Щасливий, хто зумів розпізнати причину речей

Ці слова римського поета І ст. до н.е. Верґілія, адресовані Лукрецієві, авторові поеми «Про природу речей», стали крилатими. Під щастям поет, очевидно, розуміє невтомну працю, яка допомагає людині пояснити те чи інше природне явище, виводить її з вузьких тенет незнання й скеровує до світла і простору. Важко не погодитися із словами, які утвердилися уже впродовж епох, однак розмаїття і мелодійність сучасних мов можуть наштовхнути на думку: навіщо вивчати мову, яка перестала бути засобом активного спілкування майже дві тисячі років тому і вважається сьогодні «мертвою мовою»?

Відповідь на запитання: «Чи латина – мертва мова?» читаємо в Юліана Тувіма: «Яка ж це мертва мова, яка, не в’янучи, пережила тисячоліття?!» Але як, у якій формі «пережила»? Передусім у текстах, у творах, які дійшли до наших днів, як невичерпна скарбниця мудрості та нетлінних істин, що слугували освіченим людям багатьох віків, в історичних пам’ятках й документах середньовіччя, у творіннях епохи Відродження, у романських, германських і слов’янських мовах, у нових наукових медичних, біологічних, юридичних, лінґвістичних та технічних термінах. Упродовж сторіч латина була обов’язковою дисципліною у навчальних закладах, її значення надзвичайно вагоме, адже вона стала класичним підґрунтям терміносистем багатьох мов світу.

Сьогодні латинською мовою майже не розмовляють. Історичні обставини склалися так, що вона втратила свою комунікативну функцію, але не втратила свого великого освітньо-історичного значення, ставши важливим джерелом загальнолюдської культури та сполучною ланкою між античністю і сучасністю. Її вивчення допомагає глибшому засвоєнню знань із багатьох спеціальностей як гуманітарного, так і природничого профілю, – вважає ректор Львівського національного університету імені Івана Франка, фізик-теоретик, професор Іван Олександрович Вакарчук. Саме за його ініціативою латинську мову запроваджено на усіх факультетах Університету: – «Ми прагнемо відновити перервану традицію класичного Університету, дати змогу кожному студентові оволодіти відповідною науковою термінологією, дізнатися про джерела її походження, творити власну українську терміносистему, а без знання латинської мови – це нереально».

Загальноосвітнє й ужиткове значення латинської мови як навчальної дисципліни привело до появи підручника, мета якого – дати студентам не тільки потрібний обсяг знань із нормативної граматики латинської мови, а й розширити їхній світогляд вивченням латинських прислів’їв та крилатих висловів, які використовуються і в науці, і в побуті.

Підручник укладено за програмою з латинської мови для студентів гуманітарних та природничих факультетів. Він складається з сімнадцяти лекцій, в яких охоплено матеріал із фонетики, морфології, синтаксису; тут є тексти для перекладу з латинської мови на українську і навпаки, з відповідним лексичним мінімумом, а також вправами на закріплення нормативної граматики. З огляду на високу продуктивність латинських афіксів у словотворі нових європейських мов, значну увагу приділено словотворенню.

Підручник збагачують 140 латинських крилатих висловів. Це прислів’я, приказки, афоризми, сентенції, літературні цитати, які мають відповідники або кальки в українській, англійській, німецькій, французькій та іспанській мовах.

Цикл вправ, розроблених до кожного заняття, спрямований на засвоєння лексики та граматики, на самостійну роботу із словником, на оволодіння окремими словотвірними елементами у зіставленні з лексичними паралелями в українській, англійській, німецькій, французькій та іспанській мовах. Для зручності користування подано також латинсько-український та українсько-латинський словники.

Автори.

ВСТУП