Етапи міжнародної інтеграції

Тема 12 Міжнародна економічна інтеграція. Інтеграція України у світову економіку

 

Сутність, причини й цілі міжнародної економічної інтеграції

 

Міжнародна економічна інтеграція є важливою характеристикою сучасної світової економіки. Вона являє собою особливий, новий етап в інтернаціоналізації світового господарства.

Економічна інтеграція – процес економічної взаємодії країн, що приводить до зближення господарських механізмів і набирає форми міждержавних угод й узгоджено регульований міждержавними органами.

Між країнами - учасницями інтеграції здійснюється більш глибокий міжнародний поділ праці, відбувається більш інтенсивний обмін товарами, послугами, капіталом, робочою силою. У результаті національні економіки «проникають» одна в одну, переплітається велика кількість різних фаз науково-технічної, виробничої, інвестиційної, комерційної діяльності. Економічна взаємозалежність країн і народів стає відчутною реальністю.

Передумови інтеграції

1 Близькість рівнів економічного розвитку й ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються.

2 Географічна близькість країн, наявність у більшості випадків загальних кордонів й історично сформованих економічних зв'язків, які часто мають подібні історичні традиції й людей, які говорять однією або близькими мовою.

3 Спільність економічних, політичних, соціальних й інших проблем, що постають перед країнами в сфері розвитку фінансування, регулювання економіки, політичної співпраці й т.д.

Причини інтеграції

1 Поглиблення міжнародного розподілу праці, інтернаціоналізація виробництва й капіталу вимагає переходу від простого обміну товарами до стійкої масштабної міжнародної торгівлі товарами й послугами, далі ® до інтернаціонального переміщення капіталів і створення нових виробництв ® до тісної виробничої й науково-технічної кооперації ® до спільного ведення виробництва й керування.

2 Важливою причиною інтеграції є науково-технічний прогрес, що вимагає значних ресурсів: матеріальних, фінансових, трудових, великих ринків, спільної роботи окремих країн у науково-технічній області.

3 Однією з основних причин інтеграції став розвиток великих монополій, згодом ТНК. Капітал гігантських монополій за допомогою інтеграції прагне завоювати нові ринки збуту, ринки сировини, максимально збільшити свої прибутки, опираючись при цьому на підтримку державної влади.

4 Немаловажною причиною інтеграції є політичний фактор: прагнення держав за допомогою інтеграції знайти більшу політичну вагомість, авторитет у світовому співтоваристві, швидше вирішити на цій основі й свої економічні проблеми.

Цілі інтеграції

На сьогодні у світі налічується близько
20 міжнародних економічних об'єднань інтеграційного типу, що охоплюють основні регіони й континенти земної кулі. На країни, що входять у ці об'єднання, припадає майже 2/3 ВВП планети й основна частина міжнародної торгівлі (приблизно 7 трлн дол. з 10,5 трлн дол.). Але незважаючи на існування такої кількості інтеграційних угруповань, цілі їх в основному збігаються.

1 Використання переваг економіки масштабу. Забезпечити розширення розмірів ринку, скорочення витрат і отримання інших переваг на основі теорії економіки масштабу.

Економіка масштабу, як відомо, - це розвиток виробництва, при якому збільшення витрат факторів на одиницю приводить до зростання виробництва більше ніж на одиницю.

Країни, що інтегруються, сподіваються залучити більше прямих іноземних інвестицій, які з більшим бажанням ідуть на ринки значних розмірів, на яких має сенс створювати самостійні виробництва.

2 Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Найважливішою метою більшості інтеграційних об'єднань є зміцнення взаєморозуміння й співробітництва країн-учасників у політичній, військовій, соціальній, культурній та інших неекономічних областях. Наявність добрих відносин із сусідніми країнами, підкріплених взаємними економічними зобов'язаннями, є найважливішим політичним пріоритетом для цих країн.

3 Вирішення завдань торговельної політики. Вважається, що узгоджені виступи від імені блоку країн (наприклад, на переговорах у ВТО) вагоміші й ведуть до більш бажаних результатів у сфері торговельної політики.

