Поняття, суть, мета, правова основа та принципи обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи.

 

Відомо, що більшість злочинів вчиняється таємно, злочинці ретельно маскують свою діяльність, зростає кількість латентних злочинів. Гласними слідчими діями не завжди можливо встановити осіб, причетних до вчинення злочинів та довести їх вину. Саме тому єдиним джерелом доказової інформації є матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи.

 

Зазначена негласна слідча (розшукова) дія обмежує конституційні права громадян, для її виконання необхідно дотримуватись ряду спеціальних вимог та мати міцні знання кримінального процесуального права і практики його застосування.

 

Це обумовлює необхідність детального вивчення правової основи, вимог та принципів обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, його мету, завдання, організаційні і тактичні елементи проведення, документальне оформлення і використання результатів.

 

Мета лекції – у доступній формі розкрити поняття, суть, підстави та порядок проведення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, щоб результати цієї негласної слідчої (розшукової) дії були доказами в кримінальному судочинстві.

 

Окреслена мета зумовила постановку та вирішення таких завдань:

 

- встановити порядок виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування, виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів;

 

- встановити порядок виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину;

 

- вибрати тактику виявлення осіб, які розшукуються;

 

- з’ясувати порядок встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи.

 

Об’єктом лекції є розкриття суспільних відносин, які виникають у процесі обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи.

 

Предметом лекції є порядок проведення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи.

 

Обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи проводиться за наявності таких вимог:

 

- відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб;

 

- виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів;

 

- ухвала слідчого судді.

 

Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням уповноважені оперативні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, Державної пенітенціарної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатись також інші особи.

 

Негласні слідчі (розшукові) дії – це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факти та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

 

Такими діями є:

 

1. Втручання у приватне спілкування.

 

2. Інші види негласних слідчих (розшукових) дій.

 

Обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи законодавець відносить до інших видів негласних слідчих (розшукових) дій та регламентує у статті 267 КПК України:

 

1. Слідчий має право обстежити публічно- недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою:

 

1) виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування;

 

2) виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів;

 

3) виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину;

 

4) виявлення осіб, які розшукуються;

 

5) встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи.

 

2. Публічно- недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб.

 

3. Приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв'язку з відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо), мають статус публічно- доступних.

 

4. Обстеження шляхом таємного проникнення до публічно- недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою, передбаченою в частині першій цієї статті, проводиться на підставі ухвали слідчого судді, прийнятої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 КПК України.

 

Етимологічно значення слова «обстеження» це ретельне оглядання, перевірка чого-небудь із розвідуванням чи дослідженням чогось.

 

Вимоги для проведення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи:

 

1) якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб;

 

2) ухвала слідчого судді;

 

3) виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

 

Завданням обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи є збирання (виявлення і фіксація) інформації, значимої для забезпечення кримінального судочинства, безпеки суспільства і держави.

 

Мета проведення обстеження міститься у диспозиції статті «Обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи»(п.1 ст. 267 КПК), про що вищезазначено.

 

Тлумачний словник визначає публічно-доступним місцем таке, що призначене для широкого відвідування, користування; громадське. Статус публічно-доступних мають приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв'язку відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо) (п.3 ст.267 КПК). Публічно- недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб (п.2 ст. 267 КПК).

 

Поняття «житло» в українському законодавстві розрізняється в цивільному і житловому праві. В кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві підхід до цього інституту також має свою специфіку. Зокрема, згідно зі ст. 379 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інші приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

 

Під житлом у житловому праві розуміють не тільки житлові (у тому числі багатоквартирні) будинки і дачі, призначені для постійного проживання, а й відокремлені квартири та інші ізольовані приміщення (наприклад, окремі ізольовані кімнати в квартирах), гуртожитки, будинки-інтернати, спеціальні будинки для громадян похилого віку й інвалідів та ін., що зареєстровані в державних органах як житлові приміщення. В цивільному праві під житлом розуміють перш за все об’єкт права власності та інших речових прав, що має особливий правовий режим.

