Інноваційні методи навчання в процесі вивчення біології

До шляхів запровадження інтерактивних технологій, особистісно орієнтованого навчання в шкільну біологічну освіту належить реалізація різноманітних інноваційних форм і методів навчання.

Новим методом навчання є моделювання — процес складання й застосування різних моделей для глибшого проникнення в суть навчального матеріалу, узагальнення й систематизації знань. Основні функції методу моделювання — евристична та узагальнювальна. Результати моделювання втілюються в модельних схемах, графіках, математичних аналогах, символах, кресленнях, образах, іноді — в матеріальних моделях.

Моделювання біологічних систем відносять до активних методів навчання. Він полягає в уявному або практичному створенні учнями моделі біологічного об'єкта — біогеоценозу, агроценозу, клітини, системи органів, організму тощо. Використання даного методу спонукає школярів до пошуку, часто вимагає різноманітних практичних дій.

■ Наприклад, створюючи схему заселення акваріума, учні вказують у ньому ланки екосистеми — продуцентів, консументів, редуцентів, установлюють зв'язки між ними, визначають потік речовини та енергії. Цю модель можна використовувати під час вивчення рослинних угруповань (6 клас), природних угруповань (7 клас), біогеоценозу (11 клас), хоча глибина розкриття суті біологічних явищ при цьому буде різною.

Вчителі біології використовують метод моделювання в процесі дослідження різноманітних взаємозв'язків у популяції, між популяціями різних видів, розглядаючи зміни чисельності риб, птахів, ссавців, вивчаючи вид, популяцію, біогеоценоз, а досвідчені вчителі — під час вивчення статистичних закономірностей: моделюється дія природного добору, прояв законів спадковості тощо.

Навчання учнів користуванню методом моделювання має здійснюватися поетапно:

Ø створення проблемної ситуації (мотивація);

Ø роз'яснення значення моделей у навчанні на прикладах;

Ø застосування моделей для набуття й узагальнення знань;

Ø реконструювання моделей;

Ø самостійне складання моделей.

Інтерактивні технології також належать до активних методів навчання. їхня суть полягає в спів- та взаємонавчанні (колективному, кооперативному, навчанні у співпраці), за яких і вчитель, і учні є суб'єктами. Учитель лише виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів.

Інтерактивні методи навчання найбільше відповідають особистісно орієнтованому підходу, оскільки передбачають моделювання реальних життєвих ситуацій, спільне розв'язання проблем, рольові ігри.

Метод «Прес» доцільно використовувати за таких навчальних ситуацій, коли можуть виникати суперечливі питання або треба пристати на певну позицію з обговорюваної проблеми. За цього методу учні добирають аргументи або висловлюють власну думку з дискусійного питання, обґрунтовують її, доводять на прикладах і формулюють висновки. Передбачається використання дидактичних матеріалів, наприклад:

ПОЗИЦІЯ

Я вважаю, що

(висловіть свою думку й поясніть її)

ОБҐРУНТУВАННЯ

тому, що

(доведіть правильність вашої позиції)

ПРИКЛАД

Наприклад

(наведіть факти на підтвердження вашої позиції)

ВИСНОВКИ

Отже (тому)

(узагальніть свою думку й зробіть висновок про те, як необхідно діяти в цьому разі)

Метод «Мікрофон» полягає ось у чому: учні, уявляючи, що в їхніх руках символічний мікрофон, по черзі відповідають на запитання або висловлюють свою думку чи позицію.

Робота в малих групах дає змогу учням набути навички, необхідні для спілкування та співпраці. Вона розвиває командний дух. Спільно виробляючи ідеї, учасники групи відчувають себе корисними один одному. Висловлюючи думки, вони перевіряють власні можливості й зміцнюють їх.

Учитель об'єднує учнів у невеликі групи (по 4—6 осіб) та розподіляє між ними завдання. Групи мають за короткий час (5—10 хв) виконати своє завдання й представити результати роботи.

