Зображення на геологічних картах.

При читанні геологічних карт особливу увагу слід звернути на деякі особливості зображення пластів та утворені ними форми в проекції на горизонтальну площину топографічної основи. Площі поширення порід різного віку оконтурюють на карті лініями геологічних границь. Ці лінії можуть бути простими або складними залежно від характеру залягання пластів і рельєфу місцевості.

При горизонтальному заляганні пластів і пересіченому рельєфі на геологічній карті буде зображений тільки відслонений на поверхні пласт, який замальовують кольором, що відповідає його віку. Якщо рельєф розчленований долинами рік, то на геологічній карті виходи цих пластів зображаються у вигляді смуг вздовж долин. При цьому межі горизонтально розташованих пластів на карті будуть паралельними ізолініями рельєфу (горизонталями). Кожна така смуга буде забарвлена в колір, що відповідає віку порід, який вона зображує. Чим більша крутизна схилу поверхневого рельєфу, тим менша ширина виходу пласта на карті.

При похилому заляганні пластів обрис їх виходів залежить від співвідношення кута падіння та нахилу поверхні схилу, напряму падіння пластів і схилу, форми поверхні рельєфу. Якщо пласт занурюється в ту ж сторону, куди нахилений схил рельєфу, то нахил пласта завжди менший, ніж нахил поверхні схилу, а тому граничні лінії пластів на карті будуть вигнуті в сторону, протилежну згинам горизонталей на топографічних картах. Якщо ж падіння пластів протилежне напряму нахилу поверхні рельєфу, то ізогіпси границь виходу пласта на карті будуть спрямовані в ту ж сторону, що й ізогіпси на топографічній карті.

При вертикальному заляганні пластів форма виходів їх на денну поверхню зображають у вигляді прямих ліній, які простягаються вздовж пласта. Ширина виходу вертикально залягаючого пласта на карті відповідає його дійсній товщині в масштабі геологічної карти.

При моноклінальному заляганні пластів і нерозчленованому рельєфі пласти проектуються на карті у вигляді смуг, які змінюють одна одну по їх падінню від більш давніх до більш молодих.

Складки на геологічній карті в умовах горизонтального рельєфу мають вигляд замкнутих концентричних смуг, які відповідають виходам пластів різного віку. Різниця між антиклінальними і синклінальними складками полягає в тому, що в перших у ядрі залягають більш давні гірські породи, а в других, навпаки, ядро складене більш молодими породами з породами периферійної її частини.

Геологічні межі між породами різного віку зображуються чорними лініями. При цьому достовірні межі наносяться суцільною лінією, а передбачувані – пунктирними. Ті ж межі, але розкриті під вищележачими породами, позначають відповідно переривистими лініями з одною і двома крапками.

Розривні порушення ділять на головні і другорядні, серед яких в свою чергу виділяють достовірні, передбачувані та скриті під вищезалягаючими породами. Всі вони показують потовщеними чорними лініями.

При горизонтальному заляганні пластів розривні дислокації типу скиду або вскиду встановлюють на геологічній карті за віковим співвідношенням порід, які залягають вздовж лінії порушення. В припіднятому крилі переважно залягають більш давні гірські породи, а в опущеному – гірські породи більш молодого віку. При похилому заляганні пластів наявність скиду встановлюють за зміщенням виходів пластів вздовж лінії розриву, повторенню виходів пластів або зміни їх простягання на геологічній карті.

Горсти і грабени на геологічній карті розпізнають за тими ж ознаками, що й скиди і вскиди, оскільки вони являють собою комбінацію останніх.

Орієнтування площівних і лінійних структурних елементів відображають за допомогою спеціальних знаків. Бурові свердловини наносять на карту вибірково. Для опорних свердловин показують всі основні підрозділи, розкриті свердловиною, та глибину їх залягання. В інших свердловинах можна вказувати лише індекс, глибину залягання і товщину найбільш важливих з числа розкритих підрозділів. Якщо свердловину показано на геологічному розрізі, то на карту наносять тільки знак і номер.

На геологічній карті також вказують найважливіші палеонтологічні знахідки, за допомогою яких надійно визначено геологічний вік гірських порід. Вказуються також місця знаходження викопної флори і фауни, археологічні знахідки і пункти, для яких визначено радіологічний вік порід, мінералів, кісток, деревини тощо.

Умовні знаки поміщаються в прямокутник і праворуч від нього дається словесний опис.