Розрахунок норм застосування добрив.

Вступ

Розділ 1. Особливості формування врожаю сільськогосподарської
культури (огляд літератури)

1.1. Ботаніко - морфологічна характеристика культури

1.2.Біологічні особливості культури

1.3.Особливості росту та розвитку культури в зоні вирощування

1.4.Наукове обґрунтування застосовуваних технологій вирощування
культури в зонах поширення

Розділ 3. Розробка технології вирощування культури

 

3.1.Проектування сівозміни (або її ланок)

3.2.Система основного та передпосівного обробітку ґрунту

Розрахунок норм застосовуваних добрив

3.4.Підбір сортів та гібридів, Підготовка насіння до сівби

3.5.Сівба

3.6.Система догляду за посівами

3.7. Збирання культури та первинна обробка зібраного врожаю

Агротехнічна частина технологічної карти вирощування культури

Висновки та пропозиції виробництву

Список використаної літератури

 

Вступ

Просто належить до найваж­ливіших круп'яних культур. З його зерна виготовляють крупу (пшоно), яка має високі поживні і смакові якості. Воно містить близько 12% білка, 3,5% жиру, 65% безазотистих екстрактивних речовин, 7 % клітковини і 2,5% золи. Зерно проса використову­ють також на корм свійській птиці. Просяна солома і полова мають кращі кормові якості, ніж солома і полова зернових. Зерно проса завдяки вмісту крохмалю використовують у спир­товій промисловості.

З метою збільшення виробництва і закупок зерна проса і гречки і повного задоволення потреби населення в крупах ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли в 1981 р. постанову «Про додаткові заходи по стимулюванню виробництва і закупок зерна гречки, проса, квасолі ї сочевиці». Передбачено виплачу­вати в 1981—1985 рр. колгоспам, радгоспам та іншим сільсько­господарським підприємствам і організаціям надбавку в розмірі 50 % закупівельних цін за продаж зерна культур понад середній рівень, досягнутий у десятій п'ятирічці[3].

Просо — посухостійка культура. Часто його використовують як страхову культуру для пересівання загиблих озимих. Просо вирощують також як післяжнивну культуру на зелений корм, а в районах з тривалим вегетаційним періодом воно добре достії-гає у другій половині літа і на зерно.

Просо вирощували ще за 4—5 тис. років до н. є. Походить воно із Східної і Центральної Азії. В давні часи культура проса у східній Європі була більше поширена, ніж тепер.

Світова посівна площа становить понад ЗО млн. га. У 1980 р. просо займало в нашій країні 2,9 млн. га, з них в Українській РСР 341 тис. га. Найбільші площі проса у посушливих районах Казахстану, 'південно-східних районах європейської частини СРСР, на Поволжі, в Центрально-чорноземних областях, на Північному Кавказі та півдні* Української РСР. Посіви проса ранніх сортів поширені також у лісостепових і поліських райо­нах і в Нечорноземній зоні СРСР. Із зарубіжних країн багато проса вирощують в Індії (20 млн. га), Китаї (11 млн. га), Афри­ці (5 млн. га).

Просо — високоврожайна культура. За умов високої агро­техніки збирають по 40—50 ц/га зерна проса. [14].

Розділ 1. Особливості формування врожаю сільськогосподарської
культури (огляд літератури)

1.1. Ботаніко - морфологічна характеристика культури

Просо звичайне (Рапісит тіїіасеит) належить до роду Рапісит.

Коренева система проса мичкувата, проникає в грунт на глибину 100 см. При проростанні зерна розвивається лише один зародковий корінь. Вторинні корені розвиваються дуже швидко. Стебло 70—150 см заввишки, пряме, циліндричне, вкрите м'якими волосками. Бічні гілки утворюються з надземних стеб­лових міжвузлів, і рослини дуже кущаться. Листки проса трохи ширші, ніж інших зернових, зверху вкриті волосками.

Суцвіття проса — розлога, стиснута (поникла) або кім'яста волоть. На кінцях розгалужень волоті є по одному колоску. Колоскових лусок три. Луски перетинчасті, широкояйцеподібні, загострені на кінцях. Дві луски закривають квітку, а третя, коротша, розміщується зовні біля основи плодоносної квітки. Квітки двостатеві. У колоску розвивається одна верхня квітка. Квітки самозапильні, проте буває і перехресне запилення, яке охоплює до 20 % загальної кількості квіток. Квітові луски тверді, блискучі, щільно закривають зерно. Забарвлення лусок різноманітне — біле, кремове, золотисто-жовте, червоне, брон­зове, чорне, коричневе, сіре та ін.

Зерно проса дрібне, овальне або кулясте за формою. Маса 1000 зернин становить 5—8 г. [5].

 

1.2.Біологічні особливості культури

Просо вибагливе до тепла й світла, тому в перший період вегетації дуже повільно розвивається і вимагає спеціаль­ної підготовки грунту з метою очищення його від бур'янів. Насіння почи­нає проростати при температурі грунту 6—8 °С, а дружно проростає при 12—15 °С. Сходи пошкоджуються приморозками і можуть гинути при зниженні температури до 3—3,5 °С. Під час вегетації рослини досить стій­кі проти високих температур. Вегетаційний період скоростиглих сортів 60—70 днів, середньостиглих—70—90, пізньостиглих — 100—120 днів. Просо відноситься до рослин короткого дня. Для проростання насіння достатньо 25-34% води від маси насіння, що значно менше, ніж у інших зернових культур. Коренева система розміщується у верхньому шарі грунту й характери­зується низькою засвоювальною здатністю, тому рослини вибагливі до поживного режиму грунту й добре використовують пряму дію й післядію органічних і мінеральних добрив. Інтенсивно засвоює поживні речовини у період від кущіння до достигання зерна.