Більшість завдань доцільно розв'язувати саме в малих групах (або в парах), бо цс дає змогу учням краще висловитися й, крім того, у великих групах більше часу витрачається на вислуховування кожного учасника.

Порядок роботи вчителя з малими групами такий.

Швидко сформуйте групи з 4—6 осіб.

Ознайомте учнів із ролями, які можуть виконувати члени групи:

Спікер (керівник групи):

зачитує завдання групи;

організовує порядок виконання;

пропонує учасникам групи висловитися за чергою;

заохочує групу до роботи;

підбиває підсумки роботи;

визначає доповідача.

Секретар:

стисло й розбірливо записує результати роботи групи;

має бути готовим висловити думку групи під час підбиття підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник:

стежить за часом;

заохочує групу до роботи.

Доповідач:

чітко висловлює думку групи;

доповідає про результати роботи групи.

Решта учнів мають дорадчі функції.

Дайте кожній групі конкретне завдання та інструкцію щодо організації групової роботи:

Ø можна висловлюватися спочатку за бажанням, а потім — за чергою;

Ø необхідно дотримуватися правил активного слухання, коли хтось один говорить, а решта слухають, не перебиваючи; обговорювати ідею, а не особу, яка її висловила;

Ø утримуватися від оцінок учасників групи та образ на їхню адресу;

Ø намагатися дійти спільної думки, хоча в деяких випадках має право на існування й особиста думка когось з учасників.

Призначте термін виконання групової роботи.

Під час роботи в разі потреби надайте кожній групі допомогу.

Запропонуйте групам представити результати роботи.

Прокоментуйте роботу кожної з груп.

Однією з форм роботи в малих групах є робота в парах. Можливий такий варіант її проведення. Поставте учням питання для дискусії або створіть гіпотетичну ситуацію. Після пояснення питання або фактів щодо ситуації дайте учням трохи часу, аби вони самостійно продумали можливі відповіді або рішення. Об'єднайте учнів у пари, визначте, хто з пари починатиме висловлюватися, й запропонуйте їм обговорити свої ідеї одне з одним. Краще відразу визначити час на висловлювання кожного з учасників пари й спільне обговорення, що сприятиме чіткій організації роботи. Вони мають досягти згоди щодо відповіді або рішення. Кожна пара обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом, що створює дискусію.

«Мозковий штурм» — це поширений та ефективний інтерактивний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість. Цей метод передбачає вільне висловлювання думок усіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень із конкретної теми. Порядок його проведення такий.

Ø Визначте основні правила (див. нижче).

Ø Повідомте учням проблему, яку треба розв'язати.

Ø Запропонуйте учасникам висловити свої ідеї.

Ø Вислуховуйте їх по черзі надходження ідей. Не вносьте в ідеї жодних коректив.

Ø Спонукайте учасників до висування нових ідей, пропонуючи при цьому свої.

Ø Не допускайте глузування, коментарів або висміювання якихось ідей.

Ø Продовжуйте доти, доки надходитимуть нові ідеї.

Ø На завершення обговоріть та оцініть запропоновані ідеї.

Ø Правила проведення «мозкового штурму» для учнів:

Уважно прислухайтеся до кожної висунутої ідеї. Якщо ви будете аналізувати ідеї та оцінювати їх під час своїх висловлювань, учасники зосередять більше уваги на обґрунтуванні своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові й досконаліші.

Необхідно швидко висловлювати якомога більше ідей, навіть фантастичних. (Якщо ідей небагато, це свідчить про те, що учасники вдаються до самоцензури — двічі подумають, перш ніж висловитися.)

Слід пам'ятати, що кількість переходить в якість. Якщо висувається багато ідей, учасники мають змогу пофантазувати.

Усі учасники мають право розвивати або коректувати ідеї інших. Об'єднання або зміна раніше висунутих ідей часто сприяє появі нових, досконаліших.

5. У класі можна повісити плакати такого змісту:. «Кажіть усе, що з приводу проблеми спаде вам на думку»;

«Не коментуйте й не критикуйте висловлювань інших»;

«Можна обговорювати ідеї, запропоновані іншими»;. «Доповнення запропонованої ідеї заохочується».

