Суть ґрунтотворного процесу

Ґрунт — це верхній шар земної кори невеликої потужності (за виразом В. І. Вернадського «благородна іржа землі»). Саме в цьому поверхневому шарі літосфери відбуваються процеси, пов'язані з кругообігом речовин і потоками енергії.

Згідно з В. В. Докучаєвим, ґрунт — це самостійне природне тіло, що формується в результаті складного процесу взаємодії п'яти факторів ґрунтоутворення: ґрунтотворних порід; рослинних і тваринних організмів; клімату; рельєфу; віку країни. Утворення ґрунту та його розвиток відбуваються при поєднанні геологічно­го, біологічного та біогеохімічного кругообігу речовин. В. А. Ковда називає геологічним кругообігом речовин усю сукупність про­цесів утворення земної кори, магматичних і осадових гірських порід та мінералів, формування її стратиграфічних горизонтів, кори звітрення і форм рельєфу, денудації, водного, твердого та хімічного стоку, седиментації й акумуляції речовин, принесених наземними і підземними водами та еоловим шляхом. Біологіч­ний кругообіг включає суму циклічних процесів, обміну речовин та енергії між ґрунтом і сукупністю рослинних і тваринних організмів. Біологічні й абіотичні процеси трансформації і пере­сування речовин у ґрунтах пов'язані в єдиний біогеохімічний кру­гообіг. Він є системою узгоджених у просторі і часі потоків ре­човин, що утворюються або за участю живих організмів, або в неживих фазах ґрунту. Є дві важливі особливості біологічного та біогеохімічного кругообігів речовин. Перша — це вибіркове по­глинання організмами необхідних елементів з навколишнього середовища, друга — циклічність, пов'язана з ритмічністю над­ходження на поверхню Землі сонячної радіації, що зумовлює цикли розвитку рослинних і тваринних організмів.

Ґрунтотворний процес належить до категорії біофізико-хімічних процесів. За визначенням О. А. Роде, ґрунтотворним процесом називається закономірне поєднання явищ перетво­рення і пересування речовин та енергії у ґрунтовій товщі.

Ґрунтоутворення починається з часу поселення живих орга­нізмів на скальних породах або на продуктах їх вивітрювання. Чинниками ґрунтоутворення є живі організми та продукти їхньої життєдіяльності, кисень повітря та вугільна кислота.

Найважливішими складовими ґрунтотворного процесу є:

1) нагромадження на поверхні, а також у верхній частині ґрунто­вого профілю органічних залишків та поступова трансформація їх;

2) нагромадження (акумуляція) у верхній частині ґрунту біо-фільних елементів і насамперед елементів живлення;

3) перетворення мінералів ґрунтотворної породи, з якої ут­ворюється мінеральна частина ґрунту;

4) взаємодія мінеральних та органічних речовин з утворен­ням складної системи органо-мінеральних сполук;

5) пересування продуктів ґрунтоутворення з низхідним током вологи в ґрунтовому профілі.

Мінеральні, органічні та органо-мінеральні речовини, що ут­ворюються в процесі ґрунтоутворення, характеризуються різною рухомістю. Вона залежить від розчинності речовин і типу водно­го режиму для певної кліматичної зони. Мінімальна рухомість продуктів ґрунтоутворення приводить до формування профілю ґрунту з гумусово-акумулятивним типом розподілу речовин. Якщо рухомість продуктів ґрунтоутворення добре виражена, то фор­мування ґрунтового профілю відбувається за елювіально-ілюві­альним типом розподілу речовин.

Прояв зазначених вище складових ґрунтотворного процесу на різних етапах виникнення і розвитку ґрунту має свої особли­вості, що дає змогу говорити про кілька стадій ґрунтотворного процесу. Генезис (походження) будь-якого ґрунту складається з трьох послідовних стадій.

1. Початок ґрунтоутворення, який інколи називають первин­ним ґрунтотворним процесом.

2. Стадія розвитку ґрунту, за якої субстрат материнської по­роди послідовно набуває характерних ознак ґрунту: формують­ся добре виражений профіль ґрунту, своєрідні фізико-хімічні та водно-фізичні властивості. Відсутність рівноваги з факторами ґрунтоутворення на цій стадії є причиною розвитку ґрунтотвор­ного процесу.

3. Стадія сформованого (зрілого) ґрунту, за якої переважають циклічно обернені процеси. Ґрунтоутворення за незмінних при­родних умов вступає у фазу рівноваги з факторами середовища.

Важливе значення у зміні ґрунтів та умов ґрунтоутворення має господарська діяльність людини, яка виділяється як особливий фактор ґрунтоутворення. Різноманітність властивостей порід, рослинності, клімату, рельєфу, а також особливості використан­ня ґрунтів у сільськогосподарському виробництві визначають швидкість та якісний напрям розвитку ґрунтотворного процесу.