Значення бухгалтерського балансу

ВСТУП

 

У сучасній економіці України жодний суб’єкт господарювання не може нормально здійснювати правову господарську діяльність без знання бухгалтерського обліку. Саме це забезпечує дисципліні «Бухгалтерський облік» статус нормативної серед дисциплін для студентів усіх економічних спеціальностей.

Мета та завдання вивчення даної дисципліни: формування системи знань теорії та практики ведення бухгалтерського обліку на підприємствах. Вивчення методів раціональної організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємствах на підставі використання прогресивних форм і національних стандартів; набуття навичок опрацювання і використання облікової інформації в управлінні.

Предмет вивчення у дисципліні: методологія і методика ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Місце дисципліни в структурно-логічній схемі підготовки фахівця:

 

Перелік дисциплін, на які безпосередньо спирається вивчення даної дисципліни	Перелік дисциплін, вивчення яких безпосередньо спирається на дану дисципліну
Логіка	Фінансовий облік 1, 2
Політична економія	Управлінський облік
Інформатика і комп’ютерна техніка	Аудит
	Облік у зарубіжних країнах
	Податковий облік
	Оподаткування підприємств
	Система національних рахунків

 

Конспект лекцій з дисципліни «Бухгалтерський облік» складений відповідно до вимог Освітньо-професійної програми, Навчальної і Робочої програм з цієї навчальної дисципліни у ХНАМГ.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

 

Розпочинаючи вивчення дисципліни «Бухгалтерський облік», студенти повинні ознайомлюватись із відповідною Робочою програмою, яка складається на кожний рік вивчення дисципліни, окремо. Структура даного лекційного курсу побудована за Робочими навчальними програмами ХНАМГ з дисципліни «Бухгалтерський облік» для студентів-бакалаврів денної та заочної форм напряму навчання 6.030509 «Облік і аудит» (табл. 1, 2 і 3).

Таблиця 1 – Розподіл часу студента-бакалавра за формами навчання

та видами навчальної роботи

 

Форма навчання	Всього, кредитів / годин	Триместри (семестри)	Години	Екзамен (триместр / семестр)	Залік (триместр / семестр)
Аудиторні	у тому числі	Самостійна робота	у тому числі
Лекції	Практичні заняття	Контрольна робота	Курсова робота	РГЗ
Денна	10/360	5, 6, 7					–	6, 7	–		6, 7
Заочна	10/360	(5, 6)[1]							–	(6)	(5)

 

Таблиця 2 – Розподіл часу студента-бакалавра за змістовими модулями

та видами навчальної роботи

 

Модулі та змістові модулі	Всього, кредитів/ годин	Види навчальної роботи
Лекційні заняття	Практичні заняття	Самостійна робота студента
денна	заочна	денна	заочна	денна	заочна	денна	заочна
Модуль	10/360	10/360
ЗМ 1	1/36	1/36
ЗМ 2	1/36	1/36
ЗМ 3	1/36	1/36
ЗМ 4	2/72	2/72
ЗМ 5	1/36	1/36
ЗМ 6	2/72	2/72
ЗМ 7	1/36	1/36	–
ЗМ 8	1/36	1/36	–

Таблиця 3 – Тематичний розподіл часу лекційного курсу «Бухгалтерський

облік» студента-бакалавра напряму підготовки 6.030509 «Облік і аудит»

 

Зміст лекційного курсу	Кількість годин за формою навчання
денна форма	заочна форма
ЗМ 1. ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СУТНОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Тема 1. Господарський облік, його суть і характеристика
Тема 2. Предмет і метод бухгалтерського обліку
Тема 3. Методичні прийоми бухгалтерського обліку та їх використання на підприємстві
ЗМ 2. ЗАГАЛЬНЕ ЗНАЙОМСТВО ІЗ ОРГАНІЗАЦІЄЮ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНОГО ОБЛІКУ. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ У МАЛОМУ БІЗНЕСІ
Тема 4. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку
Тема 5. Організація обліку на підприємствах малого бізнесу
ЗМ 3. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС: ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ ТА СТРУКТУРА
Тема 6. Оцінювання і калькуляція в системі бухгалтерського обліку
Тема 7. Бухгалтерський баланс
ЗМ 4. ПРИЙОМИ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ПЕРВИННОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ПОТОЧНОГО ГРУПУВАННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ТА ПІДСУМКОВОГО УЗАГАЛЬНЕННЯ
Тема 8. Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
Тема 9. Документація, інвентаризація
Тема 10. Облікові реєстри, техніка, форми та організація обліку на підприємствах
Тема 11. Фінансова звітність

Продовження табл. 3

 

ЗМ 5. ГОСПОДАРСЬКІ ПРОЦЕСИ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ВПЛИВ НА ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Тема 12. Облік основних господарських процесів
ЗМ 6. ОБЛІК АКТИВІВ: КЛАСИФІКАЦІЯ, ОЦІНКА, РАХУНКИ, ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК З БАЛАНСОМ
Тема 13. Облік основних засобів і нематеріальних активів
Тема 14. Облік фінансових інвестицій
Тема 15. Облік виробничих запасів
Тема 16. Облік грошових коштів та дебіторської заборгованості
ЗМ 7. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТА ЗОБОВ'ЯЗАНЬ: КЛАСИФІКАЦІЯ, ОЦІНКА, РАХУНКИ, ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК З БАЛАНСОМ	–
Тема 17. Облік власного капіталу	–
Тема 18. Облік зобов'язань	–
Тема 19. Облік праці, її оплати та соціального страхування персоналу	–
ЗМ 8. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ВИТРАТ, ДОХОДІВ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ	–
Тема 20. Облік витрат діяльності підприємства	–
Тема 21. Облік доходів і фінансових результатів	–
РАЗОМ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.

ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СУТНОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС

 

Тема 1. «Господарський облік, його сутність і основи організації»

План теми:

1.1. Характеристика господарського обліку. Види бухгалтерського обліку. Облікові вимірники

1.2. Завдання бухгалтерського обліку та вимоги до нього

1.3. Принципи бухгалтерського обліку

1.4. Місце бухгалтерського обліку у системі економічних наук

 

Ключові терміни: господарський облік та види, що його складають; визначення бухгалтерського обліку; фінансовий та управлінський види бухгалтерського обліку; Закон про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні; натуральні, трудові та грошові вимірники; основні завдання бухгалтерського обліку; вимоги до ведення бухгалтерського обліку на вітчизняних підприємствах; розкриття змісту бухгалтерських принципів; взаємозв’язок бухгалтерського обліку з іншими економічними науками

Література до теми: 1, 2, 12, 13, 14, 15, 16, 18, 19, 20, 24, 25, 26, 27

 

1.1. Характеристика господарського обліку.

