Інформаційне навчальне середовище закладу освіти — основа впровадження інформаційно-комунікаційних технологій

Суть інформатизації продуктивної діяльності людини в будь-якій галузі визначено основними типами суспільних процесів — політич­них, економічних, соціальних і культурних, що спрямовані на забезпе­чення інформаційних потреб особистості. Природний взаємозв'язок і взаємний вплив між ними забезпечує технологічний і конкурент­ний характер їх розробки, що загострюється під час перехідних і кризових ситуацій у суспільстві. Швидкість політичних та економіч­них процесів зумовлена впливом більш повільних соціальних про­цесів, які відбуваються в інших сферах діяльності людини. Однією з таких сфер є сфера освітніх послуг, більшість з яких надають освітні заклади і, зокрема, загальноосвітні навчальні заклади. Навчально-виховний процес віднесено до категорії повільних соці­альних процесів, що відбувається в інформаційному навчальному середовищі закладу освіти.

Інформатизація управління загальноосвітнім навчальним закладом передбачає широке впровадження інформаційно-комунікаційних тех­нологій управління в усі ланки управлінської діяльності учасників на­вчально-виховного процесу (діяльність адміністративно-управлінської ланки, управлінська діяльність учителя на уроці, управлінська діяльність учнів). Упровадження будь-якої технології пов'язане з наявністю сере­довища, де вона буде реалізована. Педагогічні технології не є винят­ком, їх реалізація потребує наявності інформаційного навчального се­редовища в закладі освіти. Визначення доцільності впровадження інформаційно-комунікаційнй* технологій управління Закладом обвіти зумовлено об'єктивною оцінкою організаційно-педагогічних умов їх ре­алізації.

Категорія «середовище» не має чіткого й однозначного тлумачен­ня у світі науки. У загальному визначенні її розуміють як оточення. Поряд із поняттям «середовище» активно використовують цілий ряд термінів, таких, як «середовище людини», «оточуюче середовище», «середовище діяльності» та ін. Водночас під середовищем розумі­ють сукупність природних і штучних факторів, які миттєво або довго­строково впливають на продуктивну діяльність людини. До таких фак­торів ми віднесли фізичні, біологічні й соціальні природні фактори.

Для психолого-педагогічного аналізу перспективності середо­вища використовують «теорію можливостей» Дж. Гібсона. Ця теорія поряд із поняттями «умови» і «вплив» для визначення категорії «сере­довище» використовує поняття «активного середовища» й «пасивної людини». Уводячи категорію «можливість», Дж. Гібсон підкреслює активне начало людини-суб'єкта, що формує середовище своєї діяль­ності й водночас використовує його можливості. Можливість — місток між суб'єктом і середовищем. Категорія «можливість» визначається як властивість середовища і як властивість самого суб'єкта. Чим більше й повніше особистість використовує можливості середовища, тим успішнішим є її вільний та активний саморозвиток [204].

Таким чином, видається методично перспективним розуміння навчального середовища як системи впливу й умов формування особистості, а також можливостей її розвитку, що містяться в со­ціальному й просторово-предметному оточенні. Водночас поняття «навчальне середовище» виступає як родове для поняття «шкільне середовище».

В умовах інформатизації галузі освіти необхідною є трансформа­ція навчального середовища загальноосвітнього навчального закладу в інформаційне навчальне середовище, тобто перехід на якісно нову ступінь інформаційного забезпечення учасників навчально-виховного процесу, що є розвитком закладу освіти. Водночас аналіз навчально­го середовища закладу освіти є необхідною умовою визначення доцільності його інформатизації і, зокрема, інформатизації управління закладом освіти. Технологічний характер освітніх процесів обумовлює неприпустимість штучних експериментів із навчальним середовищем і потребує детального аналізу існуючого навчального середовища в закладі освіти.

Світова суспільна думка знає два протилежні за змістом підхо­ди до аналізу суспільних процесів. Різноманітність методів аналізу суспільних процесів існує в рамках цих двох напрямів суспільної думки. Першим вважають результат свідомої творчої праці людей — проду­кування й накопичення штучної інформації (тут модель — це проект). Другий напрям ідентифікує суспільство як відкриту систему, що роз­вивається шляхом самоорганізації. Тут модель є тільки інструментом пізнання. Перший напрям орієнтується на існування ідеальної мо­делі інформаційного навчального середовища, до якої прямує або повинен прямувати соціальний об'єкт (у нашому дослідженні — заклад освіти).

Ідеальну модель розглядають як проект, що реалізується шляхом проектування навчального середовища. Такий підхід побудови навчаль­ного середовища Ф. Гаєк назвав «конструктивістським раціоналізмом» [51]. Історично — це рудимент стародавнього мислення, який зберігся до наших днів і вплинув на суспільствознавчі вчення, що претенду­ють на науковий статус. Відомий філософ К. Поппер у своїй праці «Відкрите суспільство та його вороги» детально дослідив історію та­ких поглядів у різних виявах і довів, що незалежно від типу згаданої «ідеальної моделі» будь-яка спроба практично здійснити «будівниц­тво» за цим проектом веде до адміністративного впливу на формуван­ня середовища.

