Найменші відстані від проводів повітряної лінії до землі, будівель і споруд 2 страница

♦ члени бригади.

ДНАОП 0.00-1.21-98 регламентує вимоги щодо обов'язків, рівня професійної підготовки зазначених вище працівників, їх групи з елек­тробезпеки та заходи і засоби безпечного виконання робіт в елек­троустановках залежно від їх особливостей.

6. ОП при виконанні роботи на висоті. Вимоги безпеки під час виконання робіт з механізованих пересувних помостів.

6.3.1. Механізовані пересувні помости, які змонтовані на автомобілях або причепах, мають відповідати вимогам безпеки відповідно до документів з експлуатації виробників.

6.3.2. Роботу з механізованих пересувних помостів виконують з дотриманням послідовності, вказаної в ПВР.

6.3.3. Механізовані пересувні помости проходять випробування відповідно до документів з експлуатації виробників. Результати випробувань заносяться у паспорт помостів.

6.3.4. Під час проведення робіт механізовані пересувні помости встановлюються на всі виносні опори.

6.3.5. Піднімати поміст слід тільки після закріплення працівників карабінами запобіжних поясів до передбачених на робочій платформі місць.

6.3.6. Між працівниками, які знаходяться на помості, і машиністом забезпечується постійний зв'язок.

6.3.7. Не дозволяється перебування працівників та розташування матеріалів, інструменту тощо на робочій платформі механізованого пересувного помосту під час його переміщення.

Пересування помосту дозволяється тільки після опускання його в транспортне положення.

6.3.8. Спільне навантаження працівників і матеріалів не має перевищувати розрахункового максимального робочого навантаження на поміст, передбаченого технічною документацією виробника.

 

7. Правила ОП на автомобільному транспорті. Вимоги до паливозаправник пунктів, постів випуску і зливу газу.

4.1. Паливозаправні пункти та пости випуску і зливу газу, що розташовані на території підприємства, повинні відповідати вимогам ВСН 01-89 та інших чинних нормативних документів і забезпечувати безпечну заправку автомобілів.

4.2. Для розміщення роздавальних колонок необхідно передбачати острівці, що мають підвищення над прилеглою проїзною частиною на 0,15-0,20 м.

4.3. За наявності на паливозаправному пункті декількох роздавальних колонок вони повинні розміщуватися так, щоб забезпечувався безпечний проїзд і заправка автомобілів одночасно на всіх колонках.

4.4. Будівництво та розташування наземних резервуарів для зберігання палива на території підприємства забороняється.

4.5. Планування території паливозаправного пункту і розташування водоприймальних улаштувань повинні виключати попадання стічної води і нафтопродуктів за межі його території.

4.6. Площадки для пересувних паливозаправних пунктів повинні розташовуватися не ближче 12 м від виробничих будівель і споруд.

4.7. На території підприємства, яке експлуатує транспортні засоби, двигуни яких працюють на газовому паливі, потрібно передбачати окрему площадку під навісом із негорючих матеріалів для поста зливу зрідженого нафтового або випуску стиснутого природного газу в акумулюючі ємності з наступною дегазацією балонів, установлених на транспортному засобі, негорючим (інертним) газом.

4.8. При сумісній експлуатації на підприємстві транспортних засобів, двигуни яких працюють на зрідженому нафтовому газі і стиснутому природному газі, пости випуску і зливу газу можуть розміщуватися на одній площадці за умови роз’єднання їх глухою негорючою перегородкою, яка перевищує висоту транспортних засобів не менше ніж на 0,5 м.

4.9. Відстань від площадки (поста) зливу зрідженого нафтового газу або випуску стиснутого природного газу до виробничих, адміністративних і побутових будівель повинна бути не менше 20 м.

8-газ. Яка документація повинна складатися на підприємстві, що експлуатує системи газопостачання?

4.1.9. Для осіб, зайнятих технічною експлуатацією газового господарства, власником повинні бути розроблені та затверджені посадові, виробничі інструкції та інструкції з безпечних методів робіт. Виробничі інструкції доводяться до відома працівників під розпис. Для працюючих на пожежонебезпечних ділянках власником повинні бути розроблені інструкції з пожежної безпеки на основі типових інструкцій і з врахуванням особливості газового господарства, вимог заводів-виготовлювачів обладнання і конкретних умов виробництва.

