Методичні рекомендації при вивченні теми

3. Рекомендована література до теми:

· виділення коштів державного, республіканського (Автономної Республіки Крим), місцевого бюджету для відновлення земель, порушених не з вини землевласників чи землекористувачів;

· звільнення землевласників і землекористувачів від сплати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану, в період, передбачений проектом проведення робіт;

· часткову компенсацію з коштів бюджету зниження доходу в результаті тимчасової консервації, порушених не з вини землекористувачів і землевласників, ділянок;

· заохочення землевласників і землекористувачів за поліпшення якості земель, підвищення родючості ґрунтів і продуктивності земель лісового фонду, виробництво екологічно чистої продукції.

Застосування еколого-правових методів для забезпечення охорони земель та раціонального землекористування дало можливість змінити акценти в державному управлінні земельними відносинами. Контроль за використанням і охороною земель Завдання державного контролю за використанням і охороною земель полягають у забезпеченні додержання всіма державними та громадськими органами, а також підприємствами, установами, організаціями і громадянами вимог земельного законодавства з метою ефективного використання та охорони земель.

Правовою основою здійснення державного контролю за використанням та охороною земель в Україні є Конституція та закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази Держкомзему та Тимчасове положення про порядок здійснення органами Державного комітету України по земельних ресурсах державного контролю за використанням та охороною земель, затверджене наказом Держкомзему України від 29 липня 1993р. №65.

Державний контроль за використанням і охороною земель у структурі Держкомзему здійснюють управління моніторингу земель, обласні, Київське і Севастопольське міські управління земельних ресурсів і районні відділи земельних ресурсів, які у своїй діяльності з цього приводу взаємодіють з радами народних депутатів, Міністерством охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими органами.

Відповідальність за порушення земельного законодавства — важлива складова правового забезпечення раціонального використання та охорони земель. Вона здійснюється у межах правовідносин між суб'єктом, який порушив приписи земельно-правової норми, з одного боку, і державою в особі її органів — з другого. Юридична відповідальність спрямована на стимулювання додержання земельно-правових норм, відновлення порушених земельних прав, а також запобігання вчиненню земельних правопорушень.

Земельні правопорушення тягнуть за собою юридичну відповідальність винних суб'єктів. Згідно зч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за вчинені земельні правопорушення. Можливість застосування до осіб, винних у вчиненні земельних правопорушень, дисциплінарної відповідальності зазначеною статтею прямо не передбачена. Але з цього не випливає, що притягнення порушників земельного законодавства до такої відповідальності взагалі виключається.

В основу класифікації юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства покладено характер санкцій, які застосовуються за вчинення конкретного правопорушення. Відповідно до цього критерію відповідальність у зазначеній сфері поділяється на: кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну. Санкції за земельні правопорушення і порядок їх застосування стосовно кожного з названих вище видів юридичної відповідальності характеризується своєю специфікою.
Серед порушень земельного законодавства, які зумовлюють настання цивільно-правової відповідальності, самостійну групу становлять угоди щодо земельних ділянок, які укладені із порушенням встановленого законом порядку, тобто не відповідають вимогам закону. Стаття 210 ЗК України передбачає, що такі угоди (купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок) визнаються недійсними за рішенням суду. Ця норма наводить вичерпний перелік таких цивільно-правових угод. Разом з тим, до угод щодо земельних ділянок, які можуть бути визнані недійсними, належать і деякі інші угоди. Так, згідно з Законом України “Про оренді землі” (ст. 14) за відсутності в договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цим Законом, а також при порушені інших його вимог договір оренди земельної ділянки визнається недійсним відповідно до законів України.

Слід зазначити, що серед угод щодо земельних ділянок слід виділяти ті, які укладаються стосовно земельних ділянок, що не включені до ринкового обігу і взагалі не можуть виступати предметом угод. Йдеться, зокрема, про земельні ділянки, які перебувають у державній власності і не можуть передаватися у комунальну чи приватну власність.

Виявлені в результаті контролю порушення земельного законодавства тягнуть за собою застосування до винних осіб заходів адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності.