Шляхи регулювання міграційних потоків із Середньої Азії в Росію

Росія збирається ввести квоти на використання іноземної робочої сили, а також спеціальні мита для роботодавців. За кожного "гастарбайтера" тим скоро доведеться виплачувати від 200 до 3000 рублів. Така концепція державного регулювання міграційних процесів покликана покінчити з нелегальним ринком праці. Можна вітати бажання держави регулювати міграційні процеси.
В останні роки дуже велику міграційне навантаження випробовувала Оренбурзька область, яка для розвиненої тут нафтогазової галузі черпала кадри в сусідньому Казахстані. У відому толерантністю по відношенню до мігрантів Бєлгородську область переїхало жити безліч сімей з країн СНД.
Між тим, Росії без іноземної робочої сили не обійтися. Зараз природне зменшення працездатного населення становить у Росії понад 700 тисяч чоловік на рік, скоро ці щорічні втрати досягнуть мільйона. Компенсувати їх на тлі падіння народжуваності допоможе міграція.
Щоб припинити незаконну міграцію, треба навести порядок на ринку праці. Адже і серед російських громадян багато працюють, не маючи трудових книжок, отримуючи гроші в конвертах і не розписуючись у відомостях.
Деякі вважають, що міграція в Росію збільшилася. Насправді вона менша, ніж була в радянські часи. У 80-і роки в Російську Федерацію переїжджав щорічно по 600 - 800 тисяч чоловік, а зараз втричі менше. Хоча багато регіонів, в першу чергу Центрального федерального округу, сильно потребують в кадрах робітничих професій. Відновлюються заводи, їм потрібен кваліфікований персонал.
Рівень міграції до Росії набагато нижче, ніж у країни Заходу. Але в будь-якому випадку вона породжує проблеми адаптації. Рідко мігранти виграють відразу від зміни місця проживання. Це відбувається, як правило, в другому, а то й у третьому поколінні.
Отже, підіб'ємо підсумки про шляхи регулювання:
Перше. Міграція, безумовно, повинна бути регульованою
Друге. Організація міграції перш за все передбачає, що кількісний обсяг міграції повинен точно відповідати економічним запитам.
Третє. Дозвіл на роботу потрібно видавати не іноземному працівникові, а роботодавцю, тобто підприємству, а сама квота повинна бути предметом угоди тристоронньої комісії соціального партнерства. З урахуванням відповідальності роботодавців і профспілок механізм визначення квот стане ефективнішим.
Четверте. Квоти повинні видаватися не тільки під потреби бізнесу. Цього недостатньо. Квота може бути надана тільки під гарантії та умови, що забезпечують нормальне перебування мігрантів - житлові умови, прозорі зарплати і трудові відносини, соціальне і медичне обслуговування.
П'яте. Організація міграції передбачає і те, що від випадкового і стихійного набору мігрантів необхідно перейти до організованого набору. Регіони повинні отримати відповідні повноваження і вести регулювання міграційних потоків через систему квотування робочих місць по галузях економіки, через систему професійного відбору або професійного навчання мігрантів з різних країн, у тому числі на основі цільового набору робочої сили безпосередньо в країнах-донорах, тобто створити систему, при якій число прибулих до нас шукачів вакансій збігалося б з прийнятим рішенням про квотування.
Шосте. Федеральна міграційна служба повинна визначати квоти на основі вироблених регіонами обгрунтованих заявок, а потім на основі режиму контролю над міжрегіональними перетіканнями іноземної робочої сили, суворо стежити за тим, щоб в окремих регіонах не з'являлося надлишкової кількості мігрантів і пов'язаних з ними соціальних та економічних диспропорцій.
Сьоме. Господарюючим структурам, які роблять заявки на залучення мігрантів, необхідно встановлювати відповідні платежі за використання міграційних квот. Причому встановлювати розмір цих відрахувань слід на такому рівні, який спонукав би бізнес готувати свої кадри і поступово знижувати потребу і бажання залучати іноземні трудові ресурси.
Восьме. І тому повинна бути створена єдина інформаційна міжвідомча система обліку в'їжджають і працюють у країні мігрантів, що робить прозорими і зрозумілими взаємини іноземних працівників та приймаючої сторони.