 

Житло згідно з положеннями ЦК України є об’єднуючим поняттям, яке включає в себе житловий будинок, квартиру, садибу, котедж, дачу, розраховані на тривалий строк служби та призначені для проживання. На думку коментаторів ЦК, з точки зору цивільного права не можуть вважатися житлом окремі виробничі приміщення, вагончики, підвали, сараї, гаражі, збірно-розбірні, пересувні, контейнерні та інші підсобні споруди, а також приміщення, призначені для тимчасового (готель, лікарня) або недобровільного (в’язниця) перебування особи.

 

При застосуванні норм КК судова практика йде шляхом більш широкого тлумачення поняття «житло». При кваліфікації крадіжки, грабежу, розбою, пов’язаних із проникненням у житло, суди визнають за житло і готельні номери, і туристичні палатки, і вагонні купе, і лікарняні та санаторні палати, кімнати баз відпочинку тощо, тобто всі ті приміщення, в яких проживає людина постійно чи тимчасово (за винятком, звичайно, каналізаційних люків, де мешкають люди,без постійного місця проживання, та інших аналогічних місць притулку окремих осіб), що не збігається з нормами цивільного чи житлового права. Зокрема, Пленум Верховного Суду України в постанові від 25 грудня 1992 р. № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» роз’яснив, що житло — це приміщення, яке призначене для постійного чи тимчасового проживання людей (приватний будинок, квартира, кімната в готелі, дача, садовий будинок тощо), а також ті його складові частини, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини (балкони, веранди, комори тощо).

 

Під поняттям «житло» в кримінальному процесуальному розумінні слід розглядати: 1) особистий будинок зі всіма приміщеннями, які призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, а також ті приміщення, які хоча й не призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, але є складовою будинку; 2) будь-яке житлове приміщення, незалежно від форми власності, яке належить до житлового фонду і використовується для постійного або тимчасового проживання; 3) будь-яке інше приміщення або забудова, які не належать до житлового фонду, але використовуються для тимчасового проживання. Тобто, це можуть бути приватний будинок, квартира в будинку будь-якої форми власності, окрема кімната в квартирі, дача, садовий будиночок, кімната в гуртожитку, номер у готелі, лікарняні та санаторні палати, кімнати баз відпочинку, туристичні палатки тощо. В окремих випадках, наприклад, при тривалому перебуванні, тимчасовим житлом можуть бути визнані купе поїздів та каюти кораблів.

 

Законом передбачена недоторканність не лише житла, а й іншого володіння особи. Конституційна формула «не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи» свідчить про те, що житло також є володінням особи. Згідно з юридичною енциклопедією, володіння — це фактичне утримування речей, що має юридичне значення, тобто захист від порушення.

 

Іншим володінням особи в кримінальному процесуальному розумінні є: 1) всі приміщення, крім житла, які належать особі; 2) всі речі, які належать особі і знаходяться в житлі чи поза житлом, а також земля, вода, ліс та інші насадження, худоба, птиця, транспортні засоби та будь-яке інше майно, яке належить особі на праві приватної власності (магазини, кафе, бари, їдальні, ресторани, майстерні, заводи і фабрики тощо).

 

Слід звернути увагу, що в ст. 30 Конституції, ст. 13 КПК зазначено: 1) не допускається незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи; 2) не допускається в них незаконний огляд; 3) не допускається в них незаконний обшук, інакше як за вмотивованим рішенням суду. Крім того, виходячи з вимог статей 31 та 32 Конституції, які реалізовані в новому КПК, не допускається незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи з метою: 1) виїмки; 2) зняття інформації з каналів зв’язку; 3) застосування інших технічних засобів отримання інформації.

 

Таким чином, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку, інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених КПК (ст. 13 КПК).

