Основні терміни дисципліни. Гідність – характеристика людини з точки зору її внутрішньої цінності, відповідності власному призначенню

Гідність – характеристика людини з точки зору її внутрішньої цінності, відповідності власному призначенню, яка виражається у самоповазі та вимагає відповідного ставлення з боку інших.

Гуманізм – принцип світогляду, права, моралі, який означає розуміння людини як вищої цінності, відповідне забезпечення можливостей до її самовдосконалення, розвитку творчих сил і здібностей, захист свободи і гідності людини, її прав та інтересів, прагнення щастя, задоволення матеріальних і духовних потреб.

Етика – галузь філософського знання про сутність, природу та закономірності розвитку моралі, її роль у житті суспільства та людини; філософська дисципліна, яку ще називають практичною філософією.

Етикет – це сукупність формальних правил, що регулюють зовнішній прояв людських стосунків, а саме: поводження з людьми, форми звертання, вітання, вибачення, подяки, поведінка в місцях загального користування, манери, одяг тощо.

Мораль – специфічна форма суспільної свідомості, система принципів, ідеалів, установок, цінностей і норм, які відображають взаємозвʼязки та регулюють відносини між людьми з точки зору протиставлення Добра і Зла; духовний феномен (явище), властивий будь-якій людській спільноті як такій.

Моральна культура – це характеристика рівня розвитку людини як моральної особистості, а також сукупність моральних якостей (рис), притаманних певному суспільству, класу, професії, які характеризують рівень їхньої моральної свідомості та поведінки.

Моральний вибір – духовно-практичний акт, у процесі якого моральна свідомість особи надає вибіркову перевагу одним цінностям і нормам, відкидаючи інші, і цим визначає поведінку людини в ситуації, що склалася.

Моральні принципи – найбільш загальні вимоги до поведінки людини в її ставленні до середовища і до себе, які визначають основну лінію її діяльності.

Моральний ідеал – категорія моральної свідомості, у якій моральні вимоги до людей відображаються у вигляді образу морально досконалої особи, яка втілює в собі всі найкращі і найвищі моральні якості (чесноти).

Моральний конфлікт – це зіткнення моральних норм індивідуальної та суспільної свідомості, протистояння, яке повʼязане з боротьбою мотивів, вимагає морального вибору і виявляється у вчинках і поведінці людини.

Моральний ризик – моральне рішення, що приймається людиною в умовах невизначеності майбутнього результату, тобто за відсутності гарантії успіху і наявності високої вірогідності невдачі.

Моральні норми – це найбільш прості форми моральних вимог до кожної людини, зразки і стандарти поведінки. Вони дозволяють робити правильний вибір та діяти у типових ситуаціях і зорієнтовані на підтримку суспільного життя та діяльності людей.

Обовʼязок – одна з основних категорій етики, що виражає суспільну необхідність як певну моральну вимогу, яка усвідомлюються людиною і виконується нею добровільно за власним переконанням.

Професійна етика – це 1) система моральних норм, принципів, цінностей, які регулюють відносини між людьми у їхній професійній діяльності;
2) навчальна дисципліна, яка вивчає особливості реалізації норм моралі у діяльності людей, обʼєднаних спільним фахом.

Структура професійної етики юриста – це система знань про: 1) вищі моральні принципи та їхню реалізацію у праві та юридичній діяльності;
2) професійні морально-етичні категорії та цінності; 3) моральнісний зміст професійної діяльності (моральний вибір і ризик, конфлікти, професійна деформація та ін.); 4) моральну культуру як характеристику особистості юриста та шляхи її формування.

Совість – це контрольно-регулятивний механізм моральної свідомості, внутрішня оцінка людиною своїх думок, почуттів, вчинків крізь призму вищих моральних цінностей і переживання відповідальності за свою поведінку перед іншими людьми.

Функції моралі – це напрямки впливу моралі на людину і суспільство, роль, яку мораль відіграє у житті суспільства і людини, забезпечуючи їх цілісність і розвиток (світоглядна, ціннісно-орієнтативна, регулятивна, комунікативна, виховна та ін.).

Честь – категорія етики, що відображає моральну цінність особи, суспільну й індивідуальну оцінку моральних якостей та вчинків людини як представника певної соціальної групи (верстви, професії).

