Правовий статус фізичної особи - підприємства.

Стаття 42 Конституції України передбачає право кожної людини на заняття підприємницькою діяльністю, що не заборонена законом. Підприємництво — це безпосередня самодіяльна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою одержання прибутку, здійснювана фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством. При цьому підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади й органів місцевого самоврядування обмежується законом. Більш докладний перелік осіб, які не можуть займатися підприємницькою діяльністю, міститься у спеціальних актах законодавства.

Ст. 50 ЦК установлює, що право на здійснення не забороненої законом підприємницької діяльності має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Крім того право на здійснення підприємницької діяльності має також неповнолітня фізична особа. У цьому випадку неповнолітня особа набуває повну цивільну дієздатність (див. коментар до ст. 35 ЦК).

Як випливає зі змісту ст. 35 ЦК, підприємництвом може займатися особа, яка досягла 16 років, якщо є відповідна згода батьків (усиновителів). Така особа набуває повну цивільну дієздатність з моменту її державної реєстрації як підприємця. Необхідною умовою для здійснення підприємницької діяльності є державна реєстрація особи як підприємця у виконкомах міської чи районної ради, у містах Києва і Севастополя державної адміністрації за місцем діяльності чи проживання особи, якщо інше не передбачено законодавством України. Реєстрація фізичної особи як підприємця проводиться органами юстиції. Відмова у державній реєстрації, а також затримання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду. Свідчення про реєстрацію має бути видане протягом п'яти робочих днів.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 1 червня 2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" органом ліцензування є орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, чи спеціально уповноважений орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності Згідно зі ст. 9 зазначеного закону, підлягають ліцензуванню 60 видів господарської діяльності.

Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Суд при вирішенні спору може застосувати до цих договорів правила про зобов'язання, пов'язані з підприємницькою діяльністю (ч. З ст. 50 ЦК). Фізична особа — підприємець відповідає по зобов'язаннях, пов'язаних з її діяльністю, усім своїм майном, за винятком майна, на яке відповідно до закону не можна звернути стягнення. Фізична особа — підприємець, що перебуває в шлюбі, відповідає по зобов'язаннях, пов'язаним з її діяльністю усім своїм особистим майном і часткою в праві спільної сумісної власності подружжя, що їй належатиме при поділі цього майна.

Якщо фізична особа — підприємець, визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи її цивільна дієздатність обмежена або якщо власником майна, яку використовувалося в підприємницькій діяльності, стала неповнолітня чи малолітня особа, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна.

Опіка й піклування

Опіка й піклування встановлюються відповідними відділами та управліннями державної адміністрації районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчими комітетами міських чи районних у місті рад народних депутатів відносно:

а) осіб, які не досягли 18-річного віку і з різних причин залишилися без батьківського піклування;

б) осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства;

в) осіб, визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами;

г) осіб, які потребують піклування за станом здоров'я.

Опіка й піклування встановлюються за місцем проживання особи, яка їм підлягає, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Всі установи та особи, яким стало відомо про існування осіб, які підлягають опіці й піклуванню, повинні негайно повідомити про це органи опіки й піклування. Останні впродовж місячного строку з моменту, коли відповідний орган опіки й піклування дізнається про необхідність встановити опіку й піклування, мають винести відповідне рішення.

Для безпосереднього здійснення опіки й піклування призначається опікун чи піклувальник, переважно з гурту осіб, близьких до підопічного, і тільки з його згоди. Піклувальник повнолітніх дієздатних осіб, які не можуть за станом здоров'я самостійно захищати свої права й виконувати обов'язки, може бути призначений тільки на прохання цих осіб.

Не можуть бути піклувальниками та опікунами особи, які: а) не досягли 18-річного віку; б) визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; в) позбавлені батьківських прав, а також особи, інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню.

Обов'язки з опіки й піклування виконуються безкоштовно. Усі дії опікунів і піклувальників можуть бути оскаржені кожною особою, в тому числі й підопічним, до органів опіки і піклування за місцем проживання підопічного.

Опікуни й піклувальники можуть бути увільнені від своїх обов'язків на їхнє прохання чи в разі неналежного виконання ними обов'язків і зловживання правами.