 

Аналіз норм Загальної декларації прав людини, Європейської конвенції, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, а також справ, розглянутих Європейським судом, дає підстави стверджувати, що з точки зору міжнародно-правових актів законними можна вважати обмеження права на недоторканність житла, якщо: 1) вони мають правову основу; 2) їхні цілі є пропорційними (відповідними) шкоді, яка ними заподіюється; 3) діють тимчасово; 4) під час їх застосування не допускається будь-яка дискримінація; 5) є підконтрольними суду; 6) не застосовуються до кола абсолютно недоторканних прав і свобод; 7) про їх введення інформується світове співтовариство; 8) паралельно з ними існує механізм поновлення незаконно порушених прав та свобод; 9) у законі передбачена можливість їх оскарження.

 

Аналіз цих вимог у порівнянні з нормами національного законодавства свідчить про те, що національні норми України в цілому відповідають міжнародним. Зокрема, передбачення новим КПК інституту оскарження особою постанови суду про обшук, огляд, виїмку тощо.

 

Обстеження як негласна слідча (розшукова) дія проводиться шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, на підставі ухвали слідчого судді (п. 4 ст. 267 КПК).

 

Визначення терміну «проникнення» дано свого часу в листі Верховного Суду СРСР від 23 червня 1983 р. № 01-16/31-83. Зокрема, в ньому зазначено, що «проникнення» — це вторгнення в закрите чи незакрите (незамкнене) приміщення або житло, яке здійснюється всупереч волі громадян, які проживають, працюють або через інші обставини законно перебувають (або в даний час відсутні) в цьому місці. Аналогічне роз’яснення дано в постанові Пленуму Верховного Суду СРСР від 26 квітня 1984 р. № 2. Зокрема, в цій постанові роз’яснюється, що «проникнення» — це таємне або відкрите вторгнення в приміщення, інше сховище чи житло. Воно може здійснюватись як із подоланням перепон або опору людей, так і без цього.

 

Обстеження, як негласну слідчу (розшукову) дію, здійснюють таємно від власників і зацікавлених осіб. Таким чином, обмежують конституційне право громадян на недоторканність житла і тому обстеження, проведене без дозволу суду, буде незаконним і не матиме доказової сили.

 

Під час негласного обстеження допускаються фотографування, копіювання, позначка виявлених об’єктів за допомогою спеціальних хімічних речовин, встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи. Вилучення або заміна виявлених під час обстеження зразків (предметів) для дослідження допускається у виняткових випадках з дозволу керівника дії.

 

Застосування технічних засобів під час проведення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи є вимушеним захисним заходом суспільства і держави в боротьбі зі злочинністю. Межі повноважень суб’єктів застосування спеціальної техніки і проведення технічних заходів суворо регламентуються законами України.

 

Проведення технічних заходів із застосуванням спеціальної техніки є істотним обмеженням прав і свобод людини, що має винятковий і тимчасовий характер, потребує спеціальної нормативно-правової регламентації.

 

Правову основу застосування обстеження публічно-недоступних і публічно-доступних місць, житла чи іншого володіння особи становить система принципів і правил, встановлених законами і підзаконними нормативними актами, що визначають допустимість проведення оперативно-технічних заходів (ОТЗ), використання спеціальної техніки і регламентують порядок та умови їх застосування на основі загальної тактики і тактичних прийомів ОРД, а саме:

 

Конституція України;

 

Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси України;

 

закони України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про державну таємницю», «Про інформацію», «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру» тощо;

 

підзаконні акти: постанова Кабінету Міністрів «Про затвердження порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації» № 1169 від 26.09.2007;

 

відомчі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України;

 

Європейська конвенція з прав людини.

 

Посилення забезпечення конституційних прав громадян України на недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, невтручання в особисте і сімейне життя під час проведення оперативно-технічних заходів передбачено указом Президента України "Про додержання прав людини під час проведення оперативно-технічних заходів".

 

Принципами обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи є керівні ідеї, вироблені слідчою та оперативною практикою і закріплені в нормах законодавства про ОРД, котрі виражають політичні й соціальні закономірності розвитку суспільства, а також моральні та правові уявлення населення про сутність, мету, завдання та процедури їх здійснення.

