Обробіток грунту під ярі культури

Важлива умова підвищення родючості ґрунту та врожайності ярих культур усіх господарствах зони - застосування системи основне обробітку, яка включає лущення і оранку, її здійснюю диференційовано залежно від ступеня окультуреності поля, попередника, видового складу бур'янів та особливостей вирощуваних культур.

На полях, де переважають багаторічники, особливо коренепаросткові бур'яни, провадять поліпшену систему ос­новного обробітку. В цьому разі, крім післязбирального лу­щення дисковими знаряддями на глибину 6 - 8 см, викону­ють повторне лущення через два-три тижні лемішними зна­ряддями на 10 - 12 см, а на дуже забур'янених полях і третє лущення. Для посилення боротьби з однорічними бур'яна­ми, створення умов для кращого їх проростання в агрегаті з лемішними лущильниками використовують кільчасто-шпорові або кільчасто-зубчасті котки. Зяблеву оранку здій­снюють у другій половині вересня - на початку жовтня. При цьому нові сходи бур'янів (розетки) глибоко підрізують і ретельно загортають в грунт. На полях, забур'янених переважно однорічниками, ефективних результатів у боротьбі з ними досягають при напівпаровій системі зяблево­го обробітку. До неї належать: лущення дисковими знаряддями на 6 - 8 см слідом за збиранням попередника, рання зяблева оранка в кінці липня - першій половині серпня з одночасним боронуванням і коткуванням. Після пізніх попередників, у тому числі і просапних культур, лущення дисковими знаряддями забезпечує подрібнення післяжнивних решток і створення передумови для досягнення високоякіс­ної оранки. Поля, засмічені пирієм, лущать дисковими бо­ронами у двох взаємно перпендикулярних напрямах без розриву в часі на глибину залягання кореневищ (12 - 14 см). Кращий строк наступної оранки - період з'явлен­ня, масових сходів (шилець) бур'яну на глибині гумусового горизонту.

Основну масу органічних добрив вносять під картоплю, кукурудзу та інші просапні культури, тому здійснити оранку в ці строки на всій площі, призначеній під ці культури, не завжди вдається. У цих випадках орати можна з закрит­тям гною у пізніші строки. Під картоплю на деяких площах гній вносять під оранку навесні, при цьому нерідко пору­шуються оптимальні строки садіння картоплі.

У боротьбі за підвищення культури землеробства і збіль­шення валових зборів продукції з одиниці площі велике значення має правильне поєднання системи основного обро­бітку з сівбою проміжної культури. При застосуванні про­міжної культури досягають позитивних результатів у бо­ротьбі з бур'янами, зменшуються втрати водорозчинних елементів родючості ґрунту, повніше використовуються рослинами елементи живлення, поліпшуються водно-фізич­ні властивості ґрунтів і підвищується їх протиерозійна стій­кість.

Крім люпину, гороху і злаково-бобових сумішок, можна використовувати озиме жито, олійні й капустові культури, які нагромаджують на час припинення осінньої вегетації значну кількість азоту. Застосування проміжних посівів — ефективний захід підвищення врожаю наступних основних культур, зокрема картоплі й кукурудзи. Грунт під проміжні культури готують слідом за збиранням по­передника дисковими на 8 - 10 см, лемішними або плоско-різними культиваторами КПЗ-3,8 на 12 - 14 см з одночас­ним боронуванням і коткуванням. Оскільки зубові борони в агрегаті з плоскорізними культиваторами забиваються рослинними рештками, останні краще агрегатувати з гол­частими боронами і котками.

Для регулювання ширини захвату знарядь на культиваторі знімають крайні лапи.

На малозабур'янених полях позитивні результати дає сівба проміжних культур без попереднього обробітку сівалкою-культиватором СЗС-2,1, яка за один прохід розпушує грунт, вносить добрива, сіє, коткує. Це забезпечує значну економію трудових затрат і часу, що важливо при вирощуванні проміжних культур.

Для одержання високого врожаю проміжної культури ре­комендується вносити повне мінеральне добриво.