Глава 3. Імміграція з Середньої Азії: загальні питання і рішення для Росії і Казахстану

Події у Франції в кінці минулого року привернули особливу увагу громадськості до питань імміграції, міжнаціональних і міжконфесійних відносин і толерантності. Реакція російських громадських кіл на ці події була далеко неоднозначною. Державні структури, відповідальні за вироблення політики щодо імміграції, виявилися в розгубленості.
Це чітко виявилось у реченні Федеральної міграційної служби з легалізації незаконної міграції. Згідно зробленій 8 листопада 2005 заявою начальника управління зовнішньої трудової діяльністю ФМС РФ В'ячеслава Поставніна, вид на проживання в Росії до кінця 2006 р. мають отримати близько 1 мільйона незаконних іммігрантів. І політика в цьому напрямку початку було проводитися. Останнім часом вона сповільнилася просто з причин, типовим для російського чиновництва - якщо немає зовнішнього приводу для ворушіння, можна не робити нічого.
Неадекватність заходів, подібних проголошеної, видно хоча б з того, що безлади у Франції влаштовувалися французькими громадянами. Таким чином, одне лише полегшення отримання іммігрантами виду на проживання і громадянства в країні перебування не може вирішити проблеми їх соціокультурної адаптації та інтеграції в приймає соціум.
У Росії, як відомо, проблема імміграції накладається на кризу депопуляції корінного населення. Згідно найоптимістичнішими прогнозами, чисельність населення Росії буде продовжувати скорочуватися приблизно на 400-500 тис. год-к у рік (а за найбільш песимістичними - майже на 1,5 млн.). Відповідно, якщо не відбудеться демографічного перелому, Росії буде потрібно приплив трудових ресурсів ззовні. Причому, оскільки проголошені президентом Росії заходи щодо заохочення народжуваності позначаться на збільшенні працездатного населення не раніше, ніж через 18-20 років, проблема нестачі трудових ресурсів залишиться актуальною для Росії найближчі мінімум два десятки років.
Але навіть якщо всі ці проблеми дійсно будуть в найближчій перспективі вирішені, проблема імміграції все одно залишиться актуальною на невизначений період. Вона буде знову і знову відтворюватися чинником нерівності соціально-економічного розвитку, рівня та умов життя в різних країнах. Завжди існуватиме тенденція до переміщення населення з бідних і нестабільних регіонів Землі в більш багаті і спокійні. Ось чому я кажу, що проблема імміграції, в п.о. нелегальної, загальна для Росії і для Казахстану. Успішний економічний розвиток Казахстану і його політична атмосфера, вигідно відрізняє Казахстан від більшості його сусідів, гостро ставлять цю проблему перед Казахстаном.
"Південний пояс" Казахстану - середньоазіатські країни (1), а також Афганістан - регіон політичної нестабільності і соціальної невлаштованості. Це постійно тліюче вогнище пульсуючої міграції в більш північні країни. Залежно від обстановки, міграція звідти то посилюється, то слабшає, але очікувати її припинення в найближчі роки не доводиться.
Широкий набір подій може призвести до збільшення міграційного потоку з цього регіону. Це і чергове загострення політичної обстановки в Киргизстані, і новий виток громадянського протистояння в Таджикистані, і який-небудь новий вибух заворушень в Узбекистані, і цілком вірогідний (з огляду на безліч причин) соціально-політичний обвал у Туркменістані, і спалах екстремізму в Афганістані. Кожна країна "південного пояса" є поки потенційно вибухонебезпечною.
До політичних причин слід додати екологічні: триваючу аридизації клімату Середньої Азії і зростання нестачі водних ресурсів регіону укупі з розвиваються перенаселенням Ферганської долини та інших оазисів, природну катастрофу в районі Аралу і т.д. Чи треба говорити, що дія будь-якого з перерахованих чинників неминуче призведе до різкого зростання потоку мігрантів. А перша країна на їхньому шляху - Казахстан, що володіє в певному сенсі більшою привабливістю, ніж Росія, в першу чергу - завдяки своїй територіальній близькості і більш звичному для них етнокультурного клімату. Мимоволі Казахстан візьме на себе перший удар середньоазіатської міграційної хвилі, а Росія - лише другий.
Є і ще один чинник, який стимулює нелегальну імміграцію в успішні країни. Це - егоїзм приватного бізнесу. Багато підприємців вважають за краще економити шляхом найму дешевою і безправною робочої сили. Причому ця тенденція тим сильніше, чим інтенсивніше економічний розвиток, що також актуалізує зазначену проблему перед Казахстаном. Витіснення корінних громадян мігрантами зі сфери малокваліфікованої праці - загальне явище майже для всіх розвинених країн. Тому вирішення проблеми нелегальної імміграції може бути успішним лише в контексті загальної державної політики щодо забезпечення зайнятості власних громадян і з підтримки підприємництва.
Цілком очевидно, що найоптимальнішим превентивним рішенням даної проблеми стало б сприяння економічному розвитку та політичної стабілізації в країнах Середньої Азії. Причому, оскільки Казахстан і Росія, в силу перерахованих вище причин, є державами, найбільш зацікавленими у цих процесах, від них і слід очікувати дієвих та узгоджених заходів у даному напрямку.
