Цегельного заводу Павла Харитоненка

НЕВИГАДАНІ ІСТОРІЇ ЦЕГЛИНИ З КЛЕЙМОМ

ІНТЕРВ’Ю

Я ж бо шукаю скелю для того, щоб мій дім стояв на твердих підвалинах. Євангеліє від Матвія.Р.3. Вірш 23

Немає двох однакових листків на дереві. А цеглин тим більше. В цьому ще раз переконались, відвідавши в Сумському обласному краєзнавчому музеї виставку «Суми: ХХ століття починається».

Екскурсовод пройшла мимо стосу цеглин. Майже відразу почулося тихе нарікання: «Знову нас не помітили».

І ми зупинилися в коридорі, щоб вперше взяти інтерв’ю не у людини, а в неживого предмета.

А що про вас говорити?

- Люди думають: «Цеглина. Нічого особливого». А насправді у цьому коридорі нас тридцять шість, і кожна має свою історію, цікаву та індивідуальну.

Невже? Вибачте! І справді, на морквяно-коричневій поверхні вибиті різні букви “АЖ”, “ГГ”, “АС”, “ГХ”, “ГЗ”, КН”

- То клеймо, такий знак якості. Воно відтворює перші букви імені і прізвища власника.

Ви думаєте, що люди зберегли імена виробників цегли?

Про людей не скажу. А ось кожна цеглина знає свою історію. І коли двері музею закриваються, ми їх розповідаємо. Щоб не забути. О! Ці стіни чули немало оригінальних відомостей! На початку ХХ століття в місті та околицях працювало двадцять п’ять цегляних заводів.

Ви знаєте імена їхніх власників?

- Аякже. Погляньте он «ГЗ» —власник Григорій Зубченко, «ІС» - Іван Осмолов, на мені викарбувано «КН»—Кирило Насєдкін. Скажу вам, що Насєдкіни — досить відома в Сумах династія. Брати Кирило і Іван відбудували на початку двадцятого століття багато споруд, в тому числі і будівлю окружного суду на Петропавловській. Володіли цегляними заводами і пани Ліщинські, Копилови, Обозний, Алферов. Що там! Навіть жінки були власницями заводів.

Чому немає в колекції цегли Харитоненка, цукрового магната і мецената міста? Багато про нього чули. Та й сьогодні Наталія Петренко захоплююче розповідала про його благодійність в селі Кириківка Великописарівського району.

- Харитоненко – це вершина! Йому єдиному з сумських власників дозволили мати клеймо «ПХаритоненко». Доводилось бачити цеглину з такою міткою.

Наша односельчанка Оксана Рудика працює технологом на Сумському цегляному підприємстві «Керамейя». За її словами, «є відповідна інстанція «Сумистандарттехнологія», яка раз на рік перевіряє засоби виробництва і якість продукції». А як визначали якість цегли на

Початку ХХ століття? Записуємо інформацію про власника

цегельного заводу Павла Харитоненка

- Мені доводилось брати участь у контрольному випробуванні. Площа перед земською управою була переповнена жителями Сум. Чоловік піднявся на балкон. Оголосили: «Цегла Кирила Насєдкіна» і мене кинули з балкону вниз. Я не розбилася.

А якби розбилася?

- То був би великий клопіт для виробника. Тоді власник не мав права протягом року ставити своє клеймо на цеглі. А це великі збитки.