та професійних захворювань

Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійної захворюваності поділяються на технічні та організаційні.

До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки.

Заходи з виробничої санітарії передбачають організаційні, гігієнічні та санітарно-технічні заходи та засоби, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих чинників. Це створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря; теплоізоляція конструкцій будівлі та технологічного устаткування; заміна шкідливих речовин та матеріалів нешкідливими; герметизація шкідливих процесів; зниження рівнів шуму та вібрації; встановлення раціонального освітлення; забезпечення необхідного режиму праці та відпочинку, санітарного та побутового обслуговування.

Заходи з техніки безпеки передбачають систему організаційних та технічних заходів та засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих чинників. До них належать: розроблення та впровадження безпечного устаткування; механізація та автоматизація технологічних процесів; використання запобіжних пристосувань, автоматичних блокувальних засобів; правильне та зручне розташування органів керування устаткуванням; впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування технологічними процесами, принципово нових нешкідливих та безпечних технологічних процесів.

До організаційних заходів належать: правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; впровадження безпечних методів та наукової організації праці; проведення оглядів, лекційної та наочної агітації і пропаганди з питань охорони праці; організація планово-попереджувального ремонту устаткування, технічних оглядів та випробувань транспортних та вантажопідіймальних засобів, посудин, що працюють під тиском.

9. Економічні питання охорони праці

 

Здійснення заходів з охорони праці призводить до певного соціального та соціально-економічного ефекту.

Соціальний ефект – це соціально-значимі наслідки поліпшення умов праці; зменшення кількості травм і захворювань; зменшення працівників зайнятих на важких, небезпечних та шкідливих роботах; підвищення працездатності; продовження періоду трудової активності; підвищення творчої активності особистості.

Соціально-економічний ефект – визначені у вартісній формі соціально-значимі наслідки від поліпшення умов і охорони праці.

Результати дії заходів щодо поліпшення умов і охорони праці оцінюються за допомогою чотирьох груп показників: змін стану охорони праці, соціальних, соціально-економічних, економічних.

Зміни стану умов праці оцінюються за факторами:

1) зміна кількості машин і механізмів виробничих будівель тощо, приведених у відповідність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних актів;

2) поліпшення санітарно-гігієнічних показників, зменшення вмісту шкідливих речовин у повітрі зниження рівнів шуму та вібрації, поліпшення освітленості тощо;

3) поліпшення психофізіологічних показників, зменшення фізичних та нервово-психічних навантажень;

4) поліпшення естетичних показників, раціональне компонування робочих місць і машин, упорядкування приміщень і території, поєднання кольорових відтінків тощо.

Соціальні результати заходів щодо поліпшення умов і охорони праці визначаються за наступними показниками:

1) збільшення кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам та скорочення кількості працюючих у незадовільних умовах праці;

2) зниження рівня виробничого травматизму;

3) зменшення кількості випадків професійного захворювання;

4) зменшення кількості випадків інвалідності;

5) зменшення плинності кадрів через незадовільні умови праці.

Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величин соціальних або соціально-економічних показників до витрат, необхідних для здійснення.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов і охорони праці визначається шляхом розрахунку трьох основних показників: чистого економічного ефекту, загальної економічної ефективності та порівняння економічної ефективності для економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення умов і охорони праці.

Економічний ефект визначається як різниця між річними економічними результатами заходів та витратами на їх здійснення.

Економічна ефективність визначається як відношення економічних результатів до витрат.

Економічне обґрунтування заходів щодо поліпшення умов і охорони праці здійснюється у наступному порядку:

1) визначається набір необхідних даних про зміну стану виробничого середовища за базовим і впроваджуваним варіантами;

2) витрачаються витрати на реалізацію заходу;

3) розраховується соціальна і соціальна-економічна ефективність;

4) розраховується економічний ефект за результатами здійснення заходу.

Вихідні дані для розрахунку ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці наведені у різних формах обов’язкового обліку та звітності.

Поліпшення умов праці потребує капітальних вкладень і поточних витрат.

