Строки визначення енергії проростання і схожості насіння

Маса 1000 зерен. Встановлено, що чим крупніше і важче насіння, тим більше в ньому поживних речовин і краще розвине­ний зародок. Рослини, що виросли з такого насіння, високовро­жайні. Не знаючи посівної придатності насіння і маси 1000 зе­рен, неможливо встановити норму висіву і схожість насіння у польових умовах.

Для визначення маси 1000 зерен із фракції чистого насіння відбирають дві проби по 500 зерен у кожній і зважують з точні­стю до 0,01 г. Якщо різниця між масами обох проб не перевищує 3% середньої, підсумовують масу першої і другої проб.

Вологість насіння є важливим показником його якості. Нор­мальною вологістю насіння зернових культур вважають 14-15%, а соняшнику, льону — 11-12%. При підвищеній вологості зерно в сховищах самозігрівається, уражується хворобами, пошкод­жується шкідниками, знижується його схожість тощо.

Вологість зерна визначають у лабораторії, висушуючи його в сушильній шафі до сталої маси при температурі 130°С протягом 40 хв. Різниця у масі до і після висушування, виражена в процен­тах від початкової маси, становить вологість зерна.

Вологість зерна визначають також електричними вологоміра­ми, які застосовують переважно на елеваторах, пунктах прийман­ня зерна, у насінних інспекціях.

Натура зерна (об'ємна маса). Натура зерна — це маса на­сіння в певному об'ємі (1л). Чим більша об'ємна маса, тим вища якість зерна. Натуру зерна визначають за допомогою пурки.

Натура зерна, як і маса 1000 зерен, може змінюватися за­лежно від природних умов, особливостей сорту, агротехнічних прийомів вирощування тощо. Знаючи натуру зерна, можна виз­начити масу певної партії його в складському приміщенні.

Вирівняність насіння. Вирівняним вважають насіння, макси­мальна кількість якого має приблизно однаковий розмір. Висо­кої вирівняності посівного матеріалу досягають сортуванням його на спеціальних машинах. Щоб встановити ступінь вирівняності насіння, його пропускають крізь сита з отворами різних розмірів і форми, залежно від особливостей окремих культур.

Зараженість насіння. Найчастіше в зерні виявляють комір­них борошняних кліщів та довгоносиків. Щоб виявити їх, зразок на­сіння витримують при кімнатній температурі протягом 1,5-2 год, після чого шкідники починають рухатися. Потім зразок просівають крізь сита з діаметром отворів 2,6 і 1,5 мм, а дрібне насіння — крізь сито з діаметром отворів 1 мм. На ситі разом з насінням залишаються довгоносики та інші шкідники, а у відсіві — кліщі. За допомогою лупи визначають їх кількість і перераховують на 1 кг насіння.

Сажку, ріжки та інші збудники хвороб виявляють, аналізуючи живе сміття. Зараженість іншими хворобами визначають у во­логій камері на поживних середовищах.

Крім показників, перелічених вище, є ще й інші, наприклад колір, блиск, запах тощо. Свіже насіння, яке добре збереглося, має специфічний колір, блиск. Зміна цих властивостей свідчить про погіршення його якості.

Зберігання насіння

При поганому зберіганні насіння втрачає свої посівні якості. Щоб запобігти цьому, його треба зберігати у спеціально облад­наних зерносховищах, з доброю вентиляцією, очищених, проди-зенфікованих відповідними засобами. Проти шкідників (кліщів, довгоносиків, хлібного трача) застосовують хлорпікрин, сірково­день та інші хімічні засоби. З гризунами ведуть боротьбу за допо­могою принад з миш'яком, карбонатом барію або заражених збудником щурячого тифу.

У зерносховищі повинен бути підвал, який добре провітрюєть­ся і зручний для знищення шкідників. Засіки для зберігання на­сіння розміщують неблище 70-80 см від зовнішніх стін.

У засіки зерносховища засипають окремо добре очищене і висушене насіння різних культур і сортів. Вологість насіння зер­нових культур не повинна перевищувати 14-15%. Навіть сухе насіння перед засипанням у засіки просушують протягом 3-4 днів, що підвищує його схожість і енергію проростання. Насіння зернових культур зберігають у засіках насипом або в мішках. Висота насипу неповинна перевищувати 2,5 м., а при підвищенні вологості і потеплінні — 1,5 м. Під час зберігання спостерігають за температурою і вологістю зерна та появою у ньому шкідників. Температуру регулюють, змінюючи товщину шару зерна. Під час сильних морозів зерно в засіках вкривають. При підвищеній тем­пературі і вологості насіння активно вентилюють, продуваючи повітря крізь його товщу спеціальними установками. Періодично зерносховища провітрюють відкриваючи двері та включаючи вентилятори.