Нетрадиційні уроки з історії, їх класифікація та значення.

Всі уроки, які проводять вчителі історії, можна умовно поділити на традиційні і нетрадиційні (нестандартні).

На думку багатьох педагогів, звична класно-урочна система повинна містити в собі не лише ті форми навчання, які орієнтовані на «середнього» учня, а й такі, що передбачають безпосередній розвиток дітей обдарованих чи, навпаки, невстигаючих.

Тобто, кожен урок повинен навчати всіх дітей, а не ділити їх на категорії. І уникненню такої класифікації сприяє використання нетрадиційних уроків або їх елементів на звичайних, традиційних уроках.

На відміну від звичайних уроків, метою яких є оволодіння знаннями, уміннями та навичками, нестандартний урок спрямований на найбільш повне врахування вікових особливостей, інтересів, нахилів, здібностей кожного учня.

В ньому також є елементи традиційних уроків сприймання нового матеріалу, його засвоєння, осмислення, узагальнення, застосування – але в незвичайних формах.

А що ж таке нетрадиційне навчання? Це особлива система, яка орієнтується не на кількість інформації донесеної до учнів, а на її якість. Метою цієї системи є не просто всебічний і гармонійний розвиток особистості, а й створення оптимальних умов для для цього розвитку.

Нетрадиційне навчання зосереджує свою увагу на вмінні учня критично, але адекватно оцінювати себе та інших; воно вчить як правильно це робити і не породжувати при цьому негативні емоції і почуття.

Ціллю є взаємонавчання як вчителя з учнями, так і учнів між собою, де в кінцевому результаті всі у виграші, адже основною метою є здобуття нових знань, вмінь та навичок.

Але щоб проводити нетрадиційний урок треба бути не лише майстерним педагогом, а й дуже уважним спостерігачем. Адже для проведения такого уроку важливо знати, що цікавить учнів і як подати це їм у доступній формі.

Отже, таким першим своєрідним етапом проведення такого уроку є вивчення учнів, а можливо й спільне з ними дослідження їхніх інтересів (це може,бути тестування або анкетування).

Нетрадиційний урок ділиться на 5 етапів:

– орієнтація на майбутню тему;

– визначення мети уроку;

– проектування;

– організація виконання плану діяльності;

– контроль–корекція–оцінка.

Але для досягнення максимальних результатів у вивченні певної теми, її усвідомленні і осмисленні існують різні видинетрадиційних уроків: інтегровані, дослідницькі, рольові ігри, театралізовані вистави; семінар, залік, прес-конференція, гра «Що? Де? Коли?», КВК, капітал-шоу «Поле чудес», фестиваль, аукціон, брейн-ринг, бесіда за «круглим столом», диспут, вікторина, гра «Дебати».

Різноманітність уроків робить навчання цікавим, бо кожного разу дозволяє проявити себе і можливо навіть відкрити нові можливості чи власні здібності, інтереси.

Важливим аспектом нетрадиційних уроків та інтерактивного уроку, загалом, є оцінювання, яке може відбуватися завжди – як при вивченні нового матеріалу, так і при виконанні вправ. Як приклади прийомів оцінювання, О.М. Пєхота пропонує такі: тест, експрес-опитування, розширене опитування, контрольна вправа або творче завдання, спостереження, самооцінка, ігрові методи оцінювання.

Але оцінювання проводиться у формі схвалення будь-яких, навіть щонайменших успіхів і зусиль учнів.

Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи так званих зунів (знання, уміння, навички).

Структура нових типів уроків також відмінна від традиційних. Дидактика виходить з таких аспектів ефективності уроку:

– керування пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання;

– напружена, досконало організована й результативна пізнавальна діяльність учнів;

– ретельна діагностика причин, що впливають на якість занять, прогнозування здійснення і результатів навчально-виховного процесу, вибір на цій основі досконалої технології досягнення запроектованих результатів;

– творчий підхід до розв’язання нестандартних завдань відповідно до наявних умов та можливостей; обґрунтований вибір, доцільне застосування необхідного і достатнього для досягнення мети комплексу дидактичних засобів;

– диференційований підхід до окремих груп учнів;

– ефективне використання кожної робочої хвилини на уроці; атмосфера змагання, стимулювання, дружнього спілкування, прогнозування навчальної діяльності, вибір на цій основі досконалої технології досягнень запрограмованих результатів.

Нестандартні уроки дозволяють урізноманітнювати форми й методи роботи, позбавлятися шаблонів, створюють умови для виховання творчих здібностей школяра, розширюють функції вчителя, дають змогу враховувати специфіку певного матеріалу та індивідуальні особливості кожної дитини.

Використання нестандартних форм уроків сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, діти безпосередньо беруть участь у процесі навчання. Пізнавальна діяльність учнів переважно має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб’єктів навчання, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння й узгодження різних точок зору про об’єкти, які вивчаються на уроці.

Ефективність нестандартних уроків забезпечується за умови володіння вчителем методикою їх проведення та умілого використання таких уроків у певній системі в поєднанні з традиційними формами роботи.

Розвиваючий потенціал нетрадиційних форм уроку можна охарактеризувати за допомогою визначення наступних цілей навчання:

– формування в учнів інтересу й поваги до культури країни, мови;

– виховання культури спілкування й потреби в практичному використанні мови в різних сферах діяльності;

– розвиток мовних, інтелектуальних і пізнавальних здібностей, розвиток ціннісних орієнтацій, почуттів й емоцій учня.