Інструкції повинні бути розроблені й затверджені у встановленому порядку і знаходитися на робочих місцях, а також у справах газової служби або у відповідальної особи за газове господарство.

4.1.10. Виробнича інструкція повинна містити вимоги з технологічної послідовності виконання різних операцій з врахуванням вимог безпеки їх виконання, методи і обсяги перевірки якості виконуваних робіт.

До інструкції технічного обслуговування і ремонту обладнання ГРП, ГРУ, ГНП, АГЗС, котелень, газовикористовувальних агрегатів і установок повинні додаватися технологічні схеми з позначенням місць установки регулювальних пристроїв, запобіжної і запірної арматури, а також контрольно-вимірювальних приладів і засобів протиаварійного захисту.

На обладнанні, регулювальних пристроях, запобіжній і запірній арматурі повинні бути проставлені номери відповідно до технологічної схеми.

Виробничі інструкції і технологічні схеми повинні переглядатися і перезатверджуватися після реконструкції, технічного переозброєння і зміни технологічного процесу до включення обладнання в роботу.

4.1.11. Розділи виробничих інструкцій з безпечних методів робіт повинні розроблятися відповідно до Положення по розробці інструкцій по охороні праці, затвердженого Держнаглядохоронпраці України 29.01.98 N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 N 226/2666.

4.1.12. Інструкції з протипожежної безпеки повинні відповідати вимогам Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених управлінням Державної пожежної охорони МВС України і введених в дію наказом МВС України 22.06.95 N 400, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.07.96 N 219/755.

9-крани. Ким приймається рішення про можливість експлуатацію нововиготовлених і відремонтованих знімних вантажопідіймальних пристроїв, тари і яким чином?

7.2.12. Рішення про можливість експлуатації ново виготовлених і відремонтованих знімних вантажозахоплювальних пристроїв, тари і колисок для підіймання працівників приймається працівником, який здійснює відомчий нагляд за утриманням та безпечною експлуатацією вантажопідіймальних кранів і машин, або іншим працівником, призначеним суб’єктом господарювання з відповідним записом у журналі їх огляду.

 

10-посудини. Періодичність технічних опосвідчень посудин, що зареєстровані в органах Держнаглядохоронпраці, і що зареєстровані на підприємстві?

11-котли.. Розміщення котлів і допоміжного устаткування?

12-трубопроводи. Організація ремонту, надписи на трубопроводах, їх фарбування?

13-котли до 0.07 МПа. Вимоги Правил до розробки і затвердження виробничої інструкції для персоналу котельні?

15.11. Власник котла на підставі, інструкції заводу-виготівника і цих Правил з урахуванням особливостей даної котельні розробляє і затверджує виробничу інструкцію для персоналу котельні.

Виробнича інструкція має знаходитись у котельні на видному місці. Крім того, кожний робітник котельні повинен мати таку інструкцію в особистому використанні. До виробничої інструкції по обслуговуванню котлів прикладається оперативна схема трубопроводів котельні.

14-ліфти. В яких випадках робота ліфта не дозволяється

15 – підйомники. Порядок проведення технічного огляду(огляд, статичне, динамічне випробування).

6.3.7. Повний технічний огляд має включати:

огляд і перевірку роботи підйомника (у тому числі приладів і пристроїв безпеки);

статичне випробування;

динамічне випробування.

Під час часткового технічного огляду статичне випробування підйом­ника не проводять.

6.3.8. Під час проведення технічного огляду підйомника мають бути оглянуті та перевірені в роботі всі механізми, гідропристрої, електро­обладнання, прилади та пристрої безпеки, гальма, ходові колеса, пульти ке­рування, освітлення, сигналізація. Також мають бути перевірені:

а) стан металоконструкцій підйомника та їх зварних з'єднань (відсут­ність тріщин, деформацій, зменшення товщини стінок унаслідок корозії, ослаблення болтових з'єднань і інших дефектів та пошкоджень);

б) стан робочої платформи, кріплення осей і пальців;

в) стан канатів, ланцюгів і їх кріплення;

г) стан заземлення підйомника (за наявності) і стан ізоляції електрооб­ладнання та електропроводки підйомників з електричним приводом з визна­ченням їх опору у відповідності до вимог Правил безпечної експлуатації елек­троустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 № 4 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533 (далі - ДНАОП 0.00-1.21-98).

