Виконати вправи на розвиток уміння виражати власні емоції та розпізнавати емоції партнера по спілкуванню.

Вправа 1.

Інструкція: кожен студент загадує собі емоцію, а потім всі по черзі презентують свої емоції лише за допомогою міміки. Інші учасники намагаються здогадатись яку емоцію зображають та за якими ознаками вдалось її впізнати.

Вправа 2.

Інструкція: студенти сідають у коло і закривають очі. Одна людина залишається з розплющеними очима – ведучий. Ведучий загадує емоцію і передає її сусіду, після отримання емоції сусід розплющує очі і передає її наступному учаснику. І так далі по колу. Коли емоція повертається до ведучого він оголошує яку емоцію передавав і яку отримав в результаті. Потім проводиться загальне обговорення: чи зрозуміли емоцію, чи важко було передавати, що завадило правильно зрозуміть тощо.

Вправа 3.

Інструкція: всі учасники діляться попарно і в парах придумують (10 хв) один одному коротенькі ситуації (розповіді), в яких були б задіяні по можливостті всі емоції. Потім кожен учасник презентує свою ситуацію за допомогою міміки та пантоміміки, а інші учасники (окрім партнера) намагаються відтворити що саме хоче розповісти людина і які емоції вона переживає.

Після виконання вправ проводиться обговорення виконаного.

Перегляд документального фільму «Основний елемент. Емоції».

Підведення підсумків лабораторного заняття.

 

Лабораторна робота №5

Тема: Емоції та брехня

Мета: Навчитись розпізнавати вираи обличчя та особливості поведінки людини, коли вона говорить неправду.

Обладнання: ручка, зошит, відеоматеріали.

Хід роботи:

1. Опрацювання та аналіз теоретичного матеріалу.

2. Перегляд документального фільму «Brain Games. Лжец, лжец».

3. Виконання вправи направленої на вдосконалення вміння розпізнавати брехню.

4. Обговорення та підведення підсумків лабораторного заняття та курсу «Психологія емоцій» вцілому.

1. Питання наскільки корисними можуть бути емоції при оцінці правдоподібності виникло приблизно сорок років тому. Психіатри-практиканти хотіли дізнатися про принципи прийняття рішень в складних ситуаціях, з якими вони стикалися на роботі: наприклад, коли пацієнт, доставлений в лікарню в стані важкої депресії, просить відпустити його на день додому, стверджуючи, що відчуває себе краще і більше не думає про самогубство, то як можна визначити, чи говорить він правду? Чи може пацієнт брехати, для того щоб втекти з лікарні та позбавити себе життя? На жаль, такі випадки траплялися. Але якщо пацієнт дійсно відчуває себе краще, то один день, проведений вдома, може стати важливим кроком на шляху повернення до нормального життя.

Брехня – це дія, якою одна людина вводить в оману іншу, роблячи це навмисно, без попереднього повідомлення про свої цілі і без чітко вираженого з боку жертви прохання не розкривати правди. Існують дві основні форми брехні: замовчування (приховування правди) і спотворення (повідомлення неправдивої інформації). Є різновиди брехні, такі як: приховування справжньої причини емоції; повідомлення правди у вигляді обману; напівправда і відволікаючий маневр. Також існують два види ознак обману: «витік» інформації (брехун видає себе ненавмисно) та інформація про наявність обману (поведінка брехуна видає лише те, що він говорить неправду).

Індикатори брехні

Найбільш очевидним когнітивним індикатором можливої брехні є протиріччя в розповіді людини. Однак деякі протиріччя з'являються і в правдивих розповідях, тому слід проявляти обережність, оцінюючи правдивість людини, грунтуючись лише на виявлених протиріччях.

Іншим очевидним індикатором ненадійності одержуваної інформації є невпевненість, що виявляється у людини, коли вона відповідає на питання, відповіді на які, повинні даватися швидко, за умови, що людина говорить правду.

Значення мають і зміни в поведінці, що особливо проявляються тоді, коли відбувається зміна теми дискусії.