 

Зазначена негласна слідча (розшукова) дія здійснюється відповідно до принципів законності, дотримання прав і свобод людини й громадянина, конспірації, поєднання гласних і негласних методів та засобів, взаємодії з органами управління і населенням.

 

Конституційний принцип законності полягає в тому, що слідчий (або за його письмовим дорученням працівник оперативного підрозділу) зобов’язаний точно виконувати вимоги Конституції України та її законів. Законодавець підкреслює, що незважаючи на негласний характер слідчих (розшукових) дій, застосування спеціальних засобів, негласну роботу та інший недоступний для громадян механізм збирання і фіксації фактичних даних – все це повинно відповідати вимогам закону, морально-етичним нормам справедливості, совісті, честі, людської гідності, свободи і відповідальності.

 

Принцип дотримання прав і свобод людини й громадянина визначає можливість кожного користуватися на рівних підставах всім обсягом конституційних прав і свобод без дискримінації з боку держави або інших осіб за будь-якими мотивами. Всі громадяни рівні перед законом, тобто зобов’язані дотримуватися закону і його виконувати. За порушення закону юридична відповідальність рівна для всіх.

 

Принцип конспірації при обстеженні публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи тісно пов’язується з конфіденційністю. Зазначена негласна слідча (розшукова) дія здійснюється в умовах конспірації форм і методів, до яких вдаються оперативні працівники з метою отримання інформації по виявленню, попередженню, розкриттю і розслідуванню злочинів, що носять таємний характер. Стосовно осіб, які співробітничають з оперативними апаратами, вживається термін «конфіденційність», а відносно форм і методів роботи – «конспіративність». Конспіративність дозволяє оперативним підрозділам збирати негласно інформацію про ті чи інші протиправні явища, накопичувати її в оперативно-інформаційних системах, аналізувати, готувати до легалізації для використання в кримінальному судочинстві. Для конспірації своїх намірів і вживаних заходів оперативні підрозділи можуть створювати підприємства, організації, використовувати документи, які зашифровують їх діяльність, чи приналежність до правоохоронних органів, проводити контрольні закупки товарів з метою виявлення фактів протиправної діяльності, негласно брати участь у перевірці фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій та окремих осіб, негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину та інші заходи, дозволені законом.

 

Таким чином, обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи – це негласна слідча (розшукова) дія, суть якої полягає в огляді визначених об’єктів, у тому числі з використанням технічних засобів, шляхом таємного проникнення, на підставі ухвали слідчого судді, з метою збирання (виявлення і фіксації) інформації, значимої для забезпечення кримінального судочинства, безпеки суспільства і держави.

2. Організація і тактика обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи.

 

Рішення про проведення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов’язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

 

Проводити обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням уповноважені оперативні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, органу, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, Державної пенітенціарної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатись також інші особи.

 

У ст. 7 закону України «Про ОРД» зі змінами та доповненнями зазначено обов’язки підрозділів, які здійснюють ОРД, виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали слідчого судді, суду і запити повноважних державних органів, установ та організацій про проведення оперативно-розшукових заходів. Письмові доручення щодо проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, надані слідчим, прокурором в межах компетенції та у встановленому порядку, є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом. Такі доручення адресуються керівнику відповідного оперативного підрозділу. Як правило, доручення слідчого містять три розділи: опис фабули справи; відомості, отримані у ході розслідування, у межах, необхідних для виконання доручення; перелік конкретних питань, відповіді на які необхідно отримати оперативно-розшуковим шляхом. Обов’язком слідчого є не тільки постановка завдань оперативному підрозділові, але й забезпечення їх необхідною інформацією, яку він отримує у ході процесуальної діяльності та невідкладне опрацювання отриманої від них інформації.

 

Організацією обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи є найбільш ефективна система використання сил та засобів для виконання поставлених завдань. Організаційними елементами обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з використанням технічних засобів є:

Вивчення, оцінка, аналіз ситуації.