Види бухгалтерського обліку. Облікові вимірники

Господарський облік використовується як система безперервного спостереження за економічним життям (діяльністю) суб’єктів господарювання, з метою систематичного, комплексного та раціонального управління кожним боком цього життя.

Господарський кодекс України розуміє під господарською діяльністю діяльність юридичних і фізичних осіб у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання

послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність [1, ст. 6].

Однозначного визначенняпоняття «господарський облік»
ані у вітчизняній нормативно-правовій базі, ані у науковій фаховій літературі немає. Тож, узагальнюючи наявні погляди вчених-економістів на це поняття, можна охарактеризувати господарський облік так: це облік господарської діяльності суспільства (в цілому та в розрізі окремих його господарюючих суб’єктів), без здійснення якого стає неможливим реалізація низки найважливіших загальних функцій процесу управління, – планування, аналізу
і контролю.

Господарський облік може одночасно розглядатись і як система,
і як процес. Складовими господарського обліку як системи є: оперативний, статистичний, бухгалтерський і податковий облік. Ці складові тісно пов’язані між собою і доповнюють одна одну (рис. 1.1).

 

 

 

Рис. 1.1 – Бухгалтерський облік як підсистема господарського обліку

 

1. Оперативний (оперативно-технічний) облік – це система спостереження
і контролю за окремими поточними операціями та процесами з метою управління ними. За його допомогою одержують дані про щозмінні (щоденні, щогодинні) господарські операції/процеси на підприємстві (наприклад, про додержання договірних умов з постачання ресурсів, про витрати матеріальних цінностей, про випуск продукції тощо).

2. Статистичний облік – це система, яка спрямована на планомірне збирання, систематизацію й вивчення інформації про масові кількісні та якісні явища в економіці та про закономірності (тенденції) її загального розвитку,
за конкретних умов (місця й часу).

3. Податковий облік можна охарактеризувати як систему обліку, яка спрямована на визначення розміру податку на прибуток (обрахування витрат, доходів, фінансового результату діяльності); нарахування та своєчасної сплати усіх видів податків до державного чи місцевого бюджету, відповідно.

4. Бухгалтерський облік – це система:

ü суцільного, безперервного, документального спостереження
за господарською діяльністю усіх суб’єктів, що здійснюють таку діяльність;

ü контролювання господарської діяльності, у розрізі окремих її процесів чи окремих її господарських операцій;

ü відповідного відображення усієї отриманої в процесі діяльності інформації за допомогою бухгалтерської, фінансової та статистичної звітності.

Правовим підґрунтям здійснення бухгалтерського обліку у нашій державі є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р., за № 996-XIV, який визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку суб’єктами господарювання
та складання ними фінансової звітності [2]. Поширюється цей Закон (далі, Закон № 996) на всіх без винятку юридичних осіб (підприємства, організації, банки, бюджетні установи тощо) та фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю.

Сутність бухгалтерського обліку визначають такі його властивості:

Ø систематичне і послідовне відображення всіх господарських операцій у міру їх здійснення;

Ø документальне обґрунтування господарських операцій;

Ø застосування різних способів обробки облікової інформації – рахунків, подвійного запису, балансу та ін.

Згідно Закону № 996 бухгалтерський облік поділяється на два важливі види: управлінський (внутрішньогосподарський) облік та фінансовий облік. Відображення інформації в обох видах бухгалтерського обліку відбувається
із обов’язковим застосуванням облікових вимірників трьох типів:

- натуральних, – для обліку тільки однорідних об'єктів, – отримання інформації про ресурси та процеси в їх натуральному вираженні (через масу, об'єм, площу);

- трудових,– для узагальнювання й порівняння різнорідних величин, – визначення кількості витраченої праці в одиницях робочого часу (хвилинах, годинах, днях, місяцях, роках);

- грошових, – для узагальненого відображення наявності та руху ресурсів підприємства/джерел їх формування, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому виразі, – планування та здійснення обліку господарських процесів, визначення фінансових результатів підприємства.

 

1.2. Завдання бухгалтерського обліку та вимоги до нього

Господарська діяльність кожного підприємствабазується
на раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів та робочого часу. Основне його завдання – випуск продукції чи торгівля товарами високої якості з найменшими витратами.

Основні завдання бухгалтерського обліку:

Ø дотримання загальних положень про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні;

Ø підготування, перевірка й аналізування інформації про господарську діяльність підприємства;

Ø забезпечення наявності первинної документації та облікових реєстрів;

Ø контроль за зберіганням власності підприємства;

Ø контроль за виконанням завдань виробництва щодо кількості, якості
й асортименту;

Ø контроль за оплатою праці персоналу;

Ø контроль за заощадженням і використанням ресурсів тощо.

Для успішного виконання завдань, що стоять перед бухгалтерським обліком, він має відповідати певним вимогам:

- порівнянності його показників;

- повноти, чіткості й вірогідності даних;

- точності й об'єктивності показників;

- своєчасності й компактності інформації;

- економічності.

Ці вимоги тісно пов’язані із основними (десятьма) принципами ведення бухгалтерського обліку, що викладені в Законі № 996.

 

1.3. Принципи бухгалтерського обліку

Принципи бухгалтерського обліку – це основні засади щодо здійснення його функцій. Вони формуються залежно від національних особливостей
і суспільно-економічного розвитку країни, форм власності чи організації підприємства, способів господарювання.

Десять основних принципів бухгалтерського обліку в Україні [2].

1. Принцип автономності означає, що суб'єкт господарювання здійснює облік власної діяльності автономно (незалежно) від засновників/власників його капіталу, – несе повну майнову та правову відповідальність перед іншими учасниками ринку, сплачує податки, здійснює розрахунки з працівниками за виконані роботи тощо.

