Обряди жнив та збирання врожаю

Хід заняття

І Організація групи.

Добрий день вам, діти. складіть всі свої речі на край парти, і приготуйтесь слухати.

ІІ Повідомлення теми. Мотивація роботи.

Прийшла чудова пора в природі. Осінь змінила кольори листя дерев і кущів, траву. Яких тільки кольорів немає: жовті, оранжеві, червоні, золоті! Осінь – щедра пора року. Вона дарує нам не тільки розмаїття кольорів:

Щедра осінь і багата

З подарунками прийшла...

Тож дозвольте запитати:

Що нам осінь принесла?

− Що нам приносить осінь? (Яблука, груші, виноград, помідори, огірки, буряк).

Зараз ми перевіримо як ви знаєте прикмети. Я буду читати по одній, якщо прикмета відноситься до осені ви плескаєте в долоні, якщо ні - то не плескаєте.

Павутина на рослинах — на останнє тепло.

Собака качається — на сніг.

Снігур цвірінькає під вікном — на відлигу.

Морозний іній на траві — на дощ.

Перший весняний грім — на тепло.

Ластівка прилетіла — скоро грім загримить.

Біла акація вся обліплена бджолами — на дощ.

ІІІ Робота над темою заняття.

Один з звичаїв осені є збирання урожаю. Збирання врожаю тради­ційно в Україні закінчувалось яскрави­ми, багатими ярмарками. Землероби, народні умільці, крамарі виставляли і продавали кращі свої добутки.

Зранку тягнулись на ярмарок вози з сіл­лю, борошном, глечиками, макітра­ми, сукнями, різною худобою.

Півдня тяглись і тяглись обози, а люди все йшли та й йшли, їхали та їхали. Одні їхали, щоб купити, інші — себе показати, треті — продати, а багато народу йшло пісень поспівати і на­родний театр подивитись, в різні ігри пограти, позмагатись.

Обряди жнив та збирання врожаю

За тиждень після «Петра» в Україні по­чиналися жнива, на полі з'являлися люди в широких білих штанях, у по­лотняних сорочках, із косами в ру­ках,— косарі; вони вдаряли своїм гострим знаряддям по сухих стеб­лах дозрілого хліба, й довгий рівний покіс, як простелений рушник, лягав стрічкою за кожною косою.

Дівчата й молодиці виходили на ниву з серпами; жнучи, вони спритно кла­ли сніп за снопом.

Дожинаючи ниву, женці залишали трохи недожатих стебел із колоска­ми «Спасові на бороду». Те недожате колосся вони зв'язували у пучок чер­воною ниткою або виплітали колос­ся у китицю, ніби бороду, й пригина­ли колосся до землі — це і є «Спасова борода». «Бороду» оздоблювали стріч­ками й квітами. Потім ще й приказу­вали: «Роди, Боже, на всякого долю: бідного й багатого».

Збираючи врожай не тільки поля, а й городу або саду, за нашим на­родним звичаєм, годиться щось за­лишити «на пні», в землі чи на де­реві. Існує повір'я, що коли забрати геть усе до краю, то наступного року не вродить.

Жнива скінчились. Поля густо вкриті копами. Високі вози везуть урожай з поля додому. В той день, як скін­чилися жнива, дожали останню ниву, женці ходять полем, збирають ко­лоски, плетуть один спільний вінок із того колосся і співають:

Кінець нивочці, кінець,

Будемо плести вінець.

Добре нам було якати,

Бо було з ким розмовляти.

Коли вінок готовий, дівчата й молодиці обирають з-поміж себе найкращу дів­чину, кладуть їй на голову вінок: пус­кають її вперед, а вже за нею на пев­ній відстані йдуть женці. З піснями женці йдуть у село, підходять до двору господаря, заходять на подвір'я, ста­ють перед хатою й співають:

Вийди, господарю, в цей час,

Викупи вінок у нас.

Дай нам грошик битий

За цей вінок витий.

Господар виходить із хати, бере вінок й запрошує до хати женців, де вже на­криті столи й приготовлений смач­ний обід.

Після жнив повсюди по Україні по­чинаються великі ярмарки, де кращі господарі демонструють свої багатства, що були вирощені на полях, в садах, на городах.

Починався ярмарок ве­селими закличками. Ось одна з них

Увага, спішіть, поспішайте,

Господарі, гості,— глядіть, не минайте.

На ярмарок прошу гуртом, поодинці:

Чекають на вас там чудові гостинці.

Так починається ярма­рок — шумне, веселе свято, що є спов­неним сміху, пісень, гумору. Торгів­ля відбувалася цікаво, приправлена то байкою, то жартом, а то й свар­кою.