У підвищенні ефективності системи обробітку ґрунту важливе значення має правильне визначення глибини й способу обробітку під культури сівозміни. При цьому слід враховувати насамперед особливості ґрунтової відміни, глибину гумусового горизонту, ступінь окультуреності ґрунту, забур'яненість поля та видовий склад бур'янів. Різ­ні сільськогосподарські культури неоднаково реагують на глибину і спосіб обробітку ґрунту. Коренебульбоплоди, деякі овочеві потребують глибшого обробітку порівняно з колосовими, люпином та іншими. Досвід свідчить, що для ефективної боротьби з бур'янами необхідно впроваджува­ти диференційовану глибину оранки. Для повного знищен­ня бур'янів, зокрема пирію повзучого, хвоща польового, осоту рожевого, березки польової та інших багаторічників, можна застосовувати глибоку оранку. Вона також дає кращі результати в боротьбі з багатьма видами шкідників і хворобами сільськогосподарських культур. Глибока оранка сприяє проникненню в грунт коренів рослин і кращому їх розвитку, посиленню процесів гуміфікації, а також підвищує ефективність органічних добрив. При мілкому розмі­щенні в ґрунті останніх, що властиво безполицевому обро­бітку, їх позитивна дія на грунт і врожайність значно послаблюється і зумовлюється погодними умовами. У зво­ложені роки на легких за механічним складом ґрунтах при достатній кількості тепла і високій аерації посилюється процес мінералізації і вилугування продуктів розкладу за межі кореневмісного шару. В посушливі роки внаслідок швидкого пересихання верхніх шарів ґрунту органічні доб­рива консервуються, їх дія значно послаблюється. У ниж­ніх шарах ґрунту гідротермічний режим стійкіший, тому глибока оранка з внесенням органічних добрив підвищує їх ефективність.

Особливо обережно слід поглиблювати орний шар кислих дерново-підзолистих поверхнево оглеєних ґрунтах, у районах Прикарпаття. Винесення на поверхню частини дуже оглеєного підзолистого горизонту, в якому міститься значна кількість закисних сполук, шкідливо діючих на рослини, призводить до значного зниження врожаю.

Глибокий орний шар можна створювати, застосовуючи оранку з одночасним розпушуванням ґрунтопоглиблювачі підорного шару без вивертання його на поверхню.

На супіщаних відмінах дерново-підзолистих ґрунтів, у яких нижні генетичні горизонти порівняно з гумусовим збіднені всі поживні елементи, доцільне поступове поглиблення приорюванням не більше 3 - 5 см підзолистого до гумусового горизонту. На дерново-підзолистих ґрунтах з розвиненим ілювієм і значним вмістом колоїдно-глинистих часток рекомендується періодично застосовувати меліоративну або ярусну оранку, при якій підзол перемі­щується в товщу ґрунту, а на його місце вивертається верхня частина ілювію. Це дає можливість поступовим приорюванням збагачувати орний шар на глинисті частки. На дуже кислих дерново-підзолистих поверхнево оглеєних ґрунтах Прикарпаття, в яких міститься значна кількість закисних сполук заліза та алюмінію, для підвищення їх ефективної родючості й створення глибокого орного шару ефективною є оранка на глибину гумусового горизонту з опушуванням підорного шару на 10 - 15 см.

На більш родючих ґрунтах цієї зони, зокрема сірих лі­сових та інших, в яких гумусовий горизонт становить по­над 25 - 30 см, а в профілі відсутні шкідливо діючі на рослини сполуки, глибокий орний шар створюють різноглибинною оранкою в сівозміні. При цьому під просапні культури поглиблюють орний шар плугами з передплужниками та вносять на дно борозни потрібну кількість органічних і мінеральних добрив, розрахованих на одержання запланованого врожаю. Найглибше орють під цукрові буряки, які позитивно реагують на поглиблення орного шару. При за­бур'яненості полів багаторічними, зокрема коренепаростко­вими бур'янами, глибока оранка є ефективним засобом боротьби з ними.

Застосування різноглибинної оранки в сівозмінах Полісся не тільки забезпечує позитивні результати в боротьбі з бур'янами, а й сприяє підвищенню ефективності добрив, посиленню процесів гуміфікації рослинних решток і орга­нічних добрив внаслідок кращого загортання їх у грунт. І під ярі зернові, зернобобові та інші культури, які добре використовують післядію передуючого глибокого обробітку зяблеву оранку провадять на глибину гумусового гори­зонту.

Вивчення ефективності основного плоскорізного обробіт­ку під просапні та інші ярі культури показало, що їх реакція на цей спосіб була неоднаковою. На дерново-підзолистому супіщаному ґрунті врожайність картоплі по плоскорізному обробітку на глибину 23 - 25 см на фоні рекомен­дованої (40 т/га гною).

Узагальнені багаторічні дослідження свідчать про неод­накову реакцію культур зерно-льоно-картоплярської сіво­зміни на диференціацію орного шару за родючістю, що відбувається при різних способах обробітку. Кукурудза, льон дають позитивні результати в умовах концентрації факторів родючості в поверхневому шарі; незначний позитивний ефект відмічається на ярих колосових. Озимі колосові, люпин, картопля не проявляють позитивної реакції на підвищення родючості у верхньому шарі ґрунту. Більше того після 4 - 5 років безполицевого обробітку підвищує­ться кислотність поверхневого шару, особливо при внесенні високих норм мінеральних добрив, що негативно позначає­ться на розвитку і продуктивності озимої пшениці.