2. Принцип безперервності полягає в тому, що підприємство відповідно до його установчих документів має намір здійснювати господарську діяльність безперервно й постійно, відображаючи її в системі бухгалтерського обліку.

3. Принцип превалювання змісту над формою (або, принцип доказовості) – первинні документи, де зафіксовано факт здійснення господарської операції, повинні бути складеними у повній відповідності до діючих нормативно-правових актів, та обов’язково мати необхідні юридичні підтвердження (докази) наявності відбувшогося факту.

4. Принцип єдиного грошового вимірнику (або, принцип грошової оцінки) полягає у відображенні в бухгалтерському обліку господарських операцій/фактів в єдиному грошовому вираженні, з метою їх узагальнення, групування та порівняння як з нормативними показниками, так і з показниками за суміжні звітні періоди.

5. Принцип історичної (фактичної) собівартості полягає в тому,
що предмети праці, засоби і продукти праці повинні відображатись
у бухгалтерському обліку за собівартістю їх придбання чи виробництва, тобто за фактичними витратами.

6. Принцип обачності (або, принцип обережності ) означає, що витрати й доходи мають відображатись у бухгалтерському обліку лише на основі достовірно обґрунтованих первинною документацією господарських операцій/фактів (для того, щоб запобігати викривленню у бухгалтерському обліку наявної реальної картини).

7. Принцип нарахуваннята відповідності доходів і витрат застосовують в бухгалтерському обліку для визначення моменту здійснення витрат і отримання доходів: витрати й доходи відображаються в обліку в тому періоді, в якому вони були нараховані (тобто відбулися), незалежно від того, коли фактично отримано кошти від покупця.

8. Принцип періодизації обліку (періодичності) передбачає поділ безперервної господарської діяльності підприємства на окремі періоди (наприклад, місяць, квартал, рік) для виявлення результатів цієї діяльності
за певні проміжки (періоди) часу; звітним періодом для складання фінансової звітності вважається один календарний рік (з 01 січня до 31 грудня, включно).

9. Принцип повноти висвітлення – принцип, згідно з яким фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення,
що приймаються на її основі.

10. Принцип послідовності (або, принцип облікової політики) передбачає застосування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності протягом тривалого часу (як правило, звітного року, але це може бути
й протягом декількох звітних періодів) одних і тих же самих раніш обраних методів визначення витрат або доходів, нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів, калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) тощо.

Як бачимо, усі основні принципи бухгалтерського обліку взаємопов'язані та забезпечують виконання в мікроекономічному середовищі його функцій – інформаційних, контрольних і загальноекономічних.

Крім основних принципів, що перелічені нами вище та які містить Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік повинен відповідати й іншим принципам. Наприклад, принципам суттєвості, правомочності та іншім. Принцип суттєвості передбачає відображення в бухгалтерському обліку найбільш суттєвих витрат упродовж усього циклу виготовлення продукції. Принцип правомочності полягає в комплексному відображенні в бухгалтерському обліку всієї господарської діяльності підприємства незалежно від статутних положень.

 

1.4. Місце бухгалтерського обліку у системі економічних наук

Економічні науки мають за свою основу економічну теорію, що вивчає виробничі відносини, які склалися у суспільстві на певний момент часу. Економічна теорія дозволяє формувати такі категорії, як: продуктивні сили, ресурси, ціна, товар, гроші, прибуток та ін. Бухгалтерський облік посідає важливе місце серед усього загалу економічних наук.

Окрім того, бухгалтерський облік безпосередньо впливає на наукові дисципліни, похідні від нього. Наприклад, на такі з них, як: економічний аналіз, аудит та судово-бухгалтерську експертизу.

Економічний аналіз є логічним завершенням всієї облікової роботи, головним чином ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Аудит – дисципліна, в якій вивчаються методи, пов'язані з перевіркою бухгалтерського обліку, дотриманням діючого законодавства, доцільності
й ефективності господарської діяльності.

Судово-бухгалтерська експертиза – дисципліна, що носить характер економіко-правового контролю. Експертиза проводиться, як правило, у тих випадках, коли вже були виявлені (за рішенням суду) серйозні порушення
в роботі осіб, що займаються обліком на підприємстві.

Але було б великою помилкою вважати, що бухгалтерський облік пов'язаний тільки з економічними науками: він також тісно пов'язаний
з математикою, інформатикою, економіко-математичним моделюванням, кібернетикою. Крім того, сучасний бухгалтер повинен використовувати знання логіки, психології та (обов’язково) юриспруденції.

Бухгалтерський облік у межах окремого підприємства повинний створити єдину надійну і високо вірогідну інформаційну базу даних про діяльність підприємства за весь час його життєдіяльності, користуватись якою має кожний управлінець, незалежно від того, яку функцію він виконує на цьому підприємстві.

У цьому контексті, на мій погляд, слід також окремо сказати про те, що не тільки бухгалтерський облік як один з найважливіших інструментів сучасного управління заслуговує на увагу: необхідно сказати й про людей, які його здійснюють. Без врахування людського фактору досягнення і практична реалізація будь-якої науки можуть бути «зведені на нівець». Тож, сучасний бухгалтер повинен бути високоосвіченою, перш за все, в економічному
й юридичному сенсі людиною. Він також повинен бути культурно розвиненою людиною: відповідати умовам корпоративної етики, мати високі ділові якості, дбати про свою професійну репутацію.

 

Контрольні питання

1. На які види поділяється господарський облік?

2. Що з себе уявляє бухгалтерський облік?

3. В чому основні відмінності фінансового обліку від управлінського?

4. На яких принципах повинен обов’язково ґрунтуватись бухгалтерський облік?

5. Чому саме бухгалтерський облік є найважливішою складовою системи економічних наук та процесу управління підприємством?

6. Яке місце посідає бухгалтерський облік серед економічних наук?

