Діяльність медичної сестри під час операції

6.1. Хірургічні втручання (операція)

Види хірургічних операцій

Операція - це виконання спеціальних маніпуляцій або механічних дій на органах або тканинах хворого з лікувальною або діагностичною метою.

Залежно від стану хворого, можливостей надання медичної допомоги і термінів виконання розрізняють:

1) екстрені операції, що виконують негайно або в перші години після госпіталізації хворого (гострий апендицит, кишкова непрохідність, позамат­кова порушена вагітність, шлунково-кишкова кровотеча і ін.);

2) термінові операції, які проводяться найближчим часом (1-2 доби) після поступлення хворого (зупинена шлунково-кишкова кровотеча при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, погіршання стану хворого при гострому панкреатиті, холециститі, поширенні тромбофлебіту при варикозному розширенні вен та ін.);

3) планові операції, що виконують після підготовки хворих до опе­рації при хронічних захворюваннях (хронічний калькульозний холецис­тит, ускладнена виразкова хвороба - пілоростеноз, пенетрація, малігніза-ція виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки та ін.). Терміни їх не обмежені.

Залежно від поставленої мети, розрізняють діагностичні і лікувальні операції. До діагностичних операцій відносять: біопсію, лапароцентез, то-ракоцентез, лапароскопію, торакосткопію, артроскопію; а також діагностичні лапаротомію, торакотомію та ін. Лікувальні операції застосовуються наба­гато частіше і бувають різні за характером, залежно від особливостей захво­рювання, стану хворого і завдань, які ставить перед собою хірург.

Залежно від часу виконання і об'єму оперативних втручань, вони мо­жуть бути малими, середнього об'єму, великими і розширеними.

За об'ємом хірургічного втручання розрізняють:

1) Радикальні операції — це такий вид операції, при якому видаляють повністю патологічне джерело (новоутвір), виключають рецидив захворю­вання і після чого настає одужання хворого (видалення фіброми, ліпоми, невриноми, кістоми яєчника та ін.). Слід зазначити, що при злоякісних пух­линах оперативні втручання можуть бути розширеними і комбінованими. При таких операціях доводиться видаляти уражений орган або його части­ну разом із сусідніми органами й регіонарними лімфатичними вузлами, залу­ченими у раковий процес. Так, радикалізму операції при раку молочної зало­зи досягають видаленням не тільки молочної залози, але й великого і малого грудних м'язів, жирової клітковини разом з лімфатичними вузлами підпах-винної ділянки. При гострих запальних захворюваннях органів черевної по­рожнини радикальними операціями є апендектомія, холецистектомія та ін.

2) Паліативні операції виконують з метою поліпшення стану хворого або попередження небезпечних ускладнень для його життя. Такі операції виконують в основному в онкологічних хворих. Так, при наявності великої пухлини, що розкладається, у шлунку або кишечнику, ускладненої кровоте­чею і метастазуванням у печінку та інші органи, виконують резекцію органа або клиноподібне висікання пухлини з кровоточивою судиною. При вели­ких пухлинах пілоричного чи антрального відділів шлунка, що викликають непрохідність (стеноз) виходу з нього, виконують гастроентероанастомоз -відновлення проходження їжі в тонку кишку. Ці операції в основному попе­реджують життєво небезпечні ускладнення або покращують стан хворого, не ліквідовуючи основне захворювання. В окремих випадках паліативні опе­рації можуть бути відповідним етапом у лікуванні хірургічних хворих. Так, у людей похилого віку з тяжкою супровідною патологією з метою поперед­ження гнійного перитоніту, інтоксикації при деструктивному холециститі проводять холецистостомію (накладання нориці жовчного міхура) В по­дальшому при поліпшенні загального стану хворого або створенні необхід­них умов може бути виконана радикальна операція.

Операції можуть бути одномоментні і багатомоментні (в два, три і більше етапів). При одномоментних операціях усі етапи проводять безпо­середньо один за одним (резекція шлунка, резекція щитоподібної залози, пульмонектомія та ін.).

3) Багатомоментні операції складаються з декількох етапів, розділе­них у часі. Наприклад, при гострій кишковій непрохідності, що викликана пухлиною сигмоподібної кишки, виконують перший етап операції Гартмана або накладають сигмостому (калова нориця). При поліпшенні стану хворо­го виконують другий етап операції - видалення пухлини або ліквідацію сигмостоми з відновленням прохідності кишечника.

Розрізняють типові і атипові операції. Типові операції виконують за чітко розробленою схемою, кожний етап якої здійснюють послідовно до завершення хірургічного втручання (апендектомія, холецистектомія від шийки, дна, резекція шлунка та ін.). Атипові операції виконують без відповідної схеми, залежно від характеру патологічного процесу і топографо-анатоміч-них умов певної ділянки організму (вогнепальні поранення, травми, гнійні захворювання - флегмони, абсцеси та ін.). Такі операції повинні виконува­тись висококваліфікованими хірургами, оскільки при їх проведенні трапля­ються нестандартні ситуації, що вимагають складних маніпуляцій або дій на декількох органах, великих судинах, нервах та ін.

В окремих випадках при поєднаній хірургічній патології необхідно ви­конувати симультантні (додаткові) операції. Наприклад, у хворого з ви­разковою хворобою шлунка, який оперується, виявлено додатково калькульоз­ний холецистит. При задовільному стані хворого можна виконати операцію на шлунку і додатково провести холецистектомію. У хворих жінок з гос­трим апендицитом при наявності кровоточивої кістоми яєчника проводять апендектомію і видалення кровоточивих придатків матки. Такі операції про­водять, як правило, з одного доступу (розрізу) під час одного хірургічного втручання. До виконання таких втручань підходять індивідуально в кожно­му конкретному випадку, залежно від стану хворого, кваліфікації хірурга і умов виконання.

Залежно від доступу, операції поділяються на закриті — репозиція відламків кісток, ліквідація кишкової непрохідності внаслідок інвагінації, роз'єд­нання злук за допомогою лапароскопічного інструментарію, і відкриті, що здійснюються за допомогою розрізу і розкриття порожнини (черевної, плев­ральної, суглоба та ін.).

Залежно від методики проведення розрізняють:

1) мікрохірургічні операції, що виконують за допомогою мікроскопа із збільшенням від 3 до 40 разів. Для їх виконання використовують спеціальні хірургічні інструменти і набір шовного матеріалу. Такі операції широко виконують в очній, ЛОР- практиці, при операціях на судинах, нервах;

2) ендоскопічні операції, які проводять за допомогою лапароскопічних установок (Ескулап, Ріхард Вольф, Карл Шторц, Олімпус та ін.). За допомо­гою лапароскопа здебільшого проводять холецистектомію, апендектомію, видалення кіст яєчників, конкрементів з нирок тощо;

3) рентгеноскопічні операції, що виконують в основному на судинах за допомогою спеціальної апаратури і катетерів (видалення емболів, тромбів, розширення звуженої ділянки судин, видалення атеросклеротичних бляшок, видалення пухлин головного мозку та ін.).