Особливості та етапи професійного розвитку психолога.

Тема 8. Особистість практичного психолога, його професійні якості..

Заняття № 8.1.Особистість практичного психолога та шляхи його професійного удосконалення

1. Основні вимоги до особистості практичного психолога.

2. Особливості та етапи професійного розвитку психолога.

3. Формування індивідуального стилю професійної діяльності.

4. Кризи у розвитку психолога.

5. Психогігієна практикуючого психолога.

 

 

Основні вимоги до особистості практичного психолога.

Ефективність діяльності психолога-практика

Сьогодні немає однозначних критеріїв, за якими можна оцінювати ефективність роботи практичного психолога. Розглянемо деякі критерії ефе­ктивності напрямків діяльності практичного психолога.

Психодіагностика. Ефективність роботи практичного психолога зі стандартним, психометричним методом, на думку Г.С. Абрамової(1994), ви­значається відповідністю цілей застосування тесту або методики до дослі­джуваної вибірки. Адекватність застосовуваних методик оцінюється резуль­тативністю запропонованих на основі діагностики рекомендацій клієнтові.

Психокорекція. Оцінка її ефективності пов'язана з наступними момен­тами:

- результативність того самого впливу різна в різні періоди життя;

- ефективність психокорекції визначається не її інтенсивністю і кількістю, а якістю змісту, своєчасністю й адекватністю впливів;

- результативність залежить від ступеня відповідності психокорекції індивідуальним особливостям психіки людини.

Традиційний спосіб перевірки результативності індивідуальної і гру­пової психокорекції: проведення початкового і кінцевого вимірів.

Психологічне консультування і психотерапія. Показники їх ефектив­ності:

- суб'єктивне переживання особою змін у собі;

- об'єктивна реєстрація показників змін у різних модальностях;

- стійкість змін, що стелися, у подальшому житті клієнта.

 

Основні вимоги до особистості практичного психолога

Психолог повинен мати такі якості, які дозволили б йому створити максимально сприятливі умови для розвитку самосвідомості й особистісно-го росту клієнта. Дослідники виділяють наступні особистісні риси ефектив­ного практичного психолога (Роджерс К. Р., 1994. Вачков І.В., 2003, Я пра­цюю психологом, 1999):

• концентрація на особі клієнта, бажання і здатність йому допомогти;

• відкритість, гнучкість і терпимість до поглядів і суджень інших людей;

• емпатичність, здатність створювати атмосферу психологічного ко­мфорту;

• аутентичність поведінки, тобто здатність пред'являти групі справ­жні емоції і переживання:

• оптимізм, віра в успік. у здатність учасників до зміни і розвитку;

• урівноваженість, стійкість до стресу, високий рівень саморегуляції;

• впевненість у собі, позитивне самовідношення, адекватна самооці­нка;

• багата уява, розвинена інтуїція;

• високий рівень інтелекту.

Відомий фахівець К. Рудестам так писав про взаємозв'язок особистіс-них рис, теоретичних установок і стилів управління групового психолога (хоча це стосується будь-якого практичного психолога): він «повинен бути частково артистом, частково вченим, що з'єднує почуття й інтуїцію з профе­сійним знанням методів і концепцій. З одного боку, з розвитком самосвідо­мості, з набуттям досвіду і знань про групову та індивідуальну динаміку зростає інтуїція. З іншого боку, концептуальні рамки і методи, використову­вані без врахування інтуїції і почуттів, можуть вести до ригідного, негнуч­кого стилю управління» (Рудестам К., 1993. с.50).

Особливості та етапи професійного розвитку психолога.

Вчені виділяють наступні етапи професійного розвитку сучасних пси-хологів(Вачков І.В., 2003):

1. Романтичний, коли до серйозних «розчарувань» психолог ще прос­то не доріс.

2. Етап самоствердження, коли скоріше хочеться довідатися про щось «екзотичне» (необхідний етап, що складає основу професійної гідності).

3. Перші розчарування, потім будуть і наступні. Студент (курсант) -психолог одержує досвід подолання «криз-розчарувань»: самостійно здійс­нює пошук особистісних змістів у навчанні та в майбутній роботі.

4. Початок самостійного рішення деяких психологічних проблем (те­оретичних або практичних) з використанням уже відомих технологій і мето­дів, здобуття негативного досвіду такого використання і пошук свого інди­відуального стилю діяльності.

5. Перші серйозні спроби працювати по-новому, усвідомлення того, що для творчої роботи необхідні добрі знання психологічної теорії.

6. Звертання до теоретичних і методологічних основ психології (що раніше викликало «алергію»).

7. Імпровізація і професійна творчість на науковій основі.

Багато психологів не проходять «повний цикл» такого розвитку, за­стряють на якихось етапах і зупиняються у своєму професійному рості.

У процесі розвитку психолога можуть виникати професійні деструкції. Суть у тому, що професійна діяльність накладає відбиток на особистість, як позитивний, гак і негативний. Перевага негативних змін в особистісному розвитку працівника і є професійною деструкцією. Вона виявляється у зни­женні ефективності праці, у погіршенні відносин з оточуючими, у погір­шенні здоров'я і головне - у формуванні негативних особистісних якостей, навіть у розпаді особистісної цілісності. Головна небезпека формування професійних деструкцій у тім, що розвиваються вони повільно і непомітно. Важливою умовою профілактики професійних деструкцій у роботі психоло­га може бути розвиток уявлень про свої професійні і життєві перспективи. Г. Сельє (1992, с.76) для подолання дістресу (або руйнівного стресу) рекомен­дував: «Прагніть до найвищо'' з доступних цілей та не вступайте у боротьбу через дрібниці». Головним джерелом дістресу він вважав незадоволеність життям і неповагу до своїх професійних занять.

Професія психолога надає великі можливості для повноцінного саморозвитку й особистісної самореалізації; завдання лише в тім, щоб побачити
їх і скористатися ними.