Тема 2. «Предмет і метод бухгалтерського обліку»

План теми:

2.1. Предмет та об’єкт бухгалтерського обліку

2.2. Метод бухгалтерського обліку та його основні елементи

Ключові терміни: сутність предмета бухгалтерського обліку, об’єкт бухгалтерського обліку (класифікація ресурсів та джерел їх утворення
у підприємств; господарські процеси); загальна характеристика методу бухгалтерського обліку

Література до теми: 12, 13, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 22, 23, 24, 25, 26,27

2.1. Предмет та об’єкт бухгалтерського обліку

Як кожна наука бухгалтерський облік має свій предмет, об’єкт та метод. Але, перш, ніж бухгалтерський облік став наукою, пройшов довгий період часу: на його формування як теоретичної системи знань знадобилося біля трьох тисяч років. Підвалини бухгалтерської науки були закладені італійським математиком Лукою Пачолі («Трактат про рахунки та записи», 1494 р.) [22]. Активний розвиток бухгалтерського обліку як науково-обґрунтованої теоретичної системи знань відбувався протягом наступних століть й триває досі.

Предмет кожної науки – віддзеркалення у наукових визначеннях (поняттях, принципах, закономірностях) тієї об’єктивної реальності, яку пізнає конкретна галузь наукового знання. Відсутність об’єкту пізнання робить неможливим визначення предмету науки, її функцій, структури і системи.

Предметом бухгалтерського обліку є господарські операції, тобто дії/події, що викликають зміни у складі та структурі ресурсів, капіталу
і зобов’язань (кредиторської заборгованості) підприємства. Зауважимо на тому, що предметом бухгалтерського обліку є не самі фізичні об'єкти, а лише інформація про них, яка необхідна для управління підприємством. Тож,
під предметом бухгалтерського обліку, в цілому, будемо вважати факти господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів.

Однак не всі господарські явища, що мають місце на підприємстві, належать до сфери дослідження бухгалтерського обліку, рис. 2.1.

 

 

 

 

 

Рис. 2.1 – Умови відображення в обліку факту господарської діяльності, виходячи з принципів бухгалтерського обліку

 

Сутність бухгалтерського обліку (його предмета) визначається через об’єкт,який утворює сукупність відповідних об’єктів.

За економічним змістом та призначенням об'єкти, які підлягають обліку, поділяють на: ресурси підприємства (активи); джерела утворення ресурсів підприємства (капітал і зобов'язання); господарські процеси (постачання, виробництво, реалізація).

1. Ресурси підприємства узагальнюють у дві основні великі групи: необоротні активи та оборотні активи.

Під необоротними активами підприємстварозуміють його засоби праці(нематеріальні активи, основні засоби, інші необоротні активи), – тобто усі ресурси, що мають тривалий термін використання (більше 1 року) та велику вартість.

Нематеріальні активи – це неосязаємі ресурси: вони не мають матеріально-речовинної структури, але мають умовну вартість (вартість фірми чи торгової марки; вартість патентів, ліцензій, авторських прав, ноу-хау, програмного забезпечення тощо).

Основні засоби – це засоби праці, за допомогою яких здійснюється перетворення предметів праці на готову продукцію (будинки, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, передатні пристрої та таке інше.

Нематеріальні активи та основні засоби використовуються
в господарській діяльності підприємства тривалий час, зношуються поступово
і тому переносять свою вартість на готову продукцію частинами, по мірі зносу, у вигляді амортизаційних витрат.

До складу інших необоротних активів входять ресурси, які не
є основними засобами чи нематеріальними активами: незавершене будівництво (капітальні інвестиції); довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова фінансова заборгованість тощо.

Оборотні активи – це предмети праці, з яких безпосередньо виготовляється готова продукція (виробничі запаси); продукти праці (готова продукція, товари); грошові кошти та їх еквіваленти; поточна дебіторська заборгованість. Усі вони використовуються протягом невеликого строку (менш, ніж 1 календарний рік)

Предмети праці та продукти праціутворюють таку групу, як запаси.
До них належать:

Ø виробничі запаси (матеріали, паливо, покупні напівфабрикати, запасні частини до устаткування тощо), які використовуються в процесі виробництва одноразово і цілком споживаються протягом одного виробничого циклу (уся їхня вартість відразу переноситься на собівартість продукції, що виготовляється);

Ø малоцінні і швидкозношувані предмети, терміном служби до 1 року;

Ø незавершене виробництво – предмети, що знаходяться
у незавершеному виробничому процесі (або вартість продукції, виробництво якої ще триває);

Ø готова продукція – повністю закінчена в обробці продукція, що відповідає установленим технічним умовам, знаходиться на складі підприємства-виробника чи відвантажена споживачу;

Ø товари – продукти праці інших виробників, які отримало підприємство переважно з метою їхнього подальшого перепродажу;

Ø інші запаси – запаси, які не увійшли до складу вищезазначених класифікаційних груп.

Грошові кошти (каса, рахунки в банках) та їх еквіваленти. Ці засоби (ресурси) обліковують у національній або іноземній валютах.

Підприємства та особи, що заборгували нашому підприємству, називаються дебіторами, а їхня заборгованість – дебіторською.

Поточна дебіторська заборгованість – заборгованість різних юридичних
і фізичних осіб нашому підприємству (наприклад, заборгованість за продукцію чи інші матеріальні цінності, які відвантажені покупцям, але не сплачені ними; заборгованість за гроші, видані працівнику підприємства під звіт).

Одним із специфічних видів поточної дебіторської заборгованості

є витрати майбутніх періодів, які є витрачанням коштів на якісь цілі у даному звітному періоді (по суті, їхня передплата). Однак це витрачання коштів лише
у наступних (відповідних майбутніх) періодах перетвориться на витрати (наприклад, витрати щодо освоєння виробництва нових видів продукції; суми підписки на періодичні видання).

2. Джерела формування (утворення, появи) ресурсів підприємства також узагальнюють(як і самі ресурси) у дві основні великі групи: власний капітал та зобов’язання, – залежно від того, за рахунок яких саме коштів (власних чи запозичених) підприємство утворило свої ресурси.

Під власним капіталом розуміють різницю коштів, що лишилась
у підприємства після вирахування із загальної вартості наявних у нього ресурсів вартості усіх запозичених/залучених ним коштів.

Сукупність вартостей різновидів капіталу підприємства (статутного, пайового, додатково вкладеного, резервного, несплаченого, вилученого) та вартості нерозподіленого прибутку утворює загальну вартість власного капіталу.

Одним з найважливіших джерел створення і діяльності підприємства
є статутний капітал. На підприємствах з різними формами власності (крім державної) статутний капітал є сумарним внеском (вкладом) учасників (власників) підприємства у майно (господарські ресурси) для забезпечення нормальної господарської діяльності, передбаченої Статутом підприємства. Вклади до статутного капіталу можуть здійснюватися не тільки грошовими коштами, але й іншими (різними) видами необоротних або оборотних активів.