Найкраще росте на чорноземах і каштанових легкого механічного складу грунтах[21]..

 

1.3.Особливості росту та розвитку культури в зоні вирощування

 

За своїми біологічними властивостями просо значно відрізняється від інших зернових культур. У проса розрізняють 9 фаз розвитку: проростання, сходи, утворення вторинних коренів, кущення, вихід в трубку, стеблування, викидання волоті, цвітіння і дозрівання.

В процесі індивідуального росту і розвитку рослин в кожній фазі проходить життєво важливі онтогенетичні, фізіологічні і морфологічні зміни, що визначають рівень продуктивності рослин і якість продукції. Розрізняють фенологічні фази росту і розвитку, що характеризуються чітко вираженими зовнішніми морфологічними змінами. [7,15].

Проростання насіння починається з набубнявінням насіння і закінчується появою першого зеленого листка. Сходи проса появляються при оптимальних умовах на 7-9 – й день після посіву, при сприятливих умовах навіть н 4-5 – й день (табл.1.)

Таблиця 1

Фази росту та розвитку проса

Фази росту та розвитку	Дата	Тривалість, днів	Етап органогенезу	Елементи продуктивності	Агротехнічні заходи, що підвищують продуктивність рослин
Поч.фенофази	Повна фенофаза
Проростання насіння	25,04	30,04	6-9	Конус наростання недиференційований	Густота стояння рослин	-
сходи	31,04	2,05	2-3
Утворення вторинних коренів	5,05	10,05	5-6
кущення	15,05	25,05	5-10	Початок диференціювання конуса роста, закладання гілочок першого порядку	Коефіцієнт кущення, число гілочок першого порядку	Забезпечення елементами живлення
Вихід в трубку	26,05	1,06	5-10	Початок утворення гілочок другого порядку	Число гілочок другого порядку, кількість колосків в мителкі	Густота посівів
стеблування	2,06	14,06	12-18	Утворення колосків, утворення квіток, мікро- і макроспорогенез	Кількість квіток в мітелці, фертильність пилку	Забезпечення елеиентами живлення
Викидання волоті	16,06	25,06	5-8	гаметогенез
цвітіння	30,06	10,07	12-18	Цвітіння і запліднення	Озерненість мітелок	Дотримання технології
Налив зерна і дозрівання	25,07	15,08	25-30	Формування зародку, формування зернівки і дозрівання	Виповненість зерна, маса зернівки	Вчасна сівба

Утворення вторинних коренів у проса відбувається з появою третього листка.

У фазі стеблування починається диференціація колосків в мітелці. Цвітіння – найбільш важливий етап розмноження, лише успішне завершення цієї фази вегетації дає можливість для подальшого утворення насіння. Дозрівання являється кінцевим циклом в першому етапі нового покоління. Першими дозрівають зерна в верхній частині мітелки.

 

1.4.Наукове обґрунтування застосовуваних технологій вирощування
культури в зонах поширення

 

Місце в сівозміні. На початку вегета­ції, особливо від появи сходів до утворення 4 листків, просо розвивається дуже повільно і посіви його дуже швидко забур'я­нюються.

Кращими попередниками для проса є просапні культури — картопля, буряки, баштанні. Добре росте воно і після конюшини, люцерни, вики, гороху, кормових бобів та ін.

На дослідному полі Львівського сільськогосподарського інсти­туту врожайність проса після картоплі становила 31,3 ц/га, вики на зерно —27,2, після озимої пшениці — 23,9, і після ячменю — 22,8 ц/га.

Досить високі врожаї проса збирають на цілинних землях та
осушених торфових грунтах. Воно є добрим попередником для
багатьох культур, зокрема для ярих зернових — пшениці, ячме­ню, кукурудзи, а також цінною покривною культурою для лю­церни.

На півдні Української РСР просо вирощують також як після­жнивну і післяукісну культуру. У Закарпатській області з післяжнивних посівів його збирають по 20—25 ц/га. У дослідному господарстві Львів­ського сільскогосподарського інституту, де просо висівають у другій половині травня після вико-житньої сумішки, врожайність зерна становить 25—35 ц/га. У посушливих степових райо­нах, на поливних землях урожай­ність проса часто становить 40—60 ц/га. Тут у посушливу осінь проводять вологозарядковий полив (800—1000 м³/га води). Крім того, проводять 2—3 вегетаційних поливи — на початку кущіння, перед викиданням волотей і під час наливання зерна. Зрошу­вальна норма становить 1500—2000 м³/га.

Розміщують просо по пласту багаторічних трав, після просапних (картопля, цукрові буряки, соняшник), бобових культур і удобрених озимих. Ярі зернові через більшу забур'яненість — гірші попередники[10]..

 

Обробіток грунту. Основним завданням обробітку грунту під просо є очищення полів від бур'янів. Якщо просо висівають після зернових, відразу після їх збирання слід про­вести лущення стерні. Це сприяє збереженню вологи у грунті, знищенню бур'янів і розкладу післяжнивних решток. Глибока рання зяблева оранка на 22—25, а на грунтах з глибоким орним шаром і ЗО см значно підвищує врожайність проса. Рання зябле­ва оранка найбільш ефективна, бо рілля чиста від бур'янів і добре розпушена.

Оскільки просо добре реагує на забезпечення грунту воло­гою, у посушливих районах рекомендується проводити снігоза­тримання.