У боротьбі з пирієм, який в умовах Полісся є найбільш шкідливим багаторічним бур'яном, різноглибинна оранка в поєднанні з лущенням стерні та рекомендованою системою передпосівного обробітку і догляду за посівами - ефективний спосіб його пригнічення.

Передпосівний обробіток. Основне завдання передпосів­ного обробітку ґрунту - збереження нагромадженої за осіньо-зимовий період вологи, створення пухкого дрібно-грудочкуватого шару на поверхні та сприятливих умов для якісного загортання насіння з метою швидкого і дружного його проростання, а також очищення поля від бур'янів.

До системи передпосівного обробітку належать: ранньо­весняне розпушування ґрунту, передпосівна культивація, яку провадять залежно від вимог сільськогосподарських культур, коткування тощо.

На полях, зораних на зяб, створюється значний запас вологи в ґрунті, яку необхідно зберегти і раціонально вико­ристати для забезпечення високого врожаю. За осінньо-зимовий період грунт значно ущільнюється і на його поверхні легко утворюється кірка. В такому ґрунті волога піднімається по капілярах до поверхні.

Відомо, що чим важча борона, тим більше розпушується верхній шар ґрунту. Зуби сучасної важкої борони тиснуть на грунт з силою 2 кг, середньої - 1,5, а легкої - до 1 кг. Тому тип борін треба підбирати з урахуванням стану поверхні зябу. Якщо грунт добре розпушують середні або легкі борони, не слід застосовувати важкі, які більше розпилюють грунт. Послідовність розміщення знарядь в агре­гаті визначають залежно від стану ґрунту та його механічного складу. На дуже запливаючих і ущільнених ґрунтах в першому ряду агрегату йдуть борони, в другому - шлейфи. На більш структурних ґрунтах, а також при брилистій по­верхні в першому ряду встановлюють шлейфи, а в другому борони. Така сама послідовність агрегатування знарядь для закриття вологи і на легких ґрунтах, які до початку; польових робіт зберігають гребенистість, але тут замість важких використовують середні борони. На важких, пере­зволожених ґрунтах (дерново-підзолисті глейові), особли­во в умовах тривалої і холодної весни, для першого весня­ного обробітку застосовують дискові борони або леміш лущильники без полиць в агрегаті з зубовими боронами.

Основне завдання передпосівної культивації - створення сприятливих умов для проростання насіння, а також повнезнищення сходів бур'янів, що з'являються після ранньо-весняного обробітку.

Якісне розпушування ґрунту під час культивації можливе тільки тоді, коли грунт поспів і при обробітку не налипає на поверхню органів. Обробіток неспілого ґрунту призводить до утворення брил і досягти високої якості ро­біт у цьому випадку не можна навіть при інтенсивному по­вторному обробітку. Для більшості культур передпосівну культивацію звичайно провадять на глибину проходу сош­ників сівалки, щоб насіння під час сівби лягало на твердий і вологий грунт (щільне ложе) і закривалося пухким ша­ром.

Глибокий передпосівний обробіток треба провадити під картоплю, особливо на важких запливаючих ґрунтах, що органічні добрива під цю культуру вносили восени, на весні грунт обробляють на глибину 12 - 14 см лемішем лущильниками без полиць або протиерозійними культиваторами КПЗ-3,8 з тим, щоб не вивертати на поверхню великі шари ґрунту.

Післяпосівний обробіток. Післяпосівний обробіток ґрунту полягає у створенні сприятливих умов росту і розвитку рослин, зокрема зменшенні непродуктивних втрат вологи з ґрунту, знищенні бур'янів і руйнуванні ґрунтової кірки, відновленні та підтриманні оптимальної щільності ґрунту. При цьому виділяються три цикли: обробіток ґрунту після сівби, від сівби до з'явлення сходів і догляд за посівами.

Грунт після передпосівної культивації в основному досить пухкий, тому головне завдання обробітку його від сівби до з'явлення сходів - боротьба з бур'янами.

Необхідність післяпосівного обробітку, в тому числі й міжрядь просапних культур, значно залежить від якості основного обробітку під дану культуру. Встановлено, що агротехнічне значення розпушувань на посівах просапних культур зростає при відсутності зяблевої оранки і заміні її поверхневим обробітком.