Естетика – філософська наука про сутність і форми прекрасного, потворного, піднесеного, ницого тощо в художній творчості, природі, суспільстві та людині, яка зосереджує увагу на мистецтві та законах його розвитку; краса, художність в оформленні, організації довкілля (естетика виробництва, праці, побуту, одягу, поведінки, технічна естетика – дизайн).

Естетична культура – складова духовного життя суспільства, що являє собою сукупність естетичних цінностей, способів їх створення, збереження, обміну, розповсюдження, розподілу та споживання, яка визначається естетичною свідомістю людей та їхньою здатністю творити, перетворювати навколишній світ за законами краси. Ядром естетичної культури є художня культура.

Мистецтво – вид духовного опанування дійсності суспільною істотою, спосіб духовно-практичної діяльності людей, спрямований на художнє осягнення світу через художній образ.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назви тем	Кількість годин
Лекції	Семі-нари	Прак-тичні заняття
1.	Професійна етика: сутність, структура, функції, основні принципи та категорії			–
2.	Діловий (службовий) етикет			–
3.	Предмет, структура та функції естетики як науки, її світоглядне значення. Мистецтво як обʼєкт естетичного пізнання			–
Всього			–

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Бачинин В. Этика: Энциклопедический словарь. – Х.: Издательство Михайлова В.А., 2005. – 287 с.

2. Брежнева А.П., Горбачев А.И., Лытов Б.В., Мельников В.П., Нечипоренко В.С. Гражданская служба: нравственные основы, профессиональная этика: Учеб. пособие / В.М. Соколов (общ.ред.),
А.И. Турчинов (общ.ред.). – М.: Статут, 2006. – 331 с.

3. Бродецький О.Є. Етика: Навч. посібник/ Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича. – Чернівці: ЧНУ, 2009. – 120 с.

4. Вовк В.М., Кравець В.М., Симон Ю.С. та ін. Словник основних термінів з філософських дисциплін. – К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006. – 120 с.

5. Гнасуну Б. Резони, правила, права// Філософська думка. – 2009. – № 4. – С. 67-74.

6. Грані людського буття: Позитивні та негативні виміри антропокультурного. – К.: Науково-виробниче підприємство Видавництво "Наукова думка" НАН України", 2010. – 352 с.

7. Гребеньков Г.В., Фіолевський Д.П. Юридична етика: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. – 2. вид., випр. – К.: Алерта, 2005. – 212 с.

8. Гуревич П.С. Эстетика. Учебник для ВУЗов. – М.: ЮНИТИ, 2006. – 303 с.

9. Зеленкова И.Л. Этика: Учебное пособие для студентов учреждений, обеспечивающих получение высшего образования. – 3-е изд. – Мн.: ТетраСистемс, 2008. – 351 с.

10. Канке В.А. Современная этика. – М.: Омега-Л, 2008. – 394 с.

11. Капто А. Профессиональная этика / Институт социально-политических исследований РАН. – М., 2006. – 800 с.

12. Кобликов А.С. Юридическая этика: Учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. "Юриспруденция". – 4-е изд., с изм. – М.: НОРМА, 2011. – 165 с.

13. Легенький Ю.Г. Эстетика (опыт апофатической дескрипции). – К.: КНУКіМ, 2007. – 600 с.

14. Лоренц К. Так называемое зло/ А.И. Федоров (пер.с нем.); А.В. Гладких (ред. пер.). – М.: Культурная революция, 2008. – 616 с.

15. Малахов В.А. Етика: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2004. – 400 с.

16. Мовчан В.С. Етика: Навчальний посібник. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2007. – 483 с.

17. Основи професійної етики та естетичної культури: до проведення масових заходів та спортивних змагань: Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2012. – 250 с.

18. Парасюк В.М., Кондратьєв І.М. Професійна етика слідчого органів внутрішніх справ: навч. пос.: Льв. ін.-т внутр. справ, 2006. – 67 с.

19. Петрушенко В., Сурмай І., Карвацька Г. та ін. Етика та естетика: Навч. посіб. для студ. усіх напрямів підгот. / В.Л. Петрушенко (ред.) – Л.: Видавництво Національного ун-ту "Львівська політехніка", 2007. – 251 с.