Навесні на полях закривають вологу, проводять боронування у стислі строки та 2—3 культивації з одночасним боронуван­ням. Першу культивацію проводять на глибину 8—10 см, дру­гу — на глибину загортання насіння. Щоб перед сівбою дещо ущільнити грунт і загорнути насіння на прийняту глибину, тре­ба провести коткування.

У південних районах, де спостерігається вітрова ерозія, грунт обробляють плоскорізами на 25—27 см. Навесні закривають вологу і до сівби поле двічі культивують й боронують. Перший раз на глибину 8—10 см, а дру­гий на глибину загортання насіння. Безпосередньо перед сівбою грунт коткують, що сприяє рівномірному загортанню насіння[17]..

Удобрення. Просо вимогливе до родючості грунту. З уро­жаєм ЗО ц/га зерна і 60 ц/га соломи воно виносить з грунту у середньому 90 кг/га азоту, 42 кг/га фосфору, 106 кг/га калію і 31 кг/га кальцію. Найбільше поживних речовин засвоює просо в другій половині вегетації.

Врожайність проса значно підвищується після внесення орга­нічних і мінеральних добрив. На початку розвитку воно найбільше потребує азоту, а під час цвітіння і утворення зерна — калію. Фосфор просо засвоює рівномірно протягом вегетацій­ного періоду.

У дослідах науково-дослідного інституту куку­рудзи при внесенні під зяблеву оранку повного мінерального добрива (1,5 ц/га сірчанокислого амонію, 3 ц/га суперфосфату, 1 ц/га калійної солі) врожайність зерна проса підвищилася на 8,6 ц/га. Якщо просо висівають після просапних, одночасно з сівбою у рядки вносять 0,5 ц/га аміачної селітри, 0,8 ц/га супер­фосфату і 0,5 ц/га калійної солі.

Просо добре реагує на підживлення. Вперше посіви піджив­люють у фазі кущіння, використовуючи пташиний послід (З—4 ц/га) або попіл (4—5 ц/га) і гноївку (3—4 т/га), до якої додають 80—100 кг/га суперфосфату. Гноївку можна замінити аміачною водою або селітрою. Вдруге рослини підживлюють фосфорно-калійними добривами з розрахунку по 20 кг/га діючої речовини в період між виходом у трубку і викиданням волотей.

На чорноземах більш ефективні під просо фосфорні, а на легких грунтах — калійні добрива. Органічні добрива у сіво­зміні вносять переважно під просапні культури — попередники проса[20].

Під просо здебільшого вносять повне мінеральне добриво у нормі ЗО—60 кг/га поживної речовини кожного елемента. Фосфорно-калійні добрива, як правило, застосовують під зяблеву оранку, а азотні навесні під культивацію. Посіви перший раз підживлюють у фазі кущення (N20-30), а другий — під час виходу в труб­ку (РзоКзо).

Сівба. Для сівби використовують однорідне, сортове, крупне і добре очищене зерно проса, схожість якого не нижча 95 %.[1,16].

Для боротьби з летючою сажкою насіння проса протруюють гранозаном, витрачаючи на 1 ц його 100 г препарату. Більш ефек­тивне напівсухе протруювання формаліном (одна частина 40°/о-го формаліну на 80 частин води). На 1 т насіння витрачають ЗО л розчину. Насіння витримують під брезентом протягом 4 годин.

Сіяти просо починають, коли грунт на глибині 10 см прогрі­ється до 10—15 °С. Пізні посіви проса не достигають до настання осінньої дощової погоди і пошкоджуються просяним комариком.

У південних районах України просо сіють у середині квітня, у лісостеповій зоні і на Поліссі — на початку травня.

Основним способом сівби проса є широкорядний з міжряддя­ми 45 см. Він дає змогу застосовувати механізований обробіток міжрядь, утримувати грунт у пухкому стані, своєчасно знищува­ти бур'яни[9]..

У Нечорноземній зоні на чистих від бур'янів грунтах, застосо­вують суцільні рядкові посіви. У дослідах Львівського сільсько­господарського інституту при такому способі сівби проса після картоплі зібрали 28,5, а при широкорядному з міжряддями 45 см — 24,5 ц/га зерна.

На Хмельницькій сортодільниці Вінницької області у серед­ньому за 4 роки врожайність зерна проса при рядковому способі сівби становила 42,8, а при широкорядному — 35,1 ц/га[19]..

Норма висіву проса залежить від способу сівби. При широ­корядному способі з міжряддям 45 см у посушливих районах ви­сівають 10—15, а в більш вологих лісостепових районах і в Нечорноземній зоні — 16—18 кг/га насіння. При суцільному ряд­ковому способі у посушливих районах висівають 14—18. (З — 4 млн. зерен на 1 га), а в районах достатнього зволоження — 25— ЗО кг/га (5—6 млн. зерен на 1 га). Норми висіву уточнюють за­лежно від місцевих умов[13]..

Кращою глибиною загортання насіння у достатньо вологих районах і на важких грунтах є 3—4, а в посушливих районах і на сухих супіщаних грунтах — 5—7 см.

У Степу при широкорядній сівбі висівають 2—3 млн./га, у північному Лісостепу, на Поліссі та в західних районах республіки — 3—4, у цен­тральному Лісостепу — 2,5—3, а при звичайному рядковому — відповід­но — 5—б, 3,5—4,5 і 3—4 млн./га схожих насінин. За посушливих умов глибина загортання насіння 5—7 см, при нормальному зволоженні — З—4, а на запливаючих і вологих грунтах — 1,5—2 см.

