Ідеальне і реальне дослідження. Внутрішня, зовнішня і теоретична валідність дослідження.

ідеальне дослідження — уявлення дослідника про досліджува­ну реальність (може бути неправильним або відрізнятися від загальноприйнятих позицій), а також повністю принципово недосяжні, але передбачувані дослідником способи організації і здійснення дослідницької діяльності з метою підтвердження гіпотез і досягнення результатів;

- реальне дослідження — реальна організація і здійснення до­слідницької діяльності з метою підтвердження гіпотез, які ні­коли повністю не відповідають ідеальному дослідженню.

Між вказаними об'єктивними і суб'єктивними складовими нау­кової діяльності, як вказує В.М. Дружинін [4; 5], є три типи можли­вих відповідностей або невідповідностей, які складають різні види валідності:

- теоретичну валідність — ступінь відповідності ідеального до­слідження (теоретичними поданнями дослідника) об'єктивній реальності;

- зовнішню валідність — ступінь відповідності реального дослі­дження, його результатів і висновків об'єктивній реальності, що вивчається;

- внутрішню валідність — ступінь відповідності реального дослі­дження ідеальному дослідженню.

При аналізі опосередкованих знаками сучасних наукових тек­стів на різних рівнях аналізу часто можна спостерігати плутання гносеологічної проблематики з семіотичною і психологічною про­блематикою. Це виявляється в двох основних аспектах.

По-перше, в зведенні один до одного: а) семантичних відносин між знаком і його значенням, з одного боку, і б) гносеологічних відносин між ідеальним станом об'єкта і самим об'єктом, — з дру­гого. Таке плутання часто веде до приписування знакам значень істинності і помилковості. Але значення помилковості і істиннос­ті можуть бути приписані тільки образам і діям людини, але не знакам.

По-друге, в плутанні питань про адекватність результатів піз­нання пізнаваному об'єкту, з одного боку, з питаннями про вико­ристання тих чи інших інформаційних засобів (знакових і незнако- вих) для отримання і фіксації таких результатів, — з другого. Таке плутання часто забезпечує помилковий розгляд відчуттів, образів, уявлень, понять як знаків. Знаки не можуть розглядатися як само­стійна форма пізнання, альтернативна образам і поняттям. Образи не можуть в семіотичному плані бути альтернативою знакам в їх ролі засобів пізнання і засобів комунікації.

Образи і поняття існують тільки в свідомості суб'єкта в якості: а) результатів безпосередньо чуттєвого пізнання світу в процесах реалізації наочних дій; б) результатів інтерпретації знакових і не- знакових інформаційних зв'язків суб'єкта з навколишнім світом; в) джерела породження нових знакових повідомлень.

29. Розкрийте сутність "ефекту аудиторії" (соціальної фасилітації)

Ефект аудиторії (Ефект Зайонца)

Ефект аудиторії перевірявся в дослідженнях Роберта Зайонца. Присутність будь-якого зовнішнього спостерігача, зокрема, експериментатора і асистента, змінює поведінку людини, що виконує ту чи іншу роботу.

Ефект аудиторії (ефект фасилітації) - вплив сторонньої присутності на поведінку людини. Цей ефект необхідно враховувати при проведенні, наприклад, психологічних досліджень: ефект аудиторії можна розглядати як один з факторів, що загрожують внутрішньої валідності. Наприклад Чоловік намагається показати себе в кращому світлі перед жінкою (і навпаки)
У присутності сторонніх осіб може переживати сильні емоції, хвилюватися, бентежитися

Ранній аналіз, проведений Зайонком, показав, що:

Вплив робить не будь-який спостерігач, а лише компетентний і авторитетний для виконавця, який може дати йому оцінку. Чим авторитетнішими спостерігач, тим більше проявляється цей ефект.
Вплив тим більше, чим складніше завдання. Нові навички та вміння, інтелектуальні здібності більш податливі впливу (в бік зниження ефективності). Навпаки, старі, прості перцептивні і сенсомоторні навички виявляються легше, продуктивність їх реалізації у присутності авторитетного спостерігача підвищується.
Змагальна і спільна діяльність, збільшення кількості спостерігачів підсилює ефект аудиторії (як у позитивному, так і негативному напрямку).
Тривожні досліджувані при виконанні складних і нових завдань, що вимагають інтелектуальних зусиль, переживають більше труднощів, ніж емоційно стабільні особистості.
Дія ефекту Зайонца підкоряється закону оптимуму активації Йеркса - Додсона: присутність зовнішнього спостерігача (експериментатора) підвищує мотивацію випробуваного; наслідком цього може стати підвищення продуктивності або занадто висока мотивація, яка може привести до зриву діяльності.