Охарактеризуйте педагогічний процес з позиції дитиноцентризму

Завданням дошкільного навчального закладу є максимально наблизити навчання і виховання кожної дитини до її сутності, здібностей і особливостей – не всупереч природі кожної дитини, а завдяки її пізнанню і розвитку, що забезпечується реалізацією принципу дитиноцентризму. Нова модель дошкільної освіти акцентує увагу вихователів на тому, що знання, вміння і навички є засобами, а не метою розвитку дитини.

Уперше в радянській педагогіці В. О. Сухомлинський обґрунтував дитиноцентричну концепцію сімейного виховання, яка базується на глибокому психологічному аналізі сімейних взаємовідносин, принципах гуманізму, визнанні дитини вищою цінністю.

Дитиноцентризм В. О. Сухомлинський розглядав на основі антропологічного підходу, який був визначений і обґрунтований ще К. Ушинським. Свідченням антропологічного підходу до виховання особистості є те, що в центр своїх наукових пошуків і практичної діяльності В. Сухомлинський поставив дитину. Переваги дитиноцентричного підходу він убачав у забезпеченні успішності природного розвитку дитини відповідно до її індивідуальних здібностей та інтересів. На його думку, кожна дитина може реалізувати свої можливості, досягти бажаної мети, задля чого вона має пройти складний шлях біологічного, психічного, соціального, суспільного розвитку та становлення. Успішність перебігу цього процесу забезпечує цілеспрямований виховний вплив на дитину в кожному з означених напрямів, а головне – посилена увага батьків до внутрішнього світу особистості, адже формування її мотивів, потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій прямо залежить від впливу сімейного середовища, зусиль батьків і дітей. Мудра влада виховання, наголошує В. О. Сухомлинський, виявляє себе в тому, що пробуджує у кожній дитині її „індивідуальну людську неповторність. На перший план у сучасній освіті виступає принцип дитиноцентризму, але не в значенні уваги до дитини як такої, до дитини абстрактної, узагальненої, – а до конкретної дитини з її сутнісними характеристиками. Це важливо на всіх етапах освітньої діяльності – від дошкілля до університету.

Основні положення дитиноцентричної концепції, розробленої В.О.Сухомлинським, актуальні й нині та закладені в сучасній системі дошкільної освіти. Дані положення задекларовані в державних документах (Державному стандарті дошкільної освіти в Україні, Концепції дошкільного виховання в Україні).

Принцип дитиноцентризму в сучасному навчально-виховному процесі реалізується через впровадження особистісно-орієнтованої моделі дошкільної освіти. З позиції дитиноцентризму дитина є центральною фігурою, центром відліку в навчально-виховному процесі. Відповідно метою навчального процесу є гармонійний та різнобічний розвиток особистості, формування цілісної картини світу, життєвої компетентності, базису особистісної культури, здатності жити в змінних умовах.

Освітніми пріоритетами дитиноцентричної концепції є розвиток, саморозвиток особистості, виховання як залучення до культури. В сучасному навчально-виховному процесі педагог виступає партнером, носієм інформації, авторитету,вихователь це довірена особа для вихованців. Педагог орієнтується на дітей як на індивідуальності, як на представників віко-статевої групи, носіїв певного темпераменту, характеру, здібностей; дитина - це суб’єкт життєдіяльності, носій сутнісних життєвих сил.

В сучасному педагогічному процесі дитина порівнюється сама з собою (в динаміці), оцінюються зусилля, вкладені дитиною у досягнення у порівнянні з якісно-кількісними показниками результату, прояви творчості дитини.

Організація навчально-виховної роботи за принципом дитиноцентризму є складним процесом, але це єдиний шлях формування людиноцентристського, гуманного, демократичного й ефективного сучасного суспільства. Власне кажучи, вчитель разом з батьками повинен допомогти дитині самопізнати і саморозвинути себе, і тоді, ставши дорослою, людина найбільш повно самореалізується, забезпечивши і власний успіх (бо займатиметься улюбленою справою і робитиме це фахово), і несуперечливий та динамічний розвиток суспільства.