Багато чого тут вже робиться. Однак проведене сприяння країнам Середньої Азії залишається несистемним реагуванням. Це, як правило, окремі економічні проекти, не здатні швидко і якісно змінити ситуацію на краще. Крім того, вони, частіше за все, спрямовані на задоволення інтересів окремих бізнес-груп і не мають на увазі під собою комплексного підняття добробуту всіх верств населення та реалізації загальнонаціональних інтересів.
Для успішного вирішення поставлених питань мета повинна бути поставлена ​​по-іншому: поетапне підняття, протягом певного періоду часу, соціально-економічного рівня середньоазіатських країн до рівня Казахстану та Росії (говорю так, тому що рівень наших двох країн зіставимо). Причому це має бути саме плановий процес у рамках міждержавних програм: як би нам не подобалося з радянських часів слово "планування", без нього не обійдешся при реалізації довгострокових проектів.
Імміграція - всього лише симптом неблагополуччя. Лікування ж повинно бути спрямоване на ліквідацію не симптомів, а причин хвороби. Чи треба розповідати про те, що здійснення заходів, подібних викладеним, буде сприяти вирішенню не однієї лише проблеми міграції, але комплексного вирішення дуже багатьох проблем регіону, а також принесе відчутну економічну вигоду країнам, готовим взяти на себе відповідальність за реалізацію такого проекту. Ці країни, звичайно ж, Казахстан і Росія.
Прискорення розвитку та соціально-економічна модернізація держав Середньої Азії не можуть бути успішними без паралельного вдосконалення політичної системи, покликаного пом'якшити неминучі диспропорції такого процесу. І тут, очевидно, що Росія і Казахстан представляються державами, найбільш підготовленими до надання країнам Середньої Азії гарантій такого вдосконалення
У кінцевому підсумку, успішна реалізація програми підйому Середньої Азії повинна створити умови для інтеграції всіх задіяних у цьому процесі суб'єктів до спільноти розвинених рівних суверенних держав, подібне Євросоюзу. Така мета є достатньою підставою до розробки практичних заходів у дусі викладеного.
У період реалізації програми будуть продовжувати діяти багато дестабілізуючі фактори, які потрібно пом'якшувати. Одним з таких факторів якийсь час залишиться нелегальна імміграція.
"Легалізувати" мігрантів необхідно вже на початку їх шляху, в країні відбуття. Завдання такого роду могли б виконувати "вербувальні бюро", що діють на основі міждержавних угод і виконують заявки роботодавців (приватних та державних) країни-реципієнта на контингент робочої сили. Природно, такі заявки повинні коректуватися і затверджуватися урядом приймаючої країни у відповідності зі своєю міграційною політикою та узгоджуватися з урядом країни-"донора".
Простіше кажучи, непереборний в найближчі роки процес міграції з Середньої Азії до Росії і Казахстану повинен бути не стихійним, а строго регламентований, що здійснюються відповідно до планів економічного розвитку, обмальованими вище. Між державами укладаються угоди про кількість щорічного контингенту тимчасових переселенців. Всі вони проходять реєстрацію через "вербувальні бюро" і отримують річну, з правом продовження, візу країни-реципієнта, що аж ніяк не означає можливості залишитися в ній на ПМЖ, тим більше - отримати громадянство. Після закінчення трудового контракту всі такі мігранти повинні повертатися на батьківщину. Відповідальність за нелегальних, незареєстрованих мігрантів при такій системі цілком і повністю лягає на країну-"донора" як на не виконала умови міждержавної угоди.
Відстежуючи політичну обстановку в Казахстані, можна припустити, що Казахстан має всі шанси швидше і краще знайти рішення проблеми нелегальної імміграції, аніж Росія.
По-перше, в РФ вирішення дуже багатьох проблем утруднено політичної ангажованістю частини еліт. Та ж проблема нелегальної імміграції перетворилася на привід для роздмухування політичних кампаній з метою дискредитації противників, і тепер те чи інше певне відношення до даної проблеми легко може бути представлено як показник загальної політичної позиції, що ускладнює пошук прийнятного рішення на основі суспільного консенсусу. Хоча проблема не політична, а суто соціальна. У Казахстані ж, де, на відміну від Росії, панує прагматичний, а не ідеологічний підхід до вирішення державних проблем, такого трапитися не повинно.
По-друге, в Казахстані більш успішно впроваджується соціальна відповідальність бізнесу, тому немає підстав очікувати такого потужного лобіювання інтересів підприємницьких кіл, зацікавлених в імпорті дешевої робочої сили на шкоду зайнятості корінних громадян, як це спостерігається в Росії.
Казахстан може стати моделлю вирішення питань імміграції і в такому важливому аспекті як соціокультурна адаптація легальних мігрантів. У Казахстану, з його багатонаціональним і багатоконфесійним народом, з панівним духом толерантності, для цього є найсприятливіші можливості.

