Інститут правового режиму інформації

- інститут правового режиму інформаційних ресурсів:

Інститут правових основ розбудови інформаційного суспільства.

Особлива частина інформаційного права охоплює інститути, в межах яких реалізуються основні права та обов’язки суб'єктів інформацій­них відносин, що грунтуються на нормах загальної частини. До інститу­тів особливої частини інформаційного права, зокрема, можна віднести:

- інститут державної таємниці;

- інститут конфіденційної інформації;

- інститут захисту інформації:

- інститут інформаційного забезпечення публічної влади:

- інститут телекомунікацііі:

- інститут мережі Інтернет:

- інститут вільної преси;

Інститут електронних засобів масової інформації.

Цей перелік, звісно не є вичерпним, але ілюструє основні групи правових норм, що різняться особливостями реалізації регулятивного впливу та певною відокремленістю та суспільним значенням предме­та правового регулювання. Крім того, більшість із названих інститутів дістають своє формальне вираження в певних нормативно-правових актах, що регулюють відповідний вид суспільних відносин.

Під джерелами інформаційного права слід розуміти зовнішні фор­ми вираження норм інформаційного права, за допомогою яких від­буваються формування та закріплення цих норм. Система джерел ін­формаційного права є аналогічною відповідним системам інших галузей вітчизняного законодавства. Таким чином, система джерел інформаційного права представлена як національним законодавством, так і актами міжнародного права.

Міжнародно-правова складова джерел інформаційного пра­ва насамперед представлена багатосторонніми та двосторонніми міжнародними договорами, рішеннями міжна­родних міжурядових організацій з питань, що стосуються інфор­маційної сфери (ООН. Рада Європи. ОБСЄ, Міжнародний союз електрозв'язку, СОТ тощо) та іншими джерелами міжнародного пра­ва, визнаними ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН. Ці джере­ла визначають, зокрема:

стандарти прав і свобод людини і громадянина у сфері інформа­ції та окремі аспекти реалізації цих прав;

міжнародну співпрацю щодо інформатизації та розбудови інформаційного суспільства;

міжнародне регулювання питань зв'язку й телекомунікацій;

питання міждержавного перебування інформації з обмеженим доступом (на підставі двосторонніх угод).

Національними джерелами інформаційного права є:

Конституція України (зокрема норми, що визначають права і свободи людини у сфері інформації, захист інформаційної безпеки, загальні принципи діяльності публічної влади);

питання міждержавного перебування інформації з обмеженим доступом (на підставі двосторонніх угод).

Національними джерелами інформаційного права є:

Конституція України (зокрема норми, що визначають права і свободи людини у сфері інформації, захист інформаційної безпеки, загальні принципи діяльності публічної влади);

рішення Конституційного Суду України, що тлумачать відпо­відні норми конституції та законодавства;

законодавчі акти з питань регулювання інформаційних відносин;

акти Президента України. Кабінету Міністрів України;

Акти міністерств і відомств, галузеві та локальні нормативно-правові акти.

Класифікація інформації в українському законодавстві

ЗУ «Про інформацію»

Розділ II

ВИДИ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 10. Види інформації за змістом

За змістом інформація поділяється на такі види:

- інформація про фізичну особу;

- інформація довідково-енциклопедичного характеру;

- інформація про стан довкілля (екологічна інформація);

- інформація про товар (роботу, послугу);

- науково-технічна інформація;

- податкова інформація;

- правова інформація;

- статистична інформація;

- соціологічна інформація;

Інші види інформації.