Як влаштувати незабутню корпоративну вечірку

Червоний Елвіс

(соціалістичні настрої серед домогосподарок)

Як схуднути без дієти

Кожна домогосподарка, включена в соціальну боротьбу, має пам’ятати три речі.

По-перше, самоорганізація.

Самоорганізація домогосподарок передбачає насамперед подолання соціальної ізоляції як такої.

Ось домогосподарка виходить з дому, вона думає, ох, ця моя соціальна ізоляція, ця моя виключеність із боротьби, що я можу із цим зробити, я самотня вагітна домогосподарка, моя соціальна ізоляція добиває мене, я просто стаю заручницею обставин, так вона думає, і робить першу помилку.

Головні вороги домогосподарки – менеджери, рекламні агенти й працівники муніципалітету пильнують кожен її крок, вони вже готові перехопити її, вони контролюють її соціальну активність, думаючи – ось вона, ось вона, ця чортова домогосподарка, з її чортовою соціальною ізоляцією, що вона собі думає, що вона, курва, собі думає, вона думає, ми за неї будемо вирішувати проблеми її виключеності з боротьби, вона думає на нас перекинути цю проблему. Вона собі думає, що всі менеджери й рекламні агенти, всі працівники нашого, курва, муніципалітету, зараз кинуться вирішувати її соціальні проблеми, так? Ну, то вона помиляється, говорять менеджери, так, вона глибоко помиляється і ось чому.

 

І вони зупиняють її й починають говорити приблизно таке – мем, говорять вони, ми ознайомились із вашою проблемою, так, мем, ми пробили всі варіанти, але сорі, мем – нічого з цього не вийде, боїмось, ми не зможемо вирішити вашу проблему, саме так, мем.

 

І тоді ти, вагітна домогосподарка, говориш собі – ну, я так і знала, я знала що так все обернеться, вся проблема в моїй ізоляції, в моїй, блядь, невключеності в боротьбу, в цьому вся проблема, так, вони праві, ці шалені працівники муніципалітету, вони безперечно праві, ну, куди мені з моєю ізоляцією, з моїм токсикозом, куди?

 

Але, стоп. Те, про що тобі говорять, має і свій зворотній бік. Подивись – бачиш його? Це менеджер. Йому тридцять років. У нього відсутність перспектив у цьому бізнесі й проблеми з самоідентифікацією. Інакше кажучи, він гей, розумієш, він підар, повтори, давай, повторюй – пі-дар, молодець. Давай, ще раз, хто це? Це менеджер. Так, але насамперед, хто він? Пі-дар. Голосніше! Підар. Ще голосніше!!! Підар! Це підар! Це менеджер-підар! Всі менеджери – підари! І всі рекламні агенти – теж підари! Підари і сучі діти, додамо від себе! Так, підари і сучі діти. Всі менеджери й рекламні агенти – підари і сучі діти! Я вже не говорю про працівників муніципалітету!

Молодець. Це і називається самоорганізація.

 

