Виведення наркотиків з організму

Наркотики можуть виводитися з організму безпосередньо або спочатку розкладатися на речовини, метаболіти, імовірність повторної абсорбції яких мала. Ці вторинні речовини також виводяться з організму. Ферменти печінки відіграють у метаболізмі наркотиків головну роль. Важливо те, що ці ферменти утримуються й в інших органах, таких, як нирки і травний тракт. Тому прийнятий усередину через рот наркотик піддається частковому руйнуванню ферментами. Таким чином, до потрібного місця доходить менше речовини, ніж було прийнято. Деякі метаболіти наркотику є фармакологічно активними. Вони викликають, наприклад, побічні ефекти різних ліків. Є два приклади метаболітів, що мають психоактивні властивості: це

метаболіти діазепаму (Valium) і хлордіазепоксиду (Librium). Один з метаболітів діазепаму виділяється з організму повільніше, ніж сам діазепам. Їхня дія припиняється подальшим метаболізмом або виведенням з організму разом із сечею. Головний орган, який відповідає за виведення з організму як наркотиків, так і їхніх метаболітів — нирки. Але виведення може йти й іншими шляхами. Наприклад, наркотики, прийняті всередину через рот, іноді виводяться з фекаліями. Метаболіти наркотику можуть виділятися разом із жовчю.

Наркотики надходять до материнського молока, і хоча введена у такий спосіб кількість наркотику мала, дитина піддається серйозному ризику. Наркотики можуть виділятися і через легені: саме тому подих людини, що прийняла алкоголь, пахне спиртним. Нарешті, наркотики виділяються з потом.

Перевірка на наркотики. Обговорення процесів виведення наркотиків з організму підводить нас до питання про способи перевірки людини на вживання наркотиків. Існує багато методів визначення вживання людиною наркотиків і насамперед за допомогою аналізу сечі або крові. Аналіз сечі більш чутливий, оскільки там можна знайти метаболіти наркотику. Якщо наркотик знайдений у крові, то це свідчить про зовсім недавнє його вживання. Успішність перевірки залежить від багатьох факторів, у тому числі від кількості останньої прийнятої дози, конкретного методу тестування і точного дотримання процедур. Можливість виявлення наркотику залежить в основному від темпів його виведення з організму і темпів виведення його метаболітів. Визначається час виведення наркотиків (і їхніх метаболітів) з організму і час після вживання, протягом якого можна знайти наркотик в організмі. Менший показник часу відповідає виведенню з організму самого наркотику, більший — його метаболітів. Для алкоголю зазначено тільки один час, оскільки його метаболіти поширені в організмі, і перевірка на алкоголь за його метаболітами буде ненадійною.

Максимальний час, протягом якого перевірка може дати результати, значно збільшується, якщо можна виміряти вміст в організмі метаболітів наркотиків. Цей показник часу набагато менший, ніж період виведення наркотиків і їхніх метаболітів з організму. Відбувається це тому, що тестування має обмежену чутливість і не може визначити вміст метаболітів після певної межі. Ця межа залежить від конкретного метаболіту і методики тестування. Сліди великої дози марихуани можна знайти протягом восьми днів з моменту вживання. В організмі людей, що постійно вживають марихуану, можна знайти її сліди навіть через місяць після прийому останньої дози.

Біологічні характеристики

Спадкові розбіжності в реакціях на наркотики. Існують розбіжності реагування на наркотик, закладені на генетичному рівні. Особливість реагування людини на першу дозу наркотику була названа первісною чутливістю до наркотику.Така чутливість, імовірно, закладена на генетичному рівні. Багато коштів витрачається на дослідження ролі генетики у виникненні захворювань, пов’язаних із вживанням різних речовин. Найбільша увага вчених прикута до проблеми вживання алкоголю. Вважається, що вроджені розбіжності сприйняття (як результат впливу на мозок) і обміну алкоголю відіграють вирішальну роль у процесі розвитку алкогольної залежності або зловживання алкоголем.

Стать. Певна доза наркотику, прийнятого чоловіком і жінкою, буде більше впливати на жінку. Це залежить від більшого відсотка вмісту жиру й, отже, меншого вмісту води в жіночому організмі. Ґрунтуючись на інформації четвертого розділу, можна сказати, що відсотковий вміст жиру може впливати на дію наркотику двома шляхами. Якщо в організмі менше води, велика кількість жиру, наркотик буде мати значну концентрацію в організмі і, таким чином, буде впливати сильніше. До того ж, деякі наркотики вибірково приєднуються до молекул жиру, тому наркотик у подібних умовах виділяється з організму набагато повільніше і діє в організмі довше.

Вага. Вага тіла — один зі складових компонентів у формулі обчислення дози наркотику, оскільки концентрація наркотику залежить від кількості крові й інших біологічних рідин в організмі. Вони розбавляють поглинений наркотик. Говорячи простіше, в організмі повної людини більше крові й інших рідин, тому концентрація наркотику, яку вона прийняла, виявиться меншою, ніж в організмі худої людини. Це зменшує ефект наркотику.

Вік. Сила впливу наркотиків може залежати від віку в тому випадку, якщо наркоман, що вживає їх, дуже молодий або дуже старий. Діти найбільш чутливі до наркотиків, бо їхня ферментна система, що засвоює наркотик, може бути ще не розвинута. У результаті, наркотик залишається активним дуже довго. У старшому віці ферментна система може бути ослаблена, у такому випадку також відбувається збільшення тривалості дії наркотику.