Визначення межі розкочування

Стандартним методом визначення межі пластичності глинистих порід є метод розкочування породи в шнур (ГОСТ 5180–84). При визначенні межі пластичності цим методом зазвичай використовують масу породи, що залишилася в чашці після визначення межі текучості.

Межа розкочування (пластичності) w_p — вологість грунту, при якій грунт знаходиться на межі твердого і пластичного станів.

Межу розкочування (пластичності) слід визначати як вологість приготованої з досліджуваного грунту пасти, при якій паста, що розкочується в джгут діаметром 3 мм, починає розпадатися на шматочки завдовжки 3—10 мм.

 

Обладнання і матеріали

1) скляна або пластмасова пластина розміром 10×15 або 15×20 см; 2) стаканчик діаметром не менше 4 см і висотою не менше 2 см; 3) технічні ваги; 4) бюкси скляні або алюмінієві; 5) ексикатор; 6) сушильна шафа; 7) сито з діаметром отворів 1 мм; 8) ступка з гумовим товкачем; 9) чашка фарфорова діаметром 10–15 см; 10) шпатель.

Підготовку грунту проводять так само як і для визначення межі текучості.

 

Послідовність визначення

1. Підготовлену грунтову пасту ретельно перемішують, беруть невеликий шматочок і розкочують долонею на скляній або пластмасовій пластинці до утворення джгута діаметром 3 мм. Якщо при цій товщині джгут зберігає зв'язність і пластичність, його збирають в грудку і знов розкочують до утворення джгута діаметром 3 мм. Розкочувати слід, злегка натискуючи на джгут, довжина джгута не повинна перевищувати ширини долоні. Розкочування продовжують до тих пір, поки джгут не починає розпадатися по поперечних тріщинах на шматочки завдовжки 3—10 мм.

2. Шматочки джгута, що розпадається, збирають в стаканчики, що накриваються кришками. Коли маса грунту в стаканчиках досягне 10—15 г, визначають вологість відповідно до вимог ГОСТ 5180–84.

Для кожної проби породи рекомендується проводити два паралельні визначення. Розходження між паралельними визначеннями вологості більше 2% не допускаються. По двох визначеннях виводять середнє значення з точністю до 1%.

Порівняння природної вологості глинистого грунту з вологістю на межі текучості і межі розкочування дозволяє встановити його стан по консистенції. Для цього використовують показник текучості I_L, що є важливою класифікаційною характеристикою глинистих грунтів.

Різниця між межою текучості і межою розкочування називається числом пластичності I_P грунту.

Чим більше в грунті відносний вміст глинистих часток, тим більше виявляється величина I_P.

 

Цифрові дані записують в журнал:

 

№№ п/п	Дата	Лабораторний номер зразка	Номер виробки	Глибина відбору зразка грунту, м

 

Межа текучості
Номер стаканчика	Маса стаканчика з кришкою m, г	Маса вологого грунту із стаканчиком і кришкою m1, г	Маса висушеного грунту із стаканчиком і кришкою m0, г	Межа текучості wL %
1-е зважування	2-е зважування	окремої проби	Серед-ня

 

Межа розкочування	Примітки
Но-мер ста-кан-чика	Маса стакан-чика з криш-кою, m, г	Маса вологого грунту із стаканчиком і кришкою, m1, г	Маса висушеного грунту із стаканчиком і кришкою, m0, г	Межа розкочування wp %
1-е зважування	2-е зважування	окремої проби	середня

 

По числу пластичності I_p (ГОСТ 25100–95) глинисті грунти підрозділяють згідно з таблицею 4.1.

Таблиця 4.1

 

Різновид глинистих грунтів	Число пластичності Ip
Супісок	1—7
Суглинок	7—17
Глина	>17

 

По показнику текучості I_L (ГОСТ 25100–95) глинисті грунти підрозділяють згідно з таблицею 4.2.

 

Таблиця 4.2

 

Різновид глинистих грунтів	Показник текучості IL
Супісок:
— тверда	< 0
— пластична	0–1
—текуча	> 1
Суглинки і глини: — тверді	<0
— напівтверді	0–0,25
— тугопластичні	0,25–0,50
— мягкопластичні	0,50–0,75
— текучепластичні	0,75–1,00
— текучі	> 1,00

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5