Догляд за посівами. Щоб мати дружні сходи, після сівби посіви проса коткують кільчастими або ребристими котка­ми. Ґрунтову кірку і бур'яни знищують ротаційними мотиками або боронуванням посівів перед появою сходів легкими борона­ми впоперек напряму рядків. [12,2].

Сходи проса з'являються через 8—10 днів. Перше розпушування міжрядь проводять на глибину 4—5 см зразу після появи сходів. На забур'янених посівах проводять 2—3 міжрядних роз­пушування з одночасним виполюванням бур'янів у рядках. Дру­гий міжрядний обробіток проводять на глибину 6—8 см у період кущіння, а третій—до 10 см через два тижні після другого.

Своєчасність міжрядного обробітку має дуже важливе зна­чення. Запізнення з доглядом за посівами призводить до знач­ного збільшення затрат праці і зниження врожаю проса. На дослідному полі Львівського сільськогосподарського інституту в Дублянах при розпушуванні міжрядь і прополюванні проса зразу після появи сходів зібрали 29,3 ц/га, а при запізненні з цими роботами на 2 тижні — 18 ц/га зерна. [8].

На суцільних посівах проса для боротьби з бур'янами у пе­ріод кущіння — на початку виходу в трубку застосовують гер­біциди. Найбільш ефективні гербіциди групи 2,4-Д (0,5—1,5 кг/га препарату з додаванням 5—8 кг/га аміачної селітри або 3— 5 кг/га сечовини) [4,18]..

Збирання врожаю. Просо достигає нерівномірно. При достиганні волоть жовтіє, а зерно поступово з верхньої частини волоті донизу набуває характерного кольору.

Збирають просо роздільним способом на початку воскової стиглості зерна у середній частині волоті. Зерно нижньої частини волоті достигає у валках. Просо обмолочують комбайнами з під­бирачами через 3—5 днів після скошування. При запізненні із збиранням врожаю зерно верхньої частини волоті обсипатиметь­ся і втрачатиметься найцінніша частина врожаю. Солома проса у період достигання зерна ще соковита і має високу кормову цінність[6]..

Зрідка просо збирають прямим комбайнуванням наприкінці воскової стиглості зерна в середній частині волоті. Щоб запо­бігти обрушуванню зерна, обмолот проводять при зменшеній швидкості барабана (700—800 обертів на хвилину).

Зерно після обмолоту очищають, старанно досушують і збері­гають при вологості 13—14 % У сухих приміщеннях, а в засіках шаром 1—1,5 м. [11].

 

 

Розділ 2. Природні умови та особливості альтернативного землеробства Лісостепу України.

2.1. Спеціалізація с/г формувань.

Клімат Лісостепу помірно континентальний. Літо тепле, а зима з помірними морозами і холодніша на сході, ніж на заході. Максимальна температура в липні 39ºC, а мінімальна у січні мінус 36-41ºC. Сніговий покрив зявляється в середньому 15-25 листопада, сходить у кінці березня. Кількість днів із сніговим покривом змінюється від 110 в північно-східній частині до 70 в південно-західній. Середня висота його 20-30 см. Морози на сході починаються в першій, на заході у другій декаді жовтня, весняні приморозки припиняються на сході в кінці квітні- на початку травня, на заході – у середині квітня.середня тривалість без морозного періоду – 160-170 днів. Річна сума опадів у середньому 545 мм.

Наша країна має різноманітні грунти, які характеризуються різними хімічними і фізичними властивостями. Налічується близько 15 типів грунтів, які мають сільськогосподарське значення. У зоні Лісостепу найпоширенішими є темно-сірі опідзолені лісові, сірі лісові опідзолені, чорноземи.

Валовий вміст поживних речовин в різних ґрунтах неоднаковий.

Валовий вміст азоту в чорноземі опідзоленому коливається від 0,20 до 0,35%. Грунтовий азот знаходиться в основному в недоступній для рослин органічній формі. На частку мінерального азоту приходиться лише 1-2% від загального вмісту. Що стосується сої під впливом мікробіологічних процесів, в результаті азотфіксації бульбочкових бактерій органічні форми азоту переходять в доступні для рослин мінеральні форми.

Оптимальні умови нітрифікації являється добра аерація і вологість ґрунту при температурі 20-35 ºC і рн 5-8,5. В сприятливих умовах завдяки нітрифікації може накопичуватися до 100 кг азоту.

Валовий вміст фосфору у темно-сірих опідзолених ґрунтах становить 0,10-0,20 %. Біля половини надходить в мінеральній формі, а половина – в формі органічних сполук.

На частку калію в ґрунті припадає 1,8-2,5%. Обмінний калій доступний для рослин.

У зв’язку з великою різноманітністю грунтово-кліматичних умов ефективність добрив в різних грунтових зонах неоднакова. В нашій Лісостеповій зоні майже всі грунти потребують в удобренні, і їх внесення дає економічно виправдані прибавки урожаю. На наших чорноземах опідзолених ефективність азотних добрив проявляється найбільше. Фосфорні добрива також мають саме сильний вплив на наших ґрунтах, роль калійних добрив зростатиме з підвищенням доз азотно-фосфорних добрив і збільшенню урожайності.

Дози, строки і способи застосування добрив в зоні Лісостепу України на темно-сірих опідзолених ґрунтах наведені в 3 розділі.

2.2. Місце культури в структурі посівних площ.

В нашій зоні Лісостепу просо є основною круп’яною культурою. Але не дивлячись на це ця культура немає широкого розповсюдження на наших ґрунтах через низьку урожайність. Тому наша робота присвячена розробці всіх технологічних прийомів для підвищення і урожайності і якості культури.