Іншим важливим джерелом діяльності підприємстваєйого (нерозподілений) прибуток. Основна частина прибутку звітного року, як правило, – прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Зобов’язання – це сукупність довгострокової (більше 1 року) і поточної (до 1 року) видів кредиторської заборгованості підприємства. Як джерело утворення ресурсів у підприємства, усі зобов’язання є його вільними коштами, які можна використовувати на будь-які потреби, доки не закінчиться термін погашення цієї заборгованості постачальникам, бюджету, персоналу, органам соціального забезпечення та іншим особам.

Таким чином, ресурси підприємства та джерела їхнього формування
у бухгалтерському обліку – це погляд на одні й ті ж самі ресурси підприємства під різним кутом зору, що дозволяє відповісти на два найважливіші питання:

- які ресурси має підприємство;

- звідки у підприємства узялись ці ресурси (кому вони належать)?

3. Господарські процеси, – третій об'єкт бухгалтерського обліку. Здійснення окремої господарської операції пов’язане із витрачанням матеріальних і грошових ресурсів, праці, застосуванням технічних засобів. Тож, по відношенню до трьох відомих економічній науці стадій виробництва, – забезпечення виробництва необхідними щодо цього ресурсами, виробництва та продажу продукції, – у бухгалтерському обліку відбувається відповідне поєднання господарських операцій (за їх змістом) у три основні процеси: придбання, виробництво, реалізацію (див. тему 12).

 

2.2. Метод бухгалтерського обліку та його основні елементи

Метод бухгалтерського обліку – це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких господарська діяльність підприємства відображається в обліку. Він складається з восьми основних елементів (оцінка, калькуляція, документація, інвентаризація, рахунки, подвійний запис, баланс, фінансова звітність), характеристика яких буде подана у наступній темі (див. тему 3).

Контрольні питання

1. Вивченням чого займається бухгалтерський облік як наука?

2. Що слід відносити до об’єктів бухгалтерського обліку?

3. Як класифікуються (за видами) ресурси сучасного підприємства?

4. Що таке джерела утворення ресурсів у підприємства? Яка класифікація застосовується щодо їх групування?

5. Як визначається метод бухгалтерського обліку?

Тема 3. «Методичні прийоми бухгалтерського обліку

та їх використання на підприємстві»

План теми:

3.1. Загальнонаукові та конкретно-емпіричні методичні прийоми,
що сформувались у бухгалтерському обліку

3.2. Характеристика елементів методу бухгалтерського обліку

 

Ключові терміни: загальнонаукові методичні прийоми, конкретно-емпіричні методичні прийоми, елементи бухгалтерського обліку: первинного спостереження за об’єктами; вартісного виміру об'єктів; взаємозалежного відображення, узагальнення і порівняння інформації про об'єкти; повного узагальнення інформації про об'єкти

Література до теми: 12, 13, 15, 16, 17, 20, 24, 25, 26, 27

3.1. Загальнонаукові та конкретно-емпіричні методичні прийоми,

що сформувались у бухгалтерському обліку

Сукупність способів (методів) і прийомів, за допомогою яких господарська діяльність підприємства відображається в обліку, є методом бухгалтерського обліку.

У бухгалтерському обліку способи і прийоми узагальнюються за допомогою їх поєднання у такі групи:

ü загальнонаукові методичні прийоми;

ü конкретно-емпіричні методичні прийоми;

ü елементи методу бухгалтерського обліку.

Загальнонаукові та конкретно-емпіричні методичні прийоми, що сформувались у бухгалтерському обліку, наведені на рис. 3.1.

Загальною основою елементів, що складають метод бухгалтерського обліку, є конкретно-емпіричні методичні прийоми: документалістики, двоїстості відображення, органолептичні та балансово-звітні (див. рис. 3.1)

 

 

Рис. 3.1 – Класифікація методичних прийомів бухгалтерського обліку

 

3.2. Характеристика елементів методубухгалтерського обліку

Для одержання облікових показників про об'єкти бухгалтерського обліку, які використовують у процесі управління виробництвом, застосовується низка специфічних прийомів, що у сукупності складають його метод, рис. 3.2.

До елементів первинного спостереження за об'єктами бухгалтерського обліку відносяться документація та інвентаризація.

Документація – це метод реєстрації результатів спостереження
за об'єктами бухгалтерського обліку за допомогою відповідного матеріального носія інформації (тобто, за допомогою документа).

Інвентаризація – це спосіб виявлення фактичної наявності ресурсів, джерел і господарських процесів даним бухгалтерського обліку.

 

 

^л

 

Рис. 3.2 – Групування елементів методу бухгалтерського обліку

 

Як бачим, документація і інвентаризація забезпечують контроль
за збереженням об'єктів бухгалтерського обліку.

Елементи вартісного виміру об'єктівбухгалтерського обліку: оцінка
і калькуляція.

Оцінка – це спосіб грошового виміру об'єктів бухгалтерського обліку.
Її застосування зумовлене наступним: усі об'єкти бухгалтерського обліку, що виражені в натуральних чи в трудових вимірниках, – для одержання узагальнюючих показників, – перераховуються за допомогою єдиного вимірника у вартісні показники.

Однак, вартісний вимір інформації не може обмежитися лише однією оцінкою: для управління господарськими процесами необхідно мати інформацію про витрати підприємства на виробництво одиниці продукції, робіт і послуг. Таку інформацію можна одержати за допомогою спеціального розрахунку, який прийнято називати калькуляцією. Калькуляція є способом числення собівартості продукції, робіт і послуг.

Елементи взаємозалежного відображення, узагальнення і порівняння інформації про об'єктибухгалтерського обліку: рахунки і подвійний запис.

Щоб запобігати пошкодженню інформації про стан об'єктів бухгалтерського обліку, а також, – забезпечувати невпинне спостереження
за змінами, що відбуваються у складі ресурсів, джерел формування ресурсів та господарських процесів, необхідно належним чином узагальнювати і відбивати результати спостереження. Таке відображення об'єктів у бухгалтерському обліку досягається за допомогою рахунків і подвійного запису.