Форми брехні

Існують дві основні форми брехні: замовчування та спотворення.

При замовчуванні брехун приховує істинну інформацію, але не повідомляє помилкової. При спотворенні брехун робить додаткові дії – він не лише приховує правду, а і надає натомість неправдиву інформацію, видаючи її за справжню.

Найчастіше, якщо є можливість вибору форми брехні, обирають замовчування. Це більш вигідно. Змовчати зазвичай простіше, ніж явно обдурити, так як для цього нічого не треба робити, в той час як при спотворенні без добре розробленої «легенди» завжди є шанс опинитися викритим. Замовчуванню надають перевагу ще й тому, що воно є менш ганебним, ніж спотворення. Воно пасивне, а не активне. До того ж почуття провини, яке відчувається брехуном в разі замовчування, набагато менше. Крім того, замовчування завжди легше виправдати в разі розкриття правди. Брехун може сказати, що сам нічого не знав, чи забув, чи мав намір розповісти пізніше і т.д.

Необхідність вдатися до прямого спотворення дійсності може виникнути і в тому випадку, якщо брехуна явно викривають у тому, що він щось недоговорює. Такий обман особливо необхідний при приховуванні емоцій. І якщо швидкоплинне відчуття приховати легко, то з емоціями, що нахлинули раптово, особливо якщо вони достатньо сильні, все набагато складніше. Крім того, жах приховати складніше, ніж занепокоєння, а гнів - складніше, ніж прикрість. Чим сильніше почуття, тим більша ймовірність, що якісь його ознаки можуть проявитися, незважаючи на всі спроби приховати це. Одним із способів приховування пережитих почуттів є імітація емоцій.

Крім двох основних форм брехні: замовчування та спотворення, існує безліч різновидів брехні.

Ще один різновид обману – говорити правду таким чином, щоб в це не можна було повірити. Це можна визначити як повідомлення правди у вигляді обману.

Також близька до подачі правди у вигляді обману напівправда. У цьому випадку правда говориться не в повному обсязі, не домовляється. Недомовленість або відхід від розмови на іншу тему дозволяють обдурити особливо не вдаючись до брехні.

Ще одна можливість збрехати, не кажучи неправди – це відволікаючий маневр, що збиває з пантелику. Перевага цього маневру перед напівправдою і подачею правди у вигляді обману в тому, що брехунові тут взагалі не потрібно говорити ніякої неправди. Однак, це брехня, тому що спостерігається навмисна спроба ввести в оману без попереднього повідомлення.

Будь-який з цих обманів може бути виявлений завдяки деяким поведінковим проявам брехуна.

Приховування емоцій під час обману

Кращий спосіб приховати сильні емоції – це маска. Найкраща маска – фальшива емоція. Вона не лише вводить в оману, але і відмінно маскує справжні почуття. Людині, яку переповнюють емоції, неймовірно важко зберегти обличчя безтурботним, а руки нерухомими. Коли емоції переповнюють, найважче виглядати байдужим або спокійним. Краще обрати тактику, яка дозволяє припинити або приховати мимовільні дії, викликані пережитими почуттями.

Як маска може бути використана будь-яка емоція. Найчастіше для цього використовується посмішка, що є протилежністю всіх негативних емоцій: страху, гніву, жалю, обурення і тому подібного. Посмішку обирають ще й тому, що завдяки щасливому виразу обличчя обдурити набагато простіше. Посмішка є частиною традиційного привітання. При зустрічі, як правило, намагаються не говорити про невдачі і неприємності. Навпаки, передбачається, що на питання: «Як справи?», людина, незважаючи на дійсний стан справ, з ввічливою посмішкою відповість: «Спасибі, добре. А у вас?". На такі посмішки рідко звертають увагу. Люди звикли не звертати уваги на брехню при ввічливому обміні вітаннями.

