Медикаменти і засоби для надання першої долікарської допомоги

 

Медикаменти та медичні засоби	Призначення	Кількість, шг.
Індивідуальні перев'язочні асептичні пакети	Для накладання пов'язок
Бинти	«-»
Вата	«-»	5 пачок по 50 г
Ватно-марлевий бинт	Для бинтування при переломах
Джгут	Д ля зупинки кровотечі
Шина	Для укріплення кінцівок при переломах	3-4
Гумовий пузир для льоду	Для охолодження пошкодженого місця при забитті, вивихах, переломах
Склянка	Для прийому ліків, промивання очей, шлунка і приготування розчинів
Чайна ложка	Для приготування розчинів
Йодна настойка (5%)	Для змазування тканин навколо ран, свіжих подряпин на шкірі тощо	1 флакон (25 мл)
Нашатирний спирт	Для використання при непритомному стані	1 флакон (30мл)
Борна кислота	3 метою приготування розчинів для промивання очей і шкіри, полоскання рота при опіках лугами, для примочок на очі при опіку електричною дугою	1 пакет (25 г)
Сода питна	3 метою приготування розчинів для промивання очей і шкіри, полоскання рота при опіках кислотою	1 пакет (25 г)
Розчин перекису водню (3%)	Для зупинки кровотечі з носа	1 флакон (50 мл)
Настойка валеріани	Для заспокоєння нервової системи	1 флакон (30 мл)
Нітрогліцерин	Для прийому при сильних боляхв області серця і за грудиною	1 тюбик

 

 

Організація першої допомоги на підприємствах.

На промислових підприємствах, де кількість працівників понад 500 осіб, повинен передбачатися фельдшерський пункт, а з кількістю працівників понад 1200 осіб — лікарський медичний пункт.

На підприємствах, в місцях постійного чергування медичного персоналу, крім аптечки повинні бути вивішені на видних місцях також плакати з правилами надання першої допомоги, виконання прийомів штучного дихання і зовнішнього масажу серця.

Для правильної організації надання першої допомоги на кожному підприємстві, в цехах, відділеннях або інших підрозділах повинні бути відповідальні особи за наявність і необхідний стан пристроїв і засобів для надання цієї допомоги, що зберігаються в аптечках і сумках першої допомоги, і за систематичне їх поповнення. Ці особи також несуть відповідальність за передання аптечок і сумок по зміні з поміткою в спец. журналі.

Керівник лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує дане

підприємство, повинен організувати суворий щорічний контроль за

додержанням правил першої долікарської допомоги, а також за станом і поповненням аптечок і сумок необхідними пристроями і засобами.

Допомога потерпілому, яка надається не медичними працівниками, повинна суворо обмежуватися певними її видами (заходами щодо оживлення при клінічній смерті, зупинкою кровотечі, перев'язкою рани, опіку чи відмороженої ділянки, виведенням з непритомного стану, іммобілізацією перелому, перенесенням і транспортуванням потерпілого тощо).

 

Поняття про рани

Раною називають травми, при яких порушується цілість шкірних чи слизових оболонок. Залежно від того, чим нанесена рана, розрізня­ють: колоті, забиті, рвані, вогнепальні, укушені та інші рани.

Рани можуть бути поверхневими, коли ушкоджуються тільки верхні шари шкіри, і більш глибокі, коли ушкоджується не лише шкіра, а й внутрішні тканини. Якщо рана проникає в яку-небудь порожнину — грудну, черевну, черепну, вона називається проникною. При цьому часто виявляється ушкодженим який-небудь внутрішній орган. Будь-яка рана небезпечна через крововтрату і можливість ус­кладнень, пов'язаних із зараженням рани мікроорганізмами. Серед багатьох видів мікроорганізмів існують такі (стафілококи, стрепто­коки та ін.), котрі при Потраплянні в рану спричинюють у ній запа­лення з утворенням гною — нагноєння.

При будь-якому пораненні певна кількість мікроорганізмів не­минуче попадає до рани, однак захисні сили організму часто в змозі їх знешкодити, і якщо рана добре захищена пов'язкою від подальшо­го інфікування мікроорганізмами, нагноєння в ній може не відбу­тись і рана швидко загоїться.

При розвитку в рані нагноєння навколо неї виникає почервонін­ня і припухлість; потерпілий починає відчувати біль, може підвищи­тися температура тіла, з'являються гнійні виділення. Загоєння рани при нагноєнні затягується. При проникненні мікроорганізмів у кров може статися загальне зараження крові (сепсис).

Одним із ускладнень ран є бешихове запалення. Захворювання починається гостро, сильним ознобом, відтак температура тіла підви­щується до 39—40 °С. У ділянці рани з'являється почервоніння, що має різко окреслені, нерівні краї, набряк, почервоніння навколо рани поступово поширюється на значну відстань. Іноді в зоні запалення під шкірою утворюється скупчення гною. Збудник бешихи може передаватися від одного пораненого до іншого через перев'язний матеріал, руки медичного персоналу та ін.

Найважчі ускладнення, пов'язані із зараженням рани мікроорга­нізмами, розвиваються за наявності в ній великої кількості роздроб­лених, забитих, змертвілих тканин.

При забрудненні таких ран ґрунтом в них нерідко потрапляють мікроорганізми — збудники, що містяться в ґрунті: збудники газової інфекції, правця.

Найчастіше газова інфекція спостерігається при пораненнях стег­на, гомілки, сідниць. Розмноження мікроорганізмів відбувається дуже швидко. Під впливом виділених ними отруйних речовин (токсинів) тканини руйнуються, м'язи набувають вигляду вареного м'яса, рана має смердючий, гнильний запах, дуже швидко наростає набряк кінцівок і між м'язами накопичується газ (звідси і назва «газова інфек­ція»), Це ускладнення називають газовою гангреною; оскільки вона загрожує життю пораненого, потрібна термінова ампутація кінцівки.

Для запобігання газовій інфекції при великих пораненнях потерпілим уводять протигангренозну сироватку.

Іншим небезпечним захворюванням, що може розвинутися через зараження рани, є правець. Його збудник міститься в ґрунті. По­трапляючи у рани, правцева паличка швидко поширюється і виділяє токсин, що діє на нервову систему людини. У результаті у хворого виникають часті болісні судоми. Порушуються дихання і серцева діяльність. У разі несвоєчасно розпочатого лікування захворювання може закінчитися летально. Зараження правцем може відбутися навіть при дрібних пораненнях. Тому кожному пораненому, незалежно від розмірів ран, а також усім обпеченим і потерпілим від відмороження обов'язково з профілактичною метою вводять протиправцеву сиро­ватку.