Основним напрямком економічного розвитку нашої країни передбачено значне збільшення виробництва крупяних культур, в тому числі і проса. Цінність проса заклечається в тому, що воно має здатність забезпечувати високі врожаї в зонах де інші культури не пристосовані. У зв’язку з інтенсифікацією сільського господарства відкриваються перспективи більш широкого використання проса для збільшення валових зборів зерна з кожного гектара за рахунок повторних – післяукісних і пожнивних його посівів перш за все в зоні Лісостепу.

Головним напрямком подальшого росту виробництва проса буде підвищення рівня і стабільності урожайності.

Розділ 3. Розробка технології вирощування культури

 

3.1.Проектування сівозміни (або її ланок)

В зоні Лісостепу основною вимогою проса до ґрунту – чистота його від бур’янів. Підвищена чутливість проса до забур’янення обумовлена його біологічними особливостями: недружнім проростанням і повільним ростом в перший період розвитку, пізнім кущенням. Тому просо слід розміщувати на чистих від бур'янів площах. Основним попередником в зоні Лісостепу є озимі культури.(таб.2)

Таблиця 2

Схема сівозміни

№ поля	Культура
	Цукрові буряки
	Озима пшениця
	Просо
	Ярий ячмінь + багаторічні трави
	Багаторічні трави
	Кукурудза на зерно
	Озима пшениця
	Озима пшениця

 

 

Саме просо являється доброю покривною культурою для люцерни. Такий аспект його використання являється для господарств різної форми власності економічно вигідним, щодо укріплення кормової бази.

 

3.2. Система основного та передпосівного обробітку ґрунту

Просо – культура посухостійка і потребує визначених запасів вологи в ґрунті. Важливою умовою отримання високих врожаїв в зоні Лісостепу проса являється рання глибока оранка. Оскільки попетиедником є озима пшениця ми будем прводити лущення стерні.Необхідно своєчасно і ретельно проводити осінній обробіток ґрунту. Для закриття волоки проводять боронування в два сліди. В період від закриття вологи до початку сівби з ціллю накопичення вологи в ґрунті і знищення бур'янів грунт культивують. (таб.3)

 

Таблиця 3

Система обробітку ґрунту під просо після попередника озима пшениця

Обробіток ґрунту	Прийом обробітку	Марка с.-г. машин	Строки проведення	Технологічні параметри (глибина, швидкість та ін..)
Основний	Лущення стерні	ЛДГ-5	вересень	6-8 см
Оранка	Т-150, ПН – 5-35	жовтень	25-27 см
боронування	БЗТС-8	квітень	5-7см
Передпосівний	Культивація	МТЗ-82 + КПС-4	квітень	8-12 СМ
Культивація з боронуванням	МТЗ-82 + КПС-4	квітень	8-12 СМ

 

Велике значення має передпосівне коткування ґрунту. Воно вирівнює грунт і зменшує повітряні проміжки в орному шарі. Допосівна культивація значно зменшує забур’яненість посівів проса.

 

Розрахунок норм застосування добрив.

Просо позитивно реагує на внесення добрив і як наслідок дає великі прибавки в урожаї. Потреба проса в поживних речовинах зростає по мірі його розвитку і досягає максимуму в період викидання волоті і цвітіння.

За живленням поживних речовин із ґрунту просо перевищує всі зернові культури за винятком кукурудзи. Тому внесення повної норми мінеральних добрив являється необхідною умовою для отримання високого врожаю.(таб.4)

Таблиця 4

Розрахунок норм мінеральних добрив під запланований рівень врожайності (балансово-розрахунковий метод)

 

 

 

№ з/п	Показники	Елементи
N	Р205	К 2 О
	Планова урожайність, ц/га
	Винос елементів живлення з урожаєм на 1 ц основної продукції, кг	3,4	0,9	2,9
2а	Винос елементів живлення з урожаєм на 1га (розрахувати)	142,8	37,8	121,8
	Міститься в орному шарі ґрунту, мг на 1 кг	10,0	8,0	7,0
За	Міститься в орному шарі ґрунту, кг/га
	Коефіцієнт використання поживних речовин із ґрунту	0,30	0,15	0,30
	Буде використано поживних речовин з ґрунту, кг/га			52,5
	Планується внести органічних добрив у фізичній вазі, т/га	-	-	-
	Вміст поживних речовин в 1 т органічних добрив, кг	-	-	-
	Буде внесено поживних речовин з органічними добривами, кг/га	-	-	-
	Коефіцієнт використання поживних речовий з органічних добрив	-	-	-
	Буде використано поживних речовин з органічних добрив, кг/га	-	-	-
	Потрібно внести мінеральних добрив, кг/га в діючій речовині (д. р.)	67,8		69,3
	Коефіцієнт використання поживних речовин з мінеральних добрив	0,60	0,20	0,60
	Необхідно внести мінеральних добрив з урахуванням коефіцієнтів використання, кг/га в д.р.

 

Високі норми фосфорних добрив можна обґрунтувати тим, що для чорноземів вони є найбільш ефективними N ₁₁₃ P ₃₉₀ K _116.