 

17.Обгрунтуйте залежність народжуваності і смертності населення від соціально-економічних факторів.

18.Поясніть та проілюструйте на прикладах вплив природних та історичних умов на розміщення населення.

19.Нанесіть на контурну карту світу кордони пяти держав,які займають провідні місця у світі за потужністю теплових електростанцій.

Польща, Нідерланди, ПАР та інші. США рОСІЯ

20.Нанесіть на контурну карту країни-експортери електроенергії.

США,Китай,Японія,Росія,Україна,Німеччина.

21.Позначте на контурній карті кордони держав «зручного прапора»(Панама,Ліберія,Гібралтар,Сингапур,Іспанія,Португалія).

Панама,Сінгапур,Туреччина,Іспанія,Португалія,Гібралтай.

22.За картами атласу охарактеризуйте розміщення нафтогазової промисловості світу.

23.Користуючись тематичними картами атласу,визначте країни світу,які займають провідне місце за виплавкою сталі,та поясніть причини цього явища.

24.Поясніть,чому економічним відносинам між країнами протипоказані політичні і соціальні барєри.

25.Поясніть,чому в умовах НТР швидкими темпами розвиваються енергетика,машинобудування і хімічна промисловість. «Авангарська трійка».

26.Розкажіть про зміни в паливно-енергетичному балансі країн світу протягом ХХ століття.

27.Обгрунтуйте розміщення основних центрів металургійного виробництва у світі.

28.Поясніть географію розміщення автомобільної промисловості світу.

29.Поясніть,які чинники впливають на співвідношення рослинництва і тваринництва в господарстві різних країн.

30.Обгрунтуйте роль та значення різних видів транспорту у світовому господарстві.

31.За картами атласу дайте характеристику районів військових конфліктів на Землі.

32.За картами атласу дайте характеристику районів екологічної катастрофи у державах Європи.

33.Розкрийте сучасну геогафію «гарячих точок» планети.

34.Позначте на контурній карті Європи кордони постсоціалістичних країн.

35.Позначте на контурній карті Європи карликові держави.

36.За картами атласу визначте галузі спеціалізації найбільших промислових центрів Німеччини.