До капітальних вкладень відносяться одноразові та поетапні витрати з метою створення чи оновлення основних фондів працеохоронного призначення, удосконалення техніки та технології виробництва з метою поліпшення умов і охорони праці (К).

Поточні (експлуатаційні) витрати – це витрати на утримання і обслуговування обладнання, що має працеохоронне призначення (С).

Заходи з охорони праці можуть мати багатоцільову і одноцільову направленість.

При багатоцільовій направленості кошти на охорону праці входять до капітальних вкладень для оновлення виробництва і окремо не виділяються.

Одноцільове фінансування передбачає фінансування лише працеохоронних заходів. Витрати на проведення заходів (одноцільові) визначаються як сума капітальних вкладень і поточних щорічних витрат:

,

де С – поточні (експлуатаційні) витрати на охорону праці, грн.;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності і капіталовкладень;

К – капітальні витрати на охорону праці, грн.

 

У результаті аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду оцінка ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці та загальних положень теорії ефективності встановлено, що методика визначення ефективності охорони праці має забезпечувати:

– можливість розрахунків на всіх рівнях управління охороною праці;

– врахування інтересів власника підприємства, найманих працівників та держави;

– можливість порівняння показників між собою та з показниками іншого періоду.

Розрахунок ефективності виконується або за обов’язковими витратами на охорону праці, передбаченим законодавством України, або за показниками, що базуються на визначенні економії внаслідок поліпшення соціально-економічних результатів після запровадження того чи іншого працеохоронного заходу.

Показники економії поділяються на слідуючі групи:

– економія від зменшення професійної захворюванності та травматизму за рахунок скорочення витрат робочого часу, зростання продуктивності праці, економії заробітної плати, економії на собівартості продукції);

– економії від зниження плинності кадрів за рахунок зменшення собівартості продукції, збільшення прибутку, за рахунок скорочення витрат на підготовку кадрів;

– економія від скорочення пільг і компенсації за роботу в несприятливих умовах за рахунок економії фонду заробітної плати в зв’язку з відміною скороченого робочого дня;

– скороченням чи повною відміною додаткової відпустки;

– із скороченням чисельності працівників, що мають право на підвищення тарифу в важких, шкідливих умовах праці;

– за рахунок економії витрат скорочення чисельності працівників, які мають право на лікувально-практичне харчування.

Оцінка соціального ефекту від запроваджених або планованих заходів щодо поліпшення умов і охорони праці передбачає використання наступних показників.

1. Скорочення кількості робочих місць , що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництва, розраховується за формулою:

= (1)

де , – кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм до і після проведення заходу; – загальна кількість робочих місць.

2. Скорочення чисельності працівників , що працюють в умовах, які не відповідають вимогам санітарних норм, визначається наступним чином:

= (2)

де , – чисельність працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарним нормам відповідно до і після запровадження заходу, чол.; – річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

3. Збільшення кількості машин і механізмів та виробничих приміщень , приведених відповідність до вимог нормативних актів:

(3)

(4)

де , – кількість машин і механізмів, що не відповідають нормативним вимогам відповідно до і після запровадження заходу, шт.; – загальна кількість машин і механізмів, шт.; , – кількість виробничих місць, які не відповідають нормативним вимогам відповідно до і після запровадження заходу, шт.; – загальна кількість виробничих приміщень, шт.

4. Зменшення коефіцієнта частоти травматизму:

(5)

де , – кількість випадків травматизму відповідно до і після запровадження заходу.

5. Зменшення коефіцієнта тяжкості розраховується за формулою:

(6)

де – кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після запровадження заходу.

6. Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови:

(7)

де – кількість випадків професійних захворювань відповідно до і після запровадження заходу.

7. Зменшення кількості випадків виходу на інвалідність внаслідок травматизму чи професійної захворюваності:

(8)

де – чисельність працівників, що стали інвалідами до і після запровадження заходу, чол.

8. Скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці:

(9)

де - кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням через незадовільні умови праці відповідно до і після запровадження заходу, чол.