, вивчаючи проблеми комунікаційних порушень в подружжя, запропонували теорію сімейно необхідної функціональної інформації. Вони вважають, що між чоловіком і дружиною дуже часто можливим е комунікаційний бар’єр, внаслідок невірної, прихованої чи замаскованої інформації.

Однією з причин виникнення порушення комунікативної функції в подружжя є так звана замаскована інформація між чоловіком і дружиною, таємниці між подружньою парою. На ефективне і здорове спілкування ще впливає перенавантаження комунікацій між чоловіком та дружиною побічними функціями. Тому, на сьогодні є актуальним дослідження саме порушень в інформаціно-комунікативному каналі спілкування між подружжям, як крок до розуміння причин руйнації сім’ї.

Мета роботи –провести теоретичне та емпіричне дослідження порушень комунікативної сфери подружжя.

Об’єкт дослідження –психологічні особливості спілкування в сім’ї.

Предмет дослідження – психологічні особливості порушень міжособистісної комунікації в подружжя.

Гіпотези дослідження:

1.Припускаємо, що у подружніх стосунках існують гендерні відмінності у застосуванні порушень в комунікативних зв’язках під час спілкування.

2.Із збільшенням кількості прихованої інформації в сім’ї зростає рівень сімейної тривоги.

3.З зростанням рівня порушень в подружніх комунікаціях, зростає рівень депресивності і агресивності у чоловіків та дружин.

Завдання в роботі

- провести теоретичний аналіз наукової психологічної літератури з питання порушень в сімейних комунікаціях;

- здійснити опитування подружніх пар за методиками «Аналіз сімейної тривоги», «FPI», «Опитувальник порушень в міжособистісних комунікаціях подружжя», «Патохарактерологічний опитувальник Личко і Іванова».

- провести аналіз та інтерпретацію отриманих результатів опитування.

 

Вступ 4

Неможливо уявити собі сучасний світ без реклами, нею нині просякнуті всі сфери життя. Дехто навіть говорить про появу нового виду залежності – рекламозалежності.

Вона – скрізь. На вулицях міста, на шпальтах газет, у радіо - й телеефірі, в Інтернеті. Йдеться, звичайно ж, про рекламу. Але бездумно сприймаючі рекламні слогани і ролики, ми рідко замислюємося про її справжню суть.

Реклама, як відомо, рушій торгівлі. Вона допомагає дізнатися про нові товари і послуги, зорієнтуватися в безмежному морі виробництва і споживання. Та реклама не лише інформує. Фахівці стверджують, що вона – могутній засіб впливу і маніпуляції людиною. Вона здатна формувати і змінювати світогляд і поведінку людей. Саме тому науковці нині так ретельно вивчають це явище. Щоправда, з різною метою: одні – щоби захистити людину від її негативного впливу, інші, навпаки, щоби навчитися якомога краще на неї впливати і керувати нею.

Секрет дії реклами криється у використання найтонших особливостей людської психології. Адже найчастіше вона діє не на логічному рівні, не на розум, а на емоції та підсвідомість. Головні негативні моменти цього впливу полягають у тому, що реклама спричиняє стереотипізацію мислення, а відтак – поведінки, нав’язує готові моделі й стандарти життя. Реклама навіює людині думку, що якщо вона купить ту чи іншу річ, то вона стане щасливішою, привабливішою, успішнішою, що це сприятиме підвищенню її статусу. Люди оцінюють себе та інших в залежності від того, чим вони володіють, а не від їхніх особистих якостей. Так формується система цінностей, орієнтована виключно на споживання.

Тривалий час у середовищі психологів вважали, що в тенета споживання головним чином потрапляють проблемні діти, котрі страждають через те, що не можуть мати рекламовані товари. Багато батьків переконані, що ролики, в яких рекламують дорогий одяг, іграшки й пристрої, що їх не можуть дозволити собі незаможні родини, посилюють соціальне розшарування. Проте результати досліджень доводять, що причиною депресії може стати саме споживання, а не навпаки. Втягуючись у споживчий кругообіг, колись здорові діти починають відчувати постійне почуття тривоги, головний біль і навіть різі в шлунку, у них слабшає почуття самоповаги, виникає відчуженість і ворожість до батьків і вчителів.

Діти — чудова аудиторія: в них найбільше вільного часу, в багатьох є кишенькові гроші, окрім того, вони з батьками ходять по магазинах, вимагаючи шоколадний батончик, йогурт або іграшку, рекламу яких бачили по телевізору. Великі американські корпорації на рекламу товарів для дітей віком до 12 років щорічно витрачають близько 15 мільярдів доларів. Щоб ефективніше впливати на незміцнілий дитячий розум, до створення реклами залучається величезний штат психологів, соціологів і фахівців з дитячого розвитку. Бюджети українських рекламників менші, але вони щосили намагаються наздогнати американських колег. «Успіхи» є вже сьогодні. Тому, дослідження особливостей психологічного впливу на розвиток і виховання молодших школярів сучасної реклами є актуальним і ще недостатньо вивченою сферою в психології.

