Тема 2.1. Величина деревних рослин і декоративні якості крон. Декоративні якості листя.

Розділ ІI. Природні декоративні властивості деревних рослин.

1.Величина і форма крон дерев і кущів.

2. Класифікація природних форм крони деревних порід.

3. Видові варіації форми крон, щільність крон, їх типи і групи. Типи поверхні (фактури) крон.

4.Вплив листя на декоративний вигляд дерев і кущів. Форма (орнамент) листя.

5. Прості й складні листки, їх типи і форми листкової пластинки.

6.Розташування і забарвлення листя. Час розпускання і опадання листя в різних в різних деревних групах. Фітонцидні властивості листя.

1.Величина і форма крон дерев і кущів

Найважливішими декоративними якостями крони є її роз­міри та форма. Вони відіграють першочергову роль в архі­тектурних композиціях, і їх слід враховувати під час проек­тування садово-паркових об'єктів (мал. 4).

 

14 15

Мал. 4. Зовнішній вигляд різних дерев: 1 — сосна звичайна; 2 — сосна пінія; 3 — ялина (а — ялииа європейська на відкритому місці; б — ялина європейська в насадженні);

4 — кедр ліванський; 5 — береза повисла; 6 — вільха чорна; 7 — верба біла; 8 — вашінгтонія; 9 — пальма королівська; 10 — секвоядендрон гігантський; // — равенала (дерево мандрівників); 12 — рахіхітон (пляшкове дерево); 13 — акація парасоль-коподібна; 14 — рацена; 15 — сосна звичайна з прапороподібною кроною;

16 — баньян

 

Крона деревних рослин формується у двох основних напря­мах — вертикальному й горизонтальному. Співвідношення між ними визначає форму крони. Вертикальний розвиток крони може бути: прямим, коли гілки крони спрямовані вго­ру, а кут між ними і стовбуром гострий, та зворотним, коли гілки опущені донизу і кут між ними та стовбуром становить понад 90°. Залежно від вертикального гілкування крона у дерев може бути різних ширини, протяжності та форми (мал. 5).

 

Крону вважають широкою, якщо її діаметр перевищує 10 м (дуб звичайний, клен гостролистий), середньою, коли крона має в діаметрі 5—10 м (граб звичайний, клен польовий) і вузькою — за діаметра крони 2 —5 м (горобина звичайна, черемха звичайна). У кущів широка крона має 3 — 5 м, серед­ня — 1—3, вузька — 0,5 — 1 м.

 

2. Класифікація природних форм крони деревних порід.

За формою крона у деревних рослин буває розлогою (дуб звичайний, верба ламка, сосна звичайна, тополі чорна і біла), пірамідальною, або конічною (ялини, більшість ялиць, кипа­рис вічнозелений, тополя італійська), колоноподібною (форми туї західної, ялівця звичайного, граба звичайного, клена гост­ролистого), овальною (каштани кінський звичайний і їстівний, модрина європейська), яйцеподібною (дуб скельний, липа повстиста, сосна румелійська), зонтичною (айлант високий, сосна італійська), кулястою (форми клена гостролистого, робінії псевдоакації, в'яза приземкуватого), плакучою, або повислою (верба вавилонська, береза повисла, форми гороби­ни звичайної, ясена звичайного), виткою (виноград, актинідії, лимонник, плющ, деревозгубник, ломиніс), сланкою (ялівець козацький, сосна приземкувата; мал. 6).

 

3. Видові варіації форми крон, щільність крон, їх типи і групи.

У декоративному садівництві найпоширені пірамідальна, колоноподібна, овальна, куляста, зонтична, повисла (плакуча) і сланка форми крони деревних рослин.

Важливими декоративними якостями крони є її щільність, яка зумовлюється системою гілкування, та фактура (поверхня).

 

Щільні крони мають просвітів не більш як 25 %, у крон середньої щільності просвіти становлять від 25 до 50 %, рідкі, нещільні, крони мають понад 50 % просвітів.

Фактура крон дерев і кущів буває: великою пухкою, великоюю щільною, дрібною пухкою і дрібною щільною.

Велику пухку фактуру крони утворюють дерева і кущі з великим листям, яке не дуже прилягає одне до одного (катальпа, тюльпанне дерево, платани, дуби, кали скумпія, горіхи, сумах пухнастий, бархат амурський).

Велику щільну фактуру крон мають деревні рослини, в яких листя розміщується густо, заповнює всі просвіти у кроні (бук, каштани кінський звичайний і їстівний, клени гостролистий і несправжньоплатановий, граб звичайний, липа широколиста).

Мал. 6. Форма крони деревних рос.шн: / — розлога; 2 — пірамідальна (о — конусоподібна, б — веретеноподібна, в — колоноподібна); 3 — овальна; 4 — яйцеподібна; 5 - обернснояйнеподіб-на; 6 — зонтична; 7 — куляста (а - штамбова, б — ку дова); 8 — повисла; 9 — витка; 10 — сланка; // - подушкогодібна

 

Дрібну пухку фактуру крони мають деревні рослини з дрібними листками, які не прилягають густо один до одного (модрини, верби, гледичія, маслинка, обліпиха, горобина, евка­ліпти).