Рахунки бухгалтерського обліку – це спосіб відображення наявності
і руху об'єктів бухгалтерського обліку.

Подвійний запис – це спосіб відображення різних змін, що відбуваються
в складі ресурсів підприємства, джерел і господарських процесів після кожної господарської операції, на рахунках бухгалтерського обліку.

Елементи повного узагальнення інформації про об'єктибухгалтерського обліку: баланс і звітність.

Системність бухгалтерського обліку припускає не тільки локальне відображення (тобто, на рахунках бухгалтерського обліку), але й повне узагальнення і порівняння всієї інформації про стан об'єктів обліку, що характеризують господарські ресурси, їхні джерела та результати діяльності за певний період часу.

Баланс є способом угруповання й узагальнення наявності ресурсів підприємства, джерел їх формування і господарських процесів на певну дату,
в грошовому вимірнику.

Періодичне узагальнення інформації у бухгалтерському обліку забезпечується за допомогою бухгалтерської, статистичної і фінансової звітності.

Звітність – це спосіб одержання підсумкових показників про роботу підприємства за певний період часу.

Таким чином, можна побачити, що усі елементи методу бухгалтерського обліку є дуже важливими, взаємозалежними і доповнюють один одне.

Контрольні питання

1. Які загальнонаукові методичні прийоми Вам відомі? Розкрийте зміст окремих їх видів.

2. Для чого застосовуються конкретно-емпіричні методичні прийоми бухгалтерського обліку?

3. На які елементи поділяється бухгалтерський облік? Охарактеризуйте кожний з елементів, окремо.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.

ЗАГАЛЬНЕ ЗНАЙОМСТВО ІЗ ОРГАНІЗАЦІЄЮ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНОГО ОБЛІКУ. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ

У МАЛОМУ БІЗНЕСІ

 

Тема 4. «Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку»

План теми:

4.1. Моделі бухгалтерського обліку

4.2. Сутність і необхідність застосування МСБО

Ключові терміни: основні моделі бухгалтерського обліку; гармонізація
і стандартизація бухгалтерського обліку; значення МСБО

Література до теми: 4, 16, 27

 

4.1. Моделі бухгалтерського обліку

У сучасному світовому просторі не можуть існувати навіть дві країни
з повністю однаковими системами ведення обліку. Це пов’язано із багатьма особливостями розвитку кожної національної економічної системи, окремо.

Сьогодні найбільш відомими у світовій господарській практиці є три основні моделі бухгалтерського обліку (британо-американська, континентальна, південноамериканська), які мають як подібні риси, так
і відмінності, табл. 4.1.

Нові моделі, що знаходяться на стадії формування:

ü інтернаціональна модель ООН: основна ідея – міжнародне погодження обліку, перш за все, – з міжнародних валютних і ринкових інтересів; головна особливість – бажання забезпечення потреби у міжнародній узгодженості інтересів міжнародних транснаціональних корпорацій (ТНК) та іноземних учасників міжнародних валютних ринків; територіальне поширення – території, на яких діють великі світові корпорації;

 

Таблиця 4.1 – Порівняльна характеристика основних моделей бухгалтерського обліку

 

Модель обліку	Країни-розробники принципів	Основна ідея моделі	Що є характерним для моделі	Країни, де застосовується модель
Британо-американська (англо-саксонська модель)	Великобританія, США	Орієнтація обліку на інформаційні запити інвесторів і кредиторів	Особливості моделі: всі правила (стандарти) приймаються професійними організаціями; високий професійний рівень облікових ринків, користувачів, сертифікації професійних кадрів; фінансова звітність спрямована на задоволення потреб інвесторів та кредиторів	Стабільна політична система, розвинута економіка. Австралія, Іспанія, Ізраїль, Великобританія, Ірландія, Індія, острів Кіпр, Канада, Мексика, Нідерланди та країни Центральної Америки
Континентальна модель	Більшість країн Європи та Японія	Орієнтація обліку на тісний зв'язок бізнесу з банками, які в основному і задовольняють потреби фінансових компаній	Особливості моделі: фінансовий звіт спрямований на задоволення потреб банків, облікові регістри законодавчо регламентуються, уся облікова практика зорієнтована на задоволення потреб уряду, зокрема показників макроекономічного рівня	Стабільна політична система, розвинута економіка. Австрія, Бельгія, Греція, Єгипет, Італія, Норвегія, Португалія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Японія та інші
Південно-американська модель	Аргентина, Еквадор, Бразилія, Перу, Чилі	Орієнтація обліку на державні планові органи. Інформація, необхідна для контролю, спрямована на виконання податкової політики	Особливості моделі: фінансовий звіт спрямований на задоволення потреб державних органів; облікові стандарти регламентуються законодавчо; методики обліку, які використовуються, – не уніфіковані; постійне коригування облікових даних відносно темпів інфляції	Нестабільна політична система, нерозвинута економіка. Країни південної Америки, які об'єднує спільна мова – іспанська (за винятком Бразилії, державною мовою якої є португальська)

ü ісламська: основна ідея – облік знаходиться під значним впливом релігійних ідей. Має наступні особливості: забороняється отримувати дивіденди як прибуток; при оцінці активів та зобов’язань компанії перевага надається ринковим цінам; територіальне поширення – країни Близького Сходу.

На сучасному етапі міжнародної інтеграції у сфері економіки посилилась увага до проблеми уніфікації бухгалтерського обліку. Зараз відомі два основні підходи до вирішення цієї проблеми: гармонізація і стандартизація.

Гармонізація обліку передбачає поєднання та взаємну відповідність законодавства країн щодо регулювання бухгалтерського обліку і статистики, існування в кожній країні своєї моделі організації обліку і системи стандартів. Головне завдання гармонізації полягає в тому, щоб вони суттєво
не відрізнялись від аналогічних стандартів в інших країнах – членах співтовариства, тобто знаходились у гармонії один з одним.

Стандартизація дає змогу глобалізувати облікову політику, принципи
і систему бухгалтерського обліку та звітності. Вона здійснюється в рамках уніфікації обліку на міжнародному рівні, яку проводить Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standards Committee, IASC). Під стандартизацією обліку розуміють те, що має існувати уніфікований набір стандартів для будь-якої облікової ситуації в будь-якій країні.

