Технологія виконання робіт під час улаштуванні стін і перекриття

Типового поверху будинку

Особливість бетонування стін залежить від товщини й висоти, а також виду опалубки, яку використовують для їх зведення.

При використанні розбірно-переставної опалубки стіни бетонують ділянками висотою не більше 3м. Якщо довжина стіни більше 20м, то її розділяють на окремі ділянки по 7…10м, і на межі ділянок встановлюють дерев’яну розподільну опалубку.

Опалубку стін установлюють в два етапи. Спочатку монтують арматурний каркас, потім опалубку з одного боку на всю висоту поверху і на останньому етапі – опалубку з іншого боку. При прийомці опалубки контролюють геометричні розміри, співпадіння осей, вертикальність і горизонтальність опалубних щитів, закладні деталі, щільність стиків і швів. Для сприйняття тиску бетонної суміші при установці опалубки використовують спеціальні інвентарні стяжки, а іноді й додаткові вкладиші. Щити опалубки для стін і перекриття часто виконують на розмір площі, що бетонується (частина будинку); ця площа не повинна перевищувати 70м².

Опалубку встановлюють в послідовності, що визначається її конструкцією із забезпеченням стійкості її окремих елементів і опалубки в цілому в процесі виконання робіт.

Проектування опалубкових робіт здійснюють згідно з вимогами ГОСТ 28478-79. «Опалубка для возведения монолитных бетонных и железобетонных конструкций. Классификация и общие технические требования», а також СНіП 3.03.01-87 «Несущие и ограждающие конструкции».

Як прорізоутворювачі в складі опалубки несучих стін та ліфтової шахти можна використовувати швелер типу [ 200. Встановлені в проектне положення прорізоутворювачі фіксують розпірками в поздовжньому й поперечному напрямку для надання їм жорсткості та попередженню від викривлення форми при укладанні бетонної суміші. Необхідну кількість швелера доцільно підраховувати за табл.4.2.

Таблиця 4.2 - Специфікація прорізоутворювачів

Позначення прорізоутворювача	Розміри прорізу, мм	Кількість швелера на один проріз, м	Загальна кількість швелерів на поверх

 

Бетонну суміш подають безпосередньо в опалубку в декількох точках за довжиною ділянки баддями, бетононасосами, віброжолобами тощо. Бетон укладають горизонтальними шарами товщиною 0,3 – 0,4 м з обов’язковим ущільненням суміші.

Подавати бетонну суміш в одну точку не бажано, тому що при цьому утворюються похилі пухкі шари, які знижують якість поверхні і однорідність бетону. У процесі бетонування стежать за положенням арматури і попереджають її суміщення від проектного положення. Поновлюють бетонування на наступній за висотою ділянці після влаштування робочого шва і набирання міцності бетоном не менше 0,15 МПа.

Монолітне перекриття влаштовують після зведення стін і набирання ними необхідної початкової міцності.

Широкого розповсюдження на сучасному етапі зведення монолітних перекриттів отримала система, що складається з дерев’яних балок Н20, вілкових головок, телескопічних стояків і покриття у вигляді щитів або листів багатошарової фанери.

У безбалкових плитах перекриттів робочий шов призначають в межах 0,25 L, де L – прогін між основними вертикальними конструкціями (з діафрагмою стін і колон).

У балочних плитах, у процесі бетонування в напрямку головних балок або прогонів, робочі шви влаштовують в межах двох середніх чвертей прогонів і плит, при бетонуванні паралельно другорядним балкам – в межах однієї третьої прогону балок і плит.

Поверхня робочого шву повинна бути перпендикулярною до поверхні плити перекриття.

На різних захватках одночасно виконують такі спеціалізовані процеси:

- на першій захватці – демонтаж горизонтальних щитів опалубки після досягнення бетоном необхідної розпалубкової міцності;

- на другій захватці - укладка бетонної суміші в опалубкову форму;

- на третій захватці – армування;

- на четвертій – монтаж опалубки.

Між спеціалізованими процесами укладання бетонної суміші і демонтажем опалубки організовують технологічну перерву (t_тп), під час якої здійснюють догляд за бетоном. За цей період бетон повинен досягти певної розпалубкової міцності (табл.4.3). Для демонтажу бокових елементів опалубки, які не несуть навантаження від маси конструкцій, необхідна міцність складає 1,5 МПа.

З метою зменшення кількості щитів опалубки для зведення плит перекриття під час демонтажу опалубки заміняють підтримуючі стояки на опорні, які через дерев’яні прокладки підтримують забетоновану конструкцію.

Переспирання стояків виконують в наступній послідовності:

- після набору бетоном міцності не нижче 35% від проектної (через 48 годин після закінчення бетонування при середньодобовій температурі не нижче 20⁰С) під щит установлюють додаткові металеві стояки;

- суміжні основні стояки демонтують разом з щитом опалубки;

- після демонтажу щитів телескопічні стояки установлюють на попереднє місце з обпиранням безпосередньо в плиту перекриття через дерев’яні прокладки (дерев’яна дошка товщиною 40-50 мм, шириною 150-200 мм і довжиною 800-1000 мм). Крок між стояками повинен бути не більше 1500 мм.

При зведенні над цим перекриттям чотирьох вище розташованих поверхів дозволяється збільшити крок між стояками до 3000 мм. Кінцевий демонтаж стояків дозволяється виконувати при досягненні бетоном необхідної розпалубкової міцності (табл.4.3).

Таблиця 4.3 – Мінімальна міцність бетону на момент демонтажу опалубки

№ з/п	Конструкції	Мінімальна міцність бетону в процентах від проектної при фактичних навантаженнях
Менше 70% від розрахункової	Більше 70% від розрахункової
	Горизонтальні й похилі при прогонах до 6м
	Те ж більше 6 м

 

Необхідну кількість вібраторів з урахуванням їх надійності визначають за формулою 3.15.