 

Таблиця 5

Система застосування добрив під просо

удобрення	Форма добрива	Доза внесення, кг/га	Строки внесення	Спосіб внесення	Марка с.-г. машин
основне	Суперфосфат простий	P 100 5,5 ц/га	Восени перед основним обробітком ґрунту	Розкидний по поверхні ґрунту	НРУ-0,5
Калійна сіль	K 90   2,25 ц/га	Восени перед основним обробітком ґрунту	Розкидний по поверхні ґрунту	НРУ-0,5
	Аміачна селітра	N 113 3,2 ц/га	Восени перед основним обробітком ґрунту	Розкидний по поверхні ґрунту	НРУ-0,5
підживлення	Суперфосфат простий	P 200 11,1 ц/га	Фаза кущіння	Розкидний по поверхні ґрунту	НРУ-0,5
Суперфосфат простий,	P 200 11,1 ц/га	Вихід в трубку – викидання волоті	Розкидний по поверхні ґрунту	НРУ-0,5
Калійна сіль	K 26   0,65 ц/га	Вихід в трубку – викидання волоті	Розкидний по поверхні ґрунту	НРУ-0,5

 

 

Запізнення із підживленням проса призводить до полягання, зниження врожаю і ускладнює збирання.

 

3.4. Підбір сортів та гібридів. Підготовка насіння до сівби

 

У звичайного проса розрізняють 5 основних підвидів: розлоге, рідко розлоге, стиснуте, овальне, кім'ясте. В зоні Лісостепу найбільш поширене розлоге просо. Гілочки його розгалужені, волоть нещільна, довга. Достигає досить нерівномірно. Серед різновидностей розлогого проса багато ранньостиглих сортів. На нашій території найбільш поширені такі сорти:

o Веселоподолянське 38- високоврожайний сорт. Волоть розлога, зерно світло-жовте, овальне.

o Радуга – високоврожайний, посухостійкий сорт. Мало обсипається, стійкий проти вилягання. Середньо стійкий проти ураження сажкою, але пошкоджується просяним комариком.

o Миронівське 51 – високоврожайний, середньопізній сорт. Зерно жовте, овальне, середньо крупне.

Для оптимального росту і розвитку озимого ріпаку необхідно правильно визначити норму висіву, користуючись формулою:

Н = А*М*100/ПП, ПП = Ч*С/100, де

Н – норма висіву, кг/га

А – рекомендована науково-дослідними установами для даної зони норма висіву насіння, млн.шт.схожих насінин на 1 га

М – маса 1000 насінин, г

ПП – посівна придатність насіння, %

Ч – чистота насіння, %

С – схожість насіння, %

ПП=97%*95%/100% = 92,2%

 

Н= 2,5 * 8 * 100%/92,2% = 22 кг/га

 

 

3.5.Сівба

Сіяти просо починають коли грунт на глибині 10 см прогріється до 10-15ºС. пізні посіви проса не достигають до настання осінньої дощової погоди і пошкоджуються просяним комариком.

Основним способом сівби проса є широкорядний з міжряддями 45 см сівалками СЗТ-3,6.

Норма висіву насіння ріпака ярого для зони Лісостепу становить 22 кг/га або 2,5 млн.шт./га (таб.6).

Таблиця 6

Сівба проса

сорт	Площа поля, га	Норма висіву, млн..шт./га	Норма висіву, кг/га	Потреба в насіннєвому матеріалі, кг	сівба
строк	спосіб	агрегат
Веселоподолянське 38		2,5			10-15.04	широкорядний з міжряддями 45 см	СЗТ-3,6
Радуга		2,5			10-15.04	широкорядний з міжряддями 45 см	СЗТ-3,6
Миронівське 51		2,5			10-15.04	широкорядний з міжряддями 45 см	СЗТ-3,6

 

У виробничих умовах встановлення норми висіву проса залежить від багатьох факторів, загальної культури землеробства, якості підтримання родючості ґрунту, строків сівби.

 

3.6. система догляду за посівами.

Догляд за широкорядними посівами заклечається в рихленні міжрядь культиватором, перше рихлення на глибину 4-5 см проводять у фазі третього листка, коли просо укорінюється, друге на глибину 6-8 см при появі нових бур'янів у фазі повного кущення, а третє рихлення – на глибину8-10 см перед виходом мітелки(таб.8).

Крім агротехнічних методів боротьби з бур’янами широко застосовують гербіциди в період від сходів до кущення. Провідним гербіцидом в зоні Лісостепу амінна сіль 2,4 Д.(таб.7)

 

 

Таблиця 7

Шкодочинні об’єкти в посівах проса.

культура	Шкодочинні об’єкти
Бур’яни	шкідники	хвороби
об’єкт	Фаза росту культури	Фаза росту культури	об’єкт	об’єкт	Фаза росту культури
просо	Щириця біла, підмаренник чіпкий, гірчиця польова,гумай	період від сходів до кущення	цвітіння	Просяний комарик	Гельмінтоспоріоз, септоріоз	Стеблування-цвітіння
Пошкоджує просо у валках	Просяна жужелиця	склероспороз	Друга половина вегетації
Гниль насіння, гниль проростків	Проростання-сходи

 

Просо страждає порівняно небагатьма хворобами, що пошкоджують молоді сходи, стебла, листя і зернівку. Найпоширенішими для зони є гельмінтоспоріоз, некротичний меланоз ядра і бактеріоз листків.

Серед найпоширеніших шкідників проса слід відмітити просяного комарика, просяну жужелицю.

Хворобами просо уражується значно менше, ніж інші зернові культури. Тому фунгіциди, як правило, не вносять.

