Оцінка раритетності компонентів природозаповідного об’єкта

 

Вихідні дані: характеристика і перелік раритетних фітоценозів, список рідкісних видів рослин і тварин та їх категорії за Червоною книгою України для національного природного парку, біосферного заповідника або регіонального ландшафтного парку.

Завдання:

1. Розрахувати синфітосозологічний індекс і дати оцінку рідкісних фітоценозів та нанести їх місцезнаходження на карту.

2. Розрахувати аутфітосозологічний індекс і дати оцінку рідкісних та зникаючих видів рослин, нанести їх місцезнаходження на карту.

3. Розрахувати фітобіотичну репрезентативність об'єкту і оцінити її.

 

Методика роботи

Описують всі раритетні фітоценози згідно із первинними даними, наводять їх повний перелік й вказують категорію рідкісності за С.М. Стойком [11, 28].

Категорії рідкісності фітоценозів виділяють за такими критеріями:

* історичний вік фітоценотипів;

* характер їх географічного поширення та динаміки їх ареалів у сучасних кліматичних умовах (ареал стабільний, прогресуючий, регресуючий);

* потенційна здатність до природного відновлення фітоценозів та їх ценотична стабільність;

* рідкісність за видовим складом та морфоструктурою фітоценозів і їх екологічною приуроченістю;

* наукове значення для вирішення фітоісторичних, ботаніко-географічних та інших наукових завдань;

* еталонне значення для лісового, сільського та інших галузей народного господарства.

Враховуючи згадані критерії доцільно виділити шість категорій рідкісних, унікальних і типових фітоценозів.

Перша категорія об’єднує практично і умовно корінні фітоценози, в яких фітоценотипічні позиції займають реліктові й ендемічні види, що підлягають охороні та відзначаються пониженою здатністю до природного відновлення, скороченням ареалу в сучасних ґрунтово-кліматичних умовах; площі, які вони займають, скорочуються під впливом природно-історичних антропогенних причин і можуть досягнути великих розмірів. Ця категорія включає, наприклад, угруповання третинних реліктів – тиса ягідного, горіха водяного, клокички перистої, ендемічних видів – модрини польської, відкасника татарниколистого. Фітоценози даної категорії потребують абсолютної охорони з історичних та ботаніко-географічних мотивів.

Друга категорія включає абсолютно, практично і умовно корінні фітоценози, в яких різні фітоценотипічні позиції займають реліктові та ендемічні види, що підлягають охороні, але відзначаються задовільним природним поновленням, стійкістю, стабільністю ареалу в сучасних ґрунтово-кліматичних умовах. До цієї категорії належать угруповання карпатського ендему, східнокарпатсько-балканського ендему, ранньоголоценових реліктів. Вони потребують охорони з різних міркувань.

Третя категорія включає абсолютно, практично і умовно корінні фітоценози, в яких різні фітоценотипічні позиції займають реліктові і ендемічні й інші види, що стали рідкісними в зв’язку з надмірною експлуатацією, руйнуванням їх локалітетів або внаслідок інших причин антропогенного характеру і в найближчий період можуть досягти критичного стану в межах усього ареалу.

Четверта категорія включає корінні фітоценози, в яких різні фітоценотипічні позиції займають звичайні види, що знаходяться на межі ареалу. Площа їх скорочується внаслідок інтенсивного господарського впливу, але при спеціальних охоронних заходах може бути збережена і відтворена до розмірів, необхідних для нормального існування популяцій.

П’ята категорія включає корінні фітоценози з рідкісними поєднаннями фітоценотипів а також фітоценози, що мають еталонне або науково-дослідне значення.

Шоста категорія об’єднує культурфітоценози з аборигенних або інтродукованих видів, які відзначаються морфоструктурними особливостями, високою біологічною продуктивністю та іншими ознаками і мають науково-експериментальне значення.

Для оцінки раритетних фітоценозів та обґрунтування диференційованих заходів їх охорони необхідно врахувати найголовніші екологічні, ценотичні та інші характеристики, які визначають їх природоохоронний статус. Для цього виділено 6 ознак, оцінка яких наводиться за чотирибальною шкалою. Оскільки фітосозологічні ознаки нерівноцінні, вводиться коефіцієнт їх значимості (від 1 до 10), який визначається емпірично (табл.1).

Інтегральна оцінка рідкісних фітоценозів визначається за допомогою математично вираженого синфітосозологічного індексу (СФІ). Він вираховується за сумою показників созологічної оцінки ознак (Со), помножений на коефіцієнт їх созологічного значення (К) і поділений на кількість ознак (Н), що враховуються при загальній охоронній оцінці фітоценозів:

СФІ=СоК+Со₁К+Со₂К+......./Н

Показники СФІ коливаються від 3 до 10 одиниць, залежно від яких виявлено 5 класів рідкісних та унікальних фітоценозів:

I клас – СФІ понад 12;

II клас – СФІ=11-12;

III клас – СФІ=9-10;

IV клас – СФІ=7-8;

V клас – СФІ до 7.

Перший-третій класи мають найбільше природоохоронне значення та вразливість. Їх охорону найкраще здійснювати шляхом заповідного або заказного режиму. Фітоценози IV-V класів знаходяться у меншій небезпеці зникнення і тому можуть охоронятися за допомогою організаційно-господарських методів.

Таблиця 1

Синфітосозологічна оцінка рідкісних та унікальних фітоценозів,

що підлягають охороні [за:11]

 

№	Синфітосозологічні ознаки Фітоценозу	Коеф знач. ознак	Синфітосозологічна оцінка ознак
	Ботаніко-географічне та історичне значення	10,0	Вузький ендем і релікт	Широкий ендем і релікт України	Релікт	Вид на межі ареалу
	Характер унікальності (для Середньої Європи, України) геоботанічних округів (ГО), районів (ГР) України	8,0	Середня Європа	Україна	ГО України	ГР. України
	Природоохоронна категорія Фітоценозу	4,0	I	II	III	IV
	Кількість локалітетів	2,0	I	2-5	6-10	Більше
	Площа, яку займає фітоценоз, Га	1,5	I	2-20	21-100	Більше
	Демонстраційне (еталонне значення)	1,0	Значне	Середнє	Незнач не	Немає