Мистецтво Стародавнього Єгипту.

Наприкінці V тис. до н. є. на північному сході Африки утворилась могутня держава — Стародавній Єгипет. Художня культура Стародавнього Єгипту відбила розвиток класових взаємин рабовласницького суспільства. У ній знайшли відображення разючі контрасти між соціальним становищем могутнього володаря, намісника Бога на землі — фараона, землевласницької верхівки, служителів релігії — жерців та простих трудівників — землеробів, мисливців, будівельників, гончарів.

Територія Стародавнього Єгипту простяглась вздовж долини широкої та повноводної ріки Ніл. Шлях цієї ріки пролягав серед засушливих пустель та голих скель. Усе живе тягнулось до могутньої ріки, що живила бавовняні та хлібні лани. Вона давала життя людям, тваринам та рослинам, тому Єгипет називали даром Нілу. У долині виникали міста стародавньої цивілізації.Єгипет міг бути впевнений у щорічних розливах Нілу. Цей ритм позначився на житті єгиптян. З червня води Нілу поступово піднімалися, а у верес­ні розлив досягав максимуму. Зер­но висівали після того, як вода спадала, а на початку травня збира­ли врожай. Поділ року на періоди повені, росту і спеки дав змогу єги­птянам відмовитися від місячного календаря і перейти на сонячний, який має 365 днів. Ніл був також ідеальною транспортною артерією, що дало змогу ефективно розвива­тися централізованій державі. Рі­ка полегшувала торгівлю, перевезе­ння товарів і кам'яних блоків для будівництва.Єгиптологи виділяють в історії Єгипту три основні періоди: Давнє царство (бл. 2700-2280 рр. до н. є), Середнє царство (бл. 2050-1800 рр. до н. є.) і Нове царство (бл. 1550-1200 рр. до н. є.), упродовж яких правила 31 дина­стія фараонів. Єгипетське суспільство існувало в умовах стабільності й безпеки. На чолі його був фараон, чия влада спиралася на добре організовану систему. Єгиптяни створи­ли систему письма. Знання складного мистецтва письма позначилося на високому суспільному статусі писців. Писці були окремим класом суспільства, який володів життєво важливою інформацією: від обліку врожаю, необхідного для оподаткування, до штрафів і покарань злочинців. У стародавніх єгиптян, ймовірно, вперше в історії мистецтва ми знаходимо високий розвиток почуття краси. Єгиптяни прагнули надати краси усім предметам. Проте вони не виготовляли чудові речі виключно заради їхньої краси. Всі предмети служили якійсь практичній потребі.Основними підвалинами єгипетської культури є віра у вічне життя, особисте безсмертя. Стародавні єгиптяни дуже цінували щастя, а також насолоди й утіхи, вважаючи їх найвищою земною метою. Життя і його цінності настільки поважалися, що переходили в "загробний світ", у якому люди, за власною уявою, мали вести таке ж життя, як і на землі.

Мистецтво Стародавнього Єгипту розвивалося понад 6 тис. років. Дивовижні пам'ятки архітектури, скульптури, живопису, декоративно-прикладного мистецтва зберегли до наших днів історію цивілізації у долині Нілу. Вони і сьогодні вражають досконалістю форм і конструкцій, реалістичною достовірністю, високим рівнем художньої майстерності. Мистецтво Стародавнього Єгипту було надзвичайно залежним від релігії, і це значною мірою уповільнювало його розвиток. Культові догмати вимагали канонізації художніх образів, суворого наслідування усталеним зразкам.

Провідним видом мистецтва Стародавнього Єгипту була архітектура, а всі інші види певним чином залежали від неї.

Монументальність форм — ось що перш за все впадає у вічі при знайомстві із самобутньою єгипетською культурою. Грандіозність архітектури царських поховань визначала стиль скульптури, стінопису, які складають єдиний ансамбль з архітектурним комплексом.

Боги стародавніх єгиптян.

Фара­она за життя вважали богом Гором, а після смерті він перетворювався на Осіріса. У єгипетських міфах Гор був сином Осіріса і його дру­жини Ісіди. Осіріса вбив його брат Сет, якого вважали втіленням зла. Сет розчленував тіло Осіріса і роз­кидав по всьому Єгипту, але Ісіда зібрала всі частини разом, воскре­сила Осіріса і дивом зачала Гора. Гор зайняв земний трон батька, ста вши уособленням влади фараона. Боги Єгипту були втіленням сил природи. В іншій іпостасі Гор був богом неба, і часто його ототожню­вали з Ра, великим богом Сонця. Інших богів також ототожнювали з Ра, особливо Амона. Культ Амона-Ра став важливою скла­довою державної релігії періоду Нового царства. Фараон як утілен­ня Гора, уособлював зв'язок між світом богів і людьми. Чапля Бену,прообраз давньогрецького Фенікса,

що вважалась душею Ра.

Образотворче мистецтво Стародавнього Єгипту було тісно пов'язане з уявленнями людей про світ, богів, життя та смерть. Дав­ні єгиптяни так само, як і первісні люди, боготворили тварин. Вони дивним чином зображували богів — одночасно у вигляді тварини та людини. Бог Сонця Ра — людина з головою сокола та по­двійною короною на голові. Бога мудрості та рахунку Тота зображували як людину з головою птаха ібіса. Бог померлих Анубіс являв собою воїна з головою собаки або ша­кала. Легенда розповідає, що саме він зробив першу мумію. Серед шанованих тварин була чапля Бену, хоронителька душі бога Сонця Ра; бик Апіс — символ родючості; божества сфінк­си — леви з людськими головами.

Історія Стародавнього Єгипту охоплює тривалий період з кінця V тис. до н. є. до IV ст. н. є. Протягом цих сторіч зміню­вались погляди єгиптян, удосконалювалось мистецтво. Незмінною залишалась лише їхня віра у безсмертя, у загробне життя. Згідно з цим віруванням, кожен померлий обов'язково воскресне. Але щоб душа по­вернулася до тіла, його необхідно зберегти. Так виник звичай бальзамування померлих, перетворення тіла на мумію. Мумії поміщали у гробниці та піраміди. Щоб у загробному житті померлий ні в чому не знав нестатку, стіни усипальні вкривали численними рельєфами та розписами. У них відтворювався світ, що оточував людину протягом життя. Окрім мумії, душа померлого могла переміститись у статую з дерева або каменю, однак за умови, що статуя буде відтво­рювати точний вигляд покій­ного. Завдяки цьому віруванню було створено багато скульптурних портретів. В сюжетній композиціі портрету писця Каї, образ

Музикант, що грає на арфі на честь бога Сонця, зображеного з головою сокола, увінчаною сонячним диском. Зверху на них дивиться всевидяще око Осіріса-бога родючості, володаря царства мертвих.

У цьому чудовому саркофазі знаходилась мумія фараона Тутанхамона

напружений, уважний,зосереджений погляд. Він неру­хомо застиг в очікуванні диктування царських наказів. Усе це давній скульптор пе­редав дивовижно майстерно.

 

Скульптурний портрет писця Каі.111ст.до н.е.