37.За картами атласу визначте галузі спеціалізації найбільших промислових центрів Італії.

38.За картами атласу визначте галузі спеціалізації найбільших промислових центрів Франції.

39.За картами атласу визначте галузі спеціалізації найбільших промислових центрів Великобританії.

40.Порівняйте політико-територіальний і державний устрій Німеччини з державним устроєм Великобританії.Назвіть спільні риси і відмінності.

41.Поясніть чим обгрунтовується високий рівень розвитку господарства Франції.

42.Порівняйте географічне положення Великобританії з географічним положенням Італії.

43.Охарактеризуйте агрокліматичні ресурси країн Західної Європи.

44.Поясніть,що спільного і відмінного є в розвитку їх господарства?(Польща та Румунія)

45.Дайте характеристику аграрно-промисловому комплексу країн Центральної Європи.

46.За картами атласу дайте характеристику географічного положення Росії.

Населення - 148,3 млн чоловік. Столиця - Москва. Росія (Російська Федерація) - одна з найбільших за площею, кількістюнаселення, економічним потенціалом країна світу. За площею вона посідаєперше місце в світі, за кількістю населення - шосте. Росія - євразійська країна: 1/3 території її знаходиться в СхіднійЄвропі, 2/3 -в Північній Азії. На заході Росія межує з Норвегією, Фінляндією, Естонією, Латвією,Білоруссю, на південному заході - з Україною, на півдні - з Грузією,Азербайджаном, Казахстаном, Монголією, Китаєм, КНДР. На сході територіяРосії омивається морями тихого, на півночі - Північного Льодовитогоокеанів, на півдні виходить до Чорного, Азовського та Каспійськогоморів. На морські кордони припадає майже 2/3 всіх кордонів країни. ДоРосійської Федерації належить розташована окремо на заході Калінінградська область, яка межує з Литвою й Польщею, омивається водамиБалтійського моря. Після розпаду СРСР з березня 1992 р. його правонаступницею в 00Н та вРаді Безпеки, в інших міждержавних організаціях стала Росія, що визначило їївисокий міжнародний статус. Проте геополітичне положення країнизмінилося: утворилися нові державні кордони з суверенними державами -колишніми республіками СРСР; обмежився вихід у Балтійське море, а також до портів тавійськово-морських баз Чорного моря, що переважно знаходяться нині вУкраїні. Природно-ресурсний потенціал. Росія має велику різноманітність природнихумов і багаті природні ресурси. Близько 70 % площі зайнято рівнинами.Гірські області переважають на сході і півдні країни. Складна геологічна будова зумовлює значну різноманітність кориснихкопалин, Росія добре забезпечена паливно-енергетичними ресурсами. Тутзнаходяться великі поклади вугілля (Кузнецький, східна частинаДонецького, Печорський, Іркутський, Південноякутський кам'яновугільні таКансько-Ачинський і Підмосковний буро. вугільні басейни); нафти і газу(Волго-Уральська, Західносибірська. Північнокавказька, Тімано-Печорськанафтогазоносні провінції). Є значні поклади торфу (Центральна Росія),горючих сланців (Поволжя), урану. Родовища залізних руд залягають на Уралі, в Сибіру, в європейськійчастині країни (Курська магнітна аномалія, Кольський півострів).Марганцеві руди є на Уралі, в Західному і Східному Сибіру. Поклади рудкольорових металів - мідних, поліметалічних, олов'яних, алюмінієвих(боксити), дорогоцінних, рідкісних і рідко-земельних знаходяться наУралі, в Західному Сибіру. Значні поклади калійної і кам'яної солі зосереджені в Поволжі, Алтаї,Східному Сибіру, фосфоритів і апатитів - на Польському півострові, вєвропейському Центрі, Сибіру. Крім того, в країні є значні поклади2 тис. селищ міського типу. Більша частинаміського населення проживає у великих містах (понад 100 тис. чоловік). Великі міста утворюють агломерації, найпотужнішими з яких є Московська,до якої входить 81 міське поселення, Петербурзька (55), Єкатеринбурзька(32), Нижньоновгородська (28). Москва і Санкт-Петербург засоціально-економічним, науковим, культурним потенціалом є найбільшимимістами не тільки країни, а й Європи та світу (мал. 71). Man. 71. Санкт-Петербург - друга столиця Росії. Стрілка Василівськогоострова За рівнем урбанізації в Росії виділяють зони високого, середнього танизького рівнів. Перша об'єднує найбільш урбанізовані території Центру,Північного Заходу, Уралу, Далекого Сходу. Середній рівень мають Поволжя,Волго-Вятський Західносибірський та Східносибірський райони. Низький -Центральночорноземний район, Північний Кавказ, де міське населеннястановить близько 50 %. Сільське розселення більшою мірою визначається природними умовами, яківпливають також і на господарську діяльність. Тому в степовій талісостеповій зоні найбільша густота сільського населення. Тут селавеликі як за розміром, так і за людністю (500-1000 чоловік), а вНечорнозем'ї, навпаки, переважають малі села (до 200 чоловік). На демографічних процесах у країні позначилась сучасна ситуація векономіці й політиці, пов'язана з переходом до ринкових відносин. Вонапризвела до зниження рівня життя, а в психологічній сфері - до втративпевненості в майбутньому. Це позначилося насамперед на народжуваності,а отже, і на природному прирості населення, який нині в країні становить0,7 %, а в окремих районах (Поволжя, Західний Сибір) має ще нижчіпоказники. Водночас у Росії, порівняно з державами Центральної Європи, - незначнийрівень безробіття. Структура зайнятості типова для постсоціалістичнихкраїн: більша частина населення зайнята в матеріальному виробництві ітільки третина -у невиробничій сфері.