Планування.

Розстановка сил та засобів.

Взаємодія між учасниками.

Контроль.

 

При підготовці оцінюють місця, де буде проводитися обстеження, коло осіб, стосовно яких будуть здійснюватися заходи, аналізують можливості технічних підрозділів. Перед прийняттям рішення про необхідність проведення обстеження оцінюють тактичну доцільність застосування технічних засобів, виходячи із ситуації, яка склалася:

 

─ запобігання тяжкому злочинові чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи;

 

─ неможливість одержання інформації іншим способом або за допомогою інших засобів;

 

─ можливість зашифрування джерела отримання інформації;

 

─ можливість використання отриманих матеріалів у кримінальному судочинстві;

 

─ визначення місця перебування злочинця для його затримання.

 

Слідчий (або за дорученням оперативний працівник) оцінює ситуацію і визначає, які конкретно програмні та технічні засоби у поєднанні з якими тактичними прийомами необхідно використати, а саме:

 

─ розробка задуму обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, визначення ролі програмних і технічних засобів, методів і способів отримання необхідної інформації;

 

─ вивчення можливості наявних технічних засобів (їх тактико-технічні характеристики), відбір необхідних програмних та технічних засобів;

 

─ визначення способів технічної фіксації, можливості застосування наявних технічних засобів у конкретній ситуації та визначення тактичних прийомів застосування техніки.

 

Сукупність найбільш доцільних заходів, що забезпечують у своїй послідовності успішне проведення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, заздалегідь продумують у ході планування. З огляду на конкретні обставини план передбачає найбільш доцільний порядок здійснення майбутнього процесу щодо документування злочину, і тому від того, наскільки глибоко і всебічно він продуманий, науково обґрунтований, значною мірою залежить кінцевий результат.

 

Наукова обґрунтованість означає, що слідчий (за дорученням оперативний працівник), розробляючи план, має виходити з повного аналізу наявних матеріалів, врахування ситуації, а також реальних можливостей здійснення негласних дій. Саме за такого підходу планування забезпечить ефективність обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з розкриття злочинів.

 

Вирізняють такі етапи організації планування проведення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи при фіксації злочинних дій:

 

─ підготовка матеріалів здійснення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (визначення необхідних характеристик програмно-технічних засобів та спеціальних знань виконавця для фіксації певної злочинної дії);

 

─ підготовка до проведення зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії із застосуванням технічних засобів оперативно-технічним підрозділом (підбір відповідного обладнання та виконавців для фіксації певної злочинної дії);

 

─ реалізація запланованого із внесенням відповідних корективів при зміні обстановки (установка обладнання та проведення фіксації);

 

─ завершальний етап заходу (проведення розобладнання);

 

─ обробка одержаної інформації, її оцінка;

 

─ аналіз ефективності проведення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, висновки щодо досягнення його мети.

 

До участі в обстеженні слід залучати фахівців, які мають навички відшукання відповідних слідів, фіксації обстановки, установлення хімічних пасток, технічних засобів аудіо- та відеоконтролю тощо. Результати діяльності фахівця докладно фіксують у довідках, актах, які складають після закінчення обстеження, з точним визначенням технічних характеристик застосованих і запроваджених технічних засобів фіксації інформації.

 

Оперативних працівників, які залучаються до обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, всебічно інструктують як з технічних та організаційних аспектів його проведення, так і з питань дотримання конспірації при його здійсненні.

 

До одержання дозволу на проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи слідчий (за його дорученням оперативний працівник) вивчає оперативну обстановку на об'єкті і за погодженням з прокурором, звертається до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи.

 

Розгляд клопотання про обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи віднесений до повноважень слідчого судді, здійснюється головою чи за його визначенням іншим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

 

Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання.

 

У клопотанні зазначаються:

 

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

 

2) короткий виклад обставин злочину, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання;

 

3) правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

 

4) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;

 

5) обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину;

 

6) вид негласної слідчої (розшукової) дії та обґрунтування строку її проведення;

 

7) обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб;

 

8) відомості, залежно від виду негласної слідчої дії, про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;

 

9) обґрунтування можливості отримання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.