Стандартизація обліку передбачає встановлення єдиних норм і вимог щодо бухгалтерського обліку і статистики, застосовування уніфікованого набору стандартів, що регулюють облікову подію та її відображення у звітності.

 

4.2. Сутність і необхідність застосування МСБО

Бурхливий розвиток міжнародних економічних взаємин, спеціалізація, кооперація, створення ТНК створюють умови для гармонізації бухгалтерської практики та, зокрема, фінансової звітності, – основного джерела інформації про діяльність суб’єктів господарювання та про їх фінансовий стан.

Міжнародні стандарти фінансової звітності є комплексом компромісних
й досить загальних варіантів ведення обліку. У широкому розумінні, МСФЗ – це стандарти та інтерпретації, прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку ( РМСБО, IASB ), які включають:

- Міжнародні стандарти фінансової звітності (IFPS);

- Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (IAS);

- Інтерпретації, розроблені Комітетом з міжнародних стандартів фінансової звітності (IFRIC) або Інтерпретації, розроблені колишнім Постійним комітетом з тлумачень (SIC).

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) – це система принципів, методів та процедур ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Розробляє та впроваджує МСБО Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), який створили 29 червня 1973 р. професійні бухгалтерські організації економічно розвинутих країн. Членами Комітету є більше 120 організацій з 88 країн світу.

МСФЗ і МСБО не є догмами, що регламентують конкретні способи ведення бухгалтерського обліку і норми складання звітності: їм властивий лише рекомендаційний характер. На їх основі у національних облікових системах можуть розроблятись необхідні національні стандарти з більш деталізованою регламентацією обліку тих чи інших об’єктів (в Україні – це П(С)БО).

 

Контрольні питання

1. Які моделі бухгалтерського обліку Вам відомі?

2. Що таке уніфікація та стандартизація бухгалтерського обліку?

3. Для чого розроблені МСБО?

4. Хто відповідає за розробку МСБО?

5. Чим відрізняються МСФЗ і МСБО між собою?

6. Чи відіграють якусь роль міжнародні стандарти щодо формування нової системи обліку в Україні? Якщо «так», – у чому це полягає?

Тема 5. «Організація обліку на підприємствах

малого бізнесу»

План теми:

5.1. Організаційні основи здійснення бухгалтерського обліку у малому бізнесі

5.2. Специфічні риси бухгалтерського обліку малих підприємств

Ключові терміни: визначення малого підприємства та його види; нормативна база та специфіка організації обліку на малому підприємстві

Література до теми: 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 16, 21

5.1. Організаційні основи здійснення бухгалтерського обліку
у малому бізнесі

В останні десятиліття в умовах становлення ринкової економіки
в України розвивається мале підприємництво (малий бізнес).

Відповідно до чинного законодавства нашої країни, малими визнаються підприємства (незалежно від форми власності), середньооблікова чисельність працюючих яких за звітний рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей же період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень [1, ст.63, п.7].

В залежності від видів економічної діяльності розрізняють такі малі підприємства: сільського господарства, мисливства та лісового господарства; промисловості; будівництва; оптової й роздрібної торгівлі, торгівлі транспортними засобами, послуг з ремонту; готелів та ресторанів; транспорту
і зв’язку; операцій з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам, освіти, охорони здоров’я та соціальної допомоги тощо.

Організація обліку на підприємствах малого бізнесу має відповідати всім вимогам щодо обліку: забезпечувати інформаційну, контрольну, аналітичну та оціночну функції.

Основним завданням організації обліку на малих підприємствах
є створення такої системи отримання інформації, яка б забезпечувала реальне управління суб'єктом малого підприємництва та примноження доходу від його діяльності.

Для здійснення обліку підприємства малого бізнесу України використовують: Положення (стандарти) бухгалтерського обліку; План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій (скорочений варіант – для суб’єктів малого підприємництва); Вказівки про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами; Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб’єктів малого підприємництва. Окрему роль відіграє застосування П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», – він є основою для складання фінансової звітності на малих підприємствах.

5.2. Специфічні риси бухгалтерського обліку малих підприємств

Застосування традиційної системи обліку та звітності на малих підприємствах у сучасних умовах господарювання є проблематичним
і недоцільним через те, що такі підприємства мають дуже невелику кількість господарських операцій. Тож, основні вимоги, які висуваються до обліку на таких підприємствах: простота, ясність, юридична обґрунтованість.

Облік на малих підприємствах повинен бути максимально скорочений
і спрощений, оскільки, як правило, тут немає чисельного штату працівників, які б займалися виключно веденням обліку. Разом з тим скорочення і спрощення обліку на малому підприємстві можливе лише до певної межі, яка забезпечує виконання його інформаційної і контрольної функцій.

Сукупність первинного, поточного та узагальнюючого обліку дозволяє розглядати бухгалтерський облік на підприємствах малого бізнесу
як технологічний процес.

Як бачимо (рис. 5.1) обов'язковою умовою чіткої організації бухгалтерського обліку на малих підприємствах є забезпечення відображення кожної господарської операції у відповідних документах, регістрах, формах фінансової звітності.

 

Рис. 5.1. – Бухгалтерський облік малого підприємства

як технологічний процес

 

На малих підприємствах доцільно застосовувати ведення нагромаджувальних документів, які дозволяють проводити записи однорідних господарських операцій в міру їх здійснення на протязі місяця чи іншого періоду [21].

На етапі узагальнення даних поточного обліку головним бухгалтером здійснюється підготовка фінансової звітності для подання до відповідних державних органів, а також складання контрольних та аналітичних таблиць за вимогами власника за спрощеною формою, до складу якої входить Баланс (форма № 1-м), Звіт про фінансові результати (форма № 2-м).

Структура бухгалтерії на малих підприємствах повинна бути функціональною: розподіл обов'язків створюється за функціями персоналу
у процесі обробки даних і формування звітності. Такий розподіл дозволяє мати повне уявлення про хід облікових робіт, наближує до об'єктів, що обліковуються, створює умови для оптимізації бухгалтерської праці.

 

Контрольні питання

1. Чим малі підприємства відрізняються від великих?

2. Якими нормативними документами повинні керуватись малі підприємства для правильного ведення обліку?

3. Який бухгалтерський облік необхідний малому бізнесу?

