Квітка, наче та бджола, наносив у свої драми і оповідання багато солодких щільників з квітчастої ниви української народної поезії.

М.Сумцов

З Основ’яненком у світову літературу вступив мужик – та потріпувана і зганьблена маса простолюддя, що незабаром займе своє місце в письменстві на покуті й зовсім змінить його колись салонове обличчя.

С.Єфремов

Його (Г.Квітки-Основ’яненка. – авт.) соціальне становище – приналежність до одної з багатих і впливових фамілій Слобожанщини – природна його вдача, особливості його виховання, все склалось на те, щоб виробити в ньому релігійний світогляд, консерватизм, віру в непорушність і вищу справедливість існуючого ладу, нахил до ідилізму в розумінні і художньому трактуванні життя.

М.Зеров

Г.Квітка-Основ’яненко – „письменник чималого таланту, але стилістично дуже усамітненого, з оригінальними мистецькими засобами, але „старосвітський”, мало зв’язаний з сучасною українською та чужими літературами”.

Д.Чижевський

\

Тема 5. Євген Гребінка [2] (1812-1848)

Як письменник та організатор українського літературного руху

План

1. Є.Гребінка як один із засновників петербурзького осередку українства, видавець і редактор.

2. Байкарська творчість Є.Гребінки: збірка «“Малороссийские приказки»” (1834-1836):

a) суспільно-сатиричне спрямування байок;

b)a)художні особливості: деталі побуту, пейзаж, народний гумор, манера

розповіді.

3. Є.Гребінка - поет-романтик:

a) жанрова специфіка поетичних творів: романс, пісня, медитація;

b) поетизовані народні перекази про українське минуле («„Гетман Свигорский»”, «„Украинский бард”, „Б», «Богдан”»).

4. Російськомовна проза Є.Гребінки:

a) збірник «„Рассказы пирятинца»” (1837): вплив «„Вечорів на хуторі біля Диканьки»” М.Гоголя на стильову манеру Є.Гребінки;

b) українська історична тематика в російськомовних прозових творах («“Нежинский полковник Иван Золотаренко»” (1843), «“Чайковский»” (1843));

c) утвердження позицій «„натуральної школи»” в оповіданняхі та повістях «„Кулик»” (1840), та повісті „«Путевые заметки зайца»” (1841);

d) показ життя «“маленької людини»” в повістях «“Записки студента»” (1841), «“Приключения синей ассигнации»” (1847).

Тексти

Школяр Денис. Будяк та Конопелечка. Рожа да Хміль. Дядько на дзвониці. Ячмінь. Рибалка. Соловей. Мірошник. Ведмежий суд. Віл. Цап. Лебідь і Гуси. Пшениця. Верша та Болото.

Страшный зверь. Нежинский полковник Иван Золотаренко. Чайковский. Лука Прохорович. Мачеха и панночка. Верное лекарство. Записки студента. Приключения синей ассигнации. Кулик. Путевые заметки зайца. Иван Иванович. Доктор.

Човен. Українська мелодія (Ні, мамо, не можна нелюба любить…). Рогдаев пир. Курган. Нежин-озеро. Казак на чужбине. Недуг. Скала. Два. Лавровый листок. Черные очи. Молитва. Украинский бард. Гетман Свигорский. Богдан.

Література

1. Гребінка Є.Твори: У 5-ти т. – К., 1957.

2. Гребінка Є.Твори: У 3-х т. – К., 1980.

3. Бовсунівська Т. Українська бурлескно-травестійна література першої половини ХІХ ст. (в аспекті функціонування комічного). – К., 2006. – С.103-107.

4. Брайко О. Дискурс естетичного світобачення в малій прозі Є.Гребінки та проблеми символічної автобіографії // Слово і час. – 2004. - №10. – С.57-70.

5. Брайко О. Екзистенціал бажання й дискурс культури в малій прозі Є Гребінки // Слово і час. – 2004. - №9. – С.31-44.

6. Брайко О. Роман Є.Гребінки «„Доктор»” як соціальний наратив: текст та інтертекст // Слово і час. – 2005. - №3. – С.51-64.

7. Гнатюк М. Українська поема І половини ХІХ ст. – К., 1975. – С.

8. Гнідан О. Традиції і новаторство І.Котляревського і Є.Гребінки // Гнідан О. Історія української літератури ХІХ – початку ХХ століття: Практ. заняття. – К., 1987. – С.12-29.

9. Гончар О. Просвітительський реалізм в українській літературі. Жанри і стилі. – К., 1990. - С.80-85, 137-152.

10. Гончар О. Українська література передшевченківського періоду і фольклор. – К., 1982. - С.176-206.

