Норми освітлення виробничих приміщень згідно з вимогами СНиП II-4-79

Таблиця 3.14

Нормування освітленності

Розрахунок загального освітлення виконують методом коефіцієнта використання світлового потоку за формулою

(3.10)

де Е – норма освітленості, лк; S – площа приміщення, м²; K – коефіцієнт запасу, К = 1,3 – 1,5 (менші значення для ламп розжарювання, більші – для газорозрядних ламп); Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення змінюється в межах Z = 1,1 – 1,5 (у середньому 1,2); η – коефіцієнт використання освітлювальної установки;

Для визначення коефіцієнта використання світлового потоку розраховують індекс приміщення:

(3.11)

де: а, b – відповідно довжина і ширина приміщення, м; Н_с – висота розміщення світильника над освітлювальною поверхнею, м.

При однаковому коефіцієнті відбиття стелі й стін, що дорівнює 0,7, коефіцієнт η залежно від індексу приміщення і має значення, наведені в таблиці 3.15.

Таблиця 3.15

Коефіцієнт використання світлового потоку η

Кількість ламп, необхідних для освітлення виробничого приміщення, визначають:

. (3.12)

Розрахунок місцевого освітлення полягає у визначенні потужності чи світлового потоку (F)лампи. За значенням світлового потоку F вибирають лампу розжарювання.

, (3.13)

де: h – відстань лампи до освітлювальної поверхні, м; Е – нормативна освітленість, лк;

ξ – показник, який вибирають за графіком (рис. 3.2) залежно від h і відстані d від перпендикулярного променя на освітлювальну поверхню до освітлювальної точки.

ξ