Особливості наукової фантастики у творчості Айзека Азімова

Айзек Азімов — людина, яка власним життям продемонструвала вдале поєднання вченого і майстра художнього слова, сприяла становленню й розвитку жанру наукової фантастики у США.

У творчості американського письменника — фантаста простежувалися дві центральні теми, що надали змогу чітко виокремити два цикли творів, робота над якими була розпочата в 40-х роках і продовжена в майбутньому. Перша тема розкривала процес створення і використання роботів. Твори цієї тематики, серед них повісті, оповідання, романи «Я, робот» (1950), «Сталеві печери» (1954), «Оголене сонце» (1957), «Решта оповідань про роботів» (1964), «Повне видання оповідань про роботів» (1982), «Роботи зорі» (1983), «Роботи й імперія» (1985), «Мрії робота» (1986), зібрані у книгах, що склали перший цикл. Другою темою у творчості фантаста, що отримала назву «Галактичної концепції», стало розселення людей у космосі, освоєння ними найближчих планет, а згодом і тих, які виходили за межі Галактики. До другого циклу входили романи «Установа» (1951), «Установа й Імперія» (1952), «Друга Установа» (1953), «Установа в небезпеці» (1982), «Установи та Земля» (1986), «Прелюдія до Установи» (1988), «Вперед до Установи» (1993).

Крім названих творів, письменникові належала серія повістей д

Захоплюючі, гостросюжетні, спрямовані в майбутнє, твори Азімова користувалися успіхом у читачів усього світу. Сам письменник убачав високе призначення своєї творчості в тому, що вона допомагала людству вижити: «Людство виживе, якщо сміливо погляне в обличчя теперішньому, якщо матиме мужність прийняти історію, а не протидіяти їй.

72. Проблематика та символіка філософської казки Екзюпері "Маленький принц"

Тема отношения детей и взрослых звучит в разных произведениях Сент-Экзюпери. Образ Маленького принца он вынашивал долгие годы. В финале «Планеты людей» переданы размышления писателя о судьбе ребенка, повстречавшегося ему в вагоне поезда: «Какое лицо!.. Лицо музыканта, вот маленький Моцарт, он весь - обещание! Он совсем как маленький принц из сказки, ему бы расти, согретому неусыпной разумной заботой, и он бы оправдал самые смелые надежды!» В сказке «Маленький принц» звучат главные темы, к которым обращался Сент-Экзюпери в своем творчестве, и, как бы подводя итог, он делится с читателем своими мыслями о жизни и ее главных ценностях. Он обращается к форме сказки, потому что в сказках о важном говорится просто, о сложном - увлекательно и понятно для всех. Эпиграф звучит как напоминание взрослым: не забывать о детях, помнить о том, что они и сами были детьми. А дети, считает Сент-Экзюпери, многое понимают лучше взрослых, чувствуют глубже, окружающее воспринимают по-своему. В посвящении-эпиграфе определено время происходящего - это война. Сказка посвящена другу писателя, который «живет во Франции, а там сейчас голодно и холодно». Идет война, друг нуждается в утешении. Удивительно-сказочное соединяется с реальным. Жизненно важные проблемы обсуждаются с учетом особенностей детского восприятия. Летчик не похож на тех взрослых, которые «ни разу не понюхали цветок, не поглядели на звезду», а были заняты только тем, что складывали цифры. Он помнит себя маленьким, а потому так близко к сердцу принимает судьбу Маленького Принца, так тонко чувствует его «таинственную и неизведанную душу». Маленький принц – це символ людини – мандрівника у Всесвіті, шукає прихований сенс речей і власного життя.

Проте важко все-таки відмовитися від думки, що малийпринц-ето самСент-Экс, Хотів чи ні того автор, але всього він би втілив і охарактеризував себе.

Образ пустелі розвивається в всіх книгах письменника. Самого Екзюпері нестримно тягне пустеля – «я люблю пустелю». У пустелі льотчик зустрічає Маленького принца. Пустеля здавалася письменнику особливим світом, подібним небу. У пустелю він вирушає, як льотчик на свій політ. Там немає «рахівників і крамарів», там не діють закони, регулюючі їх існування. Людина перетворюється на пустелі абсолютно вільний, він надано себе, повантажений у себе. У пустелі панують «силові лінії», що їх людини, як й у польоті, жити напружені своїх фізичних можливостей. Пустеля, як і небо, – полігон людського духу.

У пустелі людина пізнає ціну життя. Пустеля нагадує про «простих» істинах, про істину води як джерела життя – нагадує у тому, що живе у криниць. У пустелі пізнається людське братство, ціна людини, дав випити води умираючому від спраги.

Пустеля – це символ духовної спраги. Вона прекрасна, бо у ній таяться джерела, знайти які людині допомагає лише серце.

Маленький принц запитав в льотчика: «…Знаєш, чому хороша пустеля?» Сам же й дав: «Десь у ній ховаються джерела…» Криниця у пустелі, як ще одне іпостасьобраза-символа води дуже значущий для Сент-Екзюпері.

Символ життя – вода, втамовує спрагу загублених в пісках людей, джерело всього наявного землі, пожива і плоть кожного, та субстанція, що дає змогу відродження. У «Маленькому принца» Екзюпері наповнить цей символ глибоким філософським змістом.Первооснова життя – вода, одне з вічних істин, непохитна річ, що має великої мудрістю.Обезвоженная пустеля – це символ світу, спустошеного війною, хаосом, руйнацією, людської черствістю, заздрістю і егоїзмом. Це світ, у якому людина помирає від духовної спраги.