Результати огляду та перевірок оформляють актом, а перевірку стану заземлення та ізоляції – протоколом у відповідності до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98.

6.3.9. Статичне випробування проводять з метою перевірки міцності підйомника та його складових частин, у т.ч. гальм, а також стійкості підйом­ника.

6.3.10. Статичне випробування підйомника проводять на горизонталь­ному майданчику в положенні, що відповідає найменшій розрахунковій його стійкості, навантаженням, що на 50% перевищує вантажопідіймальність, у такому порядку. Вантаж, маса якого дорівнює 110 % вантажопідіймальності, розташовують на робочій платформі, а вантаж, маса якого дорівнює 40 % ва­нтажопідіймальності, підвішують до робочої платформи на гнучкій підвісці і підіймають його на висоту 100-200 мм від майданчика з подальшою витрим­кою протягом 10 хвилин.

Підйомник вважається таким, що витримав випробування, якщо протя­гом зазначеного часу піднятий вантаж не опустився на майданчик, а також не було виявлено тріщин, залишкових деформацій та інших пошкоджень скла­дових частин.

6.3.11. Динамічне випробування підйомника проводять з метою переві­рки дії механізмів підйомника та їх гальм.

Динамічне випробування підйомника проводять вантажем, роз­ташованим на робочій платформі, маса якого дорівнює 110 % вантажопідій­мальності.

Під час динамічного випробування проводиться не менше трьох циклів усіх можливих рухів робочої платформи.

6.3.12. Під час проведення статичного та динамічного випробувань відрив від майданчика однієї з опор підйомника ознакою втрати стійкості не вважається.

16 – навантажувачі. Вимоги до кабіни навантажувача.

4.6.12. Робоче місце водія, який сидить, може влаштовуватися в кабіні з урахуванням вимог пунктів 4.6.3 і 4.10.2 - 4.10.11 цих Правил.

Кабіни мають обладнуватися дверима з замком, що замикається ключем.

4.6.3. Під час перебування в нормальному робочому положенні водій має бути захищений від можливості придавлення або затискання частинами навантажувача, що переміщуються одна щодо одної, шляхом забезпечення мінімальних відстаней для місць, до яких можуть бути притиснуті:

пальці водія - 25 мм;

кисті рук або ступні ніг водія - 50 мм;

руки або ноги водія - 100 мм.

Здійснення цих заходів у конструкції навантажувача не повинне приводити до обмеження сектора огляду водія чи свободи його рухів.

Допускається для забезпечення зазначеного вільного простору застосовувати захисні щитки.

4.10.2. Захисним навісом, призначеним для захисту водія від вантажів, що падають, масою менше вантажопідіймальності навантажувача, оснащуються навантажувачі з висотою підіймання вантажу більше 1800 мм.

4.10.11. Допускається зменшувати відстані по вертикалі, зазначені в пунктах 4.10.9 і 4.10.10 цих Правил, щоб навантажувач міг працювати із захисним навісом у місцях з обмеженою висотою робочого приміщення.

4.6.28. Матеріали, що використовуються для оздоблення кабіни чи робочого місця водія (стіни, підлога, панелі керування, органи керування, сидіння тощо), повинні відповідати НД та мати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

 

17 – АЗС. Порядок технічного обслуговування резервуарів нафтопродуктів. Документація на резервуари.

18 – АХУ. Технічна документація, яка необхідна при експлуатації АХУ.

19 – типова інструкція ГНР Требования к исполнителям газоопасных работ.

20- ДБН А.3.2-2-2009. Порядок виконання земляних робіт. Спеціальні методи виконання земляних робіт. Загальні вимоги при улаштуванні штучних основ і фундаментів.

Білет № 16

1. Управління охороною праці. Обов’язки роботодавця щодо створення умов праці відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці.

