Польові роботи при прокладанні теодолітних ходів

Планове знімальне обґрунтування виконується у вигляді замкнутих або розімкнутих теодолітних ходів (рис.1) Перед початком польових робіт проектують теодолітні ходи на великомасштабних картах. Теодолітні ходи прокладають вздовж доріг, проїздів або приблизно по осі майбутньої лінійної споруди. Довжина сторін у теодолітних ходах не повинна бути більше 350 м та менше 20 м на забудованих територіях і менше 40 м на незабудованих територіях. По можливості довжини сторін повинні бути однаковими. Максимальна довжина теодолітних ходів на забудованій території не повинна перевищувати 2 км для масштабу знімання 1:2000, 1,2 км – для масштабу 1:1000 та 0,8 км – для масштабу 1:500.

Під час рекогносцирувания уточнюють положення вершин теодолітних ходів. Із кожної вершини повинна бути добра видимість попередньої і наступної точок і нормальні умови для лінійних вимірювань. Крім того, потрібні нормальні умови для встановлення теодоліта і відкритий кругозір для виконання знімання. Пункти теодолітного ходу закріпляють дерев'яними кілками. Кілок не повинен виступати над поверхнею землі більше ніж на 5 см. Після закріплення точок на місцевості складають остаточну схему теодолітних ходів, після чого починають виконувати лінійні і кутові вимірювання.

Довжину сторін теодолітних ходів вимірюють в прямому і зворотному напрямах сталевими 20-метровими стрічками, рулетками та іншими інструментами, що забезпечують необхідну точність вимірювань. Відносна похибка лінії, що виміряна в прямому і зворотному напрямах,

,

де І/N – відносна похибка, яка не повинна перевищувати допустимої;

S_пр, S_зв – виміряні відстані в прямому і зворотному напрямах, м;

S – середнє значення вимірів.

Кути у теодолітних ходах вимірюють теодолітами з точністю не менше 30" одним прийомом з переставленням лімба між прийомами на кут приблизно 90°. При вимірюванні кутів теодолітом з одностороннім відліком по колу (Т5, Т5К, 2Т5К) достатньо здійснювати переведення зорової труби через зеніт між півприйомами з наступним переставленням лімба на 1...2°. Різниця виміряних кутів у двох півприйомах не повинна перевищувати 45". Центрування теодоліта виконують за допомогою оптичного центра або виска з точністю до 3 мм.

Одночасно з вимірюванням горизонтальних кутів вимірюють одним прийомом вертикальні кути і вносять поправки за приведення довжин ліній до горизонту при кутах нахилу більше . Якщо на вимірюваній лінії декілька точок перегину, то при вимірюванні її стрічкою, рулеткою або віддалеміром по частинах, кути нахилу вимірюють на кожній ділянці, що обмежена точками перегину.

Особливу увагу звертають на прив’язку теодолітного ходу до пунктів існуючої геодезичної мережі знімального обґрунтування. Під час прив'язки теодолітних ходів вимірюють два кути, що прилягають, сума яких не повинна відрізнятися від значення, одержаного за початковими даними, більше ніж на 1'.

Рисунок 1 – Схема теодолітного ходу: а) замкнений теодолітний хід; б) розімкнений теодолітний хід