По-друге. Кожна порядна домогосподарка повинна пам’ятати про солідарність. Солідарність. Повтори! Со-лі-дар-ність! Правильно, солідарність. Хто твій ворог? Підари і сучі діти! Правильно, а ще працівники муніципалітету. Хто твої друзі? Ти не знаєш? Ти не знаєш, хто твої друзі? Кожна порядна домогосподарка солідарна з трудовими колективами колгоспів, радгоспів, експериментальних господарств, а також із працівниками важкої, вугільної та машинобудівної промисловості. Повтори! Машинобудівної. Так, машинобудівної. Кожна домогосподарка, активно включена в боротьбу, відчуває братнє плече працівників машинобудівної промисловості. І експериментальних господарств. Так, правильно – і експериментальних господарств. Подолання твоєї соціальної ізоляції напряму пов’язане з солідарністю із трудовими колективами експериментальних господарств. Ти це розумієш? Так. І вони це розуміють, ці сучі діти, вони теж прекрасно це розуміють. Тому вся їхня діяльність спрямована проти важкої, а особливо – проти машинобудівної промисловості. Менеджери контролюють тебе, ти це відчуваєш? Відчуваю. Що ти відчуваєш? Менеджери контролюють мене. Контролюють мої вчинки, мої платіжки, мої фінанси, вони контролюють мій секс. Який у тебе секс? Ти самотня вагітна домогосподарка! Ок, секс вони не контролюють, вони контролюють мої фінансові канали, мої капіталовкладення, мої податки, мої комунальні тарифи, мою соціальну ізольованість, мою включеність у боротьбу, мою солідарність із усіма працівниками важкої і всіма працівниками машинобудівної промисловості, вони контролюють мої телефонні розмови, моє харчування, моє самопочуття, моє здоров’я, мої транквілізатори, мої сновидіння, мої щоденникові записи, мою вагітність. Правильно – вони контролюють твою вагітність. Хто контролює твою вагітність? Сучі діти. Правильно, хто вони? Менеджери. А ще? Рекламні агенти і працівники муніципалітету. Саме так – муніципалітету. А для чого їм моя вагітність?

 

І останнє, третє. Кожна домогосподарка мусить пам’ятати про правила протипожежної безпеки. Нічого не коштує так дорого, як зневажання правилами протипожежної безпеки. Щодня в країні гине близько сімдесяти самотніх домогосподарок, котрі знехтували правилами протипожежної безпеки. Це дуже багато. Причиною цього стає недбалість, неуважність, а насамперед – надмірна соціальна ізольованість домашніх господарок, їхня невключеність у боротьбу, саме вона зазвичай і призводить до фатальних наслідків. Перш за все – газ. Газ – найбільш ефективний спосіб боротьби з твоєю ізольованістю. Система перекриває тобі крани, намагаючись повністю взяти тебе під контроль, система тримає одну руку на крані, а іншою рукою, що вона робить іншою рукою, ти знаєш що вона робить іншою рукою? Ні? А ти хочеш про це дізнатись? Так. Напевне хочеш? Так, я хочу. Скажи – я хочу знати, що система робить іншою рукою в той час, як однією перекриває мені кран. Я хочу знати, що система робить іншою рукою в той час, як однією перекриває мені кран. Слухай: система – це однорукий бандит! Це однорукий бандит, створений для того, аби викачувати з тебе бабки. Аби викачувати бабки й контролювати кожен твій крок. Це однорукий бандит, створений для тотального пресингу. Одним словом – іншої руки у нього немає. Все, кінець.

 

Як влаштувати незабутню корпоративну вечірку

І ось менеджери збираються після важкого робочого дня в барі, жирні, важкі й малорухливі менеджери середньої ланки, товчуться по бару як тюлені, б’ють ластами й видають різкі пронизливі звуки, перекрикують музичні автомати, труться біля караоке, мчать, ляпаючи по підлозі своїми ластами, в сортир, хо-хо, говорять один до одного, добре, що ми тут зібрались, ми – менеджери середньої ланки, нам завжди є про що поговорити після важкого робочого дня, давайте, друзі – говорять один до одного – про що поговоримо сьогодні? Про регбі чи про баб? В жопу регбі, заперечливо махає ластами частина менеджерів! Давайте про баб! Так, так, пожвавлюється решта менеджерів, давайте, давайте. І навіть ті, хто треться біля караоке пожвавлюються. І навіть ті, що відвалили в сортир, мчать назад, б’ючи ластами по підлозі. Ну, що, говоримо про баб? - ще раз перепитує тато-тюлень. Так-так, ще раз, вдруге за короткий час, пожвавлюються менеджери. І тоді тато-тюлень говорить до них так:

 