Стаття 13. Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

2. Права застрахованого.

1) брати участь на виборній основі в управлінні страхуванням від нещасних випадків;

2) бути повноважним представником застрахованих працівників і вимагати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків виконання своїх обов'язків щодо соціального захисту потерпілих;

3) брати участь у розслідуванні страхового випадку, у тому числі з участю представника профспілкового органу або своєї довіреної особи;

4) у разі настання страхового випадку одержувати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків виплати та соціальні послуги, передбачені статтею 21 цього Закону;

5) на послуги медичної реабілітації;

6) на послуги професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію, якщо загальна тривалість професійної реабілітації не перевищує двох років;

7) на відшкодування витрат при медичній і професійній реабілітації на проїзд до місця лікування чи навчання і назад, витрати на житло та харчування, транспортування багажу, на проїзд особи, яка його супроводжує;

8) на послуги соціальної реабілітації, включаючи придбання автомобіля, протезів, допомогу у веденні домашнього господарства, що надаються відповідно до законодавства;

9) отримувати безоплатно від Фонду соціального страхування від нещасних випадків роз'яснення з питань соціального страхування від нещасного випадку.

У разі смерті потерпілого члени його сім'ї мають право на одержання від Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхових виплат (одноразової допомоги, пенсії у зв'язку із втратою годувальника) та послуг, пов'язаних з похованням померлого.

 

3. Загальні вимоги „Положення про розробку інструкцій з охорони праці”.

1.1. Положення встановлює вимоги до змісту, побудови і викладу інструкцій з охорони праці (далі - інструкції), визначає порядок опрацювання та введення в дію нових, перегляду та скасування чинних інструкцій.

Вимоги цього Положення є обов'язковими для всіх міністерств, інших органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (далі - підприємства) незалежно від форм власності та видів їх діяльності.

1.2. Інструкція є нормативним актом, що містить обов'язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства і будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням власника чи уповноваженого ним органу (далі - роботодавець) виконуються ці роботи, трудові чи службові обов'язки.

Інструкції поділяються на:

- інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;

- примірні інструкції;

- інструкції, що діють на підприємстві.

1.3. Інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці, розробляються для персоналу, який провадить вибухові роботи, обслуговує електричні установки та пристрої, вантажопідіймальні машини та ліфти, котельні установки, посудини, що перебувають під тиском, і для інших працівників, правила безпеки праці яких установлені міжгалузевими нормативними актами про охорону праці, затвердженими органами державного нагляду за охороною праці.

Ці інструкції затверджуються відповідними органами державного нагляду за охороною праці за узгодженням з міністерствами або іншими органами, до компетенції яких належить дана інструкція або окремі її вимоги, і їх дотримання є обов'язковим для працівників відповідних професій або при виконанні відповідних видів робіт на всіх підприємствах незалежно від їх підпорядкованості, форми власності та виду діяльності.

1.4. Примірні інструкції затверджуються міністерствами або іншими органами виконавчої влади, виробничими, науково-виробничими та іншими об'єднаннями підприємств, які мають відповідну компетенцію, за узгодженням з органами державного нагляду за охороною праці, до компетенції яких належить дана інструкція або окремі її вимоги, і Національним НДІ охорони праці. Ці інструкції можуть використовуватись як основа для розробки інструкцій, що діють на підприємстві.

1.5. Інструкції, що діють на підприємстві, належать до нормативних актів про охорону праці, чинних у межах конкретного підприємства. Такі інструкції розробляються на основі чинних державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, примірних інструкцій та технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених в експлуатаційній та ремонтній документації підприємств-виготовлювачів обладнання, що використовується на даному підприємстві. Вони затверджуються роботодавцем і є обов'язковими для дотримання працівниками відповідних професій або при виконанні відповідних робіт на цьому підприємстві.

1.6. Інструкції повинні відповідати чинному законодавству України, вимогам державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці: правил, норм, стандартів, інших нормативних і організаційно-методичних документів про охорону праці, на основі яких вони розробляються.