 

Таблиця 8

Система догляду за посівами культури

Перелік робіт	Фаза розвитку рослин	Календарні строки проведення	Склад агрегату	Технологічні параметри (препарат, доза, норма, глибина та ін.)	Вимоги до якості робіт з врахуванням екологічної безпеки
Рихлення міжрядь культиватором	Третій листок	Квітень-травень	КРН-8	4-5 см	Паралельно посіву, міжряддя
Рихлення міжрядь культиватором	кущення	Квітень-травень	КРН-8	6-8см	Паралельно посіву, міжряддя
Рихлення міжрядь культиватором	Перед виходом мітелки	Квітень-травень	КРН-8	8-10см	Паралельно посіву, міжряддя
Внесення гербіциду	Сходи-бутонізація	травень	ОРР-1	Довжина ефективного струму 5 м	Наносять на поверхню рослин

 

Ефективний догляд за посівами в подальшому відобразиться в отриманні високої продуктивності та якості продукції.

 

 

3.7. Збирання проса та первинна обробка зібраного врожаю

 

Біологічна особливість проса полягає в тому, що зерно в мітелці дозріває нерівномірно. В першу чергу дозріває зерно у верхній частині мітелки, потім в середній і на кінець в нижній. Недружне дозрівання проса – результат нерівномірного розвитку рослин в початкові фази. Ці обставини потрібно враховувати при визначенні строків проведення збирання.

Збирання проса найкраще починати при дозріванні 75-80% зерна мітелці і проводять в короткі строки(3-4 дня), до дозрівання 90-100% зерен в мітелці.

Збирання проса ведуть, як правило, роздільним способом.(таб.9)

 

Таблиця 9

Збирання врожаю ярого ріпаку

Культура, сорт (гібрид)	Фактори що визначають спосіб збирання	Способи збирання
		роздільний	Пряме комбайнування
		показники за якими встановлюють початок збирання
Веселоподолянське 38	при дозріванні 75% зерна в мітелці	Через 4-5 днів після скошування	-
Радуга	при дозріванні 75% зерна в мітелці	Через 4-5 днів після скошування	-
Миронівське 51	при дозріванні 75% зерна в мітелці	Через 4-5 днів після скошування	-

 

Скошують у валки ЖВН-6. Особливу увагу слід приділити висоті зрізу. При дуже низькій валки лягають на землю, мітелки довго підсихають і зерно портиться. При високому зрізі недобирається урожай цінного корму - просовод соломи. Тому скошування проса бажано проводити на висоті 15-18см.

Валки підбирають, як тільки вони підсохнуть, зазвичай через 4-5 днів після скошування.

Зерно, зібране при підвищеній вологості просушують на току, пропускають через зерноочисні машини ОВП-20.

Обмолочене зерно проса при засипанні в зернозберігаючі приміщення повинно мати вологість не вище 15-16%.

 

Агротехнічна частина технологічної карти вирощування ярого ріпаку

 

Перелік технологічних операцій у послідовності їх виконання	Технологічні параметри(норм, дози, глибина,)	Склад агрегату	Календарний строки виконання	Фаза росту рослин	Вимоги до якості виконання робіт
Лущення стерні	6-8 см	Т-І50К + ЛДГ-8	жовтень	-	Відхилення від заданої глибини не більше 2 см
Осіннє боронування	12см	ДТ-54	жовтень	-	Відхилення від заданої глибини не більше 2 см
Культивація зябу	7-12см	МТЗ-80+ КРН-4,2	квітень	-	Відхилення від заданої глибини не більше 2 см
Перевезення, навантаження і внесення мінеральних добрив А. Суперфосфат Б. калійна сіль В. аміачна селітра	P 100 K 90 N 113	Транспортний засіб ПЕ-8 МТЗ-80 + МВД-900 МТЗ-80 + МВД-900	жовтень	-	Рівномірне розкидання по поверхні ґрунту
Посів	2,25 ц/га	МТЗ-82+СЗ-3,6	квітень	-	Вузькорядним способом на задану глибину
Коткування	-	МТЗ-82+КЗК-10	Після посіву	До сходів	Врахувати властивості ґрунту, щоб не переущільнити
Підживлення фосфорними добривами	P 200	Транспортний засіб ПЕ-8 МТЗ-80 + МВД-900	травень	Фаза кущіння	Рівномірне розкидання по поверхні ґрунту
Підживлення фосфорно-калійним добривом	P 200 K 26	МТЗ-80+МВД-900	Кінець травня - червень	Вихід в трубку – викидання волоті	Рівномірне розкидання по поверхні ґрунту
Рихлення міжрядь культиватором	4-5 см	КРН-4,2	Кінець травня	кущення	міжряддя
Рихлення міжрядь культиватором	6-8см	КРН-4,2	Кінець травня	кущення	міжряддя
Рихлення міжрядь культиватором	8-10см	КРН-4,2	Кінець травня	Перед виходом мітелки	міжряддя
Скошування у валки	-	ЖВН-6	Середина серпня	-	При дозріванні 75-80 % зерна
Обмолот валків	-	Джон-Дір	вересень	Повне дозрівання	При дозріванні 80-100 % зерна

Висновки та пропозиції виробництву

Розширення виробництва площ вирощування проса високої якості гарантує повне забезпечення насичення країни продуктами харчування, зокрема крупи – пшона.

Сучасне розміщення посівів проса по природно – економічних зонах має значні недоліки. Необхідно відмітити, що господарства ще далеко не повністю реалізовують потенціальні можливості даної культури.

У багатьох господарствах України не приділяється ще достатньої уваги агротехнічним заходам.

Також приділяється мала увага до строків сівби та збирання врожаю, внесенню мінеральних добрив, догляду за посівами і захисту від шкідників хвороб та бур’янів.

Щоб забезпечити зростання врожайності проса, необхідно збільшувати норми внесення мінеральних добрив, скорочувати строки виконання сільськогосподарських робіт, поліпшувати їх якість, впроваджувати у виробництво першокласне насіння високопродуктивних сортів. Це супроводжуватиметься додатковими затратами, але при раціональному використанні останніх урожайність зростає в більшій мірі, ніж затрати.