Імітаційними іграми називають процедури з виконанням певних простих відомих дій, які відтворюють (імітують) будь-які явища навколишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в рамках заданої програми, чітко виконуючи інструкцію, наприклад, проводячи дослід.

Симуляційні ігри. Симуляції полягають у створенні вчителем ситуацій, за яких учні спрощено копіюють процеси, що відбуваються насправді в суспільному, економічному та політичному житті. Симуляції — це складні імітації, які є «мініатюрною» версією реальності.

Імітаційні ігри, хоча й наближені до рольових, проте істотно відрізняються від них метою: це не представлення поведінки конкретних особистостей, а ілюстрування певних явищ і механізмів. Отже, імітація — це не лише демонстрування акторських здібностей, а й уміле й за можливості безособове відтворення даного процесу. Симуляції — це своєрідні рольові ігри з використанням чітко визначених і відомих ролей та кроків, які мають здійснити виконавці: судові, парламентські, громадські слухання, збори, асамблеї, засідання комісій, політичні дебати тощо.

Готуючи учнів до симуляції, вчитель має не лише розподілити ролі, а й з'ясувати з кожним виконавцем послідовність його дій та висловлювань, наприклад, виходячи з обов'язків судді, голови парламенту тощо. Регламент усієї симуляції будується за чітким сценарієм, який збігається з проведенням такої процедури в реальному житті. Однак слід пам'ятати, що симуляція спрощує дійсність, бо інакше була б неможливою на уроці.

Метод «Посядь або зміни власну позицію» корисний для проведення в класі дискусії на суперечливу тему. За обговорювані проблеми слід взяти дві протилежні думки з досліджуваної теми. Учні мають змогу висловити свій погляд і наприкінці уроку оцінити засвоєння цієї теми.

Порядок проведення такий.

Ø У протилежних кінцях кабінету розмістіть два плакати, наприклад: «Згоден» та «Не згоден». (Варіанти можуть бути різними, але з полярними позиціями щодо проблеми, скажімо: «Вживати наркотики не можна» і «Спробувати наркотики можна всім»).

Ø Вивісьте правила проведення вправи, обговоріть їх (див. нижче).

Ø Запропонуйте учасникам стати біля відповідного плаката залежно від їхньої думки щодо обговорюваної проблеми.

Ø Довільно виберіть кілька учасників із двох груп і попросіть їх обґрунтувати свою позицію.

Ø Вислухавши різні точки зору, запитайте, чи не змінив хтось із учасників своєї думки й чи не хоче перейти до іншого плаката. Вони мають обґрунтувати причини свого переходу.

Ø Попросіть учасників назвати найпереконливіший аргумент противної сторони.

Ø Правила для учасників:

Ø Висловлюйтеся за чергою. Не перебивайте один одного.

Ø Не сперечайтесь один з одним. Наводьте нові аргументи або ідеї.

Ø Перейти від одного плаката до іншого можна в будь-який час. Будьте готові обґрунтувати зміну своєї позиції.

Ø Вислухайте аргументи та ідеї інших. Будьте готові відповісти, які з них здалися вам найпереконливішими.

Проектна технологія, як засвідчила шкільна практика, є високоефективною. Застосування її в процесі навчання спрямоване на набуття учнями досвіду самостійного здобуття нових знань і творче їх використання, на формування у вихованців нових пізнавальних цінностей та життєвих орієнтацій. Метод проектів сприяє поглибленню їхнього інтересу до пізнавальної та творчої діяльності, формуванню вмінь і навичок дослідництва в сприйнятті та осмисленні світу. Проектна технологія вимагає використання сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своїм змістом методів, прийомів, засобів.

Мета проектної технології — стимулювати інтерес учнів до розв'язання нових проблем, які передбачають практичне застосування набутих знань як інструментів проектної діяльності.