Йо, - говорить він, - йо, друзі, що ви мені говорите, які баби? – говорить він, про що ви кажете, я знаю про баб усе, і я можу вам розказати. Тому що я знаю про баб усе. І знаєте чому я знаю про них усе? Тому що я дивлюсь на бабу і вже знаю, чого вона хоче, я завжди знаю, чого вона хоче. Йо! І ось зі мною трапляється така історія – заходжу я до сусіднього бару, я завжди знаю, чого я хочу, ви ж мене знаєте, і я підходжу до бармена і так кажу йому – йо, хлопче, мені як завжди, гаразд? Що – як завжди? – не розуміє цей молокосос. Ну, але мене таким не проймеш, я знаю що по чому в цьому житті. Я йому говорю, значить так, хлопче, мені як завжди мій улюблений крутий подвійний сандвіч із шинкою. Вау, – завивають в один голос менеджери й захоплено б’ють ластами по підлозі. Ага, - продовжує він, - саме так, йо, ви ж мене знаєте, саме так. І тут цей ублюдок говорить мені – чоловіче, говорить, чоловіче, де це бачено, аби в стриптиз-барах давали сандвічі з шинкою? Але я знаю, що до чого, мене так просто не зіб’єш, я йому на це відповідаю, бачу, - кажу, - хлопче, що ти собі на умі, ну, що ж, хай буде, хай буде, думаєш ти найрозумніший, думаєш взяти мене ось так просто за яйця, думаєш, ти такий розумник, і тут до мене підходить баба… Баба! – завивають менеджери і нервово труться ластами, ага, баба! - переможно говорить тато, так-так, друзі, баба, ну ви мене знаєте, я таких не пропускаю, що, кицю, говорю, що ти робиш у цьому свинарнику? Взагалі-то, - говорить вона, - я тут працюю, але якщо хочеш, можеш пригостити мене випивкою, що ж кажу, ясно, що тут за порядки, бачу мені мого сандвіча таки не принесуть, але гаразд, мала, що ти будеш? Пити буду, - говорить вона, і якщо ти не останній мудак, то заплатиш за мою випивку. Ну, мені двічі повторювати не треба, я говорю бармену, хлопче, кажу, чорт тебе забирай, зроби все, як хоче моя дівчинка, ок? Ок, - каже цей ублюдок, ок, і говорить до неї – тобі шо, каже, Маня, знову водяри? Водяри, - захлинаються від захвату менеджери. Ага – водяри. Саме так. І ось я дивлюся як цей ублюдок крутиться навколо моєї дівчинки і говорю, що, мала, було б непогано пересісти. І ось ми пересідаємо і вона мені говорить: ти, - каже вона, - я бачу, добрий тато, ага, - говорю, - йо, ти мене ще не знаєш, і тоді вона торкається мого ласта. О!о!о! – заводяться менеджери. Так-так – торкається мого ласта і її рука рухається все нижче і нижче. Нижче! Нижче! – скандують менеджери. Так – все нижче і нижче, і коли вже нижче просто немає куди. Немає? – захлинаються менеджери. Так, коли нижче вже немає куди, вона раптом підіймає голову і каже – слухай, каже вона, - у тебе що – взагалі ніколи не стоїть? А!а!а! – відчайдушно й захоплено стогнуть менеджери. І ось це моя історія про баб, друзі! – переможно вигукує тато-тюлень, і тут уже всі менеджери середньої ланки підриваються зі своїх місць і кидаються хто до бару за новою випивкою, хто до караоке, бити ластами, а хто просто біжить до сортиру, не витримуючи цього безкінечного і всеосяжного кайфу і починає насипати просто на рукомийнику довгі безкінечні білосніжні дороги і рухається цими дорогами, втягуючи в себе магічні кристали важкого робочого дня, і останнім вбігає зовсім юний менеджер, син полку середньої ланки, і він теж ляскає своїми ручками, своїми ластами-недоростками і кричить – і мені, друзі-менеджери, і мені, мені теж дайте, але йому говорять – пішов в жопу, чувак, на сьогодні все, всі дороги закриті, ні! - кричить він, - ні! як же це, я ж теж слухав цю історію про баб, мене зараз просто розірве, дайте хоч щось. І тоді старий-мудрий тюлень висипає щось зі своєї кишені і говорить – давай, синку, спробуй оце-о, воно тебе вставить. Що це? – лякається син полку. Порошок, - говорить тюлень. Який порошок? – перепитує син полку. Пральний. Давай, синку, це твій перший пральний порошок. Зараз тебе порве. Син полку підходить до рукомийника і думає – зараз мене порве. І менеджери дивляться на нього, прикрившись ластами, і думають – о, зараз його порве, його порве. І старий-мудрий тюлень-підарас, підштовхує його до рукомийника і ніжно шепоче, давай, бебі, давай - зараз тебе порве. І він схиляється над рукомийником і різко втягує в себе все, що бачить.