 

До клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.

 

Слідчий суддя приймає ухвалу про дозвіл на проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, якщо прокурор, слідчий доведуть наявність достатніх підстав вважати, що:

 

1) вчинений злочин відповідної тяжкості;

 

2) під час проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинили злочин.

 

Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про:

 

1) прокурора, слідчого, який звернувся з клопотанням;

 

2) злочин, у зв'язку із досудовим розслідуванням якого приймається ухвала;

 

3) особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;

 

4) вид негласної слідчої (розшукової) дії та відомості, залежно від виду негласної слідчої дії, про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;

 

5) строк дії ухвали.

 

Прийняття слідчим суддею ухвали про відмову в наданні дозволу на проведення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу.

 

Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи не може перевищувати два місяці.

 

Якщо слідчий, прокурор вважає, що проведення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи слід продовжити, то слідчий за погодженням з прокурором або прокурор має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про прийняття ухвали згідно з вимогами статті 248 КПК.

 

Крім відомостей, вказаних у статті 248 КПК, слідчий, прокурор повинен надати додаткові відомості, які дають підстави для продовження зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії.

 

Загальний строк, протягом якого в одному кримінальному провадженні може тривати проведення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, дозвіл на проведення якої дає слідчий суддя, не може перевищувати максимальні строки досудового розслідування, передбачені статтею 219 КПК. У разі, якщо обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи проводиться з метою встановлення місцезнаходження особи, яка переховується від органів досудового розслідування, слідчого судді чи суду, та оголошена в розшук, вона може тривати до встановлення місцезнаходження розшукуваної особи.

 

Прокурор зобов'язаний прийняти рішення про припинення подальшого проведення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, якщо в цьому відпала необхідність.

 

У виняткових невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу України, обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи може бути розпочате до прийняття ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом, за рішенням слідчого, узгодженим з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов'язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.

 

Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 248 КПК України.

 

Виконання обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи повинно бути негайно припинено, якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Отримана інформація в такому випадку повинна бути знищена в порядку, передбаченому статтею 255 КПК.

 

Постанова слідчого, прокурора про обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи повинна містити:

 

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

 

2) правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

 

3) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія;

 

4) початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії;

 

5) відомості про особу (осіб), яка буде проводити обстеження;

 

6) обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб.

 

У рішенні про проведення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи зазначається строк його проведення. В подальшому цей строк може бути продовжений:

 

прокурором, якщо обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи проводиться за його рішенням - до вісімнадцяти місяців;

 

керівником органу досудового розслідування, якщо зазначена негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його або слідчого рішенням - до шести місяців;

 

начальником головного, самостійного управління Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України, органу, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіонального органу Служби безпеки України в межах компетенції, якщо обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи проводиться за рішенням слідчого, – до дванадцяти місяців;

 

Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, головою органу, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, головою державного бюро розслідувань, якщо обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи проводиться за рішенням слідчого, – до вісімнадцяти місяців;

 

слідчим суддею, якщо зазначена негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням у порядку, передбаченому статтею 249 КПК.

 

Отримавши дозвіл суду на здійснення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, слідчий (за дорученням оперативний працівник) і оперативно-технічний підрозділ у разі потреби вивчають підходи до об'єкта, де планується обстеження, системи та типи захисних пристроїв, обирають підстави для проникнення в приміщення, з'ясовують інші необхідні дані, визначають тактику зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії.

 

Контроль за дотриманням законності при організації і проведенні обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи здійснюється за двома напрямками:

 

1) слідчим, прокурором, слідчим суддею в межах певного кримінального провадження (ст. 3 КПК);

 

2) керівниками органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, в разі виконання зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії за дорученням слідчого (ст. 9 Закону «Про ОРД»).

