Лекція 7. Громадянське суспільство: визначення, ознаки, функції

План

7.1 Сутність суспільства як соціального феномену.

7.2 Основні теорії походження суспільства в соціогуманітарних науках.

7.3 Типологізація суспільств. Характерні особливості сучасного суспільства.

7.4 Визначення, ознаки та шляхи формування громадянського суспільства в сучасній Україні.

Сутність суспільства як соціального феномену

Термін «суспільство» є високоабстрактною категорією, яку сформульовано на перетині знань соціальної філософії, соціології, історії та інших наук, а також є надзвичайно складним соціальним феноменом, що зумовило його різні тлумачення.

Суспільство – це сукупність усіх засобів взаємодії та форм об'єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів.

Цей термін частіше за все вживається на позначення конкретного виду суспільства з його історичними, економічними, культурними особливостями (наприклад, українське суспільство).

До найхарактерніших сутнісних рис суспільства за В.Городяненко належать:

- спільність території проживання людей, що взаємодіють між собою;

- цілісність і сталість (єдине ціле);

- здатність підтримувати та відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв'язків;

- певний рівень розвитку культури, система норм і цінностей, покладених в основу соціальних зв'язків між людьми;

- автономність та самодостатність, самовідтворення, саморегулювання, саморозвиток.

Американський соціолог Е.-А.Шілз суспільством вважав об'єднання, що відповідає таким критеріям:

- існування його як елемента більшої системи;

- ідентифікація з певною територією;

- наявність власної назви та історії;

- укладення шлюбів між представниками даного об'єднання (суспільства);

- поповнення за рахунок дітей, які визнані представниками цього суспільства;

- існування його у тривалішому часі, ніж середня "тривалість життя окремого індивіда;

- єдність загальної системи цінностей (традицій, звичаїв, норм, законів, правил тощо).

Усе це дає змогу трактувати суспільство як соціальну систему, тобто таке цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв'язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності. Кожен з цих елементів соціальної системи перебуває у взаємозв'язках з іншими, займає специфічне місце та відіграє певну роль у ній.

На думку американського соціолога А. Тоффлера структуру суспільства визначають такі компоненти:

1) техносфера (енергетична підсистема, система виробництва, розподілу);

2) соціосфера (різні соціальні інститути);

3) біосфера;

4) сфера влади (формальні й неформальні інститути політики);

5) іносфера (системи інформації та соціальної комунікації);

6) психосфера (сфера міжособистісних стосунків).

Усі перелічені структурні елементи рівнозначні та
рівноправні. А саме завдяки структурі суспільство якісно відрізняється як від хаотичного скупчення людей, так і від інших соціальних явищ. Соціальна структура визначає стабільність суспільства як системи, що функціонує та розвивається за власними законами.

Існує й цілком протилежна точка зору на цю проблему. Наприклад, Т.Манн вважає, що, якби це було можливим, він зовсім відмовився б від категорії «суспільство», позаяк воно не є соціальною системою. А оскільки немає системи, то не існує й рівнів чи підсистем. Тому найточнішими щодо вивчення структури та історії суспільств будуть термінологічні пояснення, взаємовідносин чотирьох рівнозначних джерел влади - ідеологічних, економічних, політичних, військових. У кожний конкретний історичний момент можливе різне їх співвідношення, що і визначає конкретну історичну якість суспільства.