Негативні функції (Дисфункції) конфлікту

Конструктивні функції конфлікту невіддільні від руй­нівних наслідків, від дисфункцій. Будь-яка позитивна функція конфлікту має негативну сторону. Та й інша виявляються в певній ситуації, на певній стадії конфлікту, в результаті цілеспрямованих дій суб'єктів-супротивників.

Дисфункції:

- Дестабілізуюча;

- Надлишково-витратна;

- Дезорганізуюча.

Об'єктивні наслідки конфлікту (конструктивні або деструктивні) зале­жать від багатьох змінних і, значною мірою, від засобів боротьби.

Конфлікт в управлінні може виявлятись як позитивними, так і негативними функція.

Позитивні наслідки конструктивних функцій конфлікту полягають в тому, що

§ проблема вирішується таким шляхом, який прийнятний для всіх сторін, і в результаті співробітники відчувають свою причетність до вирішення цієї проблеми.

§ зменшуються труднощі в реалізації ухвалених рішень;

§ ворожість, примусовість поступається місцем волі.

§ сторони стають більше розташовані до співпраці в майбутніх конфліктних ситуаціях. реальної проблеми.

 

Конфлікт так само може зменшити конформність, інертність мислення, коли підлеглі не висловлюють ідей, які протирічать ідеям їх керівників.

 

Негативні наслідки дисфункцій конфлікту полягають у:

• незадоволеності, поганому станові духу, плинності кадрів і зниження продуктивності;

• меншому ступені співпраці в майбутньому;

• сильній відданості індивіда до групи і збільшенні непродуктивної конкуренції з іншими групами в організації;

• зіставленні своїх цілей цілям іншої групи як позитивним, так і негативним;

• зменшенні взаємодії між конфліктуючими сторонами;

• збільшенні ворожості зі зменшенням спілкування;

• наданні більшого значення перемозі в конфлікті ніж вирішенню реальної проблеми

Загальна характеристика конфлікту в управлінні як явища.

Загальна характеристика конфлікту в управлінні є основою його вивчення та подальшого аналізу. Вона повинна включати всі основні ознаки конфлікту чи його параметри, які дозволяють класифікувати конфлікт і розробити стратегію його подолання.

Зовнішні ознаки конфлікту утворюють три групи: про­сторові, часові, внутрішньосистемні.

Просторові межі кон­флікту визначаються місцем розташування його учасників (підприємство, структурний підрозділ, офіс тощо).

Часові параметри конфлікту пов'язані з його тривалістю, включаючи початок і кінець.

Щодо внутрішньосистемних параметрів конфлікту необхідно сказати, що він завжди відбувається в певній соціальній системі в організації чи трудовому колективі. Виявлення внутрішньосистемних меж конфлікту пов'язано з визначенням конфліктуючих сторін, що виступають його головними учасниками, а також виділенням інших осіб або організацій, прямо в конфлікті не задіяних, але які є елементами соціальної системи. У такому разі межі конфлікту в системі залежатимуть від того, яке число учасників до нього залучено.

Внутрішні ознаки конфлікту — це його структура, динаміка і гострота, умови.

Елементи структури конфлікту:

1) два учасники або дві сторони конфлікту;

2) несумісні цінності й інтереси сторін;

3) поведінка, спрямована на знищення планів, інтересів протилежної сторони;

4) вживання тиску для впливу на іншу сторону;

5) протиборча спрямованість дій, поведінки сторін;

6) стратегії й тактики конфліктної взаємодії;

7) особистісні характеристики учасників: агресивність, авторитетність, конфліктність

8) особливості ситуації (присутність третьої сторони, сторонніх спостерігачів).

Динаміка розвитку конфлікту полягає у динамічній структурі конфлікту, яка розкривається у його етапах, та у силових характеристиках конфлікту (швидкість, гострота).