 

Під тактикою обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи слід розуміти сукупність взаємопов’язаних, заснованих на практичному досвіді прийомів, методів, технічних засобів і наукових рекомендацій, що застосовуються слідчим (за дорученням - уповноваженими працівниками оперативних підрозділів) з метою ефективного виконання даної негласної слідчої (розшукової) дії при дотриманні законності.

 

Враховуючи особливості підготовки і проведення обстеження публічно-недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, слідчий (за дорученням - працівник оперативного підрозділу) складає план його проведення, у якому зазначає:

 

мету обстеження;

 

характеристику місця та особливості розташування приміщення, де буде проводитись обстеження;

 

установчі дані осіб;

 

способи зв’язку між учасниками обстеження;

 

необхідність і ступінь участі в заході інших осіб;

 

необхідність вилучення предметів і документів, що можуть бути доказами у справі;

 

відповідальних за виконання заходу в цілому та окремих його етапів;

 

інші дані.

 

Якщо обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи проводилось працівниками оперативного підрозділу за дорученням слідчого, останньому з відповіддю на доручення передають протокол з додатками (вилучені документи, предмети).

 

В процесі обстеження проводиться огляд приміщень, будинків, ділянок місцевості та об’єктів, розташованих на них. Обстеження як огляд полягає у візуальному, слуховому і запаховому вивченні обстановки у відвідуваному об’єкті з метою виявлення, вилучення і дослідження предметів, які мають причинний зв’язок з обставинами вчинення злочинів, підозрюваними тощо.

 

Декілька прикладів:

 

Виконуючи доручення слідчого, оперативний працівник за згодою власника відвідав магазин, з якого постійно вчинялись крадіжки, і встановив «хімічні пастки» на визначених речах, одна з яких через декілька днів була викрадена. За слідами, які залишилися на руках і одязі підозрюваного, дана особа була встановлена і затримана.

 

В іншому випадку оперативний працівник, виконуючи доручення слідчого по розкриттю вбивства з розчленуванням тіла, відвідав один із будинків за згодою господаря. В ході бесіди оперативний працівник звернув увагу на те, що при загальній неохайності і забрудненості в приміщенні одна стіна була свіжопобілена, а дерев’яний стіл вичищений до природнього кольору деревини. Саме ці ознаки послужили приводом для подальшої перевірки господаря. Пізніше встановлено, що саме в цьому приміщенні господар будинку пиячив з потерпілим, з яким у нього виникла бійка, внаслідок чого потерпілий був вбитий. Бажаючи сховати сліди, злочинець розчленував труп на столі. Після вивезення частин тіла, злочинець вискоблив стіл ножем і побілив стіну кімнати, на яку потрапили краплі крові. При огляді місця події слідчий між дошками кришки стола та на стіні виявив залишки крові, що було вагомим доказом у звинуваченні.

 

Отже, при обстеженні визначених місць слідчий (за дорученням оперативний працівник) може вивчити розташування приміщень, дверей, меблів, наявність тих чи інших предметів, що може мати значення при наступній оцінці ситуації та прийнятті процесуальних чи управлінських рішень.

3. Документальне оформлення та використання результатів обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи

 

Фіксація ходу і результатів обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, які передбачені новим КПК України. За результатами проведення обстеження складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

 

Протокол складається з:

 

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

 

місце, час проведення та назву процесуальної дії;

 

особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада);

 

всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії;

 

інформацію про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

 

2) описової частини, яка повинна містити відомості про:

 

послідовність дій;

 

отримані в результаті відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

 

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про:

 

вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;

 

зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників.

 

Протокол підписують усі учасники, які брали участь в обстеженні публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст.104 КПК України).

 

У випадках, коли обстеження провадив слідчий без залучення фахівців, у протоколі він зазначає відомості про спосіб фіксації фактичного положення об’єктів, речей і документів, місце обстеження, хімічні чи інші речовини, якими маркувалися предмети, документи.

 

Працівником, який провадив обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, до протоколу долучаються додатки:

 

1) спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів;

 

2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні цієї процесуальної дії;

 

3) відеозапис, фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

 

Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (ст.105 КПК України).