І тут його рве.

 

І ось домогосподарка приходить у відділ соціальної допомоги і думає: ох, - думає, - я самотня вагітна домогосподарка, на що я можу розраховувати? Ясна річ, мені ніхто не допоможе, я не отримаю жодної такої соціальної допомоги, хто б мені її надав – цю соціальну допомогу, всі двері для мене зачинено і кожен клерк думає лише, як мене урити. І тут вона бачить його, ох, думає, ну, так, звичайно, хіба що цей симпатичний молодий клерк зможе мені допомогти, видно що система ще не вичавила з нього рештки людяного, схоже, в ньому ще лишилось щось живе, можливо, у нього теж є мама, можливо, вона теж колись була вагітна, ну, ясно – вона напевно колись була вагітна, цим ось недоноском, до нього я і піду. І вона підходить до нього і каже – ох, синку, тебе мені сам бог послав. Хто послав? – не розуміє клерк. Так-так, синку, я ж то знаю, саме тебе мені й треба. Адже у тебе теж є мама. Мама? – не розуміє клерк. Ну, так, добре, говорить домогосподарка, я тобі як рідному скажу – я домогосподарка, самотня вагітна домогосподарка, розумієш, синку, і я припхалась сюди не просто так, а за своєю соціальною допомогою, і якщо ти, недоноску, тут сидиш, то очевидно тобі й відповідати за соціальну допомогу самотнім вагітним домогосподаркам. А він їй на це і говорить: значить так, мем, все зрозуміло, давайте будемо вирішувати вашу проблему. Ось, синку, - каже вона, - тебе мені точно сам бог послав. Мем, - відповідає він на це, - ніхто мене нікуди не слав, давайте так, мем, давайте домовимось відразу – ніхто мене нікуди не слав. Гаразд? Гаразд, - говорить вона незадоволено. То як там із моєю соціальною допомогою? Значить так, - говорить клерк, - із допомогою. Давайте будемо вирішувати вашу проблему. Давайте, - погоджується вона. Давайте, - говорить він. Ну, давайте, - не заперечує вона. Значить так, - говорить він, - значить ви – самотня вагітна домогосподарка? Самотня, синку, - відказує вона. І ви прийшли у наш відділ? – продовжує він. Прийшла, синку, - відказує вона. І вам потрібна соціальна допомога? – уточнює він про всяк випадок. Єс, синку, єс, - підтакує вона, - соціальна допомога. А ми не дамо вам соціальної допомоги, - говорить він і виходить з кабінету. Фак, - говорить вона і виходить слідом за ним.

 

І ось він нервово заходить в сортир, сука, думає, во сука, самотня вагітна сука, як же вона мене дістала, як же вони всі мене дістали, своєю соціальною допомогою, просто дістали, всі ці самотні вагітні домогосподарки. В мене теж була мама і вона теж, очевидно, була вагітна, ну, ясно, що була, раз я зараз тут сиджу з рулоном у руці, ясно що була вагітна, і що – вона ходила просила соціальної допомоги? Так, ходила! І що – їй хтось дав? Так – дали! І нічого мене тепер діставати своєю допомогою, теж мені вагітна, - говорить він і починає мити руки, - вагітна, таке враження що вона збирається народити Елвіса Преслі. Сука, де мило? – він дивиться по кімнаті, - я хоча б руки помити можу, сука? Де мило? Або хоча б пральний порошок. І він раптом згадує вчорашній порошок.

І тут його знову рве.