47.Користуючись картами атласу,дайте господарську оцінку мінерально-сировинних ресурсів Росії.

Під мінерально-сировинними ресурсами (мінеральними ресурсами) розуміється сукупність корисних копалин, виявлених в надрах землі в результаті геологорозвідувальних робіт і доступних для промислового використання.

Мінеральні ресурси відносяться до числа невідновлюваних видів природних ресурсів. Витягнуте з надр мінеральну сировину і продукти його переробки забезпечують отримання переважної частини енергії, 90% продукції важкої індустрії, порядку однієї п'ятої від усіх предметів споживання.

Мінеральні ресурси є мінерально-сировинною базою промислового потенціалу, забезпечують економічну і оборонну безпеку http://russia.rin.ru/guides/7133.html країни. Отримані в результаті їх видобутку та подальшої переробки мінеральну сировину та мінерально-сировинні продукти складають основну статтю російського експорту. У 1992-1999 рр.. експорт мінеральної сировини забезпечив приблизно 40% валютних надходжень у Росію від зовнішньої торгівлі, в тому числі приблизно третина припадала на мінеральні паливно-енергетичні ресурси. З урахуванням вивозу металів, нафтопродуктів, продажу електроенергії та інших товарів, пов'язаних з переробкою корисних копалин, ця цифра складає близько двох третин експорту країни.

На долю підприємств і організацій, пов'язаних з розвідкою і видобутком корисних копалин, в Росії припадає близько 10% валового внутрішнього продукту (ВВП), а з урахуванням тепло-та атомної енергетики та первинної переробки мінеральної сировини - майже 20% ВВП країни. У першому випадку у відповідних галузях зайнято приблизно 1,5 млн. чоловік, а включаючи переробні види діяльності - близько 3 млн. чоловік.

Мінерально-сировинну базу галузей промисловості країни (чорної і кольорової металургії, енергетики, паливної, хімічної, будівельної) становить сукупність родовищ з розвіданими та попередньо оціненими запасами. Розвідані запаси - це запаси корисної копалини, виявлені в надрах в результаті проведення комплексу геологорозвідувальних робіт і оцінені з повнотою, достатньою для їх відпрацювання, проектування та економічної оцінки доцільності будівництва гірничодобувного підприємства. До попередньо оціненим запасів відносяться запаси корисної копалини, виявлені одиничними виробками і оцінені шляхом геологічно обгрунтованої інтерполяції параметрів, використаних при підрахунку розвіданих запасів. Вони є першочерговим резервом для відтворення розвіданих запасів.