11. Деркач Б., Косяченко В. Жанр байки в українській літературі // Українська байка. – К., 1983. – С.3-27.

12. Деркач Б. Євген Гребінка: Літературний портрет. – К., 1974.

13. Деркач Б. Крилов і розвиток жанру байки в українській дожовтневій літературі. – К., 1977. – С.142-180.

14. Дзира І. Вплив козацького літописання на літературу українського відродження І половини ХІХ ст. – К., 1995. – С.

15. Задорожна Л. Євген Гребінка. Літературна постать. – К., 2000.

16. Зеров М. Українське письменство ХІХ ст. // Зеров М. Твори: В 2-х т. – Т.2. – К., 1990. – С.36-41.

17. Зубков С. Байкар і поет Гребінка // Гребінка Є. Байки. Поезії. – К., 1990. – С.5-33.

18. Зубков С. Євген Гребінка // Гребінка Є. Твори: У 3-х т. – Т.1. - К.,1980. – С.5-39.

19. Зубков С. Євген Павлович Гребінка: Життя і творчість. – К., 1962.

20. Зубков С. Русская проза Г.Квитки и Е.Гребенки в контексте русско-украинских связей. – К., 1979. – С.178-267.

21. Історія української літератури ХІХ століття: У 2-х кн. / За ред. акад. М.Г.Жулинського. – Кн.1. – К., 2005. – С.179-203.

22. Крутікова Н. Гоголь та українська література ХІХ ст. – К., 1957.

23. Куліш П. Приказки Гребінки (Од іздателя) // Куліш П. Твори: В 2-х т. – К.,1989. – Т.2. – С.514-515.

24. Луцький Ю. Між Гоголем і Шевченком. – К., 1998. – С.64-70.

25. Мацапура В. Украина в русской литературе первой половины ХІХ века. – Харьков-Полтава, 2001. – С.323-335.

26. Нахлік Є. Українська романтична проза 20-60-х рр. ХІХ ст. – К., 1988. - С.74-92, 179-181.

27. Хропко П. Біля джерел української реалістичної поезії. – К., 1972. - С.159-170.

28. Хропко П. Становлення нової української літератури. – К., 1989. – С.97-105.

29. Федченко П. Петро Гулак-Артемовський. Євген Гребінка // Гулак-Артемовський П. Поетичні твори. Гребінка Є. Поетичні твори. Повісті та оповідання. – К., 1984. – С.16-29.

30. Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – К., 1984. – Т.41.

31. Франко І. Южнорусская литература // Там само. – Т.41.

32. Цибаньова О. Євген Гребінка. Життя славетних. – К., 1972.

 

Поміркуйте над висловлюваннями:

 

Долгом поставляю известить почтеннейших читателей, что содержание некоторых приказок взято мною из басен Крылова и других в сем роде писателей… и что в орфографии… следовал способу принятому нашим известным поэтом Гулаком-Артемовским.

Є.Гребінка, передмова до “Малороссийских приказок”

Гребінка перший відійшов од колишнього пародійного спрямування: цей талановий письменник, усвідомлюючи, що слово, яким розважав публіку Котляревський і Артемовський, зовсім не спотворене наріччя російської мови, а мова, дана в наділ дванадцятьом мільйонам народу, прагнув у своїх творах показати спроможність її до розвитку і багатства.

М.Костомаров

Гребінка, пишучи приказку, малює нам тут же наші села, поля й степи свіжими, да й непозиченими фарбами. Коли сміється він, то прислухайтесь – тут же крізь сміх почуєте якийсь сум; коли ж справді сумує, то слово його процвітає квітками щирої поезії української. Широкі його приказки, як наші степи, жартівливі вони да якось і сумуваті, як наші селяни; шуткуючи, сі приказки займають душу зглибока.

П.Куліш

Як байкопис, займає Гребінка перше місце в нашім письменстві. Його байки відзначаються ярким національним і навіть спеціально лівобережним українським колоритом, здоровим гумором і не менш здоровою суспільною і ліберальною тенденцією.

І.Франко

Творчість Гребінки-прозаїка розвивалась в напрямі від романтизму до реалізму. Талановитий і гостро спостережливий художник ішов в одній шерензі з тими письменниками, які, слідом за Гоголем, виходили з естетичних принципів “натуральної школи”, сприяли зміцненню реалістичного напряму в літературі. Щире співчуття до “маленької людини” - трудівника, увага до побуту й звичаїв народу, близький зв’язок з народною творчістю, викривальний характер переважної більшості творів єднають прозу Гребінки з творчістю великого Гоголя.

С.Зубков