Народи Австралії та Океанії

У статті розглядається історія заселення, антропологічні особливості, матеріальна та духовна культура народів Австралії та Океанії.

Ключові слова: етнологія, історико-культурні райони, антропологічний склад, аборигени, культура, етнічні процеси, вірування, Полінезія, Мікронезія, Меланезія, Океанія, Австралія.

 

Актуальність. Вивчення даної теми обумовлена сучасними тенденціями глобалізації суспільного розвитку, включаючи політику, економіку та культуру. Австралія та Океанія – найменші частини світу, площа яких становить лише 9 млн. кв. км, з них 7,7 млн. кв. км припадає на австралійський материк, острови же Океанії, розкидані по величезному водному просторі, мають в сукупності порівняно невелику площу. Однак, незважаючи на свої скромні розміри, Австралія і Океанія давно є об’єктом пильної уваги з боку етнологів. Такий інтерес пов’язаний в першу чергу з тим, що тут аж до недавнього часу зберігалися (а почасти зустрічаються і в наші дні) досить архаїчні форми господарства, громадського побуту і культури, давно зниклі в більшості інших районів світу. Зокрема, корінне населення Австралії і особливо Тасманії до моменту контактів з європейцями стояло на найнижчому рівні соціально-економічного та культурного розвитку, який тільки був знайомий історії. Сильно відставали по своєму суспільному розвитку від більшості народів земної кулі і деякі етноси Океанії. Тут склалися, зазвичай свої, своєрідні, історико-географічні стереотипи та традиції. Саме у вивченні цього полягає актуальність нашої теми.

Метою виступу є: з’ясування

У східній частині Тихого океану, в межах умовного трикутника, розташовані багаточисельні острови Полінезії (з давньогрецької означає „багато островів”). До її складу входять Гавайські острови, острови Самоа, Тонга, острови французької Полінезії, острів Кука, острів Пасхи та ін.

Останніми роками чимало країнознавців Нову Зеландію не відносять до групи країн Океанії. Можливо це пов’язують з її віддаленим розташуванням відносно основної групи тихоокеанських островів, а можливо – і з рівнем розвитку, який є значно вищим, ніж у будь-якій інші країні Океанії. Островитяни Полінезії мають багато спільного з культурою острова Фіджі, тому цей острів слід вважати перехідним від Полінезії до Меланезії. Крім цього американські географи визначають перехідними Тувалу і Кірібаті від Полінезії до Меланезії та до Мікронезії відповідно

 

Більш розвинені форми релігії можна було спостерігати у Полінезії. Вірування Полінезії відбивали формування класового суспільства у цій історико-культурної області Океанії. Станово-кастовому строю, характерному для полінезійців, відповідала ієрархія в пантеоні божеств. До пантеону божеств приєднувалися і душі померлих знатних людей. Дуже розвинені були у полінезійців космогонічні уявлення, міфологічні перекази.

 

В яких би природно-географічних умовах не проживали первісні суспільства. В основі його знаходиться виробничий колектив – община, яка тонко реагує на всі зміни природного середовища, відносно стабільна й водночас динамічна. Нескінченні, неповторні елементи соціальної орієнтації та культури накладені на єдину структуру соціальної адаптації, подібно орнаментам, нашитим на основу тканини. Згідно з цією системою й засновано традиційне суспільство аборигенів Австралії.

 

Меланезія. Переважну частину населення Меланезії складають народи, що говорять на меланезійські і папуаські мові. Папуаси (понад 10 млн. осіб) живуть у внутрішніх гористих і лісових областях острова Нової Гвінеї. Зустрічаються вони також на узбережжі і на деяких прилеглих до Нової Гвінеї островах. Меланезійці населяють прибережні райони Нової Гвінеї і більшість островів Меланезії.

Отже, на наш думку Австралія та Океанія з погляду на унікальність їх природи, населення та значну відмінність у соціально-економічних показниках …..

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Алексеев В. П. Историческая антропология и етногенез / В.П. Алексеев. – М.: Наука, 1989. – 445 с.

2. Алексеев В. П. Становление человечества / В.П. Алексеев. – М.: Политиздат, 1984. – 462 с., ил.

3. Кафарський В. І., Савчук Б. П. Етнологія: Навчальний посібник. / В.І. Кафарський, Б.П. Савчук – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 432 с.

4. Кром М.М. Историческая антропология: учебное пособие. – 3-е узд., допол., и справ. / М. М. Кром – СПб.: М.: Изд. Европейского университета в Санкт-Петербурге; Квадрига, 2010. – 214 с.

5. Садохин А. П., Грушевицкая Т. Г. Этнология. Учебник для студ. высш. учеб. заведений / А.П. Садохин, Т.Г. Грушевицкая – М.: Издательский центр «Академия»; Высшая школа, 2000. – 304 с.

6. Станко В.Н., Гладких М.І., Сегеда С.П. Історія первісного суспільства / кер. авт. колективу В.Н. Станко – К.: Либідь, 1999. – 239 с.

7. Чебоксаров Н.Н., Чебоксарова И.А. Народы, расы, культуры / Н.Н. Чебоксаров, И.А. Чебоксарова – М.: 1971. – 272 с.

8. Чеснов Я. Лекции по исторической этнологии / Я. Чеснов – M.: Гардарика, 1998. – 400 с.

This article reviews the settlement, anthropological characteristics, material and spiritual culture of the peoples of Australia and Oceania.

Keywords: ethnology, historical and cultural areas, anthropological warehouse, natives, culture, ethnic processes, beliefs, Polynesia, Micronesia, Melanesia, Oceania, Australia.

 

 

Привіт. Ви проглянули ознайомлювальний фрагмент статті на тему: «Народи Австралії та Океанії» об’ємом 11 сторінок. Для отримання повного варіанту роботи напишіть нам.

https://vk.com/club129840625

[email protected]