Порядок визначення концентрації газу або пари у повітрі

Для досліджуваного газу або пари готується відповідна індикаторна трубка та фільтрувальний патрон. Вони вставля­ються у прилад, який переноситься до місця вимірювання. На місці відкривають кришку приладу, відводять стопор 13 та у втулку 12 вставляють шток так, щоб кінець стопора ковзав по канавці штока з передбаченим об'ємом повітря, що аналізується. Натискаючи рукою на головку штока стис­кають сильфон доти, доки кінець стопора не зайде у верхнє заглиблення канавки штока. Скребком очищають інди­каторну трубку від сургучних ковпачків, тримаючи сургучем донизу, щоб не засмітити трубку. Перевіряють ущільнення індикаторного порошку в трубці, після цього приєднують її до гумової трубки приладу. Знімають заглушки з фільтрувального патрона та приєднують його вузьким кінцем за допомогою гумової трубки до індикаторної трубки (на другий кінець надівають гумову трубку, вільний кінець якої опускають у колбу, заповнену досліджуваним газом, що імітує повітря робочого приміщення).

 

 

Таблиця 2 – визначення концентрації або пари

Речовина	Просмок­ту-ваний об'єм повітря, мл	Границя вимірю­вання, мг/м3	Час про- смокту-вання, хв	Клас точ- ності	ГДК, мг/м3
Ангідрид сульфуру		0...30 0...200
Аміак	З0	0...30 0...200
Бензол		0...200 0...1000
Бензин паливний		0...1000 0...5000
Сульфо- во­день		0...30 0...300
Ацетон		0...2000
Оксиди нітрогену		0...50 0...200
Хлор		0...15 0...80
Толуол		0...500 0...2000
Ксилол		0...500 0...2000
Етиловий спирт		0...4000

 

В умовах виробництва проби повітря беруть на робочих місцях на висоті 1,5...2 м від підлоги (у зоні дихання).

Натискаючи однією рукою на головку штока, іншою відво­дять стопор. Як тільки шток почав рухатись, стопор відпус­кають і повітря просмоктується через трубку. Коли кінець стопора надійде у нижнє стопорне заглиблення канавки што­ка, почується ляск. Рух штока припиняється, але просмокту­вання повітря продовжується внаслідок залишкового вакууму в сильфоні. Витримавши час, потрібний для досліду (час про­смоктування за табл. 2.1), за довжиною стовпчика порошку, що прореагував, знаходять концентрацію досліджуваної ре­човини. Для цього кладуть індикаторну трубку в затискач та визначають за шкалою концентрацію.

Для розширення границі вимірювання у разі визначен­ня концентрації деяких газів або пари передбачена можливість просмоктування через індикаторну трубку двох різних об'ємів повітря.

Якщо концентрація деякого газу або пари нижча за чут­ливість приладу, то потрібно провести багаторазове (до 5 раз) просмоктування максимального об'єму повітря. Фактич­на концентрація буде рівна отриманій, поділеній на кількість разів просмоктування.

Отримані результати порівнюють з ГДК конкретної речо­вини та роблять висновок про стан повітряного середовища за газовим фактором [4].

Зміст звіту

У звіті мають бути відображені: мета роботи; характерис­тика шкідливих газів та пари, їх небезпечність для людини; поняття ГДК; класи шкідливості; методи визначення концен­трацій газів та пари; схема газоаналізатора УГ-2 та його при­значення; задані викладачем умови експерименту; результа­ти експерименту у формі табл. 3.1; висновки про відповідність загазованості умовам праці; дата та підпис студента.

 

Таблиця 3 – результати експерименту

№ пор.	Дослід­жуваний газ	Час просмок- ту­вання, хв	Об’єм проби повітря, мл	Гранично допустима концентрація, мг/м3	Фактична концентрація, мг/м3

 

 

Контрольні питання

1. Що таке ГДК?

2.Що потрібно розуміти під терміном "робоча зона"?

3. У чому полягає небезпека для людини загазованості повітря робочої зони?

4. Як поділяються шкідливі речовини за ступенем небез­пеки для людини?

5. При якому класі небезпеки шкідливої речовини передба­чається безперервний контроль загазованості повітря?

6. Які існують заходи боротьби з загазованістю шкідли­вими виробничими газами та парою?

7. Які існують методи визначення концентрацій газів та пари? Їх порівняльна характеристика.

8. Назвіть існуючі газоаналізатори. Їх призначення.

9. Призначення газоаналізатора УГ-2. З яких основних елементів він складається?