Мета роботи: дослідити вплив реклами на дітей молодшого шкільного віку, а саме на їхню самооцінку, рівень тривожності та агресії.

Об’єкт дослідження: психологія реклами.

Предмет дослідження: психологічні особливості рекламного впливу на дітей молодшого шкільного віку.

Гіпотези:

1. Припустимо, що існує тісний кореляційний зв'язок між рівнем тривожності і рекламним впливом

2. Дівчата молодшого шкільного віку більш піддатливі впливу реклами, ніж хлопчики.

3. Молодшими школярами краще сприймається і запам’ятовується реклами з дитячими персонажами.

4. Реклама впливає на ігрову діяльність у виборі сюжету і назв персонажів.

 

Завдання 5

Вкажіть як можна зацікавити студентів до проведення психологічних експериментів, врахувавши таку інформацію:

 

В експерименті тісно поєднані та реально взаємодіють емпірія і теорія, чуттєве і раціональне, предметна діяльність і мисленні оперування образами, фактами. Цей метод психологи застосовують для вивчення психічних явищ у спеціально створених або контрольованих умовах, а така його властивість як інтерсуб’єктивність дає можливість відтворення психологічних пошуків іншими дослідниками, в інших реаліях. Експеримент є провідним методом наукового психологічного пізнання людини, який спрямований на виявлення причинно-наслідкових залежностей.

Важливо зазначити, що здійснення експерименту в психології надзвичайно важка справа з багатьох причин.

Найперше, це те, що об’єктом експериментального дослідження є людина. Вона включається в експериментування як особистість, бо разом з реакцією на вплив дослідника проявляє свої установки, суб’єктивне ставлення, інтерес та інші психологічні особливості.

По-друге, психологічний експеримент це завжди спілкування (навіть непряме чи опосередковане) між дослідником і досліджуваним. Воно вносить свої корективи в експериментування. Взаєморозуміння, психологічна сумісність, емоційний контакт дослідника і досліджуваного, бар’єри спілкування, стилі спілкування та інші особливості цього процесу впливають на хід експерименту, на його внутрішню та зовнішню валідність.

Не просто здійснити експеримент не контролюючи мотивацію досліджуваного, ставлення його до дослідника, вплив особистості експериментатора на хід та результати експерименту, тощо.

По-третє, психологічний експеримент передбачає ретельне планування (існує значна кількість планів для експериментувань. Це, наприклад, класичне планування психологічного дослідження, квазіекспериментальні плани, планування з допомогою греко-латинського квадрату і т.п.), підбір груп для дослідження, створення такої процедури досліду, яку б міг відтворити кожний психолог, в різних умовах.

По-четверте, психологічне дослідження з використанням експериментального методу вимагає математичної обробки отриманих результатів, вмілого, фахового інтерпретування. На відміну від тестових процедур експеримент не має оціночного ключа для результатів дослідження.

По-п’яте, психологічний експеримент має багато різновидів (формуючий, лабораторний, природний і т. д.) і це потребує знань про специфіку їхнього застосування на практиці.

Можна продовжувати цей перелік на значну кількість позицій. Та ми не ставимо за мету широко і глибоко розкрити всі особливості такого методу як психологічний експеримент. Це завдання успішно виконується в підручниках, монографіях з експериментальної психології.

На нашу думку, варто знайти ту особливу характеристику експерименту, що так «відштовхує» молодих дослідників від впровадження його у дослідницьку практику. Ми спробували відшукати її у вище перелічених труднощах експериментального методу.

Вважаємо, що можна виділити такі характеристики експерименту як:

фонова невизначеність

Є значний вміст невизначеного, ситуативного у впливі середовища, процесу експериментального спілкування на дослідження. Назвемо цю якість невизначеністю для дослідника першого рівня. Вона доволі складна для контролю в експерименті і в студентських дослідницьких роботах контролюється нечасто;

процедурна невизначеність

В експерименті існує відносна свобода у виборі процедури, що також може спричинити тривогу дослідника про відповідність плану завданням дослідження. Це невизначеність другого рівня.

невизначеність еталону

Відсутність критерію оцінювання результатів експериментувань - третій рівень невизначеності.

експериментально-теоретична невизначеність

Різноманітні способи поєднання результатів експериментів з існуючого теорією чи побудова нової теорії.

невизначеність експериментально-теоретична (або аналітична)

Такий різновид невизначеностей, на нашу думку, відштовхує молодих психологів від експериментів. Дослідників лякає сукупний ефект від трудоємної процедури та невизначеності, що перераховано вище.

 

Завдання 6