Створена в країні мінерально-сировинна база грає важливу роль в мінерально-сировинному комплексі світу. У Росії відкрито і розвідано близько 20 тис. родовищ корисних копалин, з яких більше третини введені в промислове освоєння. Великі й унікальні родовища (близько 5%) містять майже 70% запасів і забезпечують 50% видобутку мінеральної сировини. Родовища Росії містять понад 10% світових розвіданих запасів нафти, одну третину - газу, 11% - вугілля, 26% - залізних руд, значну частину розвіданих запасів кольорових і рідкісних металів. За обсягом розвіданих запасів нікелю, платиноїдів і платини, алмазів, ряду інших корисних копалин http://russia.rin.ru/guide/7238.html Російська Федерація посідає перше-третє місце в світі. Є великі запаси апатитів, калійних солей, плавикового шпату та інших неметалевих мінеральних ресурсів.

Відмінною рисою мінерально-сировинної бази Росії є її комплексність - вона включає в себе практично всі види корисних копалин: паливно-енергетичні ресурси (нафта, природний газ, вугілля, уран), чорні метали (залізні, марганцеві, хромові руди); кольорові й рідкі метали (мідь, свинець, цинк, нікель, алюмінієва сировина, олово, вольфрам, молібден, сурма, ртуть, титан, цирконій, ніобій, тантал, ітрій, реній, скандій, стронцій та ін); благородні метали (золото, срібло, платиноїди) і алмази; неметалічні корисні копалини (апатити, фосфорити, калійна і куховарська солі, плавиковий шпат, слюда-мусковіт, тальк, магній, графіт, барит, п'єзооптичної сировину, дорогоцінні і виробні камені та ін.) Мінерально-сировинний потенціал Росії в цілому достатній для проведення незалежної та ефективної економічної http://russia.rin.ru/guides/10097.html політики.

Навіть в умовах економічної http://russia.rin.ru/guides/6957.html кризи і спаду видобутку корисних копалин з надр Росії щорічно витягується: 9-10% нафти, порядку http://russia.rin.ru/guides/10097.html чверті всього газу, 5-7% вугілля, 7-8% товарних залізних руд, 12-20% нікелю і кобальту, більше 10% вольфраму, значна частина інших кольорових і рідкісних металів, золота, срібла, платиноїдів і платини, алмазів, до 6 % фосфорного концентрату, 12% калійних солей від усього обсягу корисних копалин, що видобуваються світовим співтовариством.

За найбільш опрацьованим і прийнятним оцінками, валова цінність розвіданих і оцінених запасів корисних копалин у цінах світового ринку становить близько 30 трлн. дол США (у тому числі витягуваної цінності розвіданих і оцінених запасів основних груп корисних копалин - понад 19 трлн. дол США). З них близько трьох чвертей припадає на нафту, газ, вугілля. Проте цей величезний мінерально-сировинний потенціал вивчений і освоєний лише частково.

Слід також мати на увазі, що потреба промисловості Росії в марганці, хромі, ртуті, сурмі, титані, урані і ряді інших корисних копалин раніше майже повністю забезпечувалася постачаннями з колишніх союзних республік СРСР. Крім того, якість руд основних корисних копалин у цілому по Росії істотно поступається в порівнянні з аналогічними зарубіжними родовищами. У зв'язку з цим, а також з-за різкого зростання вартості енергії та енергоносіїв, багаторазового збільшення транспортних тарифів і невпорядкованою податкової системи в сучасній економічній обстановці значна частина розвіданих запасів виявляється нерентабельною при експлуатації. До активних запасів, тобто тим, розробка яких у сучасних умовах економічно доцільна, відносяться запаси: залізних руд - 85% (у тому числі 56% у сфері діяльності діючих гірничорудних підприємств), міді - 70 (47), свинцю - 73 (62), нікелю - 61 (61), бокситів - 52 (33), титану - 68 (2), олова - 38 (37), вольфраму - 16 (16), молібдену - 50 (23), ніобію - 32 (17), танталу - 41 (20), фосфоритів - 21 (16), апатитів - 53 (52), вугілля - 70 (42, включаючи резервні ділянки).