Профілактика та заходи боротьби

Профілактика та заходи боротьби спрямовують на запобігання зараженню тварин та інвазуванню навколишнього середовища фасціолами.

В неблагополучних щодо фасціольозу господарствах за два тижні до початку пасовищного сезону проводять вибіркове (10 – 20 % поголів'я) копроскопічне обстеження тварин. При виявленні інвазованих тварин дегельмінтизацію повторюють.

Комплекс заходів боротьби з фасціольозом у неблагополучних господарствах повинен включати:

ü прогнозування спалахів захворювання;

ü заходи щодо запобігання інвазуванню тварин і зовнішнього середовища;

ü дегельмінтизацію тварин;

ü ряд організаційно-господарських заходів.

З метою запобігання зараженню молодняка великої рогатої худоби віком до одного року кращим методом утримання залишається стійлово-вигульне. Велику рогату худобу старшого віку та овець випасають на культурних чи благополучних природних пасовищах.

Система заходів щодо оздоровлення зовнішнього середовища повинна включати:

ü ізоляцію неблагополучних природних пасовищ від тварин строком на два роки й використання їх лише для заготівлі сіна;

ü меліорацію малого масштабу — осушування надмірно зволожених ділянок пасовищ і скорочення площ біотопів ставовиків;

ü окультурення природних пасовищ проведенням великомасштабної меліорації;

ü проведення відповідно до інструкції боротьби з молюсками з використанням хімічних чи біологічних засобів.

З хімічних методів боротьби основним залишається використання молюскоцидів — мідного купоросу (1:5000) з розрахунку 10 л на 1 м² оброблюваної площі, або 5,4-дихлорсаліциланіліду (1: 10 000). Ці розчини слід вносити у біотопи один раз на рік навесні чи на початку літа.

Суттєву роль у боротьбі з ставовиками може відігравати й свійська водоплавна птиця, яка охоче й у великій кількості спроможна знищувати їх.

Важливе значення мають заходи, стосовно ефективного знезараження гною, видаленого з приміщень, допуск на пасовища тварин, вільних від фасціол, створення умов для гігієнічного напування худоби, обов'язкова одноразова зміна ділянок випасання у липні — серпні, заборона сумісного перебування на пасовищах худоби різних господарств, випасання жуйних на постійно зволожених пасовищах, згодовування сіна з заболочених та прирічкових територій не раніше як через 6 міс після скошування, надійна ізоляція меліоративних канав перед випасанням тварин на культурних пасовищах. У стаціонарно неблагополучних щодо фасціольозу господарствах обов'язковими є планові вибіркові копроскопічні обстеження і планові лікувально-профілактичні дегельмінтизації тварин відповідно до існуючої інструкції. З організаційно-господарських заходів основними є: організація повноцінної годівлі та гігієнічного напування тварин, розробка комплексних планів боротьби з інвазією. Контроль за їх виконанням проводить служба ветеринарної медицини господарства та району. Придбаних тварин карантинують, клінічно та вибірково копроскопічно обстежують їх, за потребою — дегельмінтизують.

З метою підвищення ефективності хіміопрофілактики ведуться експериментальні дослідження з використанням складних полімерних композицій з антгельмінтиками для їх пролонгованої дії. У деяких країнах проводиться інтенсивна дослідницька робота по створенню протифасціольозної вакцини [5].

Висновок

Виходячи з вище наведених джерел, фасціольоз приносить тваринництву істотний економічний збиток.

Для усунення захворювання досить перервати одна ланка ланцюга: захворіла тварина - молюск. При цьому необхідно своєчасно виявляти хворих тварин і не випускати їх на пасовища. Весь гній піддавати биотермической обробці, не допускати попадання гною у водне середовище, де можуть мешкати прісноводні молюски.

Найбільш достовірними методами діагностики є копрологіческое дослідження. Патогномонічних ознак захворювання немає. Постановка діагнозу може тим, що в даний час застосовуються трудомісткі лабораторні методи, на проведення яких іде значну кількість часу. Тому необхідна розробка методів діагностики.

При проведенні профілактичних заходів дуже важливо не завдати шкоди природі. До недавнього часу в нашій країні не приділялося належної уваги екології, але з погіршенням екологічної ситуації у світі, а також з інтенсивним розвитком тваринництва в 80-ті роки двадцятого століття, проблема виступила досить гостро. Тому зараз не рекомендується, наприклад, проводити тотальне знищення молюсків хіміопрепаратами, тому що від цього порушується біологічнапорушення в природі. Так, для підтримки популяції молюсків можна розводити їх біологічних ворогів - водоплавну птицю.

Для лікування тварин бажано застосовувати високоефективні, низькотоксичні препарати. Необхідно своєчасно проводити хіміопрофілактику для запобігання подальшого розносу інвазії.