1.7. Інструкції повинні містити тільки ті вимоги щодо охорони праці, дотримання яких обов'язкове самими працівниками. Порушення працівником цих вимог повинно розглядатися як порушення трудової дисципліни, за яке до нього може бути застосовано стягнення згідно з чинним законодавством.

1.8. Організація вивчення інструкцій працівниками забезпечується роботодавцем згідно з ДНАОП 0.00-4.12-94 "Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці"

1.9. Постійний контроль за додержанням працівниками вимог інструкцій покладається на роботодавця.

1.10. Громадський контроль за додержанням всіма працівниками вимог інструкцій здійснюють трудові колективи через обраних ними уповноважених і професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників.

4. Перша допомога при ударах. Струс головного мозку. Удари в області хребта. Синдром здавлювання.

Струс головного мозку виникає при сильних ударах голови.

Ознаки:
- втрата свідомості (від декількох секунд до декількох годин);

- нудота, блювота, запаморочення;

- головний біль, блідість, почастішання пульсу;

- порушення пам'яті.

Перша допомога: покласти потерпілого, забезпечити спокій. Хворий вимагає спостереження, проводиться радіоконсультація.

При забоях головного мозку до ознак струсу приєднуються параліч кінцівок, втрата мови. При огляді виявляються асиметрія особи, різний діаметр зіниць.

Перша допомога:

- якщо є кровотеча, накласти асептичну пов'язку;

- при порушенні дихання після звільнення дихальних шляхів призвести штучну вентиляцію легенів;
- потерпілого укласти на бік з метою попередження попадання блювотних мас у дихальні шляхи;
- термінова радіоконсультація і евакуація потерпілого при необхідності.

Пошкодження грудної клітки

Розрізняють закриті і відкриті поврелщенія грудної клітини.

Закрита травма (немає пошкодження шкірних покривів) може супроводжуватися розривом легеневої тканини, переломом ребер, кровотечею і кровохарканням. Стан хворого важкий. Відзначаються біль у грудях, задишка, кашель з кров'ю, прискорений пульс. Може розвинутися асфіксія (ядуха), шок.

Перша допомога: провести протишокові заходи (болезаспокійливі засоби, ввести п / к кордіамін). Накласти широку пов'язку на грудну клітку. При необхідності провести штучне дихання.
Відкрита травма грудної клітини супроводжується кровотечею, шоком і пневмотораксом - станом, коли через рану повітря потрапляє в грудну клітку (плевральну порожнину) і стискає легке, порушуючи дихальну і серцеву діяльність. Розрізняють також клапанний пневмоторакс, при якому рана грає роль клапана, коли повітря надходить у плевральну порожнину при вдиху, але не може вийти назад, стискаючи легке. Це найбільш небезпечний стан.

Пневмоторакс проявляється задишкою, падінням артеріального тиску, частим пульсом, кашлем, болем у грудях.

Перша допомога: боротьба з шоком і кровотечею, негайне накладення герметичною пов'язки на рану, обширною давить пов'язки на грудну клітку, термінова радіоконсультація.

Травми живота

Травми живота бувають відкриті та закриті.

При закритій травмі живота (удар тупим предметом, падіння) можуть пошкоджуватися внутрішні органи, при цьому виникає внутрішня кровотеча, що виявляється болем у животі, блідістю, спрагою, можлива нудота, блювота, артеріальний тиск падає, частішає пульс.

Живіт при обмацуванні різко болючий, напружений.

Перша допомога: укласти хворого; ноги зафіксувати в напівзігнутому стані (для зменшення навантаження на черевний прес); не давати хворому приймати їжу, воду; термінова евакуація.
Відкриті травми живота супроводжуються порушенням цілісності черевної стінки, пошкодженням внутрішніх органів, шоком.

Перша допомога:

- покласти потерпілого в положенні із зігнутими ногами;

- провести протишокові заходи (боротьба з болем);

- накласти асептичну пов'язку;

- випали внутрішні органи оберігати від висихання (пов'язка, змочена в розчині фурациліну), не намагатися вправляти їх. При кашлі, блювоті притримувати пов'язку рукою, щоб випали органи не виходили з рани;

- не давати потерпілому пити і їсти;

- терміново евакуювати потерпілого.