4 Сприяння структурній перебудові економіки. Під’єднання країн, що створюють ринкову економіку або здійснюють глибокі економічні реформи, до регіональних торговельних угод держав з більш високим рівнем розвитку розглядається як найважливіший канал передачі досвіду як гарантія обраного курсу на ринкові реформи. Більш розвинені країни, об’єднуючись зі своїми сусідами, також зацікавлені в прискоренні їхніх ринкових реформ і створенні там повноцінних й містких ринків. Такі цілі мали на меті багато країн Західної Європи (Іспанія, Португалія, Греція та ін.), об’єднуючись у тій або іншій формі до ЄС.

5 Підтримка молодих галузей національної промисловості. Навіть якщо інтеграційне об'єднання не передбачає дискримінаційних заходів проти третіх країн, воно нерідко розглядається як спосіб підтримки місцевих виробників, для яких у результаті інтеграції виникає ширший регіональний ринок.

 

Етапи міжнародної інтеграції

 

Сьогодні інтеграційні процеси у світі досягли досить високого рівня розвитку, вони охопили більшість країн планети, але всі інтеграційні об'єднання проходять, як правило, у своєму русі однакові етапи.

1 Підготовчий етап – етап, на якому країни підписують угоди, що передбачають надання більш сприятливого режиму одна одній в торгівлі. Митні тарифи можуть зберігатися. При цьому ніяких міждержавних органів для керування такими преференційними угодами не створюється.

2 Зона вільної торгівлі – це такий рівень інтеграції, при якому країни-учасниці домовляються про повне взаємне скасування митних тарифів і квот у торгівлі між собою. У той же час кожна держава проводить свою власну торгово-економічну політику щодо третіх країн.

3 Митний союз – це етап, на якому країни-члени об'єднання-не тільки ліквідують митні тарифи й квоти усередині союзу, але й установлюють єдині митні тарифи стосовно третіх країн. У цьому головна відмінність митного союзу від зони вільної торгівлі.

4 Загальний ринок – етап, на якому країни домовляються про свободу руху не тільки товарів і послуг, але й факторів виробництва - капіталу й робочої чинності. Свобода міждержавного пересування під захистом єдиного зовнішнього тарифу вимагає більш високого рівня міждержавної координації економічної політики. Така координація здійснюється на періодичних нарадах (зазвичай один-два рази на рік) глав держав й урядів країн-учасниць, значно частіших зустрічах керівників міністерств фінансів, центральних банків й інших економічних відомств.

5 Економічний союз – це більш розвинений етап інтеграції, коли на додаток до того, що є в межах загального ризику, відбувається узгодження, координація економічної політики країн-учасниць шляхом періодичних зустрічей, нарад глав держав й урядів, керівників різних міністерств. На цьому етапі виникає потреба в органах, наділених уже не просто здатністю координувати дії й спостерігати за економічним розвитком, але й приймати оперативні рішення від імені угрупування в цілому. Уряди узгоджено відмовляються від частини своїх функцій і тим самим поступаються частиною державного суверенітету на користь недержавним органам.

6 Повна економічна інтеграція – це етап, що поєднує всі розглянуті типи інтеграції плюс проведення єдиної економічної політики всіма країнами-учасницями угрупування, що вимагає уніфікації правового законодавства в межах даного інтеграційного союзу. Повна економічна інтеграція припускає загальну для всіх країн-учасниць валютну політику, тобто єдину валютну систему з єдиними валютними відносинами і єдиним валютним механізмом: єдину валюту, єдині правила регулювання валютних курсів, загальний центральний банк й та ін. Слід зазначити, що інтеграційні процеси відбуваються як на макроекономічному рівні, так і на мікроекономічному. Причому ці два рівні інтеграції іноді йдуть паралельно, але частіше перетинаються, переплітаються між собою, доповнюють один одного. Чітко простежується тенденція до переваги макроекономічного рівня інтеграції, тобто до більшого посилення міждержавного регулювання економічних відносин країн-учасниць інтеграційних угруповань. Значно впливає на створення й функціонування того або іншого типу інтеграції політичний фактор. Адже, за своєю суттю, інтеграція вимагає від її учасників віддати частину національного суверенітету в жертву ідеям національної державності.