20. Потребчук А. Справедливість покарання // Філософська думка. – 2005. – № 5. – С.111-123.

21. Розин В.М. Конституирование себя и реальности как способ жизни новоевропейской личности и философа// Вопросы философии. – 2009. – № 7. – С. 91-106.

22. Сидоренко В.К. Основи етикету: Навчальний посібник/ В.К. Сидоренко, І.О. Агалець. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2008. – 162 с.

23. Скальська Д.М. Естетика. Естетика постмодерної доби: Навч пос. для студентів вищих навчальних закладів/ Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Кафедра філософії. – Івано-Франківськ: Факел, 2008. – 132 с.

24. Словарь философских терминов. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 730 с.

25. Сучасна енциклопедія етикету / О.Д. Сиплива (авт.-уклад.), І.Г. Данилюк (пер.з рос.). – Донецьк: ТОВ ВКФ "БАО", 2007. – 304 с.

26. Тофтул М.Г. Етика: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2005. – 416 с.

27. Трухин И.А. Прихотливые тропы современной морали. – К.: Центр учебной литературы, 2007. – 463 с.

28. Федоренко О.І. Система підготовки майбутніх правоохоронців до соціальної та виховної роботи з підлітками. – Х.: ППВ "Нове слово", 2007. – 330 c.

29. Формування психологічної готовності працівників органів внутрішніх справ до дій в екстремальних ситуаціях затримання озброєного злочинця [Текст]: науково-практич. посібн. – К.; Чернівці: ЧНУ, 2013. – 96 с.

30. Шек Г. Зависть. Теория социального поведения/ В.Кошкин (пер. с англ.); Ю. Кузнецов (ред. пер.). – М.: ИРИСЭН, 2008. – 537 с.

31. Этика. Учебник для ВУЗов / под ред. А.А. Гусейнова, Е.Л. Дубко. – М.: Гардарики, 2011. – 497 с.

32. Химич М. Живопись: Альбом-каталог / М. Химич. – К.: Дух і літера, 2012. – 56 с.

33. Декларація Парламентської Асамблеї Ради Європи про поліцію, прийнята у 1979 р., резолюція № 690.

34. Декларація проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 09.12.1975 р.

35. Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України (схвалений колегією ВС України 5 жовтня 2000 року № 7 км/8).

36. Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод, прийнята Радою Європи (Рим 04.11.1950).

37. Европейский Кодекс Полицейской этики. Рекомендация 2001, принятая Комитетом министров совета Европы. 19 сентября 2001 р.

38. Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 р.

39. Закон України "Про боротьбу з корупцією" від 05.10.1995 р.
№ 357/95-ВР.

40. Закон України "Про державну службу" (зі змінами та доповненнями від 11 липня 1995 р.) // ВВУ. – 1993. – № 52.

41. Закон України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" від 22.02.2006 р. № 3460-ІV.

42. Закон України "Про захист суспільної моралі" від 20.11.2003 р.
№ 1296–IV. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52.

43. Закон України "Про міліцію" від 20.12.1990 р. № 565-ХІІ зі змінами та доповненнями.

44. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18.02.1992 р. № 2135-ХІІ зі змінами та доповненнями.

45. Закон України "Про попередження насильства в сімʼї" від 15.11.2001 р.
№ 2789-ІІІ зі змінами та доповненнями.

46. Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримання правопорядку, прийнятий резолюцією 34/ 169 Генеральної Асамблеї ООН від
17.12.1979 р.

47. Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України (Додаток до наказу МВС України від 11 січня 1996 р. № 18).

48. Конвенція про права дитини, прийнята та відкрита для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.10.1991 р.

49. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р.

50. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 18825/ 2001 зі змінами та доповненнями.

51. Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджені Наказом МВС України від 22.02.2012 р. № 155, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25.04.2012 р. за № 628/20941.

52. Правові засади захисту особистісних цінностей та суспільної моралі: зб. нормативних актів України / Ю.Ж. Шайгородський (уклад.),
К.П. Меркотан (уклад.). – К.: Український центр політичного менеджменту, 2007. – 440 c.

53. Тимчасовий Статут внутрішньої служби збройних сил України, затверджений Указом Президента України від 07.10.1993 р.

Тематика І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