Економіческая думка Юнія модерато Колумелла.

З I ст. н. е.. в організації рабовласницького виробництва відбувалися істотні зміни. Занепад середніх рабовласницьких маєтків інтенсивного типу супроводжувався певним підйомом латифундій, що переходили до колонатному землеробства. Праця колонів був продуктивніше рабської. Зрушення в сільському господарстві знайшли пряме відображення в економічній думці того періоду.

Важливе місце в історії римської економічної думки належить Юнію модерато Колумелла, який написав 12 книжок про сільське господарство. Праці Колумелли не піддаються точної датування, але третя книга відноситься до 62-65 рр.. н. е.. Колумелла був глибоким знавцем сільськогосподарської літератури і хорошим практиком. Він був свідком кризових явищ рабовласницької економіки: відбувалося падіння продуктивності рабської праці, багато культурних землі в Італії не вирощувалися і перетворювалися на пасовиська.
Вже в передмові до першого книзі Колумелла вступив у полеміку з тими представниками римської науки, які бачили причини певного занепаду господарства в безплідності землі і поганий кліматі. Головне, на його думку, те, що сільське господарство віддається, «як катові, на розправу самому негідному з рабів, а при наших предків ним займалися найкращі люди і найкращим чином». Колумелла усвідомлював обмежені можливості рабської праці, але його рецепти виходили з факту існування рабовласництва. Колумелла закликав рабовласників позбутися «непридатних», неурядових рабів, «організовувати їх працьовитість». Зробити це було вкрай важко. Тому в історії римської економічної думки фігура Колумелли виглядає до певної міри драматично.
Для перебудови рабовласницького господарства Колумелла запропонував цілу систему заходів. Як рабовласник-практик, він рішуче виступив проти екстенсивного шляху розвитку рабовласницького помістя.
Якщо Катон і певною мірою Варрон намагалися встановити норми земельної площі рабовласницького господарства, то Колумелла відмовився від цього. Для нього «безсумнівно, що величезна погано оброблені простір дає менше, ніж маленький чудово оброблений ділянку». Головне, чи є у покупця маєтки гроші. І при занятті сільським господарством «недостатньо знати або хотіти, якщо немає потрібних на роботу грошей». А за наявності необхідних коштів «з сільським господарством можна вирівняєься без тонкощів, але воно не терпить і дурощі». Ця антиномія Колумелли сповнена глибокого змісту. Економіст розумів, що навіть при використанні «роботяща» рабів важко застосувати «тонкощі». У той же час всі книги Колумелли вказують на необхідність більш ретельний ведення господарства в умовах рабовласництва.
Колумелла вважав, що основна мета покупки маєтку - отримання доходу. Але «розумна людина не стане купувати землю в будь-якому місці, піддавшись на спокусу родючості або гарного місця розташування». На його думку, хороший господар зможе зробити прибутковим всяка ділянка, а його старанність зможе перемогти і безпліддя землі. Справжній господар землі доб'ється того, «щоб вирощувати на ній як раз те, що піде там все краще».
Колумелла вів відкритий суперечка з економістами-аграріями, що надавав дуже великого значення природної родючості грунту. По суті Колумелла перший в античній думки поставив проблему інтенсивного шляху розвитку рабовласницького господарства. Він розробив цілу систему штучного добрива грунту, сміливо виступив за проведення агротехнічних дослідів, закликаючи господарів не скупиться на експерименти. При такому способі ведення господарства будь-які землі принесуть землевласникові дохід.
Радячи рабовласникам інтенсифікувати господарства, Колумелла вважав при цьому необхідною реорганізацію рабської праці. Одна з основних його ідей - спеціалізація рабів. В нових умовах агрокультури Колумелла рекомендував залучати кваліфікований рабська праця. Так, він радить не зупинятися перед сплатою 8 тис. сестерціїв за досвідченого раба-виноградаря.
Колумелла рекомендував домагатися природного відтворення рабів прямо в господарстві, пропонуючи звільняти багатодітних рабинь від роботи і навіть надавати їм вільну. Він визнавав правильними всі методи примусу для перетворення негідних рабів у старанних працівників: від місцевої в'язниці в підвалі до «обміну» жартами з рабами. Це, на думку Колумелли, разом зі спільним обговоренням нових робіт, «турботою» про життя рабів, дозволом їм скаржитися на жорстоке поводження сприяє зростанню продуктивності праці. Однак Колумелла розумів, що організація роботи рабів, навіть у присутності прикажчика і наглядачів, могла бути неякісною. Раб, «щоб набрати то число, яке йому замовлено прикажчиком, працює неуважно і недобросовісно...». Колумелла бачив обмежені можливості рабовласництва, але все ж таки сподівався компенсувати їх вдосконаленням агрокультури за допомогою раба-фахівця, досвідченого вілика і, нарешті, суворого і кваліфікованого господаря маєтку. Не випадково «хазяйський очей» є найважливішим чинником організації праці в маєток. І Колумелла радить купувати маєтки в передмісті, щоб частіше туди навідуватися.
Розуміючи, що перебудувати рабовласницьке господарство буде важко, Колумелла пропонував здавати землю в оренду вільним колонами. Він навіть радив замінити ними рабів-кацапів. Тим самим Колумелла перекреслював свою ідею про певні можливості рабської праці при інтенсивному рабовласницькому виробництві.