У процесі проектної діяльності учні набувають таких ум і н ь:

Ø планувати свою роботу;

Ø використовувати багато джерел інформації;

Ø самостійно відбирати й нагромаджувати матеріал;

Ø аналізувати, підставляти факти;

Ø аргументувати факти;

Ø приймати рішення;

Ø налагоджувати соціальні контакти

Ø створювати «кінцевий продукт» (фільм, журнал, календар, проспект, сценарій тощо); • презентувати створене перед аудиторією;. оцінювати себе й одне одного.

Критерії проектної діялності:

Ø орієнтація на інтереси учнів, на актуальні проблеми й завдання;

Ø причетність до власного перспективного дослідження;

Ø інтегративність;

Ø орієнтація на «кінцевий продукт»;

Ø розвиток комунікативних умінь;

Ø партнерська роль педагога в окресленні шляху досягнення поставленої мети.

Підготовка до опанування нової за змістом і формою діяльності — проектування — вимагає від учнів не засвоєння знань з однієї конкретної галузі, а їх синтезу. Учні вчаться самовиражатися, бути реалістами, спокійно реагувати на перемоги й невдачі, самостійно приймати рішення й застосовувати знання в нових незвичних ситуаціях.

Для безпосереднього здійснення проекту учням потрібні спеціальні знання, вміння й навички, володіння сукупністю способів поведінки, які забезпечують успіх особистості в самореалізації. Для цього їх треба навчати виконувати конкретні соціальні ролі, керуватися фактами в життєдіяльності, ставити відкриті запитання й відповідати на них, прислухатися до ідей інших та обстоювати свою точку зору, відповідати за результати своєї діяльності, не шукати в інших людях причини своїх труднощів і невдач, правильно використовувати час, розуміти свої почуття та обмеження, бути гнучкими в стосунках — у співпраці й партнерстві.

Система підготовки учнів до проектної діяльності спрямована на досягнення таких цілей:

Ø формування системи знань про проекти;

Ø допомога в розумінні змін, що відбуваються в найближчому оточенні, суспільстві;

Ø сприяння усвідомленню практичної цінності проектної діяльності;

Ø формування проектного мислення, мотивів та поведінки партнерства й співробітництва;

Ø розкриття соціальної цінності й ролі «Я» в самореалізації життєвих планів і потреб.

Завдання підготовки:

Ø засвоєння учнями теоретичних основ проектування, організація пошукової роботи;

Ø створення необхідних передумов для здобуття знань і застосування їх у стосунках і спільній діяльності з однолітками, близькими й незнайомими людьми;

Ø організація практичної діяльності учнів — підготовка й проведення засідань клубів, тренінгів, ділових ігор тощо.

Залучення учнів до проектної діяльності сприяє розвиткові їхньої творчої ініціативи, самостійності, організаторських здібностей, стимулює процес самовдосконалення, самоствердження, усвідомлення себе як потрібної в соціумі особистості.

Проектна діяльність відкриває широкі можливості для вибору ролі в системі взаємин (організатор, учасник, виконавець), передбачає активність кожного, оскільки кінцевий результат залежить від спільних зусиль, сприяє формуванню ціннісних орієнтацій.

Проектна технологія дає змогу залучати учнівську молодь до розв'язання різних суспільних проблем, формувати нові стосунки, нову систему спілкування, що, своєю чергою, зумовлює нові обов'язки й значно вищі вимоги до пізнавальної діяльності.

Такий підхід гарантує систематичне співвіднесення та об'єктивне оцінювання, коригування й розвиток якостей особистості згідно з вимогами соціальної реальності. У зв'язку з цим надзвичайної ваги набуває проектна діяльність, яка залучає учнів до клопотів проблем найближчого оточення, сприяє вдосконаленню життя в мікросоціумі. Соціальне проектування є важливим джерелом набуття соціальних знань та соціального досвіду.

Головне завдання проектної діяльності — допомогти учнівській молоді зорієнтуватись у вирі суспільних подій та явищ — соціальних, економічних, екологічних, інформаційних, а також набути досвід життя в громаді. Все це передбачає не пасивну адаптацію в соціумі, а активне й творче самоствердження в суспільстві задля його розвитку й удосконалення.