Дрібною щільною фактурою крони характеризують­ся рослини з невеликим листям, яке щільно прилягає одне до одного і заповнює всі просвіти (клен татарський, в'яз дрібно­листий, жимолость татарська, самшит вічнозелений, тиси, ки­париси, туя, платикладус).

4.Вплив листя на декоративний вигляд дерев і кущів. Форма (орнамент) листя.

Декоративний вигляд деревних рослин значною мірою зале­жить від форми (орнаменту), величини, кольору та розміщення листя на гілках. Ці якості деревних рослин можуть підсилюва­ти або знижувати ефект усієї композиції зелених насаджень, а тому є важливим декоративним елементом у доборі рослин для створення поодиноких і групових посадок, побудови перс­пективи та контрастного кольорового рішення у паркових композиціях.

Листки складаються з листкової пластинки, черешка, листко­вої піхви й прилистків. У деяких листків окремі частини можуть бути відсутніми. Місце прикріплення листка назива­ють вузлом, а відстань між вузлами — міжвузлям.

Листки деревних рослин різняться між собою будовою, жилкуванням, губчастістю країв листка, формою, кольором.

 

5. Прості й складні листки, їх типи і форми листкової пластинки.

За будовою листки бувають простими і складними. У простого листка лише одна листкова пластинка та один чере­шок, за допомогою якого він прикріплюється до пагона.

У складного листка на черешку знаходиться кілька листочків зі своїми черешками. Прості листки мають, наприклад, дуб, береза, липа, а складні — горіх, робінія, каштан кінський, го­робина, троянда.

 

За формою прості листки бувають округлими, овальними (скумпія), яйцеподібними (бук, граб), обернено яйцеподібними (в'яз, вільха чорна), довгастими, ланцет­ними(верби), голчастими (сосна) та ін. (мал. 7). Прості листки у деревних рослин бувають цілими (бук, липа, береза, груша) і розчленованими: перистолопатевими (дуб), пальчастолопатевими (клени гостролистий і

несправж
ньоплатановий), пальчасторозділеними (деякі фор­ми бука, берези, липи з розсіченим листям; мал. 8).

 

 

 

Мал. 9. Складні листки: 1 — пальчастоскладні (каштан кін­ський); 2 — трійчасті (карагана кущова); З — парноперисті (карагана деревоподібна); 4 — непарнопе­ристі (горіхи); 5 — двопарноперисті (гледичія); 6 — тринепарноперисті (аралія)

 

Серед складних листків виділяють: трій­часто-, пальчасто- та перистоскладні (мал. 9). Якщо на верхівці перистого листка листочка немає, його назива­ють парноперистим, а якщо на верхівці непарноскладного листка є листочок, його нази­вають непарноперистим.

У деяких деревних видів листки бувають двоперистосклад-ними (альбіція ленкоранська) і триперистими (аралія маньч­журська, бундук канадський).

За розмірами листки поділяють на: дуже великі (катальпа), великі (платан, клен гостролистий, липи широколиста), середні (дуби черешчатий, тополя біла, калина звичайна), дрібні (липа серцелиста, верба біла), дуже дрібні (самшит вічнозеле­ний, тамарикс).

Слід зазначити, що серед хвойних рослин також виділя­ють рослини з дуже великою, великою, середньою, дрібною і дуже дрібною хвоєю.

Декоративність листка деревних рослин і всієї рослини здебільшого залежить від його фактури, тобто від поверхні листка. Вона може бути гладенькою, матовою, шорсткою, опу­шеною, горбистою, із шипами, глянцевою, блискучою.

6.Розташування і забарвлення листя. Час розпускання і опадання листя в різних в різних деревних групах. Фітонцидні властивості листя.

 

Розміщення листя та листкова мозаїка хоча і не є основними декоративними якостями рослин, проте вони можуть значно підсилювати їхній ефект. У деревних рослин листя найчасті­ше розміщується на пагонах почергово, спірально або супро­тивно, рідше — кільчасто.

В евкаліптів та деяких інших видів рослин з віком розміщення листя на пагонах змінюється.

 

Листкова мозаїка — результат пристосування рослин до кращого вловлювання променів світла. Вона дося­гається за рахунок різної довжини черешків та розмірів лист­кової пластинки.

У різні пори року у вічнозелених та впродовж вегетації у листопадних деревних рослин велике декоративне значення має колір листя. Найчастіше воно має зелений колір з різними відтінками від світло- до темно-зеленого. Зверху листок зеле­ніший, а знизу — світліший, має більше опушення.

Залежно від сезону та віку колір листків змінюється. У більшості деревних рослин навесні листки світліші, потім вони темнішають, а восени набувають жовтого, пурпурового, бурого або іншого забарвлення. У багатьох деревних видів існують декоративні форми за забарвленням листя. У голонасінних хвоя може бути голубуватою, золотистою, у покритонасінних листя буває пурпуровим, червоним, вишневим, з білою облямівкою тощо.

Знання будови, строків розпускання та обпадання, кольору та зміна забарвлення листя дають змогу спеціалістам вирішу­вати багато завдань садово-паркового будівництва і створювати високодекоративні й ефектні композиції із деревних рослин.

 

Література:

 

О А. Калініченко «Декоративна дендрологія», ст. 23 – 30.