Характеристика етапів міжнародної економічної інтеграції

На регіональному рівні світове господарство має такий вигляд. Насамперед, розрізняють п`ять великих районів регіональної інтеграції: Європейський, Північноамериканський, Латиноамериканський, Азіатсько-Тихоокеанський та Африканський, які відрізняються рівнем і змістом інтеграційних процесів. Ці райони іноді подрібнюють та розмежовують.

У Західній Європі існують два регіональні блоки: Європейський Союз (ЄС): Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Португалія, Люксембург, Великобританія, Данія, Ірландія, Греція, Іспанія, Австрія, Швеція, Фінляндія, а також 10 нових членів із Центральної і Південної Європи; Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ): Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Ліхтенштейн.

У Східній Європі і Середній Азії існує інтеграційне угруповання колишніх республік СРСР, що ґрунтуються на принципі взаємної вигоди (з акцентом на двосторонні відносини), насамперед це Співдружність Незалежних Держав (СНД) – Росія, Білорусь, Україна, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан, Туркменістан, Вірменія, Азербайджан, Грузія, Молдова.

У Північній Америці діє Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА): США, Канада, Мексика.

У Латинській Америці – МЕРКОСУР: Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай; Андський пакт: Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія.

У Південно-Східній Азії – Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН): Бруней, Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни.

Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС) включає: Австралію, Бруней, Малайзію, Сінгапур, Таїланд, Нову Зеландію, Папуа – Нову Гвінею, Індонезію, Філіппіни, Тайвань, Японію, Південну Корею, Китай, Канаду, США, Мексику, Чилі, В’єтнам, Росію, Перу.

Південноазіатська асоціація регіонального співробітництва включає: Індію, Пакистан, Шрі-Ланку, Бангладеш, Мальдіви, Бутан, Непал.

На Африканському континенті виокремлюють: економічне співробітництво держав Західної Африки – ЕКОВАС (Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д’Івуар, Кабо-Верде, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Малі, Мавританія, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Того); спільний ринок Східної та Південної Африки – КОМЕСА (Ангола, Бурунді, Заїр, Замбія, Зімбабве, Кенія, Коморські Острови, Лесото, Маврикій, Мадагаскар, Малаві, Мозамбік, Намібія, Руанда, Свазіленд, Судан, Танзанія, Уганда, Еритрея, Ефіопія).

Є також й інші інтеграційні об’єднання як в Азії, так і в Африці, проте рівень інтеграції в них невисокий – ряд країн Близького Сходу та Африки – Єгипет, Йорданія, Ірак, Ємен, Лівія, Мавританія та Сирія – об'єднались у рамках Арабського спільного ринку.

На глобальному рівні структура світового господарства представлена діяльністю міжнародних міждержавних організацій і транснаціональних корпорацій.

Причини економічної інтеграції: зростання продуктивних сил, підвищення рівня універсальності виробництва, науково-технічна революція.

Рис. 3.43. Економічна інтеграція: поняття і причини

Економічна інтеграція виявляється у формах об'єднання країн. Проте при цьому економіка інтегрованих країн втрачає свою національну особливість, самобутність.

Під час об'єднання країн створюються міжнародні організації – стабільні інститути багатосторонніх міжнародних відносин, які утворено, щонайменше, трьома сторонами (державами) і які мають погоджені учасниками цілі, компетенцію та свої постійні органи, а також інші специфічні політико-організаційні норми (статут, процедура, членство, порядок прийняття рішень).

Види економічних союзів: регіональні (Європейський союз, Латиноамериканська асоціація інтеграції, Організація Центральноамериканських держав і т. п.); спеціальні (МАГАТЕ); товарно-виробничі (ОПЕК, Міжнародний союз електрозв'язку); інвестиційні (Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку); військово-політичні (НАТО).

Таблиця 3.5