 

Проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів, про що зазначається у протоколі.

 

У матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо.

 

Протокол про проведення зазначеної дії з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту її припинення передаються прокуророві.

 

Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.

 

Особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.

 

Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи. Відповідне повідомлення про факт і результати обстеження повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня його припинення, але не пізніше дня звернення до суду з обвинувальним актом.

 

Відомості про факт і методи проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, осіб, які його проводили, а також інформація, отримана в результаті проведення, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті відкриття матеріалів іншій стороні в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України.

 

Якщо протоколи про проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи містять інформацію щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації про інших осіб.

 

Виготовлення копій протоколів про проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи та додатків до них забороняється.

 

Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення обстеження, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення, яке долучається до матеріалів кримінального провадження.

 

Забороняється використання зазначених матеріалів для цілей, не пов'язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.

 

У разі, якщо власник речей або документів, отриманих у результаті проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, може бути зацікавлений у їх поверненні, прокурор зобов'язаний повідомити його про наявність таких речей або документів у розпорядженні прокурора та з'ясувати чи бажає він їх повернути. Допустимість дій, передбачених цією частиною, та час їх вчинення визначаються прокурором з урахуванням необхідності забезпечення прав і законних інтересів осіб, а також запобігання завданню шкоди для кримінального провадження.

 

Знищення відомостей, речей і документів здійснюється під контролем прокурора.

 

Особи, які проводили обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом.

 

У випадку використання для доказування результатів обстеження можуть бути допитані особи, з приводу дій або контактів яких проводилися такі дії. Цим особам повідомляють про проведення негласних слідчих (розшукових) дій тільки щодо них у строк, передбачений статтею 253 КПК України, і в тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.

 

Якщо у результаті проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка виноситься за клопотанням прокурора.

 

Слідчий суддя розглядає клопотання згідно з вимогами статей 247, 248 КПК України і відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, окрім іншого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.

 

Передання інформації, одержаної внаслідок проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, здійснюється тільки через прокурора.

 

Протоколи щодо проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

 

Таким чином, обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи – це негласна слідча (розшукова) дія, проводити яку має право слідчий або за його дорученням працівник оперативного підрозділу, суть якої полягає в огляді визначених об’єктів, у тому числі з використанням технічних засобів, шляхом таємного проникнення, на підставі ухвали слідчого судді, з метою збирання (виявлення і фіксації) інформації, значимої для забезпечення кримінального судочинства, безпеки суспільства і держави.

 

Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи має винятковий характер, оскільки обмежує конституційні права громадян. Такий захід здійснюється винятково у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.

 

Конституція України гарантує кожному громадянину недоторканність житла, невтручання у його особисте і сімейне життя. Забороняється збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Не допускається незаконне проникнення в публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи. Закон робить із цих правил виняток в інтересах національної безпеки, боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку, захисту прав і свобод інших людей. Лише на підставі ухвали слідчого судді обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи буде законним, а його результати матимуть статус доказів у кримінальному провадженні.

 

Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених КПК України, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов’язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

 

Слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

 

1) вчинений злочин відповідної тяжкості;

 

2) під час проведення зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинили злочин.

 

Постановлення слідчим суддею ухвали про відмову в наданні дозволу на проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу.

 

Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи не може перевищувати два місяці.

 

Загальний строк, протягом якого в одному кримінальному провадженні може тривати проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, дозвіл на проведення якої дає слідчий суддя, не може перевищувати максимальні строки досудового розслідування, передбачені статтею 219 КПК України. У разі, якщо обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи проводиться з метою встановлення місцезнаходження особи, яка переховується від органів досудового розслідування, слідчого судді чи суду та оголошена у розшук, ця процесуальна дія може тривати до встановлення місцезнаходження розшукуваної особи.

 

Проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів. За його результатами складається протокол, що є доказом у кримінальному провадженні.