Альтернативу проективізму К. Поппер убачає у демократичному процесі формування відкритого середовища, що не має закінченого «проекту». До такого типу творення К. Поппер винайшов термін «the piecemeal social engineering?) (соціальна інженерія поступових пере­творень). К. Поппер не вживав терміна «самоорганізація», хоча саме про неї йде мова. Але ним користується Ф. Гаєк, що посилається на теорію самоорганізації І. Пригожина. Автори дослідження у філософ­сько-методологічному аспекті спираються на концепцію інформатизації управління загальноосвітнім навчальним закладом як відкритого інфор­маційного навчального середовища.

Для аналізу навчального середовища загальноосвітнього навчаль­ного закладу, на нашу думку, найбільш перспективним є підхід, який виділяє поняття «середовище функціонування структури» і «середо­вище існування». Виходячи з цього, «середовищем функціону­вання» вважається середовище загальноосвітнього навчального закладу як об'єкт аналізу, а «середовищем існування» — оточую­че середовище в широкому розумінні (родина, мікрорайон прожи­вання, місто, країна тощо). Аналізуючи навчальне середовище загально-освітнього навчального закладу, ми зосереджуємо увагу на оточенні в конкретному загальноосвітньому навчальному закладі, де формується ставлення до навчальної й управлінської інформації як до ресурсу, що задовольняє інформаційні потреби суб'єктів внутрішніх соціальних процесів і забезпечує активний са­морозвиток особистості. Таке середовище визначено як локальне навчальне середовище, на відміну від навчального середовища в широкому розумінні, тобто макросередовища. Локальне навчаль­не середовище — це функціональне й просторове об'єднання суб'єктів освітнього процесу, між якими встановлені різнопланові особисті або групові зв'язки [204].

Формування інформаційного навчального середовища загально­освітнього навчального закладу здійснюється всіма суб'єктами на­вчально-виховного процесу. Вони формують педагогічне середовище професійного функціонування, яке визначено як навчальне мікро-середовище. Локальне навчальне середовище по суті складається із «вбудованих» навчальних мікросередовищ. Такими мікросередови-щами є: навчальне середовище окремого класу; середовище кабіне­ту української мови й літератури; родина учня та ін. Водночас шкільне навчальне середовище й родину учня розглядають «вбудованими» в навчальне середовище закладу освіти.

Складовими навчального середовища закладу освіти, вва­жає В. А. Ясвін, є: фізичне оточення, людський фактор та освітні про­грами [204]. До факторів фізичного оточення належать: архітектура шкільної будови, ступінь відкритості й шкільного дизайну, розмір при­міщень, можливість і просторовість переміщення в них учнів тощо. Людський фактор визначається кількістю учнів та їх соціальним рівнем забезпечення, персональною й міжособистісною просторовістю в за­кладі, розподілом статусів та ін. Таке визначення складових навчаль­ного середовища закладу освіти, на наш погляд, є формальною оцін­кою існуючого стану організації навчально-виховного процесу й не вказує на шляхи його подальшого розвитку. Разом зі змістом освітніх програм як складової навчального середовища воно також визначаєть­ся структурою діяльності учнів, стилем викладання, системою контро­лю, формами навчання та ін.

Структура навчального середовища, запропонована Е. А. Клімо-вим, значною мірою, але недостатньо сприяє аналізу навчального середовища загальноосвітнього навчального закладу його керівником з метою визначення доцільності впровадження інформаційно-комуні­каційних технологій [204]. Е. А. Клімов виокремлює такі складові середовища; соціально -контактна, інформаційна, соматична й пред­ метна. РоЗГЛЯНвМО ЇХ;

Соціально-контактна складова середовища включає:

• особистий прикдад оточуючих, їх культуру, досвід, діяльність, поведінку, взаємовідносини;

• заклади, установи, організації, групи представників, з якими лю­дина взаємодіє;

• структури своєї групи та інших колективів, з якими контактує людина;

• виділення лідерів або невстигаючих;

• рівень захищеності людини в колективі.

Водночас інформаційну складову середовища характеризують:

• закони й державні нормативні акти, статут навчального закладу;

• традиції навчального закладу, прийняті норми взаємостосунків;

• засоби наочності;

• вимоги, накази, поради, доручення, повідомлення, особистісно орієнтовані взаємодії.

Соматичну складову середовища по відношенню до психіки лю­дини складають його особистісно орієнтовані фізичні й фізіологічні вла­стивості та його стан.

До предметної складової середовища включено:

• матеріальні умови життя, навчання, діяльності (будинок, одяг, харчування, предмети власності, обладнання);

• фізико-хімічні, біологічні, гігієнічні умови (клімат, чистота повітря та ін.).