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС: ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ

ПОБУДОВИ ТА СТРУКТУРА

 

Тема 6. «Оцінювання і калькуляція в системі

бухгалтерського обліку»

План теми:

6.1. Оцінювання як елемент методу бухгалтерського обліку

6.2. Калькулювання в системі бухгалтерського обліку

Ключові терміни: сутність та значення вартісної оцінки
в бухгалтерському обліку; калькуляція та калькулювання; види калькуляцій.

Література до теми: 2, 13, 15, 18, 19, 20, 24, 25, 26, 27

6.1. Оцінювання як елемент методу бухгалтерського обліку

Оцінка господарських ресурсів (активів) та джерел їх формування (капіталу і зобов'язань) є відправним моментом бухгалтерського обліку
і реальною основою його побудови. В основу оцінки ресурсів покладено оптові, роздрібні, середньозважені, розрахункові, облікові та інші ціни.

Теорія бухгалтерського обліку висуває до оцінки основні вимоги, –
реальність (адекватність), єдність та цілеспрямованість оцінки. Вони забезпечують правильність відображення усіх об'єктів обліку та вірогідність оцінки.

Оцінка об'єктів обліку (активів, зобов'язань, капіталу, господарських процесів) визначається у відповідних стандартах обліку. Для кожного виду активів, як правило, визначаються декілька ситуацій, в яких здійснюється оцінка активів: оцінка при придбанні (отриманні), оцінка при вибутті, оцінка на дату балансу (на кінець звітного періоду).

Таким чином, оцінка є одним з важливих елементів бухгалтерського обліку – способом вартісного вимірювання усіх видів ресурсів підприємства та джерел їх утворення.

6.2. Калькулювання в системі бухгалтерського обліку

Калькуляція (від англ. calculation) – розрахунково-вартісна методика бухгалтерського обліку, за допомогою якого обраховується собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). По суті це розрахунок собівартості одиниці продукції або виконаної роботи за встановленою номенклатурою витрат з урахуванням місця їх виникнення та призначення.

Суть калькуляції як елементу методу бухгалтерського обліку полягає
в обчисленні у грошовому вираженні витрат підприємства на придбання окремого виду матеріальних цінностей, виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг) і витрат на реалізацію (збут). Тобто, процес калькулювання є нічим іншим, ніж процесом оцінювання результатів господарських процесів: постачання, виробництва, реалізації.

Залежно від тієї ролі, яку відіграє калькулювання собівартості
у діяльності підприємств і організацій, зокрема їх економічної ролі, наявності різних показників і видів собівартості та їх призначення у системі економічної інформації розрізняють й різноманітні види калькуляцій. В економічній літературі донині немає єдиної думки щодо складу класифікаційних ознак, згідно з якими можна було б їх вивчати. На практиці застосовуються так
і найбільш поширені ознаки, згідно з якими вони класифікуються, табл. 6.1.

 

Таблиця 6.1. – Класифікація видів калькуляцій [27]

 

Ознака класифікації	Види калькуляцій
За призначенням і часом складання	Попередні (проектні, планові, кошторисні), виконавчі (звітні, нормативно-звітні)
За охопленням витрат або місцем здійснення	Галузеві, повні, виробничі, внутрішньогосподарські, змінних витрат
За характером виробництва	Масові (періодичні), проміжні, індивідуальні
За властивостями калькуляційного об’єкта	Загальні, параметричні
За характером вихідних даних	Технічні, планові, нормативні, фактичні
За методами калькулювання	Позамовні, попередільні, попроцесні, нормативні

Контрольні питання

1. Для чого використовується оцінка?

2. В чому полягає сутність калькулювання? Які є види калькуляцій?

Тема 7. «Бухгалтерський баланс»

План теми:

Значення бухгалтерського балансу

7.2. Структура балансу як форми фінансової звітності

7.3. Типи змін, що відбуваються в балансі під впливом господарських операцій

 

Ключові терміни: значення бухгалтерського балансу; визначення статей за П(С)БО 2 «Баланс», структура форми 1; чотири типи змін у балансі

Література до теми: 2, 5, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 23, 24, 25, 26, 27

7.1. Значення бухгалтерського балансу

У загальному розумінні, баланс – це рівновага. Вперше слово «баланс»
у бухгалтерському розумінні було застосовано у першій половині ХV століття. Етимологією цього терміну є його утворення від латинських слів “bis“ (двічі)
і “lanz“ (чаша терезів).

Бухгалтерське визначення балансу – це двобічна таблиця, ліва частина якої (актив) призначена для відображення ресурсів підприємства, а права (пасив) – для відображення джерел їх формування.

Бухгалтерський баланс (далі, Баланс) одночасно входить до складу як річної, так і проміжної звітності. Звітним періодом для складання балансу як форми річної звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально, наростаючим підсумком з початку звітного року. Саме тому Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу або року (тобто, на: 31 березня, 30 червня, 30 вересня і 31 грудня).

Відповідальність за складання Балансу покладена на керівника та бухгалтера підприємства.

Значення балансу полягає в тому, що він є:

ü головним джерелом інформації про майновий стан і про фінансовий стан будь-якого суб'єкту господарювання;

ü надійною інформаційною базою для зовнішніх користувачів.

7.2. Структура балансуяк форми фінансової звітності

Зміст, форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Структура бухгалтерського балансу підприємства, що рекомендована П(С)БО,
є типовою для всіх підприємств, рис. 7.1.

 

 

 

Рис. 7.1 – Складові Балансу підприємства (форми 1)

 

Слід звернути увагу на те, що статистична форма Балансу підприємства, – форма 1, – містить у собі, так би мовити, «два баланси в одному»: початковий та кінцевий, що дозволяє в аналітичних цілях порівнювати зміни, які відбулись протягом звітного періоду у складі активів (майна), капіталу та зобов’язань підприємства (див. рис. 7.1).

До активу Балансу належать статті, які відображають предметний стан майна підприємства (стан його ресурсів/активів) та ступінь ліквідності майна.

До пасиву Балансу належать статті, які показують розмір коштів (капіталу), вкладених у господарську діяльність підприємства, а також ступінь терміновості повернення зобов'язань.

Актив завжди дорівнюється пасиву, що витікає з двоїстої характеристики групування ресурсів (див. тему 2, п. 2.1), рис