Потрібно щоб господарства мали тісний зв’язок з науково – дослідними закладами, що ведуть розмноження районованих сортів. Впровадження інтенсивних технологій, які забезпечують високі і сталі врожаї.

Повинна впроваджуватися науково обґрунтована структура посівних площ. До розміщення культур і сортів повинен бути творчий підхід. Обов’язково враховувати рельєф, родючість і зволоженість окремих полів. Систему обробітку ґрунту будувати так, щоб забезпечувалися необхідні умови для нагромадження води, знищення бур’янів, захисту ґрунтів від ерозії для підвищення ефективності інших агротехнічних заходів, зокрема використанню добрив.

Пропозиції виробництву

На основі літературних даних господарствам зони лісостепу України пропонується дана технологія, яка при дотриманні всіх її вимог, забезпечить отримання 42 ц/га насіння проса на чорноземах опідзолених.

 

 

Список літератури

1.Основные направления экономического и социального развития СССР на 1986—1990 годы и на период до 2000.

 

2.Продовольственная программа СССР на период ДО 1990 года и меры по ее реализации: Материалы майского Пленума ЦК КПСС 1982 г.—М.: Политиздат, 1982.— 111 с.

 

3. Антимонов К. А. Исследования подпленочного поражении цдр

проса.— В кн.: Селекция проса на качество зерна и устойчивость к болезням. — М.: Колос, 1979.

 

4. Бороевич С. Принципы и методы селекции растений. — М.: колос, 1984, с. 344.

 

5.Васильчук Н. С, Каменский В. В., Кумаков В. Л. Физиологические особенности сортов проса.—В кн.: Селекция и семеноводство сортов проса. — М.: Колос, 11976, с. 214—220.

 

6. Веденеева М. Л. Устойчивость проса к меланозу. — В кн. I I.лекция, семеноводство и технология возделывания пр01 б IIIго-Востоке. — Саратов, 1981, с. 57—62.

 

7. Вельсовская Л. А., Вельсовский В. П. Технологиялекционного процесса по просу во Всесоюзном научноиселвдовательском институте зернобобовых и крупяных культурВ кн.: Селекция, семеноводство и технология возделыванияпроса. — Орел, 1982, с. 31—35.

8.Вельсовская Л. А. Ускоренное размножение селекциош материала в закрытом грунте.— В кн.: Селекция, семопот.нство и технология возделывания проса. — Орел, 1982, с. 75 - 78

 

9.Гинзбург М. Е. Технология крупяного производства. — М., 19Н1

с. 139—150. Жуковский П. М. Эволюционные аспекты полиплоидии растений. — В кн.: Полиплоидия и селекция. — Минск: Наука и и техника, 1972, с. 9—18.

 

10. Ильин В. А. Селекция сортов проса на продуктивность. — В КЯ

Селекция проса на качество зерна и устойчивость к болезням

М.: Колос, 1979, с. 24—35.

 

11. Ильин В. А. Повышение продуктивности сортов проса. — В км

Селекция, семеноводство и технология возделывания проса И Юго-Востоке. — Саратов, 1981, с. 11—18.

12. Ильин В. А., Тугушева X. И. Наследование формы метолКИ

при скрещивании. — В кн.: Селекция, семеноводство и техноло

гия возделывания проса на Юго-Востоке. — Саратов, НЖ1,

с. 60—73.

 

13.Ильин В. А. Селекция проса в Поволжье.— Автореф. дне. Д0К1

с.-х. наук. —Л., 1984, 35 с. Кожемякина Ю. Я. Методы изучения популяций по некоторых признакам качества зерна. — В кн.: Селекция проса на качество зерна и устойчивость к болезням. — М.: Колос, с. 35—43.

 

14.Кожемякина Ю. Я- Массовый отбор по ядру в популяциях ран

них поколений. — В кн.: Селекция, семеноводство и технология

возделывания проса на Юго-Востоке. — Саратов, 1981, е. 48.

 

15. Колягин Ю. С, Горбатенко Т. А. Прогрессивная технология

возделывания проса в Центрально-Черноземной зоне, В КИ Селекция, семеноводство и технология возделывания проев Орел, 1982, с. 114-117.

 

16.Колягин Ю. С, Сурков Ю. С. Селекция проса на устойчи­вость к болезням. — В кн.: Селекция, семеноводство и техноло­гия возделывания проса. — Орел, 1982, с. 60—64.

 

17.Кострубин М. М., Лаханов А. П. Реакция проса различ­ных эколого-географических групп на неблагоприятные тем­пературы в период прорастания семян. — В кн.: Селекция, се­меноводство и технология возделывания проса. — Орел, 1982, с. 79—84.

 

18.Кр у п н ов В. А., Мар ты н о в С. П., Седлевский А. И., Добровольский Т. В. Методические указания по исполь­зованию метода ОСП (одно семя с растения на потомство) в селекции самоопыляющихся растений. — М., 1983, 36 с.

 

19.Кумаков В. А. Морфологическая структура растений проса и их продуктивность. — В кн.: Селекция, семеноводство и технология возделывания проса на Юго-Востоке — Саратов, 1981, с. 19—25.

 

20.Курцева А. Ф. Биологическая и технологическая характеристи­ка эколого-географических групп проса в различных условиях выращивания. Автореф. дис. канд. с.-х. наук.— Л., 1981, 24 с.

 

21.Лавров К-, Филиппов К. Просо и гречиха. — Уфа, Башкир­ское книжн. изд-во, 1982, 158 с.