На основі проведеного нами психолого-педагогічного аналізу взає­модії всіх суб'єктів управління загальноосвітнім навчальним закладом і навчального середовища було розроблено систему психолого-педагогічного проектування розвитку закладу освіти як розви­нутого особистісно орієнтованого середовища на основі впроваджен­ня інформаційно-комунікаційної технології управління.

В основу розробленої системи покладено організаційну модель навчального середовища закладу освіти (рис. 2.4), яка складається з таких компонентів: суспільно-соціального, еколого-демографічного, інформаційного, просторово-предметного, об'єктно-суб'єктного, орга­нізаційно-технологічного. Розроблена модель є формалізованим опи­сом навчального середовища закладу освіти без урахування зовнішніх збуджень. Інформатизація управління загальноосвітнім навчальним закладом визнає пріоритетним напрямом формування навчального середовища освітнього закладу саме інформаційний компонент (далі — інформаційне навчальне середовище закладу освіти) та за­безпечення його взаємозв'язку з іншими компонентами.

 

 

Рис. 2.4 Організаційна модель навчального середовища закладу освіти

Важливою властивістю інформаційного навчального сере­довища закладу освіти є здатність забезпечення інтерактивного режиму взаємодії із суб'єктами управління закладом освіти. Воно є рухомою, динамічною інформаційно-комунікаційною системою, функціонування якої спрямовано на отримання, структурування, пе­реробку й зберігання інформації з метою забезпечення інформацій­них потреб учасників навчально-виховного процесу в повному об­сязі й у визначеній формі. Водночас інформаційне навчальне сере­довище закладу освіти є штучним утворенням, яке постійно розвивається в часі й просторі з урахуванням умов функціонування закладу освіти.

Психолого-педагогічний аналіз навчального середовища закладу освіти перш за все потребує розробки апарату його формалізовано­го опису й системи показників, які дають змогу об'єктивно оцінити стан навчального середовища на будь-якому етапі його розвитку.

Серед таких показників стану навчального середовища загально­освітнього навчального закладу виділяють:

• динаміку розвитку закладу освіти;

• стабільність існування;

• інтенсивність процесів, що відбуваються;

• активність (пасивність) складових компонентів;

• домінантність;

• узагальнення координації діяльності всіх суб'єктів;

• фаховий рівень педагогічного колективу;

• якісно-змістові характеристики стану навчально-виховного про­цесу;

• ступінь готовності педагогічного колективу до нововведень;

• рівень взаємозв'язків у середовищі;

• ступінь внутрішньої й зовнішньої інтеграції;

• рівень розвитку учнів.

Усі ці показники взаємопов'язані один з одним і в той же час різнять­ся між собою. Визначена система показників дає змогу реалізувати постійно діючий моніторинг навчального середовища загальноосвітньо­го навчального закладу, який відстежує потенціал його організаційно-функціонального розвитку. Водночас виникає потреба визначити мето­дичну основу отримання цих показників (методи, засоби, технології тощо). Як приклад нижче наведена розроблена нами з урахуванням окремих рекомендацій В. А. Ясвіна таблична методика анкетування [204].

Ця методика дає змогу визначити такий показник стану навчаль­ного середовища закладу освіти, як узагальнення. Він характеризує ступінь (рівень) координації діяльності всіх суб'єктів навчально-вихов­ного процесу. Висока узагальненість навчального середовища будь-якого закладу освіти забезпечується наявністю чіткої концепції діяль­ності навчального закладу. У таких закладах навчально-виховна робо­та ведеться на базі визначеної теоретичної, методичної й технологічної основи, що дає змогу постійно контролювати й коригувати всі інфор­маційні процеси у загальноосвітньому навчальному закладі.

Прикладом відносно низького показника узагальнення координації діяльності всіх суб'єктів навчального середовища є такий показник у навчальному закладі, в якому більшість учителів працюють в інших освітніх закладах. Таку «педагогічну практику» частіше спостерігають у приватних закладах освіти.

Визначення показника узагальнення координації діяльності всіх суб'єктів відбувається відповідна до табличне! Мбтодикй анкету* ваМнйі ЩО мібтитЬ Шість блоків (/йвбл. 2; 1)-.

Назва кожного блоку співпадає з напрямками дослідження навчаль­ного середовища закладу освіти, як-от:

• наявність у загальноосвітньому навчальному закладі власної кон­цепції розвитку (блок 1);

• форми роботи (методична, організаційна, інформаційна) (блок 2);

• взаємовідносини адміністрації закладу освіти з педагогічним ко­лективом (блокЗ);

• реалізація авторських моделей організації навчально-пізнаваль­ної діяльності (блок 4);

• управлінська діяльність учнів у навчальному закладі (блок 5);

• управлінська діяльність батьків (блок 6).

Наведені блоки інформації (1-6) містять варіанти відповідей на питан­ня, які співпадають з напрямком оцінювання навчального середовища.

Таблиця 2.1