А ось навмисне зображення негативних емоцій більшості людей дається важко. Завдяки дослідженню вдалося встановити, що більшість людей не може навмисно викликати скорочення певних м'язів обличчя для достовірної імітації горя або страху. Трохи легше зобразити гнів і огиду, але й в цьому випадку найчастіше помітна фальш. Таким чином, якщо під час обману зображати негативні емоції, а не посмішку, можуть виникнути труднощі.

Є два види ознак обману:

1. коли брехун ненавмисно видає себе – це «витік» інформації.

2. коли брехуна видає його поведінка, але правда при цьому не розкривається – це інформація про наявність обману.

Мімічні ознаки обману

Вирази обличчя можуть видавати підроблену емоцію різними способами. Однією з ознак підробки є асиметрія виразу обличчя.

Французький невропатолог Дюшен де Булонь першим припустив, що відсутність мимовільних м’язевих рухів передбачає, що вираз обличчя може бути не щирим, а сфабрикованими. Емоції передбачають свої власні «фірмові» м'язеві скорочення, які важко відтворити навмисно. Удавані сум чи горе можуть бути виявлені завдяки тому, що вони не передбачають підняття внутрішніх куточків брів. Удаваний страх, ймовірно, буде виражатися без піднятих і зведених разом брів. Вираз удаваного гніву, швидше за все, не буде супроводжуватися появою напружених країв губ.

Третій спосіб розпізнавання імітації полягає в аналізі тимчасових характеристик вираження емоції. Вирази, що з'являються і зникають дуже різко, повинні викликати підозру, якщо лише сам контекст бесіди не передбачає таких швидких змін. Подібним чином вирази, що з'являються і зникають поступово, також повинні відповідати ходу бесіди, для того щоб виглядати правдоподібними.

Часто люди брешуть не про свої почуття, а про свої дії, плани, думки або цінності. Такі прояви брехні можуть породжувати активацію «гарячих точок» емоцій, якщо людина відчуває певні почуття по відношенню до своєї брехні.

Трьома емоціями, які найчастіше переживають брехуни є страх, почуття провини і, як не дивно, задоволення.

Страх бути викритим у брехні є найтиповішою емоцією, яку переживають брехуни. Але страх виникає лише тоді, коли ставки досить високі, тобто, коли брехун впевнений, що винагорода, яку можна отримати, є високою, а покарання, якого необхідно уникнути, - серйозним. Але навіть в цьому випадку не всі брехуни відчувають страх перед можливим викриттям. Якщо людина, якій адресується брехня, відома своєю довірливістю або якщо брехун в минулому завжди вдало обманював цю людину, то малоймовірно, що брехун буде відчувати або проявляти страх.

Почуття провини – це ще одна емоція, яка може переживатися брехуном. Її виникнення малоймовірно, коли брехня виявляється «санкціонованою», наприклад брехня таємного агента поліції, або шпигуна, засланого з іншої країни, або продавця, що відкрито заохочується керівництвом до обману. Якщо брехня не санкціонується або коли є неясність з приводу того, чи існує зобов'язання бути правдивим, то брехня може викликати у брехуна почуття провини, особливо коли людина, якій адресується брехня, не може вважатися нечесною або несправедливою і коли брехун і жертва його обману поділяють спільні цінності та розраховують підтримувати відносини і в майбутньому.

Ще однією емоцією, що супроводжує брехуна, є задоволення від обману. Воно являє собою явне задоволення від прийняття на себе ризику контролю над іншою людиною. Презирство, збудження і насолода – всі ці три емоції можуть бути присутніми в задоволенні від обману. Цю емоцію важко стримувати, часто вона стимулює хвастощі, котрі видають брехню. Задоволення від обману виникає, найімовірніше, тоді, коли людину, якій адресується брехня, досить важко обдурити і коли поруч із брехуном знаходяться пов'язані з ним люди, які розуміють, що брехня була прийнята за чисту монету.

Це далеко не всі, однак найголовніші емоції, які можуть переживатися при використанні серйозної брехні – брехні, яка може мати важливі наслідки і для того, хто обманює, і для того, кого обманюють.