Синдром тривалого здавлювання: виникає при тривалому здавлюванні тканин. Синдром позиційного здавлювання - Коли п'яний притискає свою кінцівку і лежить довгий час. Класифікація (За Савицькому) - здавлення кінцівок, тазу, грудей, потилиці та ін. Може бути з поєднанням пошкодження інших органів. Може бути в комбінації з опіками, з відмороженням. Визначення тяжкості залежить від часу здавлення і від площі здавлювання. Найважчі форми, коли здавлювання протягом 6 годин і більше. Смертельні результати спостерігаються і в ранньому і пізньому періоді. Форми середньої тяжкості рідко. Легкі форми - здавлювання до 4 год і менше. Ця хвороба підступна, так як після звільнення стан нормальний, а через кілька днів постраждалий вмирає. Розрізняють періоди: прихований період (компресійний і декомпресійний) - набряки, зниження тиску, що нагадує шок; ранній період - Перші три дні: загальмованість, погіршення стану; проміжний період (4-8 днів): явища з боку нирок - олігоурія, анурія, потім появу ознакою уремії. Міоглобін при цій хворобі закупорює нирки, і вони не працюють.

Перша допомога при стисненні. Основним завданням першої допомоги при стисненні є організація заходів щодо негайного вилучення потерпілого з-під обрушилися на нього важких предметів. Одразу після звільнення від тягарів для запобігання надходження отруйних продуктів розпаду в організм з розтрощених тканин кінцівок на останні необхідно накласти джгути як можна ближче до основи кінцівки, як при зупинці артеріальної кровотечі, обкласти кінцівки міхурами з льодом або тканиною, змоченою холодною водою. Пошкоджені кінцівки іммобілізують за допомогою шин. У таких хворих дуже часто вже в момент травми розвивається важкий загальний стан - шок. Для боротьби з шоком або для його профілактики хворого слід тепло вкрити, дати горілки, вина, гарячої кави або чаю. По можливості слід ввести наркотики (омнопон, морфій-1 мл 1% розчину), серцеві засоби. Хворий підлягає негайній транспортуванні до лікувального закладу в положенні лежачи.

5. Забезпечення недоступності струмовідних частин, що перебувають під напругою, для випадкового дотику.

Забезпечується огородженням і розміщенням струмоведучих частин на недосяжній висоті або в недоступному місці.

в) блокування запобігають доступу людини під напругу в результаті помилкових дій. Блокування бувають механічні, електричні, електромагнітні.

г) малі напруги – це номінальна напруга не більше 42 В (36В). 36В для живлення електроінструменту в особливо небезпечних приміщеннях

12В для живлення ручних світильників в особливо небезпечних приміщеннях.

д) засоби орієнтації – маркування частин обладнання (цифрове, з допомогою символів, буквенно – змістове):

- попереджувальні сигнали, написи і таблички про увімкнення або вимкнення, наявність напруги

- попереджувальний знак електричної напруги (на корпуси, двері, електрощитки)

- колір струмоведучих частин, забарвлення ізоляції і органів управління

- світлова сигналізація («Увімкнено» або «Вимкнено»).

Технічні заходи електробезпеки включають також захисне розділення електричних мереж з допомогою розділяючих трансформаторів, компенсацію ємкісних струмів на землю з допомогою компенсаційних котушок (реакторів), вирівнювання потенціалів.

Заходи безпеки в аварійному режимі:

а) захисне заземлення – це навмисне електричне з’єднання із заземлюючим пристроєм металевих неструмовідних частин електроустановки, які можуть виявитись під напругою внаслідок переходу на них напруги із струмовідних частин. Заземлюючий пристрій складається із заземлювача (металеві труби, кутники, стержні) і заземлюючих провідників.

Опір заземлюючих пристроїв не повинен перевищувати 4 Ом для електроустановок напругою до 1000 В і 10 Ом – при сумарній потужності генераторів до 100 кВА. Його захисна дія полягає в тому, що завдяки власному невеликому опору через тіло людини буде проходити струм безпечної величини, бо людина при доторканні до корпусу обладнання включається паралельно в коло струму.