Сімейна профілактика наркотизму

Як правило, ці програми тісно пов’язані зі шкільними програмами профілактики наркотизму. У основі сімейної профілактичної програми лежать принципи охоплення сімей із дітьми будь-якого віку і розвиток навичок батьків у таких сферах, як:

• зниження проблемної поведінки дітей;
• поліпшення стосунків між батьками та дітьми, включаючи уміння слухати, спілкуватися і вирішувати проблеми;
• забезпечення свідомої дисципліни та підпорядкування сімейним правилам;
• спостереження за поведінкою і діяльністю дітей у підлітковий період.

Сімейні профілактичні програми призначені як для дітей, так і для їхніх батьків. Вони включають освітній компонент з інформацією про наркотики (узгодженої з тією, що діти одержують у школі). Подібні програми розраховані на сім’ї, що мають дітей у віці від дитячого садка до закінчення школи, і спрямовані на посилення захисних чинників. Крім того, такі програми забезпечують доступність консультативних служб для сімей, що належать до групи ризику.

Програми зниження шкоди і зменшення ризику (Harm reduction / Risk minimization)

Це — програми вторинної профілактики наркотизму, тому що спрямовані вже на споживачів адиктивних речовин. Агентами таких програм виступають і медики, але набагато частіше — волонтери та соціальні працівники. Іноді у ролі волонтерів виступають і самі наркомани.

Нещодавно набула розвитку нова форма надання допомоги наркоманам, у рамках якої більше не висувається обов’язкова вимога відмовитися від вживання наркотиків. Поступово вводяться такі методи боротьби з наркоманією, як програми обміну шприців для ін’єкційних наркоманів, робота на вулиці, доступні контактні кафе, кімнати для наркоманів тощо. Крім того, проводиться лікування методом заміщення (наприклад, наркоманам замість тих наркотиків, які вони звикли вживати, пропонують метадон). Щоб зменшити небезпеку, пов’язану із вживанням незаконних наркотиків, і дати наркоманам можливість жити повноцінним життям, багато держав стали більш толерантно ставитися до вживання незаконних наркотиків (Голландія, Англія, Україна тощо). Проте той факт, що подібні заходи знаходяться на грані законності, змушує багатьох фахівців, які займаються проблемою наркоманії, вимагати декриміналізації торгівлі та вживання наркотиків. Вони вважають, що це, зрештою, повинно привести до ухвалення законів щодо легалізації нових методів боротьби з наркоманією.

До заходів із зменшення небезпеки від вживання наркотиків належать заходи щодо мінімізації шкоди для здоров’я наркоманів (harm reduction), спрямовані на запобігання нещасних випадків серед наркоманів. Подібні проекти найбільш поширені у середовищі рейверів, які споживають переважно нові синтетичні наркотики. Заходи щодо зниження шкоди серед споживачів адиктивних речовин передбачають збір конкретної інформації про ті або інші наркотики, створення інформаційних стендів у молодіжних клубах і на дискотеках, поширення друкованої інформації про небезпеку вживання адиктивних речовин, організацію консультативних пунктів.

Сюди також належить і так звана «клубна робота» (Clubwork). Це робота з підлітками у молодіжних клубах дозвілля шляхом створення в клубах спеціально обладнаного місця, що повинно сприяти встановленню атмосфери довіри і полегшити бесіди про досвід знайомства з наркотиками.

Програми рівний–рівному. Щоб знизити ризик вживання наркотиків, до наркопревентивної роботи залучають тих, у кого є досвід споживання наркотиків, і колишніх наркоманів, які можуть передати новачкам і недосвідченим наркоманам практичні правила і досвід споживання наркотиків, що сформувався в наркосередовищі. Завданням подібного обміну інформацією (peer education) є підтримка неповнолітніх наркоманів (peer support). Така форма використовується для того, щоб установити хоч який-